Постанова

від 18.05.2022 по справі 703/4637/15-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/704/22Головуючий по 1 інстанціїСправа №703/4637/15-ц Категорія: 307020000 Гудзюк І. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М., Вініченка Б.Б., Нерушак Л.В., за участю секретаряЛюбченко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Здоровко Людмили Володимирівни на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на:

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,17 га, кадастровий номер 7123787200:02:001:0087, розташовану в адмінмежах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, що належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 111382 від 27 грудня 2005 року;

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,16 га, кадастровий номер 7123787200:02:001:0128, розташовану в адмінмежах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, що належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 135846 від 08 квітня 2008 року.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла позивачка та її мати і дружина померлого ОСОБА_3 , оскільки на час відкриття спадщини постійно проживали разом із спадкодавцем. Разом з тим, відповідачка не мала наміру оформляти на себе спадкове майно, хоча і не подавала відповідної заяви про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Позасудовим шляхом ОСОБА_4 не могла оформити право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті батька, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкові земельні ділянки.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_4 просила визнати за нею право власності на вказане спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Відповідачка ОСОБА_3 позов визнала.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на:

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,17 га, кадастровий номер 7123787200:02:001:0087, розташовану в адмінмежах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, що належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 111382 від 27 грудня 2005 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010579200103;

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,16 га, кадастровий номер 7123787200:02:001:0128, розташовану в адмінмежах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, що належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 135846 від 08 квітня 2008 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010879200020.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності позивачкою факту прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , тоді як відповідачка фактично відмовилася від прийняття спадщини на користь позивачки.

На вказане рішення подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, однак рішення впливає на обсяг його прав.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що земельна ділянка, площею 3,16 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі рішення виконкому Ротмістрівської сільської ради від 23 березня 2001 року, яка знаходиться в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради, згідно державного акту на право приватної власності на землю серія ЧР № 13-17-521, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 521 належить ОСОБА_1 .

В 2020 році він замовив технічну документацію для виготовлення кадастрового номеру на свою земельну ділянку.

Відповідно до технічної документації кадастровий номер земельної ділянки ОСОБА_1 7123787200:02:001:0128, тобто точно такий же як і у ОСОБА_4 .

Але ОСОБА_1 свою земельну ділянку отримав під час розпаювання землі КСП «Україна», тому він є першим і єдиним законним власником даної земельної ділянки.

ОСОБА_4 отримала її у спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , який отримав її в свою чергу після смерті свого брата, ОСОБА_6 . Однак, ОСОБА_6 мав у власності земельну ділянку площею не 3,16 га, а площею 3,77 га.

ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 12 лютого 2007 року № 385 після смерті ОСОБА_7 .

Відповідно до технічної документації ОСОБА_5 на арк. 5 знаходиться фотокопія свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Смілянською держнотконторою 12 лютого 2007 року за № 385, відповідно до якого ОСОБА_5 успадкував від ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 3,77 га; на арк. 4 цієї технічної документації міститься належний ОСОБА_8 (апелянту) державний акт на право приватної власності на землю серія ЧР № 13-17-521, площа його земельної ділянки 3,16 га, замість державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 314830 ОСОБА_7 .

Після виготовлення технічної документації ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ 135816, площа земельної ділянки 3,16 га, кадастровий номер 7123787200:02:001:0128 і її конфігурація повністю співпадає з конфігурацією земельної ділянки зазначеної в державному акті ОСОБА_1 , суміжні землекористувачі аналогічні як і в державному акті ОСОБА_1 , тільки підставою виникнення права власності ОСОБА_5 зазначено свідоцтво про право на спадщину за законом від 12 лютого 2007 року № 385, підставою видачі якого був державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 314830, площа земельної ділянки 3,77 га, а не належний ОСОБА_8 державний акт на право приватної власності на землю серія ЧР № 13-17-521.

З технічної документації ОСОБА_5 та ОСОБА_1 видно, що це одна і та ж земельна ділянка.

В подальшому, оскаржуваним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2015 року за ОСОБА_4 було визнано право власності фактично на земельну ділянку ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2015 року в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,16 га, кадастровий номер 7123787200:02:001:0128, розташовану в адмінмежах Ротмістрівської сільської ради і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Постановою від 25 лютого 2021 року Черкаський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Суд скасував рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2015 року та закрив провадження у справі.

Постановою Верховного Суду від 02.02.2022 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Черкаського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не повідомив апеляційний суд про існування постанови Черкаського апеляційного суду від 26 березня 2020 року у справі № 703/4797/19, якою позов ОСОБА_1 до Ротмістрівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку залишено без задоволення.

Суд апеляційної інстанції у справі № 703/4797/19 встановив, що відповідно до довідки Міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 26 листопада 2019 року № 29-23-0.201-1869/179-19 у книзі реєстрації державних актів на право приватної власності, які видаються громадянам, де зазначено, що державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР № 13-17-521 зареєстрований та отриманий ОСОБА_1 , відсутній підпис про отримання державного акта. За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність втрати ОСОБА_1 державного акта, оскільки він його не отримував.

Верховний Суд зазначив, що такі обставини мали бути враховані апеляційним судом під час вирішення питання, чи стосується прав та інтересів ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції у справі, яка переглядається.

Також суд касаційної інстанції звернув увагу, що висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю спору є невірним, оскільки у справі, яка переглядається, предмет спору існує, а встановлення судом, що спірна земельна ділянка належить на праві власності не учаснику справи (хоча такі обставини спростовані) не свідчить про відсутність предмета спору, а лише вказує на те, що до участі у справі не залучено належного відповідача власника спірного майна, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням висновків Верховного Суду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Так, з матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.02.2007 №385 (т. 1 а.с. 44, зворот) ОСОБА_5 успадкував після свого двоюрідного брата ОСОБА_7 земельну ділянку площею 3,77 га в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

В технічнійдокументації попереоформленню державногоакту направо власностіна земельнуділянку дляведення товарногосільськогосподарського виробництва ОСОБА_5 (т.1а.с.43 47)наявна заява ОСОБА_5 від 13.03.2007про переоформленнядержавного акту(т.1а.с.44),свідоцтво проправо ОСОБА_5 на спадщину за законом від 12.02.2007 №385 після смерті ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 3,77 га (т. 1 а.с. 44, зворот), державний акт про право власності на землю серії ЧР 1317-521, виданий ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 3,16 га (т. 1 а.с. 45, зворот).

З вказаних документів вбачається, що ОСОБА_5 успадкував після свого двоюрідного брата ОСОБА_7 земельну ділянку площею 3,77 га в 2007 році, але під час переоформлення державного акту в технічній документації помилково було використано державний акт на землю, який належав не спадкодавцю ОСОБА_9 , а державний акт, виданий ОСОБА_8 .

В результаті переоформлення державного акту ОСОБА_5 отримав новий державний акт серії ЯЕ № 135846 від 08 квітня 2008 року (т.1 а.с. 40) на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 7123787200:02:001:0128 площею 3,16 га, яка фактично належала до цього ОСОБА_8 .

Таким чином,на моментвідкриття спадщинипісля смерті ОСОБА_5 останній згідно з копіями державних актів серії ЧР № 111382 від 27 грудня 2005 року та серії ЯЕ № 135846 від 08 квітня 2008 року був власником двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, площами 3,17 та 3,16 га.

Разом з тим, апеляційний суд встановив, що земельна ділянка площею 3,16 га належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серії ЧР № 13-17-521.

Відповідно до листа від 02.06.2020 (т.1 а.с. 91) Міськрайонне управління у Смілянському району та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило, що в додатку до рішення Виконавчого комітету Ротмістрівської сільської ради від 23.03.2001 №11 «Про надання у приватну власність земельних часток/паїв співвласникам землі бувшого КСП «Україна» зазначено»: № ділянки 510, прізвище ОСОБА_1 , площа земельної ділянки 3,16 га; сертифікат №0297587. Також проінформовано, що в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю Ротмістрівської сільської ради зареєстровано державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР № 13-17-521, в графі «Прізвище, ім`я, по батькові» вказано ОСОБА_1 , площа земельної ділянки 3,16 га.

