Рішення

від 27.04.2022 по справі 727/11760/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/11760/21

Провадження № 2/727/437/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28квітня 2022року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

за участю:

секретаря судових засідань Стефанчук О.І.

сторін по справі:

позивача ОСОБА_1 , розглянувши, за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду 2 м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Комунального закладу «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області», в особі директора Біляніна Г.І. (адреса місця знаходження: вул. І Франко, 20 м. Чернівці, код ЄДРПОУ: 02125697) про визнання протиправним та скасування наказу про відстронення від роботи, стягнення середнього заробітку за період відстронення від роботи та поновлення в трудових правах, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Комунального закладу «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області», в особі директора Біляніна Г.І. про визнання протиправним та скасування наказу про відстронення від роботи, стягнення середнього заробітку за період відстронення від роботи та поновлення в трудових правах. Посилається на те, що вона працює методистом науково-методичного центру природно-математичних дисциплін. Стверджує, що в листопаді 2021 року вона стикнулася із грубим порушенням її конституційного права на роботу зі сторони відповідача. Вказує, що нароботі в неї постійно незаконно вимагали медичну інформацію відносно вакцинації від хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, чим обмежували її права щодо повноцінної роботи. Обгрунтовує, що 08.11.2021 року вона отримала наказ КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» «Про відсторонення від роботи без збереження з/плати» від 08.11.2021 року №74/од. Зазначає, що вказаний наказ мотивований тим, що її у відповідності до наказу МОЗ України від 04.10.2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники які підлягають обовязковим профілактичним щерленням» та пункту 41-6 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року (зі змінами, внесеними постановою КМУ №1096 від 20.10.2021 року) необхідно здійснити в обовязковому порядку щеплення від COVID-19 та надати роботодавцю документ, що підтверджує проходження щеплення. Вказує, що відсутність у ней щеплення не є порушенням трудової дисципліни і не може бути підставою відсторонення від роботи і тим більше позбавлення заробітної плати. Вважає оскаржуваний наказ незаконним та таким, що грубо порушує її право на працю і супутні соціальні права, гарантовані Конституцією україни. Аргументує, що незалежно від цілей, причин чи суспільного або особистого інтересу, всі органи і посадові особи держави Україна повинні діяти у відповідності до Конституції та не мають повноважень виходити за межі її норм, навіть якщо вони керуються законом, оскільки закон також не має суперечити Конституції.

Стверджує, що відмова працівників від вакцинації не може вважатися порушенням трудолвої дисципліни; відмова від участі в медичних експериментах не може бути підставою для відсторонення від роботи та/або позбавлення заробітної плати.

Зазначає, що згідно з резолюцією Парламентської асамблеї Ради Європи від 27.01.2021 року та профільним законодавством України, щеплення проти COVID-19 не є обов`язковим. Просить визнати протиправним та скасувати наказ від 08.11. 2021 року № 74/од про відсторонення від роботи ОСОБА_2 ; стягнути на її користь середній заробіток за період відсторонення та поновити в усіх трудових правах, а саме перерваному трудовому стажі та права на щорічну відпустку.

Рух справи та позиція сторін

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07.12.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

17.12.2021 року відповідач КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» скерував до суду відзив на позовну заяву. Заперечує проти позову, вважає вимоги позивача ОСОБА_1 необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Зазначає, що ОСОБА_1 працює в інституті на посаді методиста науково-методичного центру природничо-математичних дисциплін. Зазначає, що відповідно до наказу МОЗ від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» обовязковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабміном, підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їх територіальних підрозділів» місцевих державних адміністрацій; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Вказує, що 04.11.2021 року позивачу під особистий підпис було вручено повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» з посиланням на нормативно-правові акти та роз`ясненням про те, що у випадку ненадання документу про здійснення щеплення або довідки про абсолютні протипоказання до проведення щеплення до 08.11.2021 року, то її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП та ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб». Аргументує, що не отримавши жодних документів від позивача ОСОБА_1 протягом вказаного строку, 08.11.2021 року було видано наказ за №74/ОД «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ». Стверджує, що ОСОБА_1 вказаний наказ відмовилась підписувати. Вважає твердження позивача відносно протиправності дій прийнятого рішення в.о. директора інституту Біляніна Г.І. безпідставними. Посилається на те, що вакцинація є єдиним способом подолання пандемії; роботодавці зобов`язані виконувати наказ МОЗ та урядову постанову; потребу 100% вакцинації працівників вимагав і перехід установи на змішану форму навчання. При цьому зазначає, що позивач ОСОБА_1 категорично відмовилась від вакцинування та носіння маски, наражаючи на небезпеку інших працівників, курсантів, ігноруючи інтересами суспільства. Вказує, що у випадку порушення правил щодо карантину людей у КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» передбачена відповідальність ст.44-3 КУпАП для посадової особи у вигляді штрафу від 34 тисяч гривень. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

