Постанова

від 18.09.2022 по справі 910/3716/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2022 р. Справа№ 910/3716/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства обмеженою відповідальністю "Беніш Джі Ес Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 року

у справі №910/3716/21 (суддя Мудрий С.М.)

За позовом Адвокатського об`єднання "Поз, Солод Партнерс"

до Товариства обмеженою відповідальністю "Беніш Джі Ес Україна"

про стягнення 174 812, 50 грн. -

В С Т А Н О В И В :

У 2021 році Адвокатського об`єднання "Поз, Солод Партнерс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства обмеженою відповідальністю "Беніш Джі Ес Україна" про стягнення 174 812, 50 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Беніш Джі Пі Ес Україна" на користь Адвокатського об`єднання "Поз, Солод Партнерс" штраф у розмірі 174 812 грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 2 622 грн. 19 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 заяву Адвокатського об`єднання "Поз, Солод Партнерс" щодо розподілу судових витрат - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Беніш Джі Пі Ес Україна" на користь Адвокатського об`єднання "Поз, Солод Партнерс" - 30 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 заяву Адвокатського об`єднання "Поз, Солод Партнерс" про розподіл судових витрат у справі № 910/3716/21 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Беніш Джі Пі Ес Україна" на користь Адвокатського об`єднання "Поз, Солод Партнерс" 47 481,25 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В решті заяви відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.12.2021 року рішення Господарського суду міста Києва від 25 травня 2021 року, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2021 року, постанову Північного апеляційного господарського суду від 02 вересня 2021 року та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2021 року у справі № 910/3716/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Беніш Джі Пі Ес Україна" на користь Адвокатського об`єднання "Поз, Солод Партнерс" штраф у розмірі 87 406 грн. 25 коп., судовий збір у розмірі 2 622 грн. 19 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем обґрунтовано доводи про прострочення відповідачем оплати наданих на підставі Договору послуг. Оплата за всіма простроченими рахунками здійснена з порушенням строків виконання фінансових зобов`язань за договором понад півмісячний строк. Також місцевий господарський суд зазначає, що при цьому, жодного заперечення стосовно сум сплачених за вказані періоди сторонами не заявлено, що свідчить про те, що кошти сплачені були в повному обсязі відповідно до встановленого умовами Договору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство обмеженою відповідальністю "Беніш Джі Ес Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 року зменшивши розмір штрафу не менше, ніж на 90% . Одночасно з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Одночасно, апелянт зазначає, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, а протягом дії договору відповідач сумлінно сплачував послуги, також відповідач наголошує, що просив зменшити розмір штрафу щонайменше на 90%. При цьому, скаржник зазначає, що господарським судом першої інстанції не вирішено питання щодо пропорційного покладення усіх судових витрат, понесених сторонами, а лише зменшив розмір витрат позивача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства обмеженою відповідальністю "Беніш Джі Ес Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3716/21.

18.07.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/3716/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства обмеженою відповідальністю "Беніш Джі Ес Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 року, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

29.07.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Адвокатського об`єднання "Поз, Солод Партнерс", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.06.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю «Беніш Джі Пі Ес Україна» (клієнт) та адвокатським об`єднанням «ПОЗ, Солод Партнерс» (об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги №1/8.

Відповідно до п. 1 договору, договір регламентує правовідносини сторін, що виникають у зв`язку з наданням об`єднанням й замовленням, прийняттям і оплатою клієнтом правової допомоги щодо представництва та захисту, іншої допомоги і інтересах клієнта, відповідно до законодавства та правил надання правової допомоги об`єднанням.

Згідно з п.6 договору гонорар визначається сторонами в додатковій угоді до договору, а у разі її відсутності - у розмірі, визначеному об`єднанням за погодинною ставкою відповідно до правил, що оплачується клієнтом у безспірному порядку разовим платежем.

Питання, що не передбачені в договорі, сторонами погоджено в правилах, що викладені в додатку до договору й вважаються прийнятими клієнтом за нормами статтей 641, 642 Цивільного кодексу України з моменту підписання договору (п.9 договору).

Відповідно до п.11 договору договір набирає чинності (вступає в силу) з моменту підписання сторонами та припиняється належним виконанням, але не пізніше річного строку з моменту вчинення останньої дії по договору стороною, чи за повідомленням однієї із сторін, якщо її зобов`язання за договором виконані повністю.

Рішенням Ради адвокатського об`єднання «Поз, Солод Партнерс» від 18.01.2016 (Протокол № 1) затверджені правила надання правової допомоги адвокатським об`єднанням «Поз, Солод Партнерс» (надалі - "Правила").

