Постанова

від 23.05.2022 по справі 620/12709/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/12709/21 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Беспалова О.О.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Шепель О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Чернігівській області), в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з вересня 2016 року по травень 2017 року та з вересня 2018 року по травень 2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням до страхового стажу періоди роботи з вересня 2016 року по травень 2017 року та з вересня 2018 року по травень 2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виплатити позивачу заборгованість по пенсії з 21 травня 2021 року, з урахуванням вже виплачених сум, та виплачувати перераховану пенсію.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що незважаючи на те, що позивач є застрахованою особою, а його стаж підтверджується трудовою книжкою, відповідачем протиправно, всупереч правовим положенням Конституції України та Закону № 2464, не зараховано до його страхового стажу спірні періоди роботи, чим порушено його право на соціальне забезпечення.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року даний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з вересня 2016 року по травень 2017 року та з вересня 2018 року по травень 2021 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з вересня 2016 року по травень 2017 року в Державному підприємстві «Чернігівторф» та з вересня 2018 року по травень 2021 року у філії «Смолинський торфзавод» Державного підприємства «Чернігівторф».

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з врахуванням до його страхового стажу періодів роботи з вересня 2016 року по травень 2017 року та з вересня 2018 року по травень 2021 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням до його страхового стажу періодів роботи з вересня 2016 року по травень 2017 року в Державному підприємстві «Чернігівторф» і з вересня 2018 року по травень 2021 року у філії «Смолинський торфзавод» Державного підприємства «Чернігівторф», та враховуючи раніше виплачені суми.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірні періоди роботи позивачу до страхового стажу відповідачем не зараховані у зв`язку із тим, що у Державного підприємства «Чернігівторф» та філії «Смолинський торфзавод» Державного підприємства «Чернігівторф» наявний борг зі сплати єдиного соціального внеску. Однак, на переконання суду, позивач має право на зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтовування вимог апеляційної скарги зазначено, що філія «Смолинський торфзавод» Державного підприємства «Чернігівторф» повідомила, що за час своєї діяльності нараховує та сплачує страхові внески, але їх зараховують в рахунок погашення старого боргу. Страховий стаж позивача може бути сформовано лише після повного погашення заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску. У зв`язку із викладеним, зважаючи на положення Закону № 2464, зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи в Державному підприємстві «Чернігівторф» з вересня 2016 по травень 2017 року, та період роботи в філії «Смолинський торфзавод» Державного підприємства «Чернігівторф» з вересня 2018 по травень 2021 року відсутні правові підстави.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається відповідач у своїй скарзі.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області з травня 2021 року та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до копії Трудової книжки від 30 листопада 1977 року серії НОМЕР_1 (а.с. 11-16) позивач працював у період: з 03 червня 2013 року по 31 травня 2017 року на посаді водія в Державному підприємстві «Чернігівторф»; з 01 червня 2017 року по 20 травня 2021 року на посаді водія у філії «Смолинський торфзавод» ДП «Чернігівторф».

Довідкою форми № ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» підтверджується незарахування пенсійним органом періодів роботи позивача з вересня 2016 року по травень 2018 року в ДП «Чернігівторф» та з вересня 2018 року по травень 2021 року в філії «Смолинський торфзавод» ДП «Чернігівторф» (а.с. 17 - 19).

Відповідно до Довідки філії «Смолинський торфзавод» ДП «Чернігівторф» від 22 червня 2020 року № 91 наказом Державного підприємства «Чернігівторф» № 16 від 15 березня 2017 року дільницю по видобутку та переробці торфу ліквідовано та відновлено роботу філії «Смолинський торфозавод» державного підприємства «Чернігівторф» з 22 травня 2017 року (а.с. 20).

У відповідь на адвокатський запит (а.с. 21-22) листом від 25 червня 2021 року № 50 філія «Смолинський торфзавод» ДП «Чернігівторф» повідомила про те, що на початку відновлення філією своєї роботи, а саме з 23 травня 2017 року, існував борг по Єдиному страховому внеску в розмірі 1,5 млн. грн, на який згодом було нараховано штрафи та пеню. Філія за весь час своєї діяльності нараховує та сплачує страхові внески, але їх зараховують в рахунок погашення старого боргу. На поточні зобов`язання знову нараховуються штрафи та пеня. Таким чином, у працівників філії страховий стаж зарахований лише до серпня 2018 року. З січня поточного року суми, що сплачувалися, взагалі не були зараховані в тіло боргу з ЄСВ, а в повному обсязі зараховуються на погашення штрафів та пені. Філія «Смолинський торфозавод» ДП «Чернігівторф» неодноразово зверталася з клопотаннями до Пенсійного фонду та Податкової служби про те, щоб суми, що сплачуються на ЄСВ були зараховані особисто за кожного працівника, які оформились на пенсію, за весь період їх роботи на торфобрикетному заводі. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було надано відповідь про те, що страховий стаж буде сформовано після повного погашення заборгованості по сплаті Єдиного соціального внеску по всіх працівниках роботодавця. Наразі триває судове провадження П/620/1136/21, в якому Державне підприємство «Чернігівторф» просить скасувати вимоги Головного управління ДГІС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) до філій Ірванцівський торфозавод» та «Смолинський торфозавод», застосувавши строки позовної давності (а.с. 23).

Листом від 19 липня 2021 року № 58 філія «Смолинський торфозавод» ДП «Чернігівторф» (а.с. 25) на адвокатський запит (а.с. 24) повідомила про те, що філія за весь час своєї діяльності нараховує та сплачує страхові внески, але їх зараховують в рахунок погашення старого боргу. На поточні зобов`язання знову нараховуються штрафи та пеня. Таким чином, у працівників філії страховий стаж зарахований лише до серпня 2018 року. З січня поточного року суми, що сплачувалися, взагалі не були зараховані в тіло боргу з ЄСВ, а в повному обсязі зараховуються на штрафи та пеню. ЄСВ нараховується в розмірі 22% від нарахованої заробітної плати працівника.

У відповідь на адвокатський запит (а.с. 26-27) ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 19 серпня 2021 року (а.с. 28-29) повідомило про те, що інформація про стаж застрахованої особи формується згідно із нарахованою заробітною платою, своєчасною сплатою єдиного соціального внеску (по всіх працівниках роботодавця) та поданням звітності. Якщо сплату не було своєчасно проведено або не подано звіт, то дані про стаж сформуються тільки після повного погашення заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску та подання звіту. За даними інформаційних систем Пенсійного фонду України у страхувальників Державного підприємства «Чернігівторф» (код ЄДРПОУ 02968220) та філії Смолинського торфозавода Державного підприємства «Чернігівторф» (код ЄДРПОУ 26467698) наявний борг зі сплати єдиного соціального внеску. Страховий стаж по єдиному внеску за застрахованих осіб, які перебували в трудових відносинах із зазначеними підприємствами, зараховано: ДП «Чернігівторф» по липень 2016 року включно; філія Смолинський торфозавод ДП «Чернігівторф» по серпень 2018 року включно. В разі погашення страхувальниками боргу по сплаті єдиного соціального внеску, страховий стаж буде зараховано застрахованій особі автоматично.

У відповідь на адвокатський запит (а.с. 32) ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 09 вересня 2021 року (а.с. 28-29) згідно довідки за формою ОК-5 застрахованій особі ОСОБА_1 зараховано страховий стаж: ДП «Чернігівторф» з червня 2013 по серпень 2016 року включно в повному обсязі; філією «Смолинський торфозавод» ДП «Чернігівторф» в березні 2010 року 13 днів, з квітня 2010 по червень 2010 року, з січня 2010 по травень 2013 року включно в повному обсязі.

Вважаючи дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п. 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно статті 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Приписами статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, зокрема страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, відповідно до частини 18 статті 106 Закону № 1058-IV посадові особи суб`єктів солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування, винні в порушенні законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Згідно частини 1 статті 1 Закону № 2464 застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3).

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).

Основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі (пункт 12).

У пункті 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску (пункт 1 частини 1 статті 6 Закону № 2464).

Згідно частини 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Відповідно до статті 3 Закону № 2464 збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються, зокрема, за принципом відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Частиною 11 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

За частиною 1 статті 26 Закону № 2464 передбачено, що посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Отже, з огляду на зміст наведених правових норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника (платника єдиного внеску), а не на застраховану особу.

Тобто, позивач (застрахована особа) не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником (платником єдиного внеску) свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості страхувальника по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на підприємстві.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 травня 2018 року по справі № 490/12392/16-а та від 12 вересня 2019 року по справі № 489/2283/16-а.

Як зазначалося вище, трудовою книжкою позивача підтверджується, що він працював у період з: 03 червня 2013 року по 31 травня 2017 року в Державному підприємстві «Чернігівторф»; з 01 червня 2017 року по 20 травня 2021 року у філії «Смолинський торфзавод» ДП «Чернігівторф».

Вказані періоди роботи позивачу до страхового стажу ГУ ПФУ в Чернігівській області не зараховані у зв`язку із тим, що у роботодавців-страхувальників наявний борг зі сплати єдиного соціального внеску. За позицією відповідача, страховий стаж пенсійним органом буде зараховано застрахованій особі автоматично тільки в разі погашення страхувальниками боргу по сплаті єдиного соціального внеску.

Проте, зважаючи на наведені вище законодавчі норми, встановлені обставини та правові висновки Верховного Суду, суд вірно дійшов висновку, що позивач має право на зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

З наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 24 травня 2022 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.О. Беспалов

Є.І. Мєзєнцев