Рішення

від 15.05.2022 по справі 921/819/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 травня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/819/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОЗАХІД", вул. Підлісна, 27, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область

до відповідача-1: Фермерського господарства "АГРО-САД", с. Іванчани, Збаразький район, Тернопільська область

відповідача-2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення солідарно 1 437 772,49 грн

За участі представників:

Позивача: Зарішняк О.І.

Відповідача-1: не з`явився

Відповідача-2: не з`явився

Відповідно ст.222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

В судовому засіданні 16.05.2022 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: 15.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОЗАХІД", с.Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів: 1. Фермерського господарства "АГРО-САД", с.Іванчани, Збаразький район Тернопільська область, та 2: ОСОБА_1 , с. Іванчани, Збаразький район, Тернопільська область, про стягнення солідарно 1 437 772,49 грн, в тому числі: 850 805,90 грн - основний борг за договором поставки №-150 ззр/мкд/н/д від 17.04.2018, 79 246,71 грн - пеня, 207 640,89 грн - відсотки річних, 44 837,22 грн - інфляційні втрати, 255 241,77 грн - штраф.

Оскільки одним із відповідачів у справі визначено фізичну особу, що не є підприємцем, господарським судом відповідно до ч.ч.6, 7 ст.176 Господарського процесуального кодексу України надіслано запити №921/819/21/753/2021 від 20.12.2021 до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області та №921/819/21/754/2021 від 20.12.2021 до Збаразької міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

Згідно інформації, зазначеної у відповідях на запити, що надійшли суду відповідно 23.12.2021 та 29.12.2021, підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 30.12.2021 відкрито провадження у даній справі; постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 04.02.2022 на 10:00 год; запропоновано відповідачам подати суду відзиви на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу запропоновано подати відповіді на відзиви (у разі отримання відзивів), оформлені згідно вимог ст.166 ГПК України.

В подальшому, з метою виконання завдань підготовчого провадження, підготовче засідання у даній справі судом відкладалось на 21.02.2022 на 11:00 год, на 28.02.2022 на 12:00 год та на 28.03.2022 на 11:00 год із продовженням відповідно до ч.3 ст.177 ГПК України строку проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 28.03.2022 підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 15.04.2022 на 11:00 год.

У зв`язку із неявкою представників відповідачів в судове засідання 15.04.2022, та за відсутності інформації щодо їх належного повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання, розгляд справи судом відкладався на 29.04.2022 на 10:00 год та на 16.05.2022 на 10:00 год з продовженням строку розгляду справи відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Копії відповідних ухвал суду направлено на адреси відповідачів, зазначені у позовній заяві та згідно наданої інформації УДМС у Тернопільській області.

Представник позивача в судове засідання 16.05.2022 з`явилася, заявлені вимоги повністю підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, додаткових поясненнях (вх.№1937 від 25.03.2022), та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Позов обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем-1 (Боржник) та відповідачем-2 (Поручитель) взятих на себе зобов`язань за договором поставки №150 ззр/мкд/н/д від 17.04.2018 в частині проведення своєчасного розрахунку за переданий товар, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати стягнення з відповідачів солідарно заявлених сум заборгованості, а також нарахованих відсотків, інфляційних втрат, пені та штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Представники відповідачів в судове засідання 16.05.2022 не з`явилися. Своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов відповідачі не скористалися, будь-які заяви, клопотання від останніх не надходили.

Слід зазначити, що копії ухвал суду від 30.12.2021, 04.02.2022, 21.02.2022, 28.02.2022, 28.03.2022, 15.04.2022 та від 29.04.2022 направлялись відповідачам на адреси, вказані у позовній заяві. При цьому, копія ухвали суду від 30.12.2021 про відкриття провадження у даній справі відповідачами 1, 2 отримана; копія ухвали від 04.02.2022 відповідачем-2 отримана, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень. Уся подальша кореспонденція, яка направлялася судом відповідачам на ті ж адреси, повернута суду без вручення адресатам з відмітками "За закінченням терміну зберігання", "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Частинами 2, 3 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, слід вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 24.12.2020 у справі №902/1025/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (ухвалою).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, в даному випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19).