15.09.2017 сторонами укладена додаткова угода №1 до договору, відповідно до п. 4, 5, 6 сторони погодили:

- що гонорар становить еквівалент 2 500,00 (дві тисячі п`ятсот) доларів (валюті Сполучених Штатів Америки) в гривнях (валюті України) за комерційним курсом об`єднання, що визначається об`єднанням самостійно на основі середньо-зваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на момент фактичного надання допомоги об`єднанням (п.4).

Передбачений цією угодою гонорар визначено у спеціальному порядку у вигляді щомісячної абонентської оплати за договором, що надається в межах максимального ліміту часу, еквівалентного 50 (п`ятдесят) годин на місячний строк. При цьому, за перший місяць надання допомоги гонорар підлягає оплаті в подвійному розмірі, що обумовлено цілями допомоги (п.5).

Клієнт оплачує гонорар у порядку відповідно до договору до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, в якому надається допомога чим підтверджує фактичне надання об`єднанням належної допомоги своєю оплатою гонорару (п.6).

20.09.2017 сторонами укладена додаткова угода №2 до договору про надання правової допомоги, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти умови додаткової угоди №1 від 15.09.2017 до договору в новій редакції.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди №2 від 20.09.2017 до договору сторони погодили, що гонорар становить еквівалент 2 500,00 (дві тисячі п`ятсот) доларів (валюті Сполучених Штатів Америки) в гривнях (валюті України) за комерційним курсом об`єднання, що визначається об`єднанням самостійно на основі середньо - зваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на момент, визначений відповідно до договору, за місяць. Гонорар підлягає оплаті клієнтом щомісячно, а за перший місяць надання допомоги сплачується у подвійному розмірі.

Передбачений цією угодою гонорар визначено у спеціальному порядку у вигляді щомісячної абонентської оплати за договором, що надається в межах максимального ліміту часу, еквівалентного 25 (двадцять п`ять) годин на місячний строк. Обов`язок клієнта з оплати гонорару не залежить від мінімальної кількості часу, витраченого об`єднанням на надання допомоги, а її не надання через діяльність клієнта на розмір гонорару не впливає (п.6 додаткової угоди №2 від 20.09.2017 до договору).

Відповідно до п.7 додаткової угоди №2 від 20.09.2017 до договору клієнт оплачує гонорар у порядку відповідно до договору до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, в якому надається допомога чим підтверджує фактичне надання об`єднанням належної допомоги своєю оплатою гонорару. Для самостійної оплати гонорару клієнтом окреме виставлення об`єднанням рахунку та укладення сторонами акту наданої правової допомоги (виконаних робіт) не вимагається й здійснюється виключно в цілях бухгалтерського (податкового) обліку.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписані акти наданої правової допомоги (виконаних робіт) зокрема щодо яких, на думку позивача, існує прострочення, а саме: №11 від 13.08.2018, №12 від 24.09.2018, №15 від 22.12.2018, №16 від 22.01.2019, № 18 від 20.03.2019, та позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури (інвойс) №11 від 17.08.2018 на суму 70 250,00 грн., №12 від 24.09.2018 на суму 71 000,00 грн., №15 від 22.12.2018 на суму 70 000,00 грн., №16 від 22.01.2019 на суму 70 000, 00 грн., №18 від 20.03.2019 на суму 68 375, 00 грн.)

В свою чергу, відповідачем здійснено оплати гонорару згідно виписки банку за 17.08.2018-05.02.2019, а саме: оплата рахунків:

- № 11 від 17.08.2018 у розмірі 70 250,00 грн. - 05.10.2018,

- № 12 від 24.09.2018 у розмірі 71 000, 00 грн. - 30.11.2018,

- № 15 від 22.12.2018 у розмірі 70 000, 00 грн. - 04.02.2019,

- № 16 від 22.01.2019 у розмірі 70 000, 00 грн. - 20.03.2019,

- № 18 від 20.03.2019 у розмірі 68 375,00 грн. - 21.05.2019.

У зв`язку із систематичним простроченням оплати гонорару клієнтом та наявною у клієнта заборгованістю за договором, сторони 16.09.2020 уклали додаткову угоду №3 до договору про надання правової допомоги, якою змінили строк дії договору, припинили дію окремих його умов та визнали факти порушення строків оплати гонорару.

Відповідно до п.7 додаткової угоди №3 до повного виконання клієнтом продовжують діяти фінансові зобов`язання клієнта за договором (в тому числі, щодо оплати неоплаченої частини гонорару та санкцій за правилами), а їх виконання не залежить від строку дії (чинності) договору. Позовна давність щодо таких зобов`язань клієнта складає строк, визначений в пункті 12.6 правил.

Згідно з п.20 додаткової угоди № 3 на момент укладання угоди сторони підтверджують (схвалюють) фактичне надання (виконання) об`єднанням допомоги в повному обсязі за весь період дії (чинності) договору, належним чином у повній відповідності до виданих клієнтом доручень (завдань, запитів) до договору, а також повну відсутність претензій клієнта до об`єднання та невиконаних зобов`язань об`єднання перед клієнтом. У зв`язку із відповідними умовами угоди окреме підписання сторонами актів наданої правової допомоги (виконаних робіт) не потребується, а допомога вважається прийнятою клієнтом повністю як безспірна.

Відповідно до п.12.1 Правил, у випадку порушення (не виконання та/або неналежне виконання) своїх зобов`язань за договором, сторони несуть основну та додаткову відповідальність відповідно до договору, а у непередбачених договором випадках відповідальність, відповідно до законодавства.

Згідно з п. 12.5 Правил застосування відповідальності за договором не позбавляє винну сторону від відповідальності за законодавством, а застосування відповідальності за законодавством не позбавляє винну сторону від відповідальності за договором, а також обов`язку фактичного виконання зобов`язання за договором.

Пунктом 12.6 Правил передбачено, що сторона може бути притягнута до відповідальності за договором та/або законодавством протягом 3 (трьох) річних строків з моменту вчинення порушення та/або припинення (розірвання) договору. При цьому, до нарахування санкцій відповідно до договору застосовується відповідний аналогічний строк.

Відповідно до п.13.4 Правил, порушення (не виконання та/або неналежне виконання) строків виконання фінансових зобов`язань за договором клієнтом понад півмісячний строк є підставою для застосування до клієнта додаткової відповідальності перед об`єднанням у вигляді разового штрафу в розмірі 50 відсотків від суми порушеного фінансового зобов`язання.

Півмісячний строк складає 15 календарних днів з моменту настання події для оплати, що визначається за п. 1.2.2. Правил з «Місячного строку».

У зв`язку з порушенням оплати гонорару позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 174 812,50 грн. (50% від 349 625,00 грн.).

Одночасно з цим, господарським судом встановлено, що оплата за всіма простроченими рахунками здійснена з порушенням строків виконання фінансових зобов`язань за договором понад півмісячний строк.

З наданах сторонами доказів оплати гонорару вбачається, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за вказаними актами наданої правової допомоги (виконаних робіт) №11 від 13.08.2018, №12 від 24.09.2018, №15 від 22.12.2018, №16 від 22.01.2019, № 18 від 20.03.2019. При цьому, як зазначалося, жодного заперечення стосовно сум сплачених за вказані періоди сторонами не заявлено.

Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 174 812,50 грн.

Разом з цим, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій в якому відповідач вважає, що слід зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу не менше ніж на 90%.

Так, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, враховуючи співмірність штрафу з платою договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача штрафу на 50%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 87 406,25 грн.

Не погодившись з вказаним висновком суду, апелянт просить змінити вказане рішення, зменшивши розмір штрафу не менше, ніж на 90%.

Заява мотивована тим, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, при цьому відповідач зазначає, що сумлінно сплачував за послуги відповідно до Договору. Одночасно, заявник зазначає, що поніс великі витрати на правову допомогу на вирішення спорів з позивачем, оскільки протягом 2020 року позивачем подано шість заяв про видачу судових наказів, а також три позови до відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Поряд з цим, колегією суддів враховано неодноразові факти порушення відповідачем Договору та наявність підстав для застосування передбаченої відповідальності. Одночасно, слід підкреслити, що вказані вище прострочення оплати гонорару за Договором визнано й самим відповідачем в тексті додаткової угоди № 3 від 16.09.2020 р.

Статтями 525 та 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також, слід відмітити, що приймаючи умови Договору відповідач усвідомлював розмір штрафу, передбачений п. 13.4. Правил.

Отже, оцінюючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про зменшення розміру штрафу не менше, ніж 90%, враховуючи що відповідачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надано суду належних доказів щодо поважності причин неналежного виконання зобов`язань (прострочення строку оплати) та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а також не надано доказів намагання уникнути або мінімізувати випадки прострочення оплати наданих на підставі Договору послуг.

З приводу доводів скаржника, що господарським судом першої інстанції не вирішено питання щодо пропорційного покладення усіх судових витрат, понесених сторонами, а лише зменшення розміру витрат позивача, суд апеляційної інстанції вважає дані твердження безпідставним, оскільки місцевий господарський суд в рішенні від 25.05.2022 року вказані витрати поклав на відповідача у відповідності до ст. 129 ГПК України.

Одночасно з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне повторно роз`яснити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

А відтак, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що апелянтом зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 року у справі №910/3716/21 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства обмеженою відповідальністю "Беніш Джі Ес Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 року у справі №910/3716/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 року у справі №910/3716/21 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3716/21.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко