Ухвала

від 08.09.2021 по справі 947/14167/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/14167/21

Провадження № 4-с/947/51/21

УХВАЛА

08.09.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Маломуж А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на дії Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (м. Одеса, вул. Ген. Петрова, 1), заінтересовані особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль в особі Одеська обласна дирекція Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (м. Одеса, вул. В. Арнаутська. 72/24), Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (м. Одеса, вул. Бабеля, 6), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ТОВ ФК ДНІПРОФІНАСГРУП (м. Київ, вул. Звіринецька, 63) про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11.05.2021 року скаржник звернувся до Київського районного суду м. Одеси зі скаргою на дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) .

Свої вимоги скаржник обґрунтовував тим, що державний виконавець, повернувши виконавчий документ, повинен буз зняти арешт з його майна, оскільки заборгованості за даним виконавчим листом у нього на теперішній час не має.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав скаргу, просив суд її задовольнити.

Державний виконавець в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, надав відзив, відповідно до якого у задоволенні скарги просив відмовити, посилаючись на її безпідставність.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином, пояснення на скаргу не надали.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.02.2009 року по справі 2-55/2009 було постановлено: Позов Публічного акціонерного товариства .. РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" в особі Одеської обласної дирекції РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" (правонаступником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", далі - Позивач, Банк) до ОСОБА_1 (далі Скаржник. Відповідач) і ОСОБА_4 задовольнити: стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь Відкритого Акціонерного товариства ., РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" в особі Одеської обласної дирекції РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 050 641.67. судові витрати по оплаті державного мита у розмірі 1700 грн га витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справи у сумі 30 грн.

Виконавчий лист у справі виданий 18.03.2009 року був переданий на виконання Першого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції де було відкрито виконавче провадження № 1664862

В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем 06.03.2012 р була видана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме, арешт 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

05.09.2012 державним виконавцем відділу, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону № 606- ХІV, по вищезазначеному виконавчому провадженню винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року N 606-ХІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)

Відповідно до частини 1, 2 статті 2 Закону N 606-ХІV примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" ( 202/98-ВР ) (далі - державні виконавці).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1, частини 2, статті 17 Закону № 606-ХІV державною виконавчою службою, у тому числі, підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до пункту 1 частини 1, статті 19 Закону № 606-ХІV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону в тому числі за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі- виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 32 Закону № 606-ХІV заходом примусового виконання рішень зокрема є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону № 606-ХІV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частини 2 статті 57 Закону № 606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 57 Закону № 606-ХІV, 06.03.2012 державним виконавцем відділу постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 31664862, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 .

Таким чином арешт манна, що належить ОСОБА_1 , накладений 06.03.2012 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 31664862, накладений державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України № 606-ХІV, тому скасуванню не підлягає.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 31664862 від 06.03.2012, якою накладено арешт на майно ОСОБА_1 боржником не оскаржена.

05.09.2012 державним виконавцем відділу, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону 606-ХІV, по вищезазначеному виконавчому провадженню винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону № 606-ХІV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Таким чином статтею 50 Закону України Про виконавче провадження (№606-ХІV від 21.04.1999 із змiнaми, який діяв на момент закінчення виконавчого провадження), не була передбачена можливість зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 5 частини 1 статті 47 Закону України Про виконавче провадження (№606-ХІV від 21.04.1999 із змінами).

Таким чином, державний виконавець Першого Київського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 05.09,2012 правомірно не вирішив питання про припинення чинності арешту майна боржника, оскільки чинність арешту в даному випадку не припинясться.

Отже, зняття арешту з майна божника пов`язується із закінченням виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим. При цьому, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа з цих підстав.

Окрім того, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України під час розгляду справи № 6-6568св17 дійшла наступних висновків: Окрім того, у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченним, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження .

З цією позицією повністю погодився і Верховний суд у постанові від 05.12.2018 по справі № 425/1341/17, а також у постанові від 10.04.2019 по справі № 522/15772/16-ц, додатково зазначаючи наступне: Отже, державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника тільки в разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі) .

Відповідно до пункту 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

У зв`язку із закінченням строків зберігання, вищезазначене виконавче провадження знищено у порядку, передбаченому законодавством.

02.07.2020 на адресу Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Глазова Олега Володимировича щодо зняття обтяжень з нерухомого майна ОСОБА_1 .

У відповіді заявнику від 28.07.2020 вих. № 48573 було роз`яснено норми чинного законодавства щодо порядку зняття арешту з майна боржника.

01.03.2021 представник ОСОБА_1 - адвокат Глазов Олег Володимирович звернувся до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 .

Порядок зняття арешту з майна чи коштів боржника регулюється статтею 59 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404 - VIII (далі Закон № 1404-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону № 1404 - VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до частини 2 статті 59 Закону № 1404 - VIII У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майні знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стане. відомо про такі обставини.

Відповідно до частини 3 статті 59 Закону № 1404 - VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець

Відповідно до частини 4 статті 59 Закону № 1404 - VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом Г2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Відповідно до частини 5 статті 59 Закону № 1404 - VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження га штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконаґвця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.

Таким чином порядок зняття арешту по завершеним виконавчим провадження чітко визначено у и. 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Як була повідомлено державним виконавцем повідомлень від стягувача, в інтересах якого видано виконавчий документ, щодо виконання боржником вимог вищевказаного виконавчого документа до відділу не надходило та заявником не надавалось. Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження по ВП № 31664862 боржником не сплачувались.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Будь-яких допустимих доказів того, що ОСОБА_1 не надав доказів сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

У відповіді заявнику від 29.04.2021 вих. № 19802 було роз`яснено норми чинного законодавства щодо порядку зняття арешту з майна боржника та повідомлено про неможливість зняття арешту з майна ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що відсутні підстави, передбачені ст. 59 Закону України Про виконавче провадження № 1404 - VIII та п. 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Таким чином Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса), при відмові у знятті арешту з майна ОСОБА_1 , діяв у відповідності до норм чинного законодавства.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2 , 4 , 18 , 76-82 , 259 , 260 , 268 , 447 , 448 , 450 , 451 ЦПК України , -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на дії Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (м. Одеса, вул. Ген. Петрова, 1), заінтересовані особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль в особі Одеська обласна дирекція Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (м. Одеса, вул. В. Арнаутська. 72/24), Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (м. Одеса, вул. Бабеля, 6), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ТОВ ФК ДНІПРОФІНАСГРУП (м. Київ, вул. Звіринецька, 63) про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 13.09.2021 року.

Суддя Маломуж А. І.