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що: - розгляд справи неодноразово судом відкладався з метою забезпечення відповідачам можливості взяти участь в засіданні та подати свої заперечення проти позову (за наявності таких); - відповідачів про дату, час та місце проведення судових засідань судом належним чином повідомлялось; - участь представників сторін в судовому засіданні 16.05.2022 обов`язковою не визнавалась, а доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

- 17 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" (Постачальник) і Фермерським господарством "Агро-Сад" (Покупець) укладено Договір поставки №-150 ззр/мкд/н/д на умовах розстрочення платежу (надалі Договір), у відповідності до умов якого (п.1.1) Постачальник зобов`язався передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (надалі - Товар), а Покупець зобов`язався прийняти Товар та сплатити за нього визначену Договором грошову суму.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що поставка Товару в рамках цього Договору може здійснюватися окремими партіями, відповідно до додаткових угод (специфікацій) до цього Договору.

Загальна кількість та найменування Товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк, порядок поставки та оплати, а також інші умови, визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до цього Договору, які є його невід`ємною частиною (п.1.3 Договору).

Згідно п.2.4 Договору, у випадку поставлення Товару в асортименті чи кількості, які є відмінними від асортименту та кількості Товару, передбачених у діючій додатковій угоді (специфікації), Сторонами вносяться зміни і доповнення до додаткової угоди (специфікації), які оформляються угодою про внесення змін і доповнень до додаткової угоди. У випадку, якщо такі зміни не були внесені до додаткової угоди (специфікації), а Товар був поставлений Постачальником та прийнятий Покупцем, вважається, що Сторони погодили внесення змін і доповнень до додаткової угоди. У такому випадку строк оплати такого Товару визначається згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України.

Загальна кількість Товару, що поставляється Покупцю за цим договором та додатковими угодами (специфікаціями) до нього, визначається на підставі фактичного обсягу поставленого Товару (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п.3.4 Договору датою поставки Товару вважається дата, вказана у видаткових накладних, на підставі яких Товар був переданий Покупцю.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту повної оплати ціни товару. Покупець має право користуватись Товаром за цільовим призначенням до переходу до нього права власності за умовою подальшої повної оплати ціни Товару згідно з умовами даного Договору та додаткових угод (специфікацій) до нього (п.3.5 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що вартість Товару повинна бути повністю сплачена Постачальнику Покупцем на умовах, які зазначені в додаткових угодах (специфікаціях) до даного договору, що є невід`ємною частиною даного договору.

Розрахунок за даним договором здійснюється: у безготівковій формі, в національній валюті грошовими коштами на поточний рахунок Постачальника, вказаний у даному Договорі або в рахунку-фактурі на оплату Товару; у вексельній формі, за згодою Постачальника; шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, за згодою обох сторін (п.4.2 Договору).

Згідно з п.4.3 Договору ціна Товару вказана в додаткових угодах (Специфікаціях) до даного Договору. Ціну договору становить загальна ціна Товару, що передається за цим договором. Сторони встановлюють ціну Товару в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, зазначеній в додаткових угодах (Специфікаціях) до даного Договору.

У п.4.4 Договору сторони встановили, що протягом строку дії договору, грошові зобов`язання Покупця існують і підлягають сплаті у національній валюті України гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов`язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додаткових угодах (Специфікаціях) до договору на курс продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними інтернет-сторінки http://minfin.com.ua на день, що передує дню фактичної сплати Покупцем ціни договору (її неоплаченої частини).

Згідно з п.4.6 Договору загальна сума договору складається із суми всіх додаткових угод (специфікацій), скоригована за вимогами п.4.3 даного Договору.

За умовами п.5.2 Договору Покупець зобов`язаний, зокрема своєчасно оплачувати Товар за встановленими цінами в строки, на умовах та в порядку, що визначені у додаткових угодах (специфікаціях) до цього Договору.