25.01.2022 року позивач ОСОБА_1 направила до суду відповідь на відзив. Аргументує доводи відповіді на відзив тим, що відповідач КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» не ознайомлював її із наказом МОЗ від 04.10.2021 року №2153, тому 08.11.2021 року вона відмовилася підписати наказ інституту про її відсторонення від роботи.

Вказує, що нею було подано в.о. директору ОСОБА_4 дві заяви про неприпустимість примусу до участі в експериментальному медичному втручанні та про кримінальну відповідальність у разі прмусу в медичному експерименті. Заперечує проти тверджень відповідача про те, що вона наражала на небезпеку інших працівників та курсантів. Стверджує, що всі курси підвищення кваліфікації для вчителів починаючи з березня 2020 року проводилися дистанційно, тому вона не могла наразити їх на небезпеку. Крім того, посилається на те, що такої підстави відсторонення, як відмова виконувати незаконні вимоги керівника, нормами ст. 46 КЗпП України не передбачено, будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би надавав право роботодавцю відсторонювати від посади працівника за гневиконання незаконних вимог керівника, не встановлено. Аргументує, що Конституційний суд України в рішенні від 28.08.2020 року №10-р/2020 (справа №1-14/2020(230/20) наголосив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України; таке обмеження може встановлюватися виключно законом актом, ухваленим ВР України як єдиним органом законодавчої влади в Україні; встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить ст.ст. 1,3, 6, 8, 19, 64 Конституції України. Вважає, що судповинен самостійно оцінити пункт 41-6 постанови №1236 та наказ від 08.11.2021 року №74/од на відповідність ст. 3, ч.2 ст.22, ст.43, ст.64 Конституції України та увстановленому законом порядку здійснити подання про відкриття Конституційного провадження за фактом незаконного відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26.01.2022 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження на розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

31.01.2022 року відповідач КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» скерував до суду заперечення (нова редакція). Зазначає, що позивач ОСОБА_1 , перебуваючи на робочому місці, категорично відмовилась від усунення причин відсторонення та носіння маски, наражаючи на небезпеку інших працівників інституту та курсантів, ігноруючи інтересами суспільства. Стверджує, що позивач ОСОБА_1 всіляко намагалася залякувати, шантажувати та доказувати адміністрації інституту про невідомі їм та суспільству участь в «експериментальному медичному втручанні». Обгрунтовує, що відповідно до п.41-6 постанови №1236 керівники закладів освіти повинні забезпечити відсторонення від роботи працівників, обовязковість профілактичних щеплень проти COVID-19, яких визначена переліком, але які відмовляються або ухиляються від проведення обовязкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Вказує, що під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обовязків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівнику заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством; законодавством не передбачається обов`язок роботодавця зберігати за працівником заробітну плату на період його відсторонення від роботи через відмову робити щеплення проти COVID-19. Посилається на правові позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду який надав роз`яснення щодо правових підстав відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень від 24.12.2021 року №3223/0/208-21, та зауважив, що «відсторонюючи працівника, керівник повинен діяти в спосіб та в межах повноважень, передбачених законом; тому в наказі про відсторонення мають бути зазначені підстави та строк такого відсторонення». Вважає, що посадові особи інституту, відсторонюючи ОСОБА_5 від роботи, діяли відповідно до ст. 19 Конституції України, вимог КЗпП України, ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказо МОЗ України від 14.04.1995 року №66, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.08.1995 року за №270/806.

