Постанова

від 23.05.2022 по справі 450/2431/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/2431/17 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/811/3492/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів:Бойко С.М.,Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.

з участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 липня 2021 року в складі судді Кукси Д.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , з участю третьої особи Пустомитівської міської ради Львівської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

встановив:

У вересні 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , з участю третьої особи Пустомитівської міської ради Львівської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Вимоги обґрунтовувала тим, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .ПП "Центр ринкових досліджень" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Рішенням Пустомитівської міської ради № 1431 від 06.05.2014 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та передано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 4623610100:02:001:0243), площею 0,1136 га.

Вказана земельнаділянка межуєіз земельноюділянкою відповідача,що підтверджуєтьсядержавним актомна правовласності наземельну ділянкувід 11.12.2006,серія ЯД№ 489326виданого ОСОБА_4 ,площею 0,1383га,кадастровий номерякої 4623610100:02:001:0094.Відповідач самовільнозбільшив площуналежної йомуземельної ділянки,а такезбільшення відбулосяза рахунокзахоплення частиниземельної ділянки,яка належитьїй.Внаслідок такогозахоплення відповідачемстворено позивачціта членамїї сім`їнестерпні умовипроживання.Факт самовільногозахоплення земельноїділянки підтверджуєтьсяповідомленнями Пустомитівськоїміської радиПустомитівського районуЛьвівської області,відповідно дояких комісіявстановила фактнедопущення ОСОБА_4 позивачки ОСОБА_1 до користуваннячастиною земельноїділянки,що їйналежить направі власностізгідно правовстановлюючихдокументів. Просила позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою, площею 0,1136 га кадастровий номер 4623610100:02:001:0243, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу огорожі, розташованої по межі від В до Г, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4601125052014 від 25.03.2014.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 640 гривень та витрати за проведення судової експертизи у розмірі 6537,60 грн.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_4 , вважає рішення незаконним та необгрунтованим, таким, що підлягає скасуванню.

Покликаючись на відповідні норми матеріального права, зазначає, що власник земельної ділянки має право вимагати усунення перешкод або порушення будь яких порушень його прав на землю лише в особи, яка чинить такі перешкоди або порушує права особи.

Таким чином, для прийняття рішення про задоволення позовних вимог суд повинен був встановити, що саме відповідач здійснив самовільне захоплення земельної ділянки позивачки шляхом встановлення огорожі і що саме він перешкоджає їй у користуванні її земельною ділянкою та у який саме спосіб.

Разом з цим, встановлені судом обставини та докази наявні в матеріалах справи спростовують відповідні твердження позивачки.

Зазначаючи про обставини щодо надання у власність позивачці земельної ділянки, а також отримання ним державного акта на право власності на земельну ділянку від 11.12.2006 серія ЯД № 489326, за яким ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1383 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4623610100:02:001:0094, звертає увагу, що змельну ділянку з визначеними межами він отримав на 8 років швидше ніж суміжну ділянку отримала позивачка.

Просить врахувати, що не зводив дану огорожу, оскільки сітка була встановлена ще задовго до того, як він оселився у своєму будинку і отримав право власності на будинок, що підтвердила і сама позивачка.

Покликається на Акт встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 від 2013 року та висновок земельно технічної експертизи № 2075/2076 від 10.02.2021 та зазначає, що земельні ділянки позивачки та його по периметру розділені сітчастою огорожею, між собою розділені частково, а частина земельних ділянок є нерозділеною та не містить розділяючи межових знаків.

Тобто такий порядок користування земельними ділянками, який існує між сторонами на даний час, склався ще задовго, як позивачка отримала право власності на земельну ділянку, і нею не оспорювався, відтак відповідач не міг захопити земельну ділянку належну відповідачці.

При цьому, суд першої інстанції не обґрунтував, яким чином висновок судової земельно-технічної експертизи від 10.02.2021 №2075/2076 про накладення земельних ділянок підтверджує факт самовільного захоплення відповідачем земельної ділянки.

Також зазначає, що неможливо встановити, ким розглядалися звернення позивачки щодо перешкоджання їй у користуванні земельною ділянкою.

Звертає увагу, що позивачка не зверталася до нього до часу подання позову з вимогою щодо усунення порушення її права на користування земельною ділянкою, і їй у цьому було відмовлено.

Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 липня 2021 року та ухвали нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

24.11.2021 на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, у якому просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 звертався досуду зпозовом до ОСОБА_1 про визнаннянедійсним таскасування рішенняПустомитівської міськоїради №1431від 06.05.2014"Прозатвердження проектуземлеустрою щодовідведення земельнихділянок танадання їїу власність ОСОБА_1 "і анулюванняправа власностіна земельнуділянку ОСОБА_1 кадастровий номер4623610100:02:001:0243,однак рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 серпня 2019 року у справі № 450/3338/16-ц, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Разом з цим, згідно висновку судової земельно-технічної експертизи від 10.02.2021 № 2075/2076, земельна ділянка ОСОБА_4 площею 0,1383 га., кадастровий номер 4623610100:02:001:0094 накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,1136 га., кадастровий номер земельної ділянки 4623610100:02:001:0243, площа накладання становить 0,0050 га., тому суд дійшов висновку про задоволення позову та зобов`язання відповідача усунути перешкоди позивачці в користуванні її земельною ділянкою шляхом демонтажу огорожі, розташованої по межі земельних ділянок.

Крім цього, суд вирішив питання розподілу судових витрат.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 41 Конституції України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст. 41).

Згідно із ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Частиною 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Судом встановлено такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер 22565696 від 04.06.2014 позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок під АДРЕСА_1 .

Вказаний житловий будинок набутий позивачкою на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.12.2006, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14135859 від 04.04.2007.

Рішенням Пустомитівської міської ради № 1308 06 грудня 2013 року "Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,110 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

На підставі цього рішенняПП "Центр ринкових досліджень"розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

06 травня 2014 року рішенням Пустомитівської міської ради № 1431 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення її у власність ОСОБА_1 " затверджено проект землеустрою щодо відведення позивачці земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку (кадастровий номер земельної ділянки 4623610100:02:001:0243), площею 0,1136 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4601125052014 від 25.03.2014 суміжним землекористувачем земельної ділянки ОСОБА_1 від літери "В" до літери "Г" є відповідач ОСОБА_4 .

Відповідач згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 11.12.2006, серія ЯД № 489326 є власником земельної ділянки площею 0,1383 га в АДРЕСА_2 , призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 4623610100:02:001:0094.

Згідно із повідомленням Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області № 02-12/1070 від 14.09.2016 та № 02-12/665 від 12.07.2017 комісія встановила факт недопущення ОСОБА_4 позивачки ОСОБА_1 до користування частиною земельної ділянки, що належить їй на праві власності відповідно до правовстановлюючих документів.

Звертаючись із позовними вимогами, позивачка ОСОБА_1 свої доводи фактично зводила до того, що відповідач за рахунок її земельної ділянки збільшив площу своєї земельної ділянки шляхом встановлення огорожі, внаслідок чого порушено її права та права членів її сім`ї.

Таким чином, між сторонами дійсно виникли спірні правовідносини щодо усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном.

Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до положень статей391,396 ЦК Українипозов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав:позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Відповідно до приписів ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) для висновку про порушене право позивача мають бутинадані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи (частини перша та друга статті 116 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалою судового засідання від 12 березня 2020 року судом першої інстанції призначено земельно-технічну експертизу за клопотанням позивачки ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_5 . Однак, відповідач ОСОБА_4 не оплатив рахунок вартості за проведення експертизи,тому експертом вирішувалися тільки питання, заявлені позивачкою ОСОБА_1 .

Згідно із висновком судової земельно-технічної експертизи від 10.02.2021 № 2075/2076 проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, земельна ділянка ОСОБА_4 площею 0,1383 га., цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 4623610100:02:001:0094 накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,1136 га., цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4623610100:02:001:0243. Площа накладання становить 0,0050 га., геометричні розмірі ділянки по периметру в метрах 24.25; 1.60; 5.31; 1.27; 8.17; 1.34; 5.10; 0.83; 3.22 (а.с. 108-115).

Відповідно до ч.2ст. 90 ЗК Українипорушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

До найпоширеніших способів захисту права власності належать віндикаційний і негаторний позови, які між собою є взаємовиключними, тобто не можуть бути заявлені одночасно.

Так, негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює в користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Такий спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням його володіння майном.

В свою чергу, у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про ет, що негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення(пункт 52).

Враховуючи наведнівище нормизакону та встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач по справі чинить перешкоди позивачці у користуванні земельною ділянкою, самовільно захопивши частину земельної ділянки площею 0,0050 га, не допускає позивачку до користування вказаною частиною земельної ділянки, що підтверджується дослідженими судом доказами, об`єктивність встановлених фактів якими, відповідачем не спростована, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження, як такі що є підставними.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зобов`язав відповідача ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою, площею 0,1136 га кадастровий номер 4623610100:02:001:0243, що знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу огорожі, розташованої по межі від В до Г, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4601125052014 від 25.03.2014.

Натомість, згідно із кадастровим планом земельної ділянки площею 0,1136 га кадастровий номер 4623610100:02:001:0243, протяжність земельної ділянки від позначки В до позначки Г становить 59,58 метрів, при цьому, згідно із висновком судової земельно-технічної експертизи від 10.02.2021 № 2075/2076 частина земельної ділянки, що накладається має наступні геометричні розміри по периметру в метрах 24.25; 1.60; 5.31; 1.27; 8.17; 1.34; 5.10; 0.83; 3.22, відтак загальна протяжність земельної ділянки на площі накладння в межах позначок від В до Г становить 24,25 метра.

З врахуванням встановлених обставин під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції необхідно змінити, доповнивши абзац другий резолютивної частини рішення після слів «від В до Г» словами «в межах геометричних розмірів по периметру в метрах 24.25; 1.60; 5.31; 1.27; 8.17; 1.34; 5.10; 0.83; 3.22, зазначених у висновку експерта № 2075/2076 від 10.02.2021», а врешті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України

Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом апеляційної інстанції оскаржуване рішення суду першої інстанції по суті вирішених позовних вимог не змінено та не скасовано, при цьому резолютивна частина рішення доповнена з метою визначення конкретних меж земельної ділянки для демонтажу огорожі по межі від В до Г, тому відсутні підстави для вирішення питання зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ч. 3 ст. 258, ст.ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1ст. 374, ст. ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 липня 2021 року змінити.

Доповнити абзац другий резолютивної частини рішення після слів «від В до Г» словами «в межах геометричних розмірів по периметру в метрах 24.25; 1.60; 5.31; 1.27; 8.17; 1.34; 5.10; 0.83; 3.22, зазначених у висновку експерта № 2075/2076 від 10.02.2021», а врешті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 25 травня 2022 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк