Рішення

від 17.05.2022 по справі 701/1212/21

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/1212/21

Провадження №2/701/68/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2022 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого-судді - Калієвського І.Д.

за участю секретаря - Байдужої Г.І.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освітимолоді таспорту Маньківськоїселищної ради,третьої особина сторонівідповідача:Кривецький закладзагальної середньоїосвіти І-ІІступенів Маньківськоїселищної ради про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача та третьої особи про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

На підставу своїх вимог спирається на те, що згідно наказу №34 §3 по Маньківському райвно від 10.06.1991 року позивач була призначена на посаду вчителя математики Кривецької неповної середньої школи Маньківського району Черкаської області. В даному закладі на посаді вчителя математики вона працює по даний час. З 17 вересня 2021 року по 29 вересня 2021 року в зв`язку з погіршенням стану здоров`я, яке сталось від протиправних дій колеги по роботі позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділення КНП «Маньківська багатопрофільна лікарня» Маньківської селищної ради Черкаської області. В зв`язку з госпіталізацією до лікувального закладу 17 вересня 2021 року (п`ятниця) на протязі трьох днів вона намагалась зв`язатись з керівником (директором) навчального закладу -Кривецький ЗЗСО, щоб повідомити проте, що вона перебуває на стаціонарному лікуванні, проте він ігнорував прийом дзвінків і їй не вдалось зв`язатись. Після чого позивач мала розмови з іншими мешканцями села через яких повідомляла директора ЗЗСО проте, що вона перебуває на стаціонарному лікуванні.

30 вересня 2021 року після проходження лікування позивач вийшла на роботу до Кривецького ЗЗСО щоб приступити до своїх функціональних обов`язків. Директор Кривецької ЗЗСО Мандра С.О. по приходу її на робоче місце запитав чому вона на протязі двох тижнів була відсутня на робочому місці, на що вона повідомила, що перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Маньківська багатопрофільна лікарня». Після чого ОСОБА_2 , запитав де її лист непрацездатності), на що вона відповіла, що на разі лікарняні листи електронні, і він може подивитись на сайті школи (роботодавця) де він уже розміщений з першого дня його відкриття. 4 жовтня 2021 року після закінчення першого уроку 09:15 год., в приміщенні школи пролунало три дзвінки (це сигнал для збору вчителів в учительській). Вона зайшла в учительську де зібрались всі вчителі школи та директор. Директор школи ОСОБА_2 , запитав її чи може вона надати підтверджуючі документи про проте, де вона знаходилась з 17 вересня 2021 року по 29 вересня 2021 року. На що позивач відповіла, що перебувала на лікарняному, і лікарняний лист на разі є тільки в електронному вигляді, його можна побачити лише на сайті роботодавця, в паперовому вигляді на дати листок непрацездатності неможливо через те, що такі листки в паперовому вигляді уже не видаються. Після чого директор школи ОСОБА_2 , повідомив, що оголошує її догану про порушення дисципліни, за що не повідомив, але надав присутнім наказ, щоб вони поставили свої підписи, зміст наказу не оголошувався, наказ їй не вручався, і підпису на ньому вона не ставила. Такі дії директора школи позивача сприйняла як незаконні та стала звертатись як до нього так і до відповідача з заявами пояснити причину винесення догани, проте відповіді від директора школи вона не отримала, а відповідь від відповідача була такою, що її дійсно було оголошено 04.10.2021 року догану за порушення трудового розпорядку (наказ №27-К), 04.10.2021 року було складено акт, що нібито вона відмовилась від підписання наказу в наказі про винесення догани, а 05.10.2021 року наказ №27-К про оголошення позивачу догани було вручено, що підтверджується актом №5 від 05.10.2021 року (копії актів разом з відповіддю її направлені). В послідуючому позивач неодноразово як сама так і з запитом адвоката зверталась до директора Кривецької ЗЗСО, проте наказ про оголошення її догани за порушення трудового розпорядку їй не надано .