Просять, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.02.2022 року закрито підготовче провадження у вищенаведеній справі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про відстронення від роботи, стягнення середнього заробітку за період відстронення від роботи та поновлення в трудових правах підтримала, просила їх задовольнити. У наданому суду вступному слові ОСОБА_1 посилалася на обставини викладені в позові.

Відповідач КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. До суду скерував клопотання про розгляд справи за його відсутності; підтримує свою правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та запереченні; просить у задоволенні позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши вступне слово позивача, зважає на наступне.

Відповідно дост. 55 Конституції України; ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Способи захисту визначеніст. 15, 16 ЦК України. Згідно ч. 1ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази по справі надані сторонами.

Судом, належними доказами по справі встановлено, 04.11.2021 року методисту НМЦ природничо-математичних дисциплін ОСОБА_1 було вручено повідомлення КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» від 04.11.2021 року №01-09/667. Згідно вказаного повідомлення позивачу ОСОБА_1 було роз`яснено, що з 08.11.2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення від COVID-19 обов`язкове для працівників закладів післядипломної освіти; з посиланням на наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обовязковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року №2153 та п.41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236 просили позивача до 05.11.2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 №595; роз`яснили те, що у випадку ненадання одного із заначених документів, 08.11.2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП та ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб»; інформовано про те, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за неї страховий внесок на соціальне страхівання; період відсторонення без збереження зарплати не увійде й до стажу, що дає право на щорічну відпустку (ст.82 КЗпП, ст.19 ЗУ «Про відпустки»). (а.с.21; 40)

Відповідно до п.2 наказу КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» від 08.11.2021 року №74/од «Про відсторонення від роботи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 » позивача ОСОБА_1 , методиста НМЦ природничо-математичних дисциплін, відсторонено від роботи з 08.11.2021 року без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19. (а.с.22; 41)

Згідно акту про відмову від підпису на ознайомлення з наказом від 08.11.2021 року №74/од «Про відсторонення від роботи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 », складеного посадовими особами КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області», ОСОБА_1 не погодилась з відстороненням від роботи та відмовилась підписувати наказ. (а.с.42)

Згідно запису №12 трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 прийнята на посаду методиста відповідно до наказу від 08.01.2013 року №4, на умовах контракту. (а.с.23-25)

Відповідно до контракту від 08.01.2021 року, укладеного між КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» та ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 продовжує перебувати на посаді методиста НМЦ природничо-математичних дисциплін інституту (а.с.30) на строк з 08.01.2021 року по 07.01.2026 року. (а.с.31)

09.11.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» із заявою про неприпустимість примусу до участі в експериментальному медичному втручанні. Відповідно до якої зазначає, що стан її здоровя і питання про її вакцинальний статус становить лікарську таємницю і не підлягає розголошенню без її згоди; вважає, що вакцинація проти коронавірусної інфекції є примусовим медичним експериментом над громадянами України; стверджує, що будь-який тиск буде сприйнято нею як протиправна дія з примусу її до участі в небезпечному медичному експерименті і буде розцінено, як замах на її життя і здоровя; в даному випадку вона буде змішена звернутися до правоохоронних органів дл ядачі правової оцінки діям конкретних посадових осіб, винних у порушенні чинного законодавства України, і залучення їх до відповідальності. (а.с.63)

09.11.2021 року позивач ОСОБА_1 також звернулася до КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» із заявою про припинення неправомірної дії відносно неї і забезпечення можливістю виконувати обов`язки в повному обсязі відповідно до укладеного договору; знаходження на робочому місці гарантує. (а.с.64)