Таким чином, державний акт серії ЧР № 13-17-521 на землю площею 3,16 га було зареєстровано належним чином за ОСОБА_1 , а отже цей державний акт серії ЧР № 13-17-521 є правовстановлюючим документом.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області від 19 травня 2015 року № 230 ОСОБА_5 до дня своєї смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним за цією адресою на час відкриття спадщини проживали та були зареєстровані дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 .

Згідно з повідомленням Смілянської державної нотаріальної контори від 29 серпня 2015 року № 1802/01-16 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 до Смілянської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття або відмову від спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася.

Відповідно до листа завідувача Смілянської державної нотаріальної контори від 01 вересня 2015 року №1833/02-14 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Враховуючи викладене та у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, ОСОБА_4 рекомендовано звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.

Після отримання вищевказаного роз`яснення, ОСОБА_10 звернулася до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно на дві земельні ділянки після смерті ОСОБА_5 .

Водночас в матеріалах справи відсутня вмотивована постанова нотаріуса про відмову ОСОБА_11 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 .

Статтею 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційний суд, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановив, що земельна ділянка площею 3,16 га, яка на момент перегляду апеляційним судом цієї справи перебуває у власності позивачки за оскаржуваним рішенням суду, але водночас ОСОБА_1 підтвердив, що він має правовстановлюючий документ на цю ж земельну ділянку (державний акт на право приватної власності на землю, серії ЧР № 13-17-521). Тому прийшов до висновку про те, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2015 року вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_1 .

Крім того, апеляційний суд встановив, що під час переоформлення державного акту ОСОБА_5 в технічній документації помилково було використано державний акт на землю, який належав не спадкодавцю ОСОБА_9 (спадкоємцем якого був ОСОБА_5 ), а державний акт на цю ж земельну ділянку, що був виданий ОСОБА_8 .

Успадкування позивачкою цієї земельної ділянки не може не зачіпати інтереси ОСОБА_1 , а тому останній в силу статей 17, 18, 352 ЦПК України має право на апеляційне оскарження рішення про визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, права на які заявляє апелянт.

За таких обставин колегія суддів, враховуючи недоліки та порушення, встановлені апеляційним судом в попередніх судових рішеннях, приходить до висновку, що виникнення даного спору пов`язане з порушеннями при оформленні та видачі державних актів на земельні ділянки та не залученні при розгляді справи усіх заінтересованих осіб.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

В матеріалах справи наявні докази, що спірна земельна ділянка належить на праві власності не учаснику справи. Отже до участі у справі не залучено належного відповідача апелянта ОСОБА_1 , що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Таке рішення, на думку колегії суддів є обґрунтованим, справедливим та таким, що дає можливість вирішити даний спір з урахування усіх доводів сторін як в позасудовому так і в судовому порядку.

Відповідно доп.п.1,4ч.1ст.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення судуповністю абочастково таухвалення новогорішення увідповідній частиніабо змінисудового рішенняє неповнез`ясуваннясудом обставин,що маютьзначення длясправи, порушення норм процесуального права, або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за можливе, керуючись ч. 4 ст. 367 ЦПК України, вийти за межі апеляційних вимог, так як встановленно порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Підтверджені понесені ОСОБА_1 судові витрати складаються з судового збору за звернення з апеляційною скаргою на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15.09.2015 (901,50 грн. т.1 а.с. 30) та з касаційною скаргою на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 31.07.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження (420,40 грн. т. 1 а.с. 68, 102), всього на суму 1321,90 грн.

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України у випадку залишення позову без задоволення підтверджені судові витрати апелянта підлягають до стягнення з позивачки.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Здоровко Людмили Володимирівни задовольнити частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2015 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1321,90 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 24 травня 2022 року.

Судді