Позивач обгрунтовуючипозовні вимогизазначає,що винив порушеннітрудової дисципліниза періодз 1вересня 2021року по4жовтня 2021року зїї бокуне булота немає,оскільки трудовоїдисципліни вонане порушувалаі завждидіяла тадіє врамках трудовогорозпорядку тапосадової інструкціїзакладу девона працює,а наказ№27-Квід 04.10.2021року вважаєнезаконним,оскількиперебування настаціонарному лікуванніта ненадання впаперовому вигляділистка непрацездатностіце неє порушеннятрудового розпорядку,оскільки видачалікарняних листківв паперовомувигляді призупинена,і начас проходженнянею лікуванняуже діялиелектронні лікарнянілисти,які розміщенана порталілікарняних листівПенсійного ФондуУкраїни (лікарнянийлист №2000458727-1з 17.09.2021по 27.09.2021року,лікарняний лист№2000592135продовження л/л№2000458727-1із 28.09.2021по 29.09.2021року).Згідно зч.1ст.147КЗпП Україниза порушеннятрудової дисциплінидо працівникаможе бутизастосовано такийзахід стягнення,як догана.Дисциплінарний проступоквизначається яквинне невиконаннячи неналежневиконання працівникомсвоїх трудовихобов`язків.Складовими дисциплінарногопроступку єдії (бездіяльність)працівника;порушення абоненалежне виконанняпокладених напрацівника трудовихобов`язків;вина працівника;наявність причинногозв`язку міждіями (бездіяльністю)і порушеннямабо неналежнимвиконанням покладенихна працівникатрудових обов`язків.Недоведеність хочаб одногоз цихелементів виключаєнаявність дисциплінарногопроступку.Саме нароботодавцеві лежитьобов`язок надатидокази фактіввинного вчиненняпрацівником дисциплінарногопроступку.При обраннівиду стягненнявласник абоуповноважений ниморган повиненвраховувати всіобставини,за якихвчинено проступок.Для притягненняпрацівника додисциплінарної відповідальностів обов`язковомупорядку маєбути встановленавина якодна зважливих ознакпорушення трудовоїдисципліни.Відповідно дост.149КЗпП Українидо застосуваннядисциплінарного стягненнявласник абоуповноважений ниморган повинензажадати відпорушника трудовоїдисципліни письмовіпояснення.Отже,при розглядісправ пронакладення дисциплінарнихстягнень запорушення трудовоїдисципліни судамнеобхідно з`ясовувати,в чомуконкретно проявилосяпорушення,чи додержанівласником абоуповноваженим ниморганом передбаченістаттями 147-149КЗпП Україниправила іпорядок застосуваннядисциплінарного стягнення,зокрема чивраховані обставини,за якихвчинено проступок.Для правомірногонакладення дисциплінарногостягнення роботодавцемнеобхідна наявністьсукупності такихумов:порушення маєстосуватися лишетих обов`язків,які єскладовими трудовоїфункції працівникачи випливаютьз правилвнутрішнього трудовогорозпорядку.Невиконання чиненалежне виконанняпрацівником трудовихобов`язків маєбути винним,скоєним безповажних причинумисно абоз необережності.Наказ пронакладення нанеї дисциплінарногостягнення невідповідає вимогамтрудового законодавства,зокрема вньому незазначено,коли маломісце ів чомуконкретно полягаєпорушення позивачемтрудових розпорядку.Згідно положеньст.147КЗпП України,за порушеннятрудової дисциплінидо працівникаможе бутизастосовано тількиодин зтаких заходівстягнення:1)догана;2)звільнення.Відповідно ізч.1ст.147-1КЗпП України,дисциплінарні стягненнязастосовуються органом,якому наданоправо прийняттяна роботу(обрання,затвердження іпризначення напосаду)даного працівника.В наказіпро накладеннядисциплінарного стягнення(чице наказпро звільнення,чи прооголошення працівниковідогани)обов`язковомає бутизазначено,в чомуполягає порушеннятрудової дисципліни,тобто маєбути вказівкана фактичніобставини тадата вчиненняпроступку,які послужилипідставою длязастосування заходудисциплінарного стягнення.