Постанова

від 18.05.2022 по справі 243/11899/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 травня 2022 року

м. Київ

справа № 243/11899/20

провадження № 61-18770св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Шаповаловим Андрієм Миколайовичем, на заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області в складі судді Фаліна І. Ю. від 09 липня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду в складі колегії суддів Агєєва О. В., Космачевської Т. В., Мальованого Ю. М. від 27 жовтня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії. Просить зобов`язати відповідача знести за власний рахунок незаконну реконструкцію їдальні (до реконструкції літ. «Ш-1»), яка збільшена на 11956,65 кв.м, повернувши її до початкового розміру в 688,9 кв.м., як передбачено договору дарування від 17 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А. В., а також понесені позивачем судові витрати.

В обгрунтування позову зазначила, що 17 серпня 2007 року між нею та ОСОБА_2 , а також між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені договори дарування, за якими вона та ОСОБА_3 подарували, а ОСОБА_2 прийняв у дар 19/100 та 18/100 ідеальних часток нежитлових будівель бази відпочинку батьків з дітьми, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких входять, у тому числі, будівля їдальні «Ш-1» загальною площею 688,9 кв.м., цегляний сарай «К-1», цегляна трансформаторна підстанція «1-1» та цегляна котельня «З-1» загальною площею 42,5 кв.м. Всього за наведеними договорами ОСОБА_2 прийняв у дар 37/100 ідеальних часток вищевказаних нежитлових будівель бази відпочинку батьків з дітьми, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Рішеннями Реєстраційної служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції Донецької області від 15 січня 2013 року № 40453 та № 42020 проведено державну реєстрацію права власності відповідача на відповідно 18/100 та 19/100 ідеальних часток нежитлових будівель бази відпочинку батьків з дітьми, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких також увійшла будівля їдальні «Ш-1» загальною площею 688,9 кв.м. Станом на 20 листопада 2012 року відповідач зробив реконструкцію будівлі їдальні, внаслідок якого вона перетворилась на базу відпочинку сімейного типу «Робінгуд» та площа будівлі збільшилась з 688,9 кв.м. до 1884,55 кв.м, тобто на 1195,65 кв.м.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року (справа № 805/8312/13-а) рішення Реєстраційної служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції Донецької області від 15 січня 2013 року № 40453 та № 42020 скасовано з підстав того, що вказаними рішеннями зареєстровано право власності відповідача на об`єкт нерухомого майна, права власності на який він за договорами дарування від 17 серпня 2007 року не набув.

Вважаючи, що замість будівлі їдальні «Ш-1» загальною площею 688,9 кв.м., яка зазначена в договорах дарування від 17 серпня 2007 року, збудований інший об`єкт нерухомого майна, а саме база відпочинку сімейного типу «Робінгуд», площею 1884,55 кв.м., без належних на те документів, що по своїй суті є самочинним будівництвом та вказуючи на те, що дії ОСОБА_2 щодо самочинної перебудови їдальні, збільшення її площі, порушують права позивачки, яка є орендарем земельної ділянки, площею 0,93502 га, по АДРЕСА_1 , та власником нежитлових будівель бази відпочинку батьків з дітьми розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Похивачка просить зобов`язати відповідача знести за власний рахунок незаконну реконструкцію їдальні (до реконструкції літ. «Ш-1»), збільшену на 1195,65 кв.м., повернувши її до початкового розміру в 688,9 кв.м., як передбачено договором дарування від 17 серпня 2007 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не доведено, що будівництво відбулось з істотним порушенням будівельних норм і правил, або, що реконструйована під базу відпочинку сімейного типу «Робінгуд» будівля їдальні «Ш-1» площею 1884,55 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 якимось чином порушує право власності позивачки, або право користування її земельною ділянкою чи її частиною.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Донецького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про відмову в позові, зазначив про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, немає.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А. М. звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року в справі № 902/608/19, від 18 червня 2021 року в справі № 915/127/18 та від 29 травня 2019 року в справі № 910/16898/19, від 16 січня 2019 року в справі № 458/1173/14-ц, від 29 січня 2020 року в справі № 642/1536/17-ц, від 24 червня 2020 року в справі № 320/5880/18, від 30 червня 2021 року в справі № 522/13307/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу

№ 243/11899/20 з Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_2 на підставі договорів дарування від 17 серпня 2007 року прийняв у дар 19/100 та 18/100, а всього 37/100 ідеальних часток нежитлових будівель бази відпочинку батьків з дітьми, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .Серед цих нежитлових приміщень була будівля їдальні «Ш-1» загальною площею 688,9 кв.м. Серед цих нежитлових будівель була будівля їдальні «Ш-1» загальною площею 688,9 кв.м.

Станом на 20 листопада 2012 року ОСОБА_2 зробив реконструкцію спірного приміщення їдальні загальною площею 688,9 кв.м., внаслідок чого її площа збільшилась на 1195,65 кв.м. та склала 1884,55 кв.м.

17 жовтня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю була зареєстрована декларація про початок будівельних робіт, а саме реконструкції ОСОБА_2 будівлі їдальні за адресою: АДРЕСА_1 під базу відпочинку сімейного типу «Робінгуд». Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю була зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації, а саме реконструкції будівлі їдальні за адресою: АДРЕСА_1 під базу відпочинку сімейного типу «Робінгуд». Відповідно до зазначених декларацій площа реконструйованої їдальні становить 1884,55 кв.м.

Спір у цій справі виник з підстав визнання будівлі їдальні «Ш-1» первісною площею 688,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реконструйованої під базу відпочинку сімейного типу «Робінгуд» площею 1884,55 кв.м. самочинним будівництвом та, як наслідок зобов`язання відповідача повернути спірну будівлю до її початкової площі шляхом знесення її реконструйованої частини.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Частиною четвертою статті 376 ЦК України встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Таким чином, для визнання нерухомого майна самочинним будівництвом суд має встановити, що існує одна або декілька умов, за якими таке майно: - збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; збудоване або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; збудоване або будується з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таке майно (що визнано самочинним будівництвом) підлягає безумовному знесенню, за умови існування однієї або декількох обставин, як то: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власнсоті на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Вимоги про знесення самочинного будівництва, відповідно до статті 376 ЦК України, особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність позивачем, що будівництво відбувалось з істотними порушеннями будівельних норм і правил, або, що реконструйована під базу відпочинку сімейного типу «Робінгуд» будівля їдальні «Ш-1» площею 1884,55 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 якимось чином порушує право власності позивачки, або право користування нею земельною ділянкою чи її частиною.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Шаповаловим Андрієм Миколайовичем, залишити без задоволення.

Заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун