Постанова

від 24.05.2022 по справі 947/14167/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/550/22

Справа № 947/14167/21

Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Хухрова С.В.,

переглянувши справу №947/14167/21 за скаргою боржника ОСОБА_1 на бездіяльність Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю стягувача акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», боржника ОСОБА_2 , за участю заінтересованих осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінансгруп», ОСОБА_3 , Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 8 вересня 2021 року у складі судді Маломуж А.І., -

в с т а н о в и в :

Боржник ОСОБА_1 , звернувшись 11 травня 2021 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що судовим рішенням від 18 лютого 2009 року в справі №2-55/2009 стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість в загальній сумі 2050641,67 грн. та судові витрати. Рішення звернуто до примусового виконання, в ході якого постановою державного виконавця від 6 березня 2012 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження щодо 1/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою державного виконавця від 5 вересня 2012 року виконавчий документ повернуто стягувачу, проте арешт з майна не знято. АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступлене право вимоги, наразі новим кредитором є ОСОБА_3 , який не має будь-яких претензій до ОСОБА_1 . Боржник вважає, що факт виконання ним кредитних зобов`язань, відсутність будь-яких претензій із боку кредитора є підставою для зняття арешту з майна, наявність арештів у закінченому виконавчому провадженні є порушенням наведених положень Закону України «Про виконавче провадження». Боржник ОСОБА_1 просив:

визнати неправомірною бездіяльність Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у не скасуванні арешту, накладеного постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження АА №627661 від 7 грудня 2009 року, реєстраційний номер обтяження: 9370491;

зобов`язати Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме з 1/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на підставі постанови про арешт та оголошення заборони на його відчуження АА №627661 від 7 грудня 2009 року, реєстраційний номер обтяження: 9370491 (а.с.1-3).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 12 травня 2021 року скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду (а.с.26).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2021 року залучено до участі в справі в якості заінтересованих осіб ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінансгруп», ОСОБА_3 , Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.39).

Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скаргу не визнав з огляду на наступне. Арешт майна, що належить ОСОБА_1 , накладений 6 березня 2012 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №31664862, накладений державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України №606-ХІУ. Постанова, якою накладено арешт на майно, не оскаржена. Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» (№606-ХІУ від 21 квітня 1999 року із змінами, який діяв на момент закінчення виконавчого провадження), не була передбачена можливість зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 5 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (№606-ХІУ від 21 квітня 1999 року із змінами). Таким чином, державний виконавець при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 5 вересня 2012 року правомірно не вирішив питання про припинення чинності арешту майна боржника, оскільки чинність арешту в даному випадку не припиняється. Зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим. При цьому, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа з цих підстав. Згідно виконавчого листа №2-55/09, виданого Київським районним судом м. Одеси 11 листопада 2010 року, який перебував на примусовому виконанні у відділі стягувачем було АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», заміна сторони виконавчого провадження в судовому порядку не проводилась. Станом на 29 квітня 2021 року та в подальшому повідомлень від стягувача, в інтересах якого видано виконавчий документ, щодо виконання боржником вимог вищевказаного виконавчого документа до відділу не надходило та заявником не надавались, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження по ВП №31664862 боржником не сплачувались. Будь-яких допустимих доказів того, що ОСОБА_1 виконав в повному обсязі рішення Київського районного суду м. Одеси по справі №2-55/09 не надано, як і не надано доказів сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Крім того, скаржником пропущений строк оскарження. Також, вимоги скарги стосуються неправомірної бездіяльності Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі, з огляду на що Перший Київський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі є неналежною особою, дії якої оскаржуються, оскільки арешт постановою №627661 від 7 грудня 2009 року (реєстраційний номер обтяження: 9370491) не накладав та будь-якого відношення до вказаного арешту не має (а.с.43-54).

16 червня 2021 року боржник ОСОБА_1 подав заяву про уточнення скарги, де просив вважати правильним визнання неправомірною бездіяльності Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у не скасуванні арешту, накладеного постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №31664862 від 6 березня 2012 року, реєстраційний номер обтяження: 12268118; зобов`язання даного відділу державної виконавчої служби зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №31664862 від 6 березня 2012 року, реєстраційний номер обтяження: 12268118 (а.с.90).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 8 вересня 2021 року в задоволенні скарги відмовлено (а.с.130-132).

Висновок суду мотивовано тим, що державний виконавець не мав підтверджень від стягувача про виконання боржником вимог, виконавчий збір у виконавчому провадженні №31664862 боржником не сплачено, тому передбачені статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент винесення 5 вересня 2012 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу підстави для припинення чинності арешту майна боржника були відсутні. Знятті арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження. Повернення виконавчого документа стягувачу не є закінченням виконавчого провадження. При поверненні виконавчого документа стягувачу державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення скарги (а.с.134-137).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість ухвали з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Повернення виконавчого документа стягувачу є одним із способів завершення виконавчого провадження. Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 22 грудня 2011 року, чинній на момент завершення виконавчого провадження) передбачено обов`язок зняття арешту, накладеного на майно боржника у разі закінчення виконавчого провадження. А оскільки повернення виконавчого провадження стягувачу є одним із способів завершення (закінчення) виконавчого провадження відповідно до положень статті 30 вказаного Закону, то обов`язок зняття арешту в разі повернення виконавчого документа стягувачу був закріплений нормами Закону, який діяв на момент завершення виконавчого провадження. Тому, висновки суду в тій частині, що Законом України «Про виконавче провадження» (№606-ХІУ від 21 квітня 1999 року із змінами, що діяли на момент закінчення виконавчого провадження) не була передбачена можливість зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 5 частини 1 статті 47 Закону, є формалізованими та суперечать призначенню конкретних норм законодавства. Такий формалізований підхід суперечить практиці Європейського суду з прав людини. Як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав і різним суб`єктам законодавчо визначено як стадію завершення виконавчого провадження, після якої ніякі інші дії виконавцем не проводяться. Отже, завершуючи виконавче провадження №31664862 від 6 березня 2012 року (в рамках якого було накладено арешт на все нерухоме майно) і повертаючи виконавчий лист стягувачу Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зобов`язаний був зняти накладений арешт всього нерухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проте цього зроблено не було. Таким чином, бездіяльність вищезазначеного виконавчого органу була неправомірною та такою, що порушила закріплене статтею 41 Конституції України право скаржника володіти, користуватися та розпоряджатися майном, яке йому належить на праві приватної власності. На сьогодні ОСОБА_1 не є боржником за кредитним договором №014/80054/74/84013 від 11 жовтня 2007 року перед єдиним кредитором ОСОБА_3 , всі зобов`язання за кредитним договором виконані, вимоги кредитора повністю задоволено, що підтверджено ОСОБА_3 . Отже, відсутня об`єктивна необхідність в збереженні арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 як засобу примусового виконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості, адже кредитні зобов`язання були виконані в повному обсязі, а виконавче провадження було завершено (закінчено) та знищено. Крім того, частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у випадку, якщо підстави для зняття арешту не підпадають під жодні з тих, що закріплені відповідною статтею, то в усіх інших випадках такий арешт може бути знятий за рішення суду. Щодо виконавчого збору, то виконавчий збір та витрати на виконавче провадження не повинні стягуватися у разі, якщо дії державного виконавця не призвели до фактичного виконання рішення суду та більш того, вимога суду до боржника щодо надання доказів зі сплати виконавчого збору та витрат на виконавче провадження як на підставі для зняття арешту є необґрунтованою та незаконною. Ключовим питанням цих спірних правовідносин є можливість чи неможливість збереження забезпечувального заходу виконавчого провадження як то арешту на майно боржника при доведеності відсутності заборгованості за кредитними зобов`язаннями, а відтак і за виконавчим документом, відсутності боргу зі сплати виконавчого збору та витрат на виконавче провадження. Відповідно до наданих доказів збереження арешту при таких обставинах не відповідає завданням виконавчого провадження та суттєво порушує права скаржника.

У відзиві на апеляційну скаргу Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує підтриманням викладеної в суді першої інстанції позиції (а.с.168-179).

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Фізична особа ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) як новий кредитор 30 жовтня 2018 року набув права вимоги за Кредитним договором №014/80054/74/84013 від 11 жовтня 2007 року, укладеним між акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Виконавчий лист №2-55/09, виданий Київським районним судом м. Одеси 11 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошової суми у розмірі 2052371,67 грн., перебував на примусовому виконанні у Першому Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, де у виконавчому провадженні №31664862 заступником начальника відділу Дмитренком О.Ю. винесено постанову від 6 березня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 12268118; зареєстровано 13 березня 2012 року; реєстратор: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; власник: ОСОБА_1 ; обтяжувач: Перший Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, код 35048821) (а.с.7).

Під даним обтяженням перебуває 1/3 частка квартири (реєстраційний номер майна: 22218667), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого 5 грудня 2007 року Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради (а.с.5).

Постановою ВП №31664862 від 5 вересня 2012 року державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відділу виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 5 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІУ.

Виконавче провадження №31664862 за закінченням терміну зберігання знищено відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року №2274/5.

1 березня 2021 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_5 звернувся до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з клопотанням про зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні №31664862 постановою від 6 березня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. На клопотання надано відповідь про відсутність підстав для зняття арешту з роз`ясненням діючого порядку зняття арешту з майна, який врегульовано статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-УШ.

11 травня 2021 року ОСОБА_1 з урахуванням уточнення звернувся до суду із скаргою в порядку Розділу УП ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» на бездіяльність Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просив визнати неправомірною бездіяльність даного відділу у не скасуванні арешту, накладеного постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №31664862 від 6 березня 2012 року, реєстраційний номер обтяження: 12268118; зобов`язати даний відділ державної виконавчої служби зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №31664862 від 6 березня 2012 року, реєстраційний номер обтяження: 12268118.

Отже, арешт майна боржника ОСОБА_1 проведено у виконавчому провадженні №31664862, відкритому державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Обтяження нерухомого майна Сакара С.В. зареєстровано на підставі постанови ВП №31664862 від 6 березня 2012 року заступника начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. У виконавчому провадженні №31664862 постановою від 5 вересня 2012 року державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції виконавчий документ повернуто стягувачу. За закінченням строків зберігання виконавче провадження №31664862 знищено.

Правомірність постанови ВП №31664862 від 6 березня 2012 року заступника начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не є спірною.

Постанова ВП №31664862 від 5 вересня 2012 року державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачу неправомірною також не визнана.

Закон України «Про виконавче провадження» 1999 року в редакції, чинній на час прийняття постанови ВП №31664862 від 5 вересня 2012 року про повернення виконавчого документа стягувачу, не передбачав зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 5 частини 1 статті 47 даного Закону, тому посилання скаржника на те, що при поверненні постановою ВП №31664862 від 5 вересня 2012 року виконавчого документа стягувачу було безпідставно не вирішено питання зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , не приймаються.

У Першому Київському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчий лист №2-55/09, виданий Київським районним судом м. Одеси 11 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошової суми у розмірі 2052371,67 грн., на виконанні не перебував, відповідно, виконавче провадження з примусового виконання даного виконавчого документу у даному відділі державної виконавчої служби не відкривалося.

1 березня 2021 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_5 звернувся до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з клопотанням про зняття арешту з майна ОСОБА_1 . Тобто, клопотання було подано до відділу державної виконавчої служби, де виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-55/09, виданого Київським районним судом м. Одеси 11 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошової суми у розмірі 2052371,67 грн., не відкривалось, жодні виконавчі дії цим відділом державної виконавчої служби щодо боржника ОСОБА_1 не проводились і проводитись не могли в силу відсутності у даному відділі виконавчого провадження.

Скаргу ОСОБА_1 подано в порядку Розділу УП ЦПК України, стаття 447 якого визначає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу держаної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Суд звертає увагу ОСОБА_1 на те, що суб`єктом оскарження в порядку Розділу УП ЦПК України є державний виконавець чи інша посадова особа органу державної виконавчої служби або приватний виконавець. Тобто, дана норма процесуального права не передбачає оскарження рішення, дії або бездіяльності органу державної виконавчої служби, тому, у будь-якому випадку зазначення в скарзі суб`єктом оскарження орган державної виконавчої служби / ОСОБА_1 вказав таким Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)/ є не правильним, оскільки рішення приймається, дії вчиняються, бездіяльність допускається державним виконавцем чи іншою посадовою особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, а не органом державної виконавчої служби, до того ж ці рішення, дії, бездіяльність повинні мати місце у виконавчому провадженні, що перебувало (перебуває) на виконанні.

Надаючи письмову відповідь на звернення (клопотання) ОСОБА_1 в особі представника про зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного постановою від 6 березня 2012 року у виконавчому провадженні №31664862, що перебувало на виконанні Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) роз`яснив ОСОБА_1 нині діючий порядок зняття арешту з майна, однак ОСОБА_1 на дане роз`яснення уваги не звернув та пішов по хибному шляху, звернувшись до суду із скаргою в порядку Розділу УП ЦПК України.

Так, Законом України «Про виконавче провадження» питання зняття арешту з майна, що було накладено в порядку виконання судового рішення, врегульовано у статті 59, де частина 4 даної статті визначає підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

При цьому частина 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що в усіх інших випадках (тобто, мається на увазі випадки, які не підпадають під визначені частиною 4 статті 59 Закону підстави) арешт може бути знятий за рішенням суду.

Зняття арешту за рішенням суду передбачає звернення особи, майно якої обтяжено арештом у виконавчому провадженні (в даному випадку ОСОБА_1 ), до суду з позовом (а не скаргою в порядку Розділу УП ЦПК України) до особи, в інтересах якої було накладено арешт (в даному випадку до нового кредитора за Кредитним договором 014/80054/74/84013 від 11 жовтня 2007 року) про звільнення майна з-під арешту, накладеного постановою ВП №31664862 від 6 березня 2012 року заступника начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Належним позивачем за такими позовними вимогами (про звільнення майна з-під арешту) є ОСОБА_1 , належним відповідачем є ОСОБА_3 (чи інший новий кредитор у зобов`язаннях, що виникли за Кредитним договором 014/80054/74/84013 від 11 жовтня 2007 року), при цьому орган виконавчої служби залученню до участі в справі в якості відповідача не підлягає.

Порушене право у спосіб, з яким наразі звернувся ОСОБА_1 до суду, захисту не підлягає.

Для уникнення преюдиційності у разі звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, апеляційний суд при даному вирішенні справи не надає оцінку наявності підстав для звільнення майна ОСОБА_1 з-під арешту, накладеного у виконавчому провадженні №31664852.

Доводи апеляційної скарги щодо виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні 31664862 приймаються, однак такі з огляду на вищевикладене апеляційним судом щодо порядку зняття арешту з майна не є підставою для задоволення скарги.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги оскаржувана ухвала підлягає зміні в її мотивувальній частині в редакції даної постанови та залишенні без змін в її резолютивній частині.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 за скаргою боржника ОСОБА_1 на бездіяльність Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) змінити в її мотивувальній частині та залишити без змін в її резолютивній частині.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 травня 2022 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Г.Я.Колесніков

Є.С.Сєвєрова