Наказ пронакладення дисциплінарногостягнення повиненобов`язковомістити нормативнепосилання,тобто роботодавецьповинен зазначитиназву,статтю,її частину,абзац,пункт,підпункт нормативноправового актучи актулокального нормотворення,на підставіякого працівникпритягується додисциплінарної відповідальності.Проте,при винесенніданого наказувідповідачем небуло дотримановищезазначених нормзакону.Так,ст.140КЗпП Українипередбачено,що трудовадисципліна напідприємствах,в установах,організаціях забезпечуєтьсястворенням необхіднихорганізаційних таекономічних умовдля нормальноївисокопродуктивної роботи,свідомим ставленнямдо праці,методами переконання,виховання,а такожзаохоченням засумлінну працю.Щодо окремихнесумлінних працівниківзастосовуються внеобхідних випадкахзаходи дисциплінарногоі громадськоговпливу.Власник абоуповноважений ниморган повиненправильно організуватипрацю працівників,створювати умовидля зростанняпродуктивності праці,забезпечувати трудовуі виробничудисципліну,неухильно додержуватизаконодавства пропрацю іправил охоронипраці,уважно ставитисядо потребі запитівпрацівників,поліпшувати умовиїх праціта побуту(ст.141КЗпП України).Згідно трудовогозаконодавства принакладенні дисциплінарнихстягнень існуєспеціальний порядок,якого роботодавецьзобов`язаний дотримуватисьдля того,щоб застосуваннядисциплінарного стягненнябуло законним.Дотримання цихумов,з одногобоку,надають правороботодавцю накластина працівникадисциплінарне стягнення,з іншого-виступають гарантіямидля працівникавід порушеньйого прав.Підставою застосуваннядогани євчинення працівникомпротиправного винногодіяння (діїчи бездіяльності),яке визнаєтьсядисциплінарним проступком.Протиправність поведінкипрацівника полягаєв порушенніним своїхтрудових обов`язків,закріплених нормамитрудового права,а самеу КЗпПУкраїни,правилами внутрішньогорозпорядку,статутами,положеннями,посадовими інструкціями,трудовим договором(контрактом),колективним договором,а такожу порушенніабо невиконанніправомірних наказівта розпорядженьроботодавця.Виходячи зправової природиінституту дисциплінарноївідповідальності,при притягненніпрацівника доданого видувідповідальності,адміністрація повиннанавести конкретніфакти допущеногоним невиконанняабо неналежноговиконання покладенихна ньоготрудових обов`язків.Незаконне накладеннядисциплінарного стягненняпослугувало причиноюпозбавлення їїрізних винагородта премій,приниження позивачачесті тагідності,тому такідії спричинилиїї і нетільки матеріальнушкоду,а йморальну,яка полягаєв тому,що вп.З ПостановиПленуму Верховногосуду Українизазначено,що підморальною шкодоюслід розумітивтрати немайновогохарактеру внаслідокморальних чифізичних страждань,або іншихнегативних явищ,заподіяних фізичнійчи юридичнійособі незаконнимидіями абобездіяльністю іншихосіб.В результатівчинення незаконнихдій щодопозивача,її булазавдана моральнашкоди якаполягає удушевних стражданнях,моральних переживаннях,у порушеннінормальних життєвихзв`язків,втрата снута спокою,що єнаслідком протиправноїповедінки,тому моральнушкоду позивачоцінює врозмірі 100000гривень.Відповідно достатті 237-1КЗпП Українивідшкодування власникомабо уповноваженимним органомморальної шкодипрацівнику провадитьсяу разі,якщо порушенняйого законнихправ призвелидо моральнихстраждань,втрати нормальнихжиттєвих зв`язківі вимагаютьвід ньогододаткових зусильдля організаціїсвого життя, що змушує позивача звертатись до суду з даним позовом.

Позивач та представник позивача в судовому засіданніпідтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача - відділу освіти молоді та спорту Маньківської селищної ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнали.

Представники третьої особина сторонівідповідача:Кривецького закладузагальної середньоїосвіти І-ІІступенів Маньківськоїселищної ради заперечували проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до витягу з наказу №34 по Маньківському райвно від 07.06.1991 р. вбачається, що позивачку призначено на посаду вчителя математики в Кривецьку НСШ з 15 серпня 1991 р. (а.с.62)

Згідно копії трудової книжки позивачки вбачається, що позивачка 15.08.1991 р. прийнята на посаду вчителя математики Кривецької НСШ, а 01.09.1993 р. переведена на посаду вихователя групи подовженого дня Кривецької НСШ (а.с.10).

Згідно наказу №27-К від 04.10.2021 р. "Про оглошення догани" вбачається, що у зв"язку з порушенням трудової дисципліни на підставі ст. 147 КЗпП України, п.3.19 Правил внутрішнього трудового розпорядку Кривецького ЗЗСО І-ІІ ступенів Маньківської селищної ради оголошено догану вчителю математики Кривецького ЗЗСО І-ІІ ступенів Маньківської селищної ради ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни. Підставою зазначено: акт №3 про відмову надання письмових пояснень від 30.09.2021 р., акт №1, №2 про відсутність на роботі у закладі від 20.09.2021 р. та не повідомлення адміністрації закладу про те що ОСОБА_1 не прийде на роботу. (а.с.63).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що з 17 вересня 2021 року по 29 вересня 2021 року в зв`язку з погіршенням стану здоров`я, яке сталось від протиправних дій колеги по роботі позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділення КНП «Маньківська багатопрофільна лікарня» Маньківської селищної ради Черкаської області. В зв`язку з госпіталізацією до лікувального закладу 17 вересня 2021 року (п`ятниця) на протязі трьох днів вона намагалась зв`язатись з керівником (директором) навчального закладу -Кривецький ЗЗСО, щоб повідомити проте, що вона перебуває на стаціонарному лікуванні, проте він ігнорував прийом дзвінків і їй не вдалось зв`язатись. Після чого позивач мала розмови з іншими мешканцями села через яких повідомляла директора ЗЗСО проте, що вона перебуває на стаціонарному лікуванні. 30 вересня 2021 року після проходження лікування позивач вийшла на роботу до Кривецького ЗЗСО щоб приступити до своїх функціональних обов`язків. Директор Кривецької ЗЗСО Мандра С.О. по приходу її на робоче місце запитав чому вона на протязі двох тижнів була відсутня на робочому місці, на що вона повідомила, що перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Маньківська багатопрофільна лікарня». Після чого ОСОБА_2 , запитав де її лист непрацездатності), на що вона відповіла, що на разі лікарняні листи електронні, і він може подивитись на сайті школи (роботодавця) де він уже розміщений з першого дня його відкриття. 4 жовтня 2021 року після закінчення першого уроку 09:15 год., в приміщенні школи пролунало три дзвінки (це сигнал для збору вчителів в учительській). Вона зайшла в учительську де зібрались всі вчителі школи та директор. Директор школи ОСОБА_2 , запитав її чи може вона надати підтверджуючі документи про проте, де вона знаходилась з 17 вересня 2021 року по 29 вересня 2021 року. На що позивач відповіла, що перебувала на лікарняному, і лікарняний лист на разі є тільки в електронному вигляді, його можна побачити лише на сайті роботодавця, в паперовому вигляді на дати листок непрацездатності неможливо через те, що такі листки в паперовому вигляді уже не видаються. Після чого директор школи ОСОБА_2 , повідомив, що оголошує її догану про порушення дисципліни, за що не повідомив, але надав присутнім наказ, щоб вони поставили свої підписи, зміст наказу не оголошувався, наказ їй не вручався, і підпису на ньому вона не ставила.

Судом під час судового розгляду даного провадженя на підставі пояснень даних суду безпосередньо учасниками процесу було встановлено, що дійсно 17.09.2021 р. між позивачкою та іншим працівником школи був конфлікт, внаслідок якого позивачка викликала на робоче місце швидку карету допомоги, їй було надано допомогу, на пропозицію щодо госпіталізації остання відмовилася, оскільки бажала закінчити уроки, але після обіду 17.09.2021 р. позивач відчула погіршення свого стану та звернулася до ЦРЛ за допомгою о 15 год. 17.09.2021 р. та була в подальшому госпіталізована на стаціонарне лікування.

Із пояснень директора школи ОСОБА_2 даних під час судового засідання останній підтвердив факт того, що між ОСОБА_1 та іншим вчителем відбувся конфлікт. і по завершенні якого викликалась швидка карета допомоги до ОСОБА_3 . Також останній вказав, що його ОСОБА_3 не попереджувала проте, що йде на лікарняний. На запитання щодо часу коли він дізнався, що ОСОБА_1 перебуває на лікуванні, останній відпові, що дану інформацію він отримав від працівника бухгалтерії.

Згідно акту №1 про відсутність на робочому місці вчителя математики Кривецької ЗЗСО ОСОБА_1 від 20.09.2021 р. засвідчено комісійно факт відсутності останньої станом на 8 год.20 хв. 20.09.2021 р. (а.с.113).

Згідно акту №2 про відсутність на робочому місці вчителя математики Кривецької ЗЗСО ОСОБА_1 від 20.09.2021 р. засвідчено комісійно факт відсутності останньої станом на 14 год.00 хв. 20.09.2021 р.

Згідно акту №3 про відмову написання пояснювальної записки про завчасне попередження та відсутність на роботі вчителя ОСОБА_1 від 30.09.2021 р. комісійно засвідчено, що на нараді 30.09.2021 р. о 9 год. 15 хв. директор школи ОСОБА_2 звернувся з проханням до ОСОБА_1 пояснити усно чи письмово чому вона була відсутня на роботі з 20.09.2021 р. по 29.09.2021 р., на що останя відмовилася (а.с.116).

Згідно акту №4 про відмову вчителя ОСОБА_1 від підпису в наказі від 04.10.2021 р. засвідчено комісйно відмову ОСОБА_1 від підпису наказу №27/к від 04.10.2021 р. "Про оголошення догани" (а.с.13).

Згідно акту №5 від 05.10.2021 р. про вручення вчителю ОСОБА_1 наказу №27-к від 04.10.2021 р. засвідчено комісійно факт вручення даного наказу та відмову від підпису про його вручення (а.с.12).

Акт №б/н від 22.09.2021 р. про відсутність повідомлення вчителя ОСОБА_1 адмімістрації Кривецького ЗЗСО комісйно підтверджує , те що вчитель ОСОБА_3 не повідомляла про свою відсутність з 20.09.2021 р. по 22.09.2021 р. (а.с.115).

Згідно копії наказу №27-К від 04.10.2021 р. "Про оглошення догани" вбачається надрукована примітка внизу наказу - " наказ зачитаний директором на нараді 04.10.2021 р. о 10 год. 15 хв. ОСОБА_1 підписуватись відмовилася, про посвідчують вчителі -". Підписи вчителів та їх прізвища виконані письмово в недрукований спосіб. Наявність даної примітки у даному наказі дає змогу стверджувати, що оголошуючи наказ директор школи ОСОБА_2 вже наперед знав, що ОСОБА_1 відмовиться від його підпису. (а.с.63,117).

Роздруківка дзвінків з телефона директора ОСОБА_2 наданих в судове засідання як підтвердження того, що ОСОБА_3 не повідомляла його шляхом телефонного дзвінка про свою відсутність на робочому місці (а.с.108-112) судом як належний доказ до уваги не береться, оскільки з наданої роздруківки неможливо ідентифікувати ні темер телефона, ні власника абоненського номеру і мобільного оператора.

Також до суду надано витяг зі статуту Кривецького ЗЗСО (в редакції 2020 р.)(а.с.101-104) щодо зобов"язань педагоічних працівників.

Щодо обов"язків покладених на керівника закладу (дирктора школи) витяг інформації не містить.

Згідно п. 3.19 розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Кривецького ЗЗСО (а.с.23-28) зазнчено, що Учитель, який не має можливості з"явитись на свої уроки з поважної причини, зобов"язаний зазделегідь попередити це адміністрацію школи.

Згідно п.1 розділу 7 Правил втановлено, що до порушників дисципліни і недобросовісних працівників застосовуються засоби дисциплінарного та громадського впливу.

Факт перебування позивачки на стаціонарному лікуванні з 17.09.2021 р. по 29.09.2021 р. підтверджується випискою №1939 із медичної картки стаціонарного хвого (а.с.17), записомв медичній картці амбулаторного хвого №0327 щодо факту звернення до терапевта зі скаргами 17.09.2021 р. о 15 год. 00 хв.(а.с.22).

Крім того даний факт не оспорюється всіма учасниками процесу.

Суд вирішуючи даний спір керується наступним.

Згідно зі ст. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України).

У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю.

Відповідно до ст. 147 Закону України «Про працю» за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Статтею 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП України).

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила та порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Аналогічний висновок викладений, зокрема, в постановах Верховного Суду від 27 січня 2020 року в справі № 451/784/17 (провадження № 61-40344св18), від 16 грудня 2019 року в справі № 554/8674/17 (провадження № 61-40923св18).

Відповідно до статті 150 КЗпП України, дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

Порушення трудової дисципліни це невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Трудові обов`язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції.

КЗпП України не містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення це право роботодавця, а не його обов`язок.

При визначенні виду стягнення враховуються попередня робота працівника, його ставлення до праці.

До застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від працівника письмові пояснення. Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов`язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов`язковому порядку зазначити мотиви застосування стягнення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України у справі від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про освіту», директор школи як керівник закладу освіти здійснює управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу.

У ст. 26 Закону України «Про освіту» установлено, що керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Зокрема, керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень організовує діяльність закладу освіти; вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу освіти; призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов`язки; забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм, тощо.

Як зазначалось вище, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частин першої, третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що підставою до оскаржуваного наказу було зазначено крім неповідомлення адмііністрації закладу про невихід на роботу і відмова від надання письмових пояснень так і безпосередня відсутність позивача на робочому місці 20.09.2021 р. о 8 год. 20 хв. та 20.09.2021 р. о 14 год.

Проте суд зазначає, що період відсутності позивача під час лікування на робочому місці є поважним, оскільки підтверджується належними та допустими доказами.

Також суд звертає увагу, що при винесенні даного наказу ініціатором наказу не було враховано всі обставини, що призвели до лікування позивача, не враховано відсутність будь-яких дисциплінарних стягнень відносно позивача за весь період роботи в школі (з 1991 р.), не спростовано належним чином спроб позивачки щодо повідомлення директора школи про перебування на лікуванні шляхом телефонних дзвінків.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання наказу незаконним та його скасування, оскільки в суді не підтверджено належними та допустими доказами вину працівника в порушенні трудової дисципліни, не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що дають підстави в своїй сукупності дійти висновку про правомірність накладеного дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а сама по собі відмова від дачі пояснень та відсутність на робочому місці, яка визнана поважною ( в зв"язку з перебуванням на лікуванні і поважність не оспорюється учасниками процесу), не може бути підставою для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності за недоведеністю самого факту порушення.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до положень пунктів 8, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди`за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

Судам необхідно враховувати, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його тривалості, негативних наслідків та інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові 14 лютого 2018 року у справі № 653/1238/16-ц (провадження № 61-1195св18) та у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц (провадження № 61-787св17)

Як вбачається з наявних матеріалів справи, суд прийшов до висновку про незаконність наказу про оголоення догани позивачу та його скасування, тобто встановлено факт порушення трудових прав ОСОБА_1 внаслідок незаконного притягнення її відповідачем до дисциплінарної відповідальності. Суд зазначає, що ОСОБА_1 має право на отримання моральної шкоди, як відшкодування понесених нею втрат немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань та негативних змін в житті, яких позивачка зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси, порушенням нормального способу та укладу свого життя і необхідністю прикладення суттєвих додаткових зусиль для відновлення попереднього стану.

Проте, проаналізувавши вищенаведені норми матеріального права, суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений позивачем в сумі 100000 гривень є таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, оскільки ОСОБА_1 не надано на адресу суду належних та допустимих доказів в обґрунтування саме такого розміру немайнової шкоди, як не надано і відповідного розрахунку, доказів його співмірності з заподіяною шкодою та обґрунтування достатності 100 000,00 грн. для відшкодування перенесених позивачем моральних страждань.

Також суд враховує, що на разі відсутній законодавчо встановлений алгоритм визначення розміру відшкодування моральної шкоди, тому її сума повинна бути визначена з урахуванням конкретних обставин справи, залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи порушення прав позивача, докази, надані ОСОБА_1 в підтвердження позовних вимог, суд вважає, що ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 5000 грн., що на думку суду є справедливим.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволеня позову судові витрати покладаються на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача у даній справі був адвокат Мельник Олег Федорович, який діяв на підставі ордеру серії ЧК № 78337 (а.с.75) та договору про надання правової допомоги від 15 грудня 2021 року № б/н .

Заперечення представника відповідача щодо виправлення дати укладення договору на договорі про надання правової допомоги та квитанції до прибутвого касового ордеру було поставлено на обговорення та встановлено технічну помилку при укладанні договору та заповненні квитанції, що не спростовує факт укладення даного договору 15.12.2021 р. та факт отримання коштів за надання правової допомоги

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в судовому засіданні адвокат Мельник О.Ф. подав квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 15.12.2021 р., згідно якого вбачається прийняття від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 15 000 грн. на підставі угоди про надання правничої допомоги адвокатом Мельник О.Ф. та розрахунок-опис судових витрат у цивільній справі №701/1212/21 наданих послуг адвокатом Мельник О.Ф. згідно угоди №б/н від 15.12.2021 р. із зазначенням виду послуг, часу їх виконання та вартість даних послуг, а саме складання запиту на що витрачено одну годину вартістю 1000 грн., вивчення документів на що витрачено три години вартістю 3000 грн., складення позовної заяви на що витрачено п"ять годин вартістю 5000 грн., складення клопотання про витребування доказів вартістю 2000 грн., ведення цивільної справи в суді 4000 грн., на загальну сму 15 000 грн.

Факт надання таких послуг підтверджуються також матеріалами справи: адвокатський запит, позовна заява, клопотання про витребування доказів, містяться в матеріалах справи, явка на підготовче засідання під час підготовчого провадження 30.03.2022 р. та судові засідання 27.04.202 р. та 18.05.2022 р. щодо ведення цивільної справи у суді.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Суд звертає увагу, що його повноваження зводяться до оцінки тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Проаналізувавши вищевикладене суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Щодо судового збору, то суд зазначає, оскільки позивачка у відповідності до п.9. ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"(пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 (інвалід другої групи) звільнена від сплати судового збору, тому на підставіст.141 ЦПК України, так як за положеннями ч.2ст.4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 0,4 прожиткових мінімуми для працездатних осіб сплачується як за немайнову позовну вимогу про скасування наказу так і за майнову позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, з відповідача на користь державного бюджету слід стягнути 2270 * 0,4 * 2 = 1816,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст.1-6, 11-13, 49, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 280-283, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 23 ЦК України, ст.ст. 139, 147, 147-1, 148, 149, 150, 237-1 КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №27-К від 04.10.2021 р. Кривецького закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Маньківської селищної ради про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 у вигляді догани.

Стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Маньківської селищної ради (ЄДРПОУ 44118951, вул. Шевченка 19, смт. Маньківка, Уманський район Черкаська область) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в сумі 5000 (п"ять тисяч гривень) грн.

Стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Маньківської селищної ради (ЄДРПОУ 44118951, вул. Шевченка 19, смт. Маньківка, Уманський район Черкаська область) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 (п"ятнадцять тисяч гривень) грн.

Стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Маньківської селищної ради (ЄДРПОУ 44118951, вул. Шевченка 19, смт. Маньківка, Уманський район Черкаська область) судовий збір в сумі 1816 грн. в дохід держави.

В рештіпозову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлений 26.05.2022 р.

Суддя І.Д.Калієвський