Рішення

від 24.05.2022 по справі 910/3716/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2022Справа № 910/3716/21Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом адвокатського об`єднання Поз, Солод Партнерс

до товариства обмеженою відповідальністю Беніш Джі Ес Україна

про стягнення 174 812, 50 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 174 812, 50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Беніш Джі Пі Ес Україна (04071, м. Київ, вул. Ярославська, будинок 56-А; ідентифікаційний код 32485166) на користь Адвокатського об`єднання ПОЗ, Солод Партнерс (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, будинок 21/12, офіс 3; ідентифікаційний код 39308086) штраф у розмірі 174 812 (сто сімдесят чотири тисячі вісімсот дванадцять) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 2 622 (дві тисячі шістсот двадцять дві) грн. 19 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 заяву адвокатського об`єднання Поз, Солод Партнерс щодо розподілу судових витрат - задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Беніш Джі Пі Ес Україна (04071, м. Київ, вул. Ярославська, будинок 56-А; ідентифікаційний код 32485166) на користь адвокатського об`єднання ПОЗ, Солод Партнерс (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, будинок 21/12, офіс 3; ідентифікаційний код 39308086) - 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою (додаткова) Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 заяву адвокатського об`єднання Поз, Солод Партнерс про розподіл судових витрат у справі № 910/3716/21 задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Беніш Джі Пі Ес Україна (04071, м.Київ, вул. Ярославська, будинок 56-А, ідентифікаційний код 32485166) на користь адвокатського об`єднання Поз, Солод Партнерс (01024, м.Київ, вул. Лютеранська, будинок 21/12, офіс 3, ідентифікаційний код 39308086) 47 481,25 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В решті заяви відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.12.2021 року рішення Господарського суду міста Києва від 25 травня 2021 року, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2021 року, постанови Північного апеляційного господарського суду від 02 вересня 2021 року та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2021 року у справі № 910/3716/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу №910/3716/21 передано на новий розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2022 прийняти справу №910/3716/21 до свого провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Запропоновано позивачу та відповідачу в строк до 16.02.2022 року надати письмові пояснення по справі з урахуванням постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.12.2021.

16.02.2022 до канцелярії суду (через Електронний суд) від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Беніш Джі Пі Ес Україна штраф у розмірі 174 812,50 грн. та судові витрати. Також, зазначено, що будь-які правові підстави для законного зменшення розміру штрафу відсутні. Виключно на виконання вказівок постанови КГС, позивач вважає за можливе зменшити розмір штрафу з 50 процентів за договором до 49,9 процентів, тобто на 0,01 процент.

17.02.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшли пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду від 29.12.2021.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.06.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю «Беніш Джі Пі Ес Україна» (клієнт) та адвокатським об`єднанням «ПОЗ, Солод Партнерс» (об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги №1/8.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 договору, договір регламентує правовідносини сторін, що виникають у зв`язку з наданням об`єднанням й замовленням, прийняттям і оплатою клієнтом правової допомоги щодо представництва та захисту, іншої допомоги і інтересах клієнта, відповідно до законодавства та правил надання правової допомоги об`єднанням.

Згідно з п.6 договору гонорар визначається сторонами в додатковій угоді до договору, а у разі її відсутності - у розмірі, визначеному об`єднанням за погодинною ставкою відповідно до правил, що оплачується клієнтом у безспірному порядку разовим платежем.

Питання, що не передбачені в договорі, сторонами погоджено в правилах, що викладені в додатку до договору й вважаються прийнятими клієнтом за нормами статтей 641, 642 Цивільного кодексу України з моменту підписання договору (п.9 договору).

Відповідно до п.11 договору договір набирає чинності (вступає в силу) з моменту підписання сторонами та припиняється належним виконанням, але не пізніше річного строку з моменту вчинення останньої дії по договору стороною, чи за повідомленням однієї із сторін, якщо її зобов`язання за договором виконані повністю.

Рішенням Ради адвокатського об`єднання «Поз, Солод Партнерс» від 18.01.2016 (Протокол № 1) затверджені правила надання правової допомоги адвокатським об`єднанням «Поз, Солод Партнерс» (надалі - "Правила").

15.09.2017 сторонами укладена додаткова угода №1 до договору, відповідно до п. 4, 5, 6 сторони погодили:

що гонорар становить еквівалент 2 500,00 (дві тисячі п`ятсот) доларів (валюті Сполучених Штатів Америки) в гривнях (валюті України) за комерційним курсом об`єднання, що визначається об`єднанням самостійно на основі середньо-зваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на момент фактичного надання допомоги об`єднанням (п.4).

Передбачений цією угодою гонорар визначено у спеціальному порядку у вигляді щомісячної абонентської оплати за договором, що надається в межах максимального ліміту часу, еквівалентного 50 (п`ятдесят) годин на місячний строк. При цьому, за перший місяць надання допомоги гонорар підлягає оплаті в подвійному розмірі, що обумовлено цілями допомоги (п.5).

Клієнт оплачує гонорар у порядку відповідно до договору до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, в якому надається допомога чим підтверджує фактичне надання об`єднанням належної допомоги своєю оплатою гонорару (п.6).

20.09.2017 сторонами укладена додаткова угода №2 до договору про надання правової допомоги, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти умови додаткової угоди №1 від 15.09.2017 до договору в новій редакції.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди №2 від 20.09.2017 до договору сторони погодили, що гонорар становить еквівалент 2 500,00 (дві тисячі п`ятсот) доларів (валюті Сполучених Штатів Америки) в гривнях (валюті України) за комерційним курсом об`єднання, що визначається об`єднанням самостійно на основі середньо - зваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на момент, визначений відповідно до договору, за місяць. Гонорар підлягає оплаті клієнтом щомісячно, а за перший місяць надання допомоги сплачується у подвійному розмірі.

Передбачений цією угодою гонорар визначено у спеціальному порядку у вигляді щомісячної абонентської оплати за договором, що надається в межах максимального ліміту часу, еквівалентного 25 (двадцять п`ять) годин на місячний строк. Обов`язок клієнта з оплати гонорару не залежить від мінімальної кількості часу, витраченого об`єднанням на надання допомоги, а її не надання через діяльність клієнта на розмір гонорару не впливає (п.6 додаткової угоди №2 від 20.09.2017 до договору).

Відповідно до п.7 додаткової угоди №2 від 20.09.2017 до договору клієнт оплачує гонорар у порядку відповідно до договору до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, в якому надається допомога чим підтверджує фактичне надання об`єднанням належної допомоги своєю оплатою гонорару. Для самостійної оплати гонорару клієнтом окреме виставлення об`єднанням рахунку та укладення сторонами акту наданої правової допомоги (виконаних робіт) не вимагається й здійснюється виключно в цілях бухгалтерського (податкового) обліку.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписані акти наданої правової допомоги (виконаних робіт) зокрема щодо яких, на думку позивача, існує прострочення, а саме: №11 від 13.08.2018, №12 від 24.09.2018, №15 від 22.12.2018, №16 від 22.01.2019, № 18 від 20.03.2019, та позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури (інвойс) №11 від 17.08.2018 на суму 70 250,00 грн., №12 від 24.09.2018 на суму 71 000,00 грн., №15 від 22.12.2018 на суму 70 000,00 грн., №16 від 22.01.2019 на суму 70 000, 00 грн., №18 від 20.03.2019 на суму 68 375, 00 грн.)

В свою чергу, відповідачем здійснено оплати гонорару згідно виписки банку за 17.08.2018-05.02.2019, а саме: оплата рахунків:

- № 11 від 17.08.2018 у розмірі 70 250,00 грн. - 05.10.2018,

- № 12 від 24.09.2018 у розмірі 71 000, 00 грн. - 30.11.2018,

- № 15 від 22.12.2018 у розмірі 70 000, 00 грн. - 04.02.2019,

- № 16 від 22.01.2019 у розмірі 70 000, 00 грн. - 20.03.2019,

- № 18 від 20.03.2019 у розмірі 68 375,00 грн. - 21.05.2019.

У зв`язку із систематичним простроченням оплати гонорару клієнтом та наявною у клієнта заборгованістю за договором, сторони 16.09.2020 уклали додаткову угоду №3 до договору про надання правової допомоги, якою змінили строк дії договору, припинили дію окремих його умов та визнали факти порушення строків оплати гонорару.

Відповідно до п.7 додаткової угоди №3 до повного виконання клієнтом продовжують діяти фінансові зобов`язання клієнта за договором (в тому числі, щодо оплати неоплаченої частини гонорару та санкцій за правилами), а їх виконання не залежить від строку дії (чинності) договору. Позовна давність щодо таких зобов`язань клієнта складає строк, визначений в пункті 12.6 правил.

Згідно з п.20 додаткової угоди № 3 на момент укладання угоди сторони підтверджують (схвалюють) фактичне надання (виконання) об`єднанням допомоги в повному обсязі за весь період дії (чинності) договору, належним чином у повній відповідності до виданих клієнтом доручень (завдань, запитів) до договору, а також повну відсутність претензій клієнта до об`єднання та невиконаних зобов`язань об`єднання перед клієнтом. У зв`язку із відповідними умовами угоди окреме підписання сторонами актів наданої правової допомоги (виконаних робіт) не потребується, а допомога вважається прийнятою клієнтом повністю як безспірна.

Відповідно до п.12.1 Правил, у випадку порушення (не виконання та/або неналежне виконання) своїх зобов`язань за договором, сторони несуть основну та додаткову відповідальність відповідно до договору, а у непередбачених договором випадках відповідальність, відповідно до законодавства.

Згідно з п. 12.5 Правил застосування відповідальності за договором не позбавляє винну сторону від відповідальності за законодавством, а застосування відповідальності за законодавством не позбавляє винну сторону від відповідальності за договором, а також обов`язку фактичного виконання зобов`язання за договором.

Пунктом 12.6 Правил передбачено, що сторона може бути притягнута до відповідальності за договором та/або законодавством протягом 3 (трьох) річних строків з моменту вчинення порушення та/або припинення (розірвання) договору. При цьому, до нарахування санкцій відповідно до договору застосовується відповідний аналогічний строк.

Відповідно до п.13.4 Правил, порушення (не виконання та/або неналежне виконання) строків виконання фінансових зобов`язань за договором клієнтом понад півмісячний строк є підставою для застосування до клієнта додаткової відповідальності перед об`єднанням у вигляді разового штрафу в розмірі 50 відсотків від суми порушеного фінансового зобов`язання.

Півмісячний строк складає 15 календарних днів з моменту настання події для оплати, що визначається за п. 1.2.2. Правил з «Місячного строку».

У зв`язку з порушенням оплати гонорару позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 174 812,50 грн. (50% від 349 625,00 грн.).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Дослідивши надані сторонами докази оплати гонорару (виписка з рахунку позивача) судом встановлено, що відповідачем несвоєчасно здійснено оплати за актами наданої правової допомоги (виконаних робіт) №11 від 13.08.2018, №12 від 24.09.2018, №15 від 22.12.2018, №16 від 22.01.2019, № 18 від 20.03.2019, при цьому, жодного заперечення стосовно сум сплачених за вказані періоди сторонами не заявлено, що свідчить про те, що кошти сплачені були в повному обсязі відповідно до встановленого умовами Договору.

Суд зазначає, що оплата за всіма простроченими рахунками здійснена з порушенням строків виконання фінансових зобов`язань за договором понад півмісячний строк.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру штрафу, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 174 812,50 грн.

Проте, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій в якому відповідач вважає, що слід зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу не менше ніж на 90%.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, враховуючи співмірність штрафу з платою договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача штрафу на 50%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 87 406,25 грн.

Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 2 622,19 грн.

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотриманням вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи адвокатське об`єднання Поз, Солод Партнерс надало:

- договір про надання правової допомоги від 01.03.2021, укладений між адвокатським об`єднанням «Поз, Солод Партнерс» (клієнт) та адвокатом Пацалюк А. В. (адвокат), відповідно до п.1 якого клієнт доручає надати, приймає та оплачує, а адвокат надає правову (правничу, юридичну) допомогу (допомога) щодо представництва клієнта, захисту прав і законних інтересів у провадженні по господарській справі за позовом клієнта до товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС Україна» про стягнення 174 812,50 гривень, на стадії розгляду в суді першої та апеляційної інстанції.

Згідно п. 5 договору гонорар за надання допомоги складається з: основної частини, у розмірі 5250,00 гривень (еквівалент 150,00 євро за курсом договору), за кожну 1 годину надання допомоги та додаткової частини (гонорар успіху), у еквіваленті 10 процентів від розміру грошових коштів, що підлягають стягненню на користь клієнта за остаточним рішенням (висновком) суду по справі, визначеній в пункті 1 договору.

Пунктом 8 договору передбачено, що клієнт оплачує гонорар та витрати адвоката протягом 10 днів з моменту ухвалення остаточного рішення суду по справі, визначеній в пункті 1 договору, на підставі акту наданої правової допомоги за повідомленими адвокатом реквізитами.

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.04.2011 № 4512/10,

- акт надання правової допомоги від 24.05.2021 на суму 127 731,25 грн., а саме: основна частина гонорару в розмірі 110 250,00 грн. (витрачений час 21 год.) та додаткова частина гонорару (10%) 17 481,25 грн.