Сторони можуть за угодою змінити об`єм (збільшити або зменшити) поставки товару, тоді загальна сума договору визначається з вартості товару, поставленого згідно видаткових накладних, скоригованої за вимогами розділу 4 даного Договору (п.5.6 Договору).

У п.8.2 Договору сторони погодили, що Покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості Товару, сплачуючи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на відповідний момент, від суми простроченого платежу, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 39 % річних від простроченої суми.

Також, пунктом 8.3 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 30% від суми боргу.

При цьому, строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) та відшкодування завданих збитків, передбачених п.п.8.1 - 8.3 цього Договору, встановлюється у 3 роки, а нарахування неустойки (пені) за цим договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості (п.п.8.5, 8.6 Договору).

У п.2.1 Договору сторони визначили, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і є укладеним на строк до 31 грудня 2018 року, а щодо невиконаних до цього зобов`язань та відповідальності до повного їх виконання.

Сторонами укладено Додаткові угоди (Специфікації) до Договору поставки №-150 ззр/мкд/н/д від 17.04.2018, а саме:

- №1 від 17.04.2018 на суму 322 575,50 грн (строк оплати 100% до 10.08.2018),

- №2 від 17.04.2018 на суму 64743,43 грн (строк оплати 100% до 10.07.2018),

- №3 від 18.04.2018 на суму 83900,82 грн (строк оплати 100% до 10.08.2018),

- №4 від 25.04.2018 на суму 272 079,18 грн (строк оплати 100% до 10.08.2018),

- №5 від 26.04.2018 на суму 223 911,48 грн (строк оплати 100% до 26.04.2018),

- №6 від 27.04.2018 на суму 734 380,93 грн (строк оплати 100% до 27.04.2018),

- №7 від 02.05.2018 на суму 146 113,66 грн (строк оплати 100% до 01.10.2018),

- №8 від 10.05.2018 на суму 37756,62 грн (строк оплати 100% до 01.08.2018),

- №9 від 11.05.2018 на суму 13175,35 грн (строк оплати 100% до 01.08.2018),

- №10 від 23.05.2018 на суму 41788,56 грн (строк оплати частково до 01.08.2018, частково до 01.10.2018),

- №11 від 25.05.2018 на суму 80977,14 грн (строк оплати 100% до 10.08.2018),

- №12 від 01.06.2018 на суму 129924,23 грн (строк оплати 100% до 10.08.2018),

- №13 від 06.06.2018 на суму 82519,56 грн (строк оплати частково до 01.08.2018, частково до 10.08.2018),

- №14 від 08.06.2018 на суму 118711,08 грн (строк оплати 100% до 10.08.2018),

- №15 від 11.06.2018 на суму 35800,92 грн (строк оплати 100% до 10.08.2018),

- №16 від 15.06.2018 на суму 10890,72 грн (строк оплати 100% до 10.08.2018),

- №17 від 19.06.2018 на суму 53849,64 грн (строк оплати 100% до 10.08.2018),

- №18 від 19.06.2018 на суму 35123,18 грн (строк оплати 100% до 10.08.2018),

- №19 від 20.06.2018 на суму 57858,48 грн (строк оплати 100% до 10.08.2018),

- №20 від 20.06.2018 на суму 63207,84 грн (строк оплати 100% до 10.08.2018),

- №21 від 25.06.2018 на суму 44951,04 грн (строк оплати 100% до 10.08.2018),

- №22 від 04.07.2018 на суму 25620,96 грн (строк оплати 100% до 10.08.2018),

- №23 від 04.07.2018 на суму 6943,20 грн (строк оплати 100% до 10.08.2018), всього на суму 2 686 803,52 грн.

У Специфікаціях, зокрема, зазначено: найменування (асортимент) товару, його кількість, одиниця виміру, ціну товару (із вказанням валюти еквівалента вартості Товару, курсу відповідної іноземної валюти для відповідного Товару, еквіваленту вартості одиниці Товару у відповідній іноземній валюті, ціни одиниці Товару в гривнях), строк оплати та строк поставки (за умови оплати), умови поставки товару.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Матеріали справи вказують на те, що між позивачем та відповідачем-1 виникли господарські правовідносини з поставки товару.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України, ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вказує позивач та свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору поставки №-150 ззр/мкд/н/д на умовах розстрочення платежу від 17.04.2018, Фермерському господарству "АГРО-САД" поставлено товар згідно видаткових накладних: - №1259 від 17.07.2018 на суму 44951,04 грн, - №1260 від 17.07.2018 на суму 64743,43 грн, - №1261 від 17.07.2018 на суму 322575,50 грн, - №1262 від 17.07.2018 на суму 9693,36 грн, - №1263 від 17.07.2018 на суму 3090,66 грн, - №1264 від 17.07.2018 на суму 85223,28 грн, - №1265 від 17.07.2018 на суму 57858,48 грн, - №1266 від 17.07.2018 на суму 175644,30 грн, - №1267 від 17.07.2018 на суму 140388,24 грн, - №1268 від 17.07.2018 на суму 83523,24 грн, - №1269 від 17.07.2018 на суму 99787,20 грн, - №1270 від 17.07.2018 на суму 32112,00 грн, - №1271 від 17.07.2018 на суму 444672,05 грн, - №1272 від 17.07.2018 на суму 27816,05 грн, - №1273 від 17.07.2018 на суму 63207,84 грн, - №1274 від 17.07.2018 на суму 15548,40 грн, - №1275 від 17.07.2018 на суму 6913,92 грн, - №1276 від 17.07.2018 на суму 37756,62 грн, - №1277 від 17.07.2018 на суму 2819,59 грн, - №1278 від 17.07.2018 на суму 6903,84 грн, - №1279 від 17.07.2018 на суму 28944,14 грн, - №1280 від 17.07.2018 на суму 25101,36 грн, - №1281 від 17.07.2018 на суму 65519,94 грн, - №1282 від 30.07.2018 на суму 22497,60 грн, - №1283 від 17.07.2018 на суму 73289,88 грн, - №1284 від 17.07.2018 на суму 78135,12 грн, - №1285 від 17.07.2018 на суму 31230,72 грн, - №1286 від 17.07.2018 на суму 53849,64 грн, - №1287 від 17.07.2018 на суму 26949,84 грн, - №1288 від 17.07.2018 на суму 5754,12 грн, - №1289 від 17.07.2018 на суму 10890,72 грн, - №1290 від 17.07.2018 на суму 6943,20 грн, - №1314 від 06.08.2018 на суму 107426,63 грн, - №1857 від 28.09.2018 на суму 11328,00 грн, - №1858 від 28.09.2018 на суму 73600,01 грн, - №1970 від 03.10.2018 на суму 6498,72 грн, - №1971 від 03.10.2018 на суму 53290,08 грн, - №1972 від 03.10.2018 на суму 11211,60 грн, - №1973 від 03.10.2018 на суму 4306,80 грн, - №1974 від 03.10.2018 на суму 15457,20 грн, - №1975 від 03.10.2018 на суму 9229,68 грн, - №1976 від 03.10.2018 на суму 9345,24 грн, - №1977 від 03.10.2018 на суму 3096,96 грн, - №1978 від 03.10.2018 на суму 6179,04 грн, - №1979 від 03.10.2018 на суму 25620,96 грн, всього на загальну суму 2 490 926,24 грн.

Представлені позивачем копії вищезазначених видаткових накладних містять підпис представника ФГ "АГРО-САД", скріплений відтиском печатки господарства в підтвердження факту отримання останнім товару на вказану суму.

Строк оплати поставленого Товару визначено у Специфікаціях до Договору.

При цьому, як вказує позивач, товар, поставлений відповідно до видаткової накладної №1971 від 03.10.2018, згідно п.2.4 Договору поставки та ч.1 ст.692 ЦК України мав бути оплачений після його прийняття.

В подальшому, як вказує позивач:

- між ФГ "АГРО-САД" (як Постачальником) і ТОВ "СЕРВІС-АГРОЗАХІД" (як Покупцем) укладено Договір поставки №б/н від 05 листопада 2018 року, згідно п.1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець - прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію (кукурудзу) врожаю 2018 року;

- 09.11.2018 року в межах і на виконання Договору поставки кукурудзи ФГ "АГРО-САД" передало ТОВ "СЕРВІС-АГРОЗАХІД" всього 536,102 т кукурудзи врожаю 2018 року на загальну суму (вартість) 1 549 120,34 грн (відповідні видаткові накладні про поставку кукурудзи у позивача відсутні);

- крім того, 16 серпня 2018 року ТОВ "СЕРВІС-АГРОЗАХІД" придбало у ФГ "АГРО-САД" 10т добрива NPK на загальну суму (вартість) 91 000,00 грн (докази в підтвердження відповідної поставки у позивача відсутні);

- 31 березня 2019 року, згідно усної домовленості сторін, ТОВ "СЕРВІС-АГРОЗАХІД" здійснило зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 1 640 120,34 грн, в результаті якого: заборгованість (основний борг) ТОВ "СЕРВІС-АГРОЗАХІД" перед ФГ "АГРО-САД" за 536,102 т кукурудзи - на загальну суму 1 549 120,34 грн - погашено повністю; заборгованість (основний борг) ТОВ "СЕРВІС-АГРОЗАХІД" перед ФГ "АГРО-САД" за 10т добрива NPK - на загальну суму 91 000,00 гривень - погашено повністю; заборгованість (основний борг) ФГ "АГРО-САД" перед ТОВ "СЕРВІС-АГРОЗАХІД" за Договором поставки №-150 ззр/мкд/н/д - погашено частково на суму 1 640 120,34 грн;

- 17 лютого 2020 року між ТОВ "СЕРВІС-АГРОЗАХІД" та ФГ "АГРО-САД" підписано акт звірки взаєморозрахунків за Договором поставки №-150 ззр/мкд/н/д від 17.04.2018 (за період з 01.01.2018 по 17.02.2020), в якому відображено часткове припинення грошових зобов`язань ФГ "АГРО-САД" перед ТОВ "СЕРВІС-АГРОЗАХІД" внаслідок зарахування однорідних вимог та підтверджено заборгованість відповідача за Договором в сумі 850 805,90 грн.

24 вересня 2019 року між ТОВ "СЕРВІС-АГРОЗАХІД" та ФГ "АГРО-САД" підписано Додаткову угоду №3 до Договору поставки №-150 ззр/мкд/н/д від 17.04.2018, у якій Сторони погодили розмір заборгованості станом на 24.09.2019 850 805,90 грн, яку Покупець зобов`язався у повному розмірі оплатити у такі строки:

- 100 000,00 грн - до 25 грудня 2019 року;

- 284 000,00 грн - до 25 жовтня 2020 року;

- 466 805,90 грн - до 25 жовтня 2021 року.

В п.3 Додаткової угоди Сторони встановили, що у разі виникнення будь-якого факту порушення Покупцем строків, порядку та розмірів оплати грошових коштів, узгоджених сторонами у даній угоді, права та обов`язки сторін по цій угоді вважаються припиненими, а право вимоги оплати грошових коштів, розрахунок збитків, завданих несвоєчасним виконанням зобов`язання та штрафних санкцій нараховуватиметься відповідно до умов Договору поставки №150 ззр/мкд/н/д на умовах розстрочення платежу від 17.04.2018 року.

Інші умови Договору поставки №150 ззр/мкд/н/д на умовах розстрочення платежу від 17.04.2018 року залишаються незмінними та Сторони підтверджують по них свої зобов`язання (п.5 Додаткової угоди).

Також, 24 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОЗАХІД" (як Кредитором), Фермерським господарством "АГРО-САД" (Боржник) та Шерстким Миколою Тимофійовичем (Поручитель) укладено Договір поруки №13/02/20 (надалі - Договір поруки), у відповідності до умов якого (п.п. 1.1) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником всіх грошових зобов`язань за договором, передбаченим п.2.1. цього Договору (надалі іменується "Основний договір").

У випадку порушення Боржником обов`язку за основним Договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п.1.2 Договору).

Як зазначено в п.2.1. Договору поруки, під "Основним договором" в цьому Договорі розуміється Договір поставки №150 ззр/мкд/н/д на умовах розстрочення платежу від 17 квітня 2018 року, а також усі додаткові угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, які чинні на момент укладання цього Договору та можуть бути укладені після його (цього Договору) укладання, укладений між Кредитом (в основному договорі іменується "Постачальник") та Боржником (в основному договорі іменується "Покупець").

Згідно з п.п.3.1., 3.2 Договору, передбачений цим Договором обов`язок Поручителя перед Кредитором обмежується сумою зобов`язання Боржника за Основним Договором.

Підписанням цього Договору Поручитель без додаткового повідомлення Поручителя та без укладення окремої угоди надає безумовну згоду на те, що у випадку збільшення обсягу обов`язку Боржника перед Кредитором за основним договором відповідно збільшується обсяг обов`язку Поручителя перед Кредитором. Кредитор зобов`язаний повідомляти Поручителя про зміну обсягу обов`язку Боржника перед Кредитором шляхом направлення письмової вимоги Поручителю виключно у випадку, передбаченому п.4.1. даного Договору.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що Поручитель зобов`язаний у разі порушення Боржником обов`язку за основним договором самостійно виконати зазначений обов`язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора в строк 3-х банківських днів шляхом оплати грошових коштів на розрахунковий Кредитора, вказаний в даному Договорі.

У випадку виконання Поручителем обов`язку Боржника за основним договором у повному обсязі Кредитор на підставі письмової вимоги Поручителя зобов`язується передати Поручителю всі документи, що підтверджують обов`язок Боржника, у 5-денний строк з дня отримання такої вимоги (4.2. Договору).

За змістом п.6.1 вказаного Договору, останній набуває чинності з дати його укладення і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється через 5 років з дати укладення даного Договору.

Порука також припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання (п.6.2 Договору).

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою.

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч.1 ст.553 ЦК України).

За змістом ст.20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №904/2530/18).

В даному випадку, позивач звернувся з позовом до фізичної особи як поручителя за договором поруки, укладеного для виконання зобов`язання за договором поставки, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами Господарського процесуального кодексу України.

Як передбачено ст.543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2021 року позивачем направлено Фермерському господарству "АГРО-САД" та ОСОБА_1 вимоги від 22.11.2021 про сплату боргу за Договором поставки №150 ззр/мкд/н/д на умовах розстрочення платежу від 17 квітня 2018 року в сумі 1 437 772,49 грн, в т.ч. 850 805,90 грн основний борг, 79246,71 грн пеня, 207640,89 грн відсотки річних, 44837,22 грн інфляційні втрати та 255241,77 грн штраф. Проте, такі залишені останніми без відповіді та задоволення (доказів протилежного суду не подано).

Як стверджує позивач, станом на 13 грудня 2021 року заборгованість (основний борг) ФГ "АГРО-САД" перед ТОВ "СЕРВІС-АГРОЗАХІД" за Договором поставки №150 ззр/мкд/н/д від 17.04.2018 року в сумі 850 805,90 грн відповідачами не погашено.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідачі відзиву на позов не подали, викладені у позовній заяві обставини не спростували, як і не подали суду доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості станом на дату розгляду справи, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів солідарно заборгованості (основний борг) в сумі 850 805,90 грн за поставлений товар підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не оспорені відповідачами.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на прострочення виконання відповідачем-1 зобов`язання з оплати вартості товару, позивач просить стягнути 207640,89 грн відсотків річних та 44837,22 грн інфляційних втрат нарахованих за період з 26.12.2019 до 22.11.2021 на суму боргу 100 000грн, за період з 26.10.2020 до 22.11.2021 на суму боргу 284 000 грн та з 26.10.2021 до 22.11.2021 на суму боргу 466 805,90 грн.

При цьому, позивач вказує про те, що згідно п.3 Додаткової угоди №3 до Договору поставки, у разі порушення ФГ "АГРО-САД" умов п.п.1, 2 цієї угоди, ТОВ "Сервіс-Агрозахід" вправі нараховувати пеню, відсотки річні, інфляційні втрати, штраф з урахуванням строків оплати передбачених специфікаціями (липень, серпень, жовтень 2018 року), проте таким правом не користується.

Як вже зазначалось вище, в п.8.2 Договору сторони погодили, що Покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на відповідний момент, від суми простроченого платежу, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 39% річних від простроченої суми (п. 8.3 договору).

Розглянувши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення 39% річних, суд вважає його арифметично правильним, у зв`язку з чим позов в частині стягнення 207 640,89 грн 39% річних підлягає до задоволення.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, то такі до задоволення не підлягають з огляду на визначені Договором поставки умови оплати поставленого Товару, встановлення ціни Товару в гривнях та визначення її грошового еквіваленту в іноземній валюті (п.п.4.1, 4.3, 4.4, 4.6).

Так, зокрема, в п.4.4 Договору визначено, що сума у гривні, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов`язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додаткових угодах (Специфікаціях) до договору на курс продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними інтернет-сторінки http://minfin.com.ua на день, що передує дню фактичної сплати Покупцем ціни договору (її неоплаченої частини).

Отже, грошове зобов`язання Покупця хоча і виражене у гривні, проте має прив`язку до еквіваленту в іноземній валюті. При цьому, визначення суми у гривні, що підлягає сплаті Покупцем залежить від дати здійснення фактичної оплати товару.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

За змістом ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

З огляду на викладене, норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

У разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другої статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти (такий правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України викладений у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі №905/192/18).

У такому разі стягнення інфляційних втрат, нарахованих на орієнтовну суму заборгованості, суперечить частині другій статті 625 Цивільного кодексу України. Якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, стягнення інфляційних втрат є недопустимим та призведе до подвійного стягнення.

Таким чином, нарахування позивачем в даному випадку 44837,22 грн інфляційних втрат суд вважає необгрунтованим, у зв`язку з чим позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачів 79 246,71 грн пені та 255 241,77 грн штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу.

Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (відповідну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року у справі №910/12876/19).

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.258 ЦК України та ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України.

Як вже зазначалось вище, у п.8.2. Договору поставки сторони погодили, що Покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості Товару, сплачуючи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на відповідний момент, від суми простроченого платежу.

Також, пунктом 8.4 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 30% від суми боргу.

При цьому, строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) та відшкодування завданих збитків, передбачених п.п.8.1 - 8.3 цього Договору, встановлюється у 3 роки, а нарахування неустойки (пені) за цим договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості (п.п.8.5, 8.6 Договору).

Враховуючи порушення відповідачем-1 строків проведення розрахунку за отриманий товар, на підставі наведених вище положень Договору, позивачем нараховано і заявлено до стягнення - 79 246,71 грн пені (нарахованої за період з 26.12.2019 до 22.11.2021 на суму боргу 100 000 грн, за період з 26.10.2020 до 22.11.2021 на суму боргу 284 000 грн та з 26.10.2021 до 22.11.2021 на суму боргу 466 805,90 грн) та 255 241,77 грн штрафу (в розмірі 30% від суми боргу).

Здійснивши перевірку правильності поданих позивачем розрахунків пені та штрафу, суд вважає позовні вимоги в частині їх стягнення обгрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, а також умови укладеного договору поруки №13/02/20 від 24.09.2020, за відсутності заперечень відповідачів та доказів погашення заявлених до стягнення сум заборгованості, нарахованих штрафних санкцій, відсотків річних, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" в частині стягнення з відповідачів солідарно - 850 805,90 грн основного боргу за Договором поставки №-150 ззр/мкд/н/д від 17.04.2018, 207 640,89 грн відсотків річних, 79 246,71 грн пені та 255 241,77 грн штрафу підлягають до задоволення як обгрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не оспорені відповідачами.

Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору, розрахований відповідно до ст.129 ГПК України пропорційно до задоволених вимог, становить 20894,00 грн, та покладається в цій частині на відповідачів порівну.

В решті, судовий збір покладається на позивача.

Частиною 4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 3 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 5 ст.129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

В підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено копію Договору про надання юридичних послуг від 01.11.2021, укладеного між ТОВ "Сервіс-Агрозахід" (Замовник) та адвокатом Гарагуц Іваном Федоровичем (Виконавець), відповідно до умов якого останній зобов`язався надати Замовнику необхідні юридичні послуги щодо документального супроводу та/або представництва прав та інтересів Замовника по справі про стягнення заборгованості з ФГ "АГРО-САД" як покупця за Договором поставки №-150 ззр/мкд/н/д на умовах розстрочення платежу від 17.04.2018, а також з Шерсткого М.Т. як поручителя за Договором поруки №13/02/20 від 24.09.2020.

Згідно п.2 вказаного Договору, Замовник зобов`язується оплатити Виконавцю грошову винагороду в розмірі 20000 грн. Оплата здійснюється на підставі акту виконаних робіт, що буде складений за фактом виконаних робіт після отримання замовником судового рішення.

Відповідно до частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку позивача, викладеного у позовній заяві, розмір судових витрат, які позивач очікував понести у зв`язку з розглядом даної справи, становив: судовий збір 21566,59 грн; витрати на професійну правничу допомогу 20 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

До матеріалів справи долучено копію Акту здачі-прийняття виконаних робіт від 27.04.2022, згідно якого загальна вартість виконаних робіт адвокатом Гарагуц І.Ф. відповідно до умов договору №01/11/2021-2 про надання юридичних послуг від 01.11.2021 становить 14000 грн, в тому числі: - ознайомлення з первинними документами, аналіз матеріалів справи 3500 грн; - оформлення, обґрунтування вимоги про сплату боргу 1500 грн; оформлення, обґрунтування, відправлення позовної заяви 3500 грн; додаткове обґрунтування позовних вимог 1000 грн; вивчення та систематизація судової практики 2000 грн; - юридичний і документальний супровід у справі №921/819/21 2500 грн.

Як зазначено в Акті, Сторони погодили, що Замовник гарантує оплату протягом 30 банківських днів від дати набрання законної сили рішенням суду у справі №921/819/21.

Поряд з цим, інтереси позивача у даній справі представляла представник Зарішняк О.І. Адвокат Гарагуц І.Ф. не брав участі у жодному судовому засіданні у даній справі, у зв`язку з чим суд вважає документально не підтвердженим факт виконання адвокатом Гарагуц І.Ф. робіт на суму 2500 грн у даній справі.

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Частиною 4 ст.126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст.126 ГПК України).

При цьому, орієнтовний розрахунок судових витрат відповідачами не заперечувався.

Суд також враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

З огляду на вищезазначене, суд визнає обґрунтованим та документально підтвердженим факт понесення ТОВ "Сервіс-Агрозахід" витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із даною справою, в розмірі 11500,00 грн, які відповідно до ст.129 ГПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідачів на користь позивача слід стягнути 11 141 грн відшкодування адвокатських витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 123-126, 129, 194, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "АГРО-САД" (с. Іванчани, Збаразький район, Тернопільська область, код 36881796) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОЗАХІД" (вул. Підлісна, 27, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, код 38038313) 1 392 935,27 грн, в тому числі:

- 850 805,90 грн - основний борг за договором поставки №-150 ззр/мкд/н/д від 17.04.2018;

- 79 246,71 грн пеня;

- 207 640,89 грн - відсотки річних;

- 255 241,77 грн штраф.

3. В частині стягнення 44837,22 грн інфляційних втрат - в позові відмовити.

4. Стягнути з Фермерського господарства "АГРО-САД" (с. Іванчани, Збаразький район, Тернопільська область, код 36881796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОЗАХІД" (вул. Підлісна, 27, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, код 38038313) 10447,00 грн судового збору та 5570,50 грн відшкодування адвокатських витрат позивача.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОЗАХІД" (вул. Підлісна, 27, с.Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, код 38038313) - 10447,00 грн судового збору та 5570,50 грн відшкодування адвокатських витрат позивача.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 травня 2022 року.

Суддя С.Г. Стопник