Відповідно до листа інформаційного управління апарату Верховної ради України від 23.12.2021 року №18/07-2235 на запит правління ГО ОПГ «Багнет Нації» щодо надання завірених копій оригіналів перших і останніх сторінок окремих законів України, а також інформації стосовно введення в Україні надзвичайного стану (а.с.70), зазначено наступне: Аппарат ВР України не є розпорядником інформації за запитами на інформацію стосовно інформації, яка може бути створена шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або потребує створення і інший спосіб; станом на день надходження запиту на інформацію, 23.12.2021 року, надзвичайний стан в Україні або окремих її місцевостях не вводився. (а.с.65-66; 71-72)

Відповідно до заяви про кримінальний злочин вбачається, що позивач ОСОБА_1 зверталася до ГУНП в Чернівецькій області із повідомленням про кримінальний злочин, який підпадає під кваліфікацію ч.1, 2 ст. 142 (незаконне проведення дослідів над людиною) та ст. 127 (катування) КК України, вчинений за місцем її перебування, безпосередньо службовими/посадовими особами (групою осіб) ОСОБА_4 , ОСОБА_8 ( а.с.67).

Відповідно до листа інформаційного управління апарату Верховної ради України від 28.12.2021 року №18/07-2252 на запит правління ГО ОПГ «Багнет Нації» щодо надання завірених копій оригіналів перших і останніх сторінок окремих законів України, а також інформації стосовно введення в Україні надзвичайного стану від 28.12.2021 року (а.с.80-81), вбачається, що для розгляду в частині питання щодо надання завірених належним чином нормативно-правових актів, запит направлено належному розпоряднику інформації до Офісу Президента України; воєнний стан у зазначений в запиті період, в Україні або окремих її місцевостях не вводився. (а.с.82-83)

Встановлено, що листом КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» від 09.11.2021 року №01-09/683, за результатами розгляду звернення (заяви) від 09.11.2021 року №12/886 та №12/887 ОСОБА_1 , адміністрація інституту повідомила ОСОБА_1 про те, що вона має право на оскарження її відсторонення, а саме: звернутися до комісії з трудових спорів або до суду із позовною заявою; щодо скоєння ряду кримінальних чи будь-яких інших протиправних дій з боку адміністрації інституту, вона має право звернутися з відповідною заявою до правоохоронних органів. (а.с. 113-114; 130-131)

Встановлено, що листом КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» від 19.11.2021 року №01-09/735, за результатами розгляду звернення (заяв) від 10.11.2021 №898, №899, №900 (а.с. 117-120; 134-137) позивачу ОСОБА_1 надано копії запитуваних документів; звернуто увагу на те, що вона надала згоду на обробку персональних даних, про що засвідчує її підпис від 01.01.2013 року. (а.с.115-116; 132-133)

Згідно рішення ХХХІХ сесії V скликання Чернівецької обласної ради 163-39/10 від 19.08.2010 року реорганізовано КЗ «Чернівецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» та утворено на його базі КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області». (а.с.150-151)

Відповідно до наказу ГУ освіти і науки Чернівецької ОДА від 12.05.2010 року №47-к, ОСОБА_4 призначено на посаду директора КЗ «Чернівецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» з 18.05.2010 року на умовах контракту терміном на 5 років. (а.с.152) Відповідно до наказу ГУ освіти і науки Чернівецької ОДА від 30.12.2010 року, ОСОБА_4 переведено з посади директора КЗ «Чернівецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» на посаду директора реорганізованого відповідно до рішення Чернівецької обласної ради від 19.08.2020 року №163-39/10 КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» з 04.01.2011 року. (а.с.152)

Розпорядженням голови Чернівецької обласної ради від 01.02.2021 року №19 ОСОБА_4 призначено виконуючим обов`язки директора КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» з 02.02.2021 року на період до призначення директора. (а.с.153-154)

Судом встановлено, що відповідно до наказу КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» від 01.03.2022 року №30/к «Про допуск до роботи ОСОБА_2 », позивача ОСОБА_1 , методиста, допущено до роботи в НМЦ предметів природничо-математичної та інформаційно-технологічної галузей, кабінет 62, за основним місцем роботи, на умовах повного робочого часу з 01.03.2022 року до завершення воєнного стану в Україні. (а.с.172; 203)

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.196) ОСОБА_4 (виконуючий обов`язки директора) керівник КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області». (а.с.173-195)

Відповідно до наказу Чернівецької ОВА «Про призначення директора КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» від 05.04.2022 року №26, ОСОБА_4 призначено директором КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» 05.04.2022 року та укладено з ним контракт строком на три роки. (а.с.202)

Згідно з частиною третьоюстатті3ЦПКУкраїни провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч.1ст.3КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законівпро працюУкраїни та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до п.п. а,б ст.10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані: піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Згідно з цією нормою закону та статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відповідно до цього переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурні підрозділи; закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83.

Разом з цим, належних та допустимих доказів щодо визнання незаконності в передбаченому Законом порядку процедури ухвалення вищезазначеного наказу МОЗ позивач суду не надав, а лише вважає, що адміністрація фактично виконала незаконні вимоги нормативних актів органів державної влади, які начебто порушують Конституцію України, міжнародні договори та трудове законодавство. А тому, відповідні твердження позивача, до уваги судом не приймаються.

Зазначене спростовує твердження позивача стосовно недовіри до вказаного наказу МОЗ та питань щодо його законності.

Крім цього, виходячи з вищевикладеного, вакцинування можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтерміновання через COVID-19 в анамнезі. Проте, позивач суду не надав доказів, що він має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування.

Позивач ОСОБА_1 суду не надала доказів того, що вона має протипоказання до вакцинації.

Відповідач КЗ «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області», видавши оспорюваних наказ, застосував відсторонення від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством. Зокрема, відповідно до постанови КМУ №1236 (в оновленій редакції) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID- 19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я:

3) взяття до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України Про оплату праці та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або поставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце. Водночас законодавством про працю не передбачена така підстава для звільнення, як відсутність у працівника щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, або відмова від вакцинації.

Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України.

Так, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов`язаний усунути працівника від роботи.

Таким чином, за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 185/676/18 (провадження № 61-8219св19).

Що стосується позовних вимог ОСОБА_9 про ппоновлення на роботі, то вони також не підлягають до задоволення, виходячи із того, що як встановлено судом, позивач не був звільнений, а лише відсторонений, про що свідчить і сам зміст позову.

Відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, суд зауважує, що індивідуальне право (інтерес) позивача відмовитися від вакцинації, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших працівників закладу, які таку вакцинацію провели у встановленому державою порядку. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

ЄСПЛ висловлював думку, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Проте, порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі "Соломахін проти України" від 15 березня 2012 року, заява N 24429/03). Для визначення законності таких втручань Європейський суд вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві». За усталеною практикою Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в ухваленому 08.04.2021року, то в рішенні у справі Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13) у рішенні, яке суд вважає необхідним застосувати і при даних правовідносинах, наголошує наступне (п. 266): «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№28859/11і 28473/12, § 167, 15листопада 2016р., з додатковим посиланням).» ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Цим Законом передбачено, що,…. вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим. Держава, встановивши заборону працювати особам, які не мають профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх працівників закладу.

Отже, право позивача на працю було тимчасового обмежено з огляду на суспільні інтереси.

Відносно тверджень позивача ОСОБА_1 , що вакцинування проти COVID-19 є ризикованою медичною процедурою є безпідставними.

Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивач ОСОБА_1 , яка відмовилась від щеплення, сувд зважає на наступне.

Частинами другою, третьою статті 14 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту.

В силу ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно приписам ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Постановою КМУ від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було постановлено : Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. на території України карантин.

Пунктом 41-6 вказаної Постанови КМУ № 1236 встановлено: керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України Про оплату праці та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Наказом Міністерства охорони здоров`я № 2153 від 04.10.2021 р. був затверджений Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, згідно якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи держвлади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків: втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки, економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі, для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейська соціальна хартія [3] в ч. 3 ст. 11 містить положення, згідно з яким із метою забезпечення ефективного здійснення права на охорону здоров`я Сторони зобов`язуються самостійно або в співробітництві з громадськими чи приватними організаціями вживати відповідних заходів для того, щоб запобігати в міру можливості епідемічним, ендемічним та іншим захворюванням, а також нещасним випадкам. Це вимагає від держав забезпечити високий рівень імунізації, щоб не просто зменшити частоту цих захворювань, а й нейтралізувати запаси вірусів і таким чином досягти цілей, встановлених Всесвітньою організацією охорони здоров`я. Комітет підкреслює, що вакцинація у великих масштабах визнана найефективнішим та найекономнішим засобом боротьби з інфекційними й епідемічними хворобами (справа «Medecins du Monde International проти Франції»).

Отже, міжнародні нормативно-правові акти закріплюють важливість охорони здоров`я населення, а також визначають обов`язок держав запобігати спалахам епідемій шляхом розробки програм вакцинації.

У рішенні від 28 квітня 2021 року (CASE OF VAVШIИKA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC) Європейський суд з прав людини підкреслив, що, на загальну думку, вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних з точки зору витрат заходів у сфері охорони здоров`я і що кожна держава має намагатися досягати максимально можливого рівня вакцинації серед свого населення.

Судом було встановлено, що позивачка була попереджена про необхідність проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, проти чого не заперечувала в судовому засіданні. Отже, право позивача ОСОБА_1 на працю у навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона відмовилася від обов`язкового щеплення.

Враховуючи, що позивачем ОСОБА_10 , в порушення вимог діючого законодавства не були надані ні сертифікат про проходження профілактичних щеплень проти COVID-19, ні медичний висновок про наявність протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, суд з урахуванням позиції ЄСПЛ, згідно якої обмеження прав осіб, які відмовилися від вакцинації за власним бажанням, а також накладення санкцій за таку відмову, не є проявом дискримінації та порушенням ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також те, що інтереси суспільства превалюють над інтересом однієї особи, тому впровадження обов`язкової вакцинації задля боротьби за громадське здоров`я не є порушенням прав окремих осіб, дійшов висновку, що роботодавець, відповідно до вимог статті 46 КЗпП на підставі діючого законодавства, правомірно, відсторонив ОСОБА_1 від роботи, а отже наслідки у вигляді відсторонення були спричинені свідомим порушенням позивачем діючого законодавства, у зв`язку з чим позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Разом з цим, в доповнення до наданих пояснень в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що на даний час вона поновлена на своїй посаді в Комунальному закладі «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області» на період оголошеного в країні військового стану.

Таким чином, в позовній заяві позивач ОСОБА_1 оспорює наказ про відсторонення від роботи та фактично порушує порушені її трудові права, але при цьому, позивач не звільнена з роботи, а лише відсторонена.

Предметом позову виступає оскарження наказу про відсторонення позивача від роботи,порушення її трудових прав, а саме перерваний трудовий стаж, право на щорічну відпустку, яке по своїй суті є призупиненням виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків, а не звільненням із займаної посади.

Отже, за відсутності наказу про звільнення - відсторонення від виконання посадових обов`язків не є звільненням з посади, а стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення - не є стягненням зарплати.

З урахуванням викладеного вище, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку у зв`язку з відстороненням від роботи.

Відповідно до ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач ОСОБА_1 , як учасник справи, як на підставу заявлених вимог, оцінивши належність доказів, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 255, 258-265 ЦПК України, Конституція України, ст.46 Кодексу законів про працю України, ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", рішенні Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року, стаття 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, суд УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Комунального закладу «Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області», в особі директора Біляніна Г.І. (адреса місця знаходження: вул.. І Франко, 20 м. Чернівці, код ЄДРПОУ: 02125697) про визнання протиправним та скасування наказу про відстронення від роботи, стягнення середнього заробітку за період відстронення від роботи та поновлення в трудових правах, зокрема визнанні протиправним та скасуванні наказу від 08.11. 2021 року № 74/од про відсторонення від роботи ОСОБА_2 ; стягненні на її користь середнього заробітку за період відсторонення та поновлення в усіх трудових правах, а саме перерваному трудовому стажі та права на щорічну відпустку відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд до Чернівецького апеляційного суду, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргупротягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду складено 10.05.2022 року.

Суддя Слободян Г.М.