В акті наданої правової допомоги від 24.05.2021 міститься детальний погодинний розрахунок обсягів робіт та конкретизація таких робіт та, зокрема зазначено, що допомога надана у період з 01.03.2021 по 24.05.2021 тривалістю 21 година.

- акт надання правової допомоги від 06.09.2021 (допомога по справі №910/3716/21 на стадії апеляційної інстанції) на суму 122 481,25 грн., а саме: основна частина гонорару в розмірі 105 000,00 грн. (витрачений час 20 год.) та додаткова частина гонорару (10%) 17 481,25 грн.

В акті наданої правової допомоги від 06.09.2021 міститься детальний погодинний розрахунок обсягів робіт та конкретизація таких робіт та, зокрема зазначено, що допомога надана у період з 15.06.2021 по 06.09.2021 тривалістю 21 година.

Суд зазначає, що під час розгляду справи по суті, до ухвалення судом першої інстанції рішення від 25.05.2021, позивач самостійно виявив технічну описку в ордері серії КС № 070248 від 01.03.2021, за якою адвокатом Пацалюк А.В. випадково зазначено невірне найменування позивача.

Зважаючи на зазначене, позивач самостійно (до виявлення описки відповідачем) звернувся до суду із заявою від 24.05.2021 (підписаною керівником позивача Солодом І.В. та представником позивача адвокатом Пацалюк А.В.), в якій просив вважати ордер серії КС № 070248 від 01.03.2021 таким, що виписаний на ім`я саме позивача, а зазначене найменування технічною опискою.

Відповідна технічна описка, допущена при поданні адвокатом Пацалюк А. В. ордеру до суду не впливає ані на права та обов`язки відповідної особи як представника сторони у справі, ані на визначення обсягу правничої допомоги, фактично наданого таким представником як адвокатом позивачу.

Позивач підтверджує, що адвокат Пацалюк А.В. був уповноваженим представником позивача на стадії розгляду справи в суді першої інстанції та є уповноваженим представником позивача на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції, й має право на здійснення будь-яких дій, передбачених п.п. 2, 3 договору від 01.03.2021 та ст. ст. 46, 61 ГПК України.

Відтак, ордер серії КС № 070248 від 01.03.2021 є таким, що підтверджує повноваження адвоката як представника позивача.

Згідно зі ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Суд враховує, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Що стосується стягнення "гонорару успіху" в сумі 34 962,50 грн. (17 481,25 грн. на стадії першої інстанції та 17 481,25 грн. на стадії апеляційної інстанції) суд, врахувавши правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, та встановивши, що такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні з виконаною адвокатом роботою в суді першої та апеляційної інстанції, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер.

Також, суд зазначає, що керівник позивача Солод І.В. є співзасновником позивача, ведення справ у суді не є обов`язком керівника юридичної особи за статутом позивача та за законодавством, і є суто його правом на представництво особи без довіреності.

Відповідно до ст. 59 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на професійну правничу допомогу й кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Представником позивача адвокатом Пацалюк А.В. складено та кореговано проект позовної заяви, складено й подано клопотання з процесуальних питань, заяву про розподіл судових витрат, складено та кореговано проект відзиву на апеляційну скаргу, тощо.

Відтак, твердження відповідача, що адвокат Пацалюк А.В. є неналежним представником позивача, а також про можливість здійснення правового супроводу у справі позивача його керівником Солодам І.В., є безпідставними.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20.11.2018р. по справі №910/23210/17.

Суд зазначає, що надані заявником докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи вищезазначене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи, що розгляд цієї справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи те, що адвокатом надавались позивачу послуги в аналогічних правовідносинах, а також заперечення відповідача, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму за надання правничої допомоги позивачу у справі №910/3716/21 до 20 000,00 грн. (10 000,00 грн. за розгляд в суді першої інстанції та 10 000,00 грн. за розгляд в суді апеляційної інстанції).

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Беніш Джі Пі Ес Україна» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, будинок 56-А; ідентифікаційний код 32485166) на користь адвокатського об`єднання «ПОЗ, Солод Партнерс» (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, будинок 21/12, офіс 3; ідентифікаційний код 39308086) штраф у розмірі 87 406 (вісімдесят сім тисяч чотириста шість) грн. 25 коп., судовий збір у розмірі 2 622 (дві тисячі шістсот двадцять дві) грн. 19 коп. та ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий