Рішення

від 18.05.2022 по справі 903/1018/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2022 Справа № 903/1018/21

За позовом: Комунального підприємства Забсервіс, смт. Заболоття, Ратнівський район, Волинська область

до відповідача: ОСОБА_1 , м.Львів

про: стягнення боргу в розмірі 14304,00грн

Суддя У.І.Ділай

Секретар В.Д.Андрусик

За участю представників:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: І.О.Качмар адвокат

Вільний слухач: О.А.Федик

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

05.01.2022 до Господарського суду Львівської області надійшла справа №903/1018/21 за підсудністю з Господарського суду Волинської області.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2022, справу №903/1018/21 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 10.01.2022 позов залишено без руху.

20.01.2022 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 25.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 17.02.2022.

Ухвалами від 17.02.2022, від 22.03.2022, від 14.04.2022, від 05.05.2022, від 12.05.2022 судове засідання відкладено з підстав зазначених в ухвалах.

Ухвалою від 10.05.2022 зустрічний позов ОСОБА_1 повернуто.

18.05.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив та письмові пояснення щодо заяви відповідача про застосування строків давності. Також позивач просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Позивач в судове засідання 19.05.2022 явку повноважного представника не забезпечив.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.05.2022 заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

07.02.2017 між сторонами укладено договір оренди торговельного місця №257, договір оренди торговельного місця №82, договір оренди торговельного місця №111 на ринкових торгових рядах, які знаходяться у смт.Заболоття, вуя.1-го Травня.

За змістом спірних договорів оренди торговельного місяця орендар отримує в оренду не земельну ділянку, а спеціально облаштоване торговельне місце певної площі. КП «Забсервіс» постійно користується земельною ділянкою, КП «Забсервіс» облаштувало торговельні місця і саме їх КП «Забсервіс» здає підприємцям в оренду.

07.02.2017 між сторонами укладено акти прийому-передачі названих торговельних місць в оренду.

За умовами п.1.2 договору оренди торговельного місця №82 відповідач отримав в тимчасове платне користування торговельне місце площею 8кв.м. Згідно з п.2.1. вказаного договору загальна вартість оренди на місяць склала 192грн.

За умовами п.1.2, договору оренди торговельного місця №111 відповідач отримав в тимчасове платне користування торговельне місце площею 8кв.м. Згідно з п.2.1. вказаного договору загальна вартість оренди на місяць склала 192грн.

За умовами п.1.2 договору оренди торговельного місця №257 відповідач отримав в тимчасове платне користування торговельне місце площею 4кв.м. Згідно з п.2.1. вказаного договору загальна вартість оренди на місяць склала 96грн.

За твердженням позивача при укладенні договорів оренди сторонами було узгоджено усі істотні умови договору, як того вимагає ст.180 ГК України в т.ч. предмет договору, ціна та її індексація, строк дії договору.

Орендна плата, що визначена в п.2.1 цього договору сплачується Орендарем щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця, в готівковій формі в касу Орендодавця або через установу банку на р/р Орендодавця, що вказаний у цьому договорі (п.2.2. договорів оренди).

Як зазначено в позові КП «Забсервіс» відповідач проводив оплати за користування торговельними місцями. Зокрема: за торговельне місце №111 - 960грн. оплата надійшла в квітні 2019р.; за торговельне місце №82 - 1344грн. оплата надійшла в липні 2018р.; за торговельне місце №257 - 1152грн. оплата надійшла в квітні 2019р.

Відповідно до п.7.1 договорів оренди №82, 111, 257 договори діяли до 07 лютого 2018 року. Пунктом 7.3. згаданих договорів передбачено, що якщо жодна із Сторін протягом 1 (одного) місяця до закінчення терміну дії даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір вважається автоматично пролонгованим (продовженим) на наступний термін на тих самих умовах, визначених даним договором.

Як зазначено в позові позивач та відповідач не повідомляли один одного про припинення договорів оренди, ОСОБА_2 продовжувала вести господарську діяльність та не передавала в КП «Забсервіс» торговельних місць за актом прийому-передачі, як того вимагає п.5.2 договорів оренди.

За повідомленням позивача за кожним із договорів ОСОБА_2 здійснювала часткові оплати заборгованості, зокрема: за торговельне місце №82, оплачено 1344,00грн в липні 2018р.; за торговельне місце №111 оплачено 960,00грн в квітні 2019р.; за торговельне місце №257 оплачено 1152,00грн в квітні 2019р.

28 липня 2021 року між КП «Забсервіс» та ОСОБА_2 були підписані акти прийому-передачі торгівельних місць та відповідач звільнив торгівельні місця від своїх контейнерів.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ФОП Серпутько І.І., припинила діяльність як підприємець 20.12.2019.

За твердженням позивача за час користування торговельними місцями у відповідача утворилась заборгованість з сплати орендної плати на загальну суму 14 304,00грн, з яких:

-заборгованість за договором оренди №82 становить 6528,00грн;

-заборгованість за договором оренди №111 становить 5376,00грн;

-заборгованість за договором оренди №257 становить 2400,00грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав взятих зобов`язань за спірними договорами. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області 14 304,00грн основного боргу.

Щодо заявлених відповідачем строків позовної давності позивач зазначив, що такі мають обчислюватись щодо кожного щомісячного платежу окремо. Натомість відповідач не вказав стосовно котрих платежів він вважає строки давності порушеними, а заявляє про повне порушення строків давності на загальну суму заборгованості.

Відповідач заперечив проти позову з огляду на таке.

Спірні правочини сторонами не виконувалися.

Відповідно до відомостей з витягу із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 29.09.2021, власником земельної ділянки за адресою: вул. 1 Травня, смт. Заболоття, Ратнівський район, Волинська обл. є Заболоттівська селищна рада.

Разом з тим, 14.11.2013 Заболоттівська селищна рада передала земельну ділянку за адресою: вул. 1 Травня, смт. Заболоття, Ратнівський район, Волинська область у постійне користування Комунальному підприємству «Забсервіс».

Відповідач вважає, що у позивача відсутнє у власності чи користуванні будь-яке інше нерухоме майно на земельній ділянці за адресою: вул. 1 Травня, смт. Заболоття, Ратнівський район, Волинська область, що виключає можливість надання його в оренду. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності чи інше речове право Комунального підприємства «Забсервіс», зокрема на торгівельні місця, павільйони, тощо, розташовані на вищевказаній земельній ділянці які можна б було передавати в оренду позивачем на підставі ст. 761 ЦК України.

Також відповідач звернув увагу, що в КП «Забсервіс» відсутній вид діяльності за КВЕД « 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», відтак позивач не має жодного відношення до здійснення певного виду діяльності - зокрема надання в оренду майна, а отже, не може виконати взяті на себе зобов`язання.

При цьому за твердженням відповідача спірні договори оренди торговельного місця не містять істотних умов, зокрема у них не визначено об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), не вказана орендна плата з урахуванням її індексації, не визначено порядок використання амортизаційних відрахувань.

У відзиві відповідач зазначив, що з актів обстеження вищевказаної земельної ділянки вбачається, що будь які об`єкти, які б можна було здавати в оренду на вказаній земельній ділянці - відсутні.

Крім того, відповідача просив застосувати позовну давність, зазначивши, що першим днем, коли КП «Забсервіс» довідалося про порушення свого права, є, відповідно: за договором оренди торговельного місця № 82 - 20 січня 2018 року; за договором оренди торговельного місця № 111 - 20 вересня 2018 року; за договором оренди торговельного місця № 257 - 20 травня 2018 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали 07.02.2017 договір оренди торговельного місця №257, договір оренди торговельного місця №82, договір оренди торговельного місця №111 на ринкових торгових рядах, які знаходяться у смт.Заболоття, вуя.1-го Травня, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

Як встановлено судом ОСОБА_1 взято на облік як фізичну особу підприємця 18 травня 2007 року.

20 грудня 2019 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Серпутько І.І., що підтверджено долученим до позову витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18 зазначено, що виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, відтак такий спір належний до господарської юрисдикції.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Згідно із ухвалою Ратнівського районного суду від 09.09.2021 у справі №166/567/21 провадження за позовом КП «Забсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрито та роз`яснено позивачу, що справа підсудна господарському суду. Ухвала в апеляційному порядку не оскаржена та набрала законної сили.

Виходячи із вищенаведеного, позивач правомірно подав позов до Господарського суду Львівської області.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічну норму містить частина 1 статті 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (частина 1 статті 284 Господарського кодексу України).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України)

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Спірний договір містить всі істотні вимоги передбачені чинним законодавством.

07.02.2017 між сторонами укладено акти прийому-передачі названих торговельних місць в оренду.

Як встановлено судом розмір орендної плати за користування орендним майном встановлено сторонами в пунктах 2.1 спірних договорів оренди, зокрема, відповідно до п.2.1. договору оренди торговельного місця №82 загальна вартість оренди на місяць склала 192грн. Відповідно до п.2.1. договору оренди торговельного місця №111 загальна вартість оренди на місяць склала 192грн. Відповідно до п.2.1. договору оренди торговельного місця №257 загальна вартість оренди на місяць склала 96грн.

Орендна плата, що визначена в п.2.1 цього договору сплачується Орендарем щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця, в готівковій формі в касу Орендодавця або через установу банку на р/р Орендодавця, що вказаний у цьому договорі (п.2.2. договорів оренди).

Відповідач про дійсність користування орендованим майном та проти наявності заборгованості заперечив, оскільки вважає, що спірні правочини не виконувались та в матеріалах справи немає доказів здійснення оплат.

Розглянувши матеріали справи, суд відхиляє доводи відповідача про невиконання спірних договорів, оскільки відповідач використовував орендоване майно за спірними договорами. 28 липня 2021 року між КП «Забсервіс» та І.І.Серпутько були підписані акти прийому-передачі торгівельних місць та відповідач звільнив торгівельні місця від своїх контейнерів. Доказів звернення відповідача до позивача про невиконання (неналежне виконання) умов договорів в частині взятих зобов`язань суду не надано.

Щодо пояснень відповідача про відсутність правовстановлюючих документів у КП «Забсервіс» на торгівельні місця, павільйони, тощо, розташовані на земельній ділянці, які можна б було передавати в оренду, а також відсутній вид діяльності за КВЕД « 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» суд зазначає таке.

В своїй діяльності КП «Забсервіс» керується Статутом та чинним законодавством України. Зокрема в п.2.2 статуту комунального підприємства, який був чинний до 21.12.2021 зазначено, що підприємство може займатись будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до відомостей з витягу із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 29.09.2021, власником земельної ділянки за адресою: вул. 1 Травня, смт. Заболоття, Ратнівський район, Волинська обл. є Заболоттівська селищна рада.

У відповідності до ст. 80 Земельного кодексу України територіальні громади є суб`єктами прав власності на землі комунальної власності.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

14.11.2013 Заболоттівська селищна рада передала земельну ділянку за адресою: вул. 1 Травня, смт. Заболоття, Ратнівський район, Волинська у постійне користування Комунальному підприємству «Забсервіс». Цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовують для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

КП «Забсервіс» постійно користується земельною ділянкою та облаштувало торговельні місця.

Так, за змістом спірних договорів орендар отримав в оренду не земельну ділянку, а спеціально облаштоване торговельне місце певної площі (п.1.2. договорів оренди торговельного місця). Відтак положення земельного законодавства в даному випадку не застосовуються, оскільки предметом договору оренди є не земельна ділянка, а торговельне місце на території ринку.

Належних доказів про відсутність повноважень у позивача для створення торговельних місць на території ринку та передачу їх в оренду суду не надано.

Покликання на акти обстеження земельної ділянки, якими зафіксовано, що будь-які об`єкти, які б можна було здавати в оренду на вказаній земельній ділянці відсутні суд не бере до уваги, оскільки акти обстеження земельної ділянки складені у 2014р. та 2015р., тобто до виникнення між сторонами договірних відносин (07.02.2017).

Укладений між сторонами договір оренди є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право КП «Забсервіс» як орендодавця отримати орендну плату та обов`язок ФОП Серпутько І.І. як орендаря сплатити цю плату у визначені договором розмірі та строки.

Стосовно всіх заперечень відповідача господарський суд виходить із принципів "естопель" та "заборони суперечливої поведінки".

Доктрина "естопель" бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.

Доктрина римського права "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Проаналізувавши обставини справи, суд зауважує, що поведінка відповідача (коли сторона у поясненнях вважає, що спірні правочини не виконувались, тоді як І.І.Серпутько як орендар отримала орендоване майно, 28.07.2021 між сторонами спору були підписані акти прийому-передачі торгівельних місць та відповідач звільнив торгівельні місця) не відповідають принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковим поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Щодо заявленого строку позовної давності суд зазначає таке.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття "позовна" вказує на форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто, після виникнення права на захист (охоронного).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

У справі, яка розглядається, суд встановив, що позовна заява подана 10 грудня 2021 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Позивачу відомо про обставини, які покладені в основу підстав позову щонайменше з липня 2018 року.

У відзиві відповідач просив застосувати позовну давність для вирішення цієї справи.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого триває в даний час і на момент пред`явлення цього позову до суду.

Зважаючи на заявлену позовну давність та заявлені вимоги позивача про стягнення сум прострочених орендних платежів, суд вважає позовна давність не пропущена. Так, відповідно до правового висновку зазначеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі N 127/15672/16-ц про обмеження останніми трьома роками, які передували подачі такого позову та п. 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, позивач мав право звернутися із позовом до суду з 10.12.2017. До такого висновку Господарський суд Львівської області прийшов, зважаючи на дату звернення із позовом до суду 10.12.2021, від якої слід відняти три роки (ст. 257 ЦК України) та необхідно врахувати запровадження карантину, у зв`язку із запровадженням якого строк позовної давності на період з 30.12.2017 продовжився.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати заборгованості за оренду майна у розмірі 14304,00грн.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства Забсервіс (44142, Волинська область, Ратнівський район, смт.Заболоття, вул.Незалежності, 6, ідентифікаційний код 36717095) 14304,00грн основного боргу та 2270,00 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 24.05.2022.

Суддя Ділай У.І.