Постанова

від 23.05.2022 по справі 129/1548/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 129/1548/20

Провадження № 22-ц/801/531/2022

Категорія: 31

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондар О. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 рокуСправа № 129/1548/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.

з участю секретаря судового засідання: Фещук К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу №129/1548/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними договорів дарування,

за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 січня 2021 року, повний текст якого складено 29 січня 2021року, ухвалене у складі судді Бондар О. В.,

встановив:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними договорів дарування,в якому просить визнати недійсними договори дарування від 12 липня 2017 р., між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровувана), посвідчені державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С. на п`ять земельних ділянок: 1) земельну ділянку площею 1,5170га, кадастровий номер 0520881500:02:003:0109, розташовануза адресою: Вінницька область, Гайсинський район, Губницька с/рада, яка на даний час зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 ; 2) на земельну ділянку площею 1,6635 га, кадастровий номер 0520881500:02:003:0111, розташовану за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, Губницька с/рада, яка на даний час зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 ; 3) на земельну ділянкуплощею 1,7000га, кадастровий номер 0520881500:02:003:0112, розташовану за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, Губницька с/рада, яка на даний час зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 ; 4) на земельну ділянку площею 1,3538 га, кадастровий номер 0520881500:02:003:0113 розташовану за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, Губницька с/рада, яка на даний час зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 ; 5) на земельну ділянку площею 1,3539 га, кадастровий номер0520881500:02:003:0114,розташовану заадресою: Вінницька область, Гайсинський район, Губницька с/рада, яка на даний час зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 .

Підставами для визнання недійсними даних договорів позивач зазначив вкрай поганий у нього на той час стан здоров`я у зв`язку із захворюванням на цукровий діабет, постійні головні болі, шум у вухах, головокружіння, крім того, нотаріусом грубо порушено вимоги ч.4 ст. 55 Закону України «Про нотаріат», засвідчено правочини щодо нерухомого майна земельних ділянок, що знаходяться поза межами її нотаріального округу, а також поза межами місця реєстрації сторін правочинів, оскільки земельні ділянки знаходяться на території Губницької сільської ради Гайсинського району, місцем реєстрації дарувальника та обдаровуваної АДРЕСА_1 .

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 січня 2021 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1,5170 га, кадастровий номер 05208815000:02:003:0109 розташованої та території Губницької сільської ради Гайсинського району Вінницької області, укладений 12 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2930.

Визнано недійсним Договір дарування земельної ділянки площею 1,6635 га, кадастровий номер 0520881500:02:003:0111, розташованої за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, Губницька с/рада, укладеного 12 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко JI.C. та зареєстрованого в реєстрі за № 2929.

Визнано недійсним Договір дарування земельної ділянки площею 1,7000 га, кадастровий номер 0520881500:02:003:0112, розташованої за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, Губницька с/рада, укладеного 12 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко JI.C. та зареєстрованого в реєстрі за №2931.

Визнано недійсним Договір дарування земельної ділянки площею 1,3538 га, кадастровий номер 0520881500:02:003:0113, розташованої за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, Губницька с/рада, укладеного 12 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко JI.C. та зареєстрованого в реєстрі за № 2928.

Визнано недійсним Договір дарування земельної ділянки площею 1,3539 га, кадастровий номер 0520881500:02:003:0114, розташованої за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, Губницька с/рада, укладеного 12 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко JI.C. та зареєстрованого в реєстрі за № 2936.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані позивачем договори дарування нерухомого майна - п`яти земельних ділянок, які знаходяться на території Губницької сільської ради Гайсинського району Вінницької області, були укладені і посвідчені нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори, яка не мала повноважень на таку нотаріальну дію, адже земельні ділянки знаходяться на території Гайсинського нотаріального округу, а сторони по договору зареєстровані і проживають на території Київської області, на території Києво-Святошинського районного нотаріального округу, на момент укладення та підписання зазначених договорів дарувальник мав поганий стан здоров`я та самопочуття через хворобу на цукровий діабет, крім того обдаровувана зазначені обставини визнала.

Відповідачка ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу вказуючи, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і за неповного з`ясування обставин справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Справа призначалась до розгляду на 22 березня 2022 року учасники справи в судове засідання не з`явились, розгляд справи було відкладено на 12 квітня 2022 року.

12 квітня 2022 року учасники справи повторно не з`явились в судове засідання.

06 квітня 2022 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 03 травня 2022 року.

03.05.2022 року в судове засідання учасники справи не прибули в третє, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

19 квітня 2022 року від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку із введенням в країні воєнного стану, останній перебуває і іншому місці, а тому прибути в судове засідання не може.

02 травня 2022 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Матюшко В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що апелянт на даний час перебуває за межами території України, у зв`язку із введенням в країні воєнного стану, а остання має бажання особисто бути присутньою в судовому засіданні.

Розгляд справи було відкладено на 24 травня 2022 року.

24 травня 2022 року учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

20 травня 2022 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву в електронній формі про відкладення розгляду справи посилаючись на те, що у зв`язку з війною з російським агресором ні він ні його захисник не можуть прибути в засідання через небезпеку ракетних обстрілів інфраструктурних об`єктів та відсутність пального на заправках.

Копію договору (ордеру) про надання правової допомоги у Вінницькому апеляційному суді до заяви не долучив.

На переконання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 використовує свої процесуальні права всупереч їхньому призначенню, що призводить до обмеження можливості реалізації прав інших учасників провадження та перешкоджає діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справи.

Так, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження у цій справі.

Згідно із частиною першою статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Таким правом позивач ОСОБА_1 не скористався.

Відповідно доположень частин1-3статті 212ЦПК Україниучасники справимають правобрати участьу судовомузасіданні врежимі відеоконференціїпоза межамиприміщення судуза умовинаявності усуді відповідноїтехнічної можливості,про якусуд зазначаєв ухваліпро відкриттяпровадження усправі,крім випадків,коли явкацього учасникасправи всудове засіданнявизнана судомобов`язковою. Учасниксправи подаєзаяву проучасть усудовому засіданнів режимівідеоконференції позамежами приміщеннясуду непізніше ніжза п`ятьднів досудового засідання.Копія заявив тойсамий строкнадсилається іншимучасникам справи. Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Апеляційний суд не вирішував питання про визнання явки позивача ОСОБА_1 в судове засідання обов`язковою.

Наведені позивачем ОСОБА_1 обставини в обґрунтування причин його неявки у судове засідання 24 травня 2022 року не можуть бути визнані апеляційним судом поважними, з огляду на те, що позивач, як учасник судового процесу, не був позбавлений права і можливості після першого призначення справи до апеляційного розгляду на 22 березня 2022 року подати заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні одного (або усіх) з учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Стаття 6 ЄКПЛ надає широкий спектр гарантій під час провадження в суді першої інстанції, однак не зобов`язує держав-учасниць засновувати суди апеляційної та касаційної інстанції. Разом з тим, якщо останні створені, то особі має гарантуватися дотримання гарантій п. 1 ст. 6 ЄКПЛ і на рівні цих судів, хоча у таких випадках можуть застосовуватися менш суворі стандарти, зважаючи на специфічні властивості проваджень у таких судах, їх функції, обсяг вже наданих гарантій права на справедливий судовий розгляд у конкретній справі у судах нижчих інстанцій.

З цієї точки зору ЄСПЛ розрізняє функції та завдання судів апеляційної та касаційної інстанцій: якщо апеляційний перегляд розглядається як мінімальний стандарт оскарження, то касаційний перегляд традиційно вважається екстраординарним з огляду на особливий характер касаційного суду як суду найвищої інстанції, специфіку його повноважень з точки зору обмеження виключно питаннями права, більший ступінь формальності процедур.

Згідно із частиною другою статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи.

З цих же підстав, апеляційний суд відмовляє і в задоволенні заяви відповідачки (апелянта) ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, яка надійшла до апеляційного суду в електронній формі 23 травня 2022 року.

10 травня 2022 року представник третьої особи без самостійних вимог Двадцять перша київська державна нотаріальна контора надіслав суду клопотання в якому просить розгляд справи проводити у їх відсутність.

Враховуючи вище зазначене апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість проведення судового розгляду у відсутність осіб, які не з`явилися.

Суд, апеляційної інстанції переглянув справу за наявними в ній доказами та перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 12 липня 2017 р. в м.Києві між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровувана) укладено п`ять договорів дарування нерухомого майна - п`яти земельних ділянок, що знаходяться на території Губницької сільської ради Гайсинського району Вінницької області, дані договори посвідчені державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С.:1) на земельну ділянку площею 1,5170га, кадастровий номер 0520881500:02:003:0109, реєстровий номер договору 2930; 2) на земельну ділянку площею 1,6635 га, кадастровий номер 0520881500:02:003:0111, реєстровий номер договору 2929; 3) на земельну ділянкуплощею 1,7000га, кадастровий номер 0520881500:02:003:0112, реєстровий номер договору 2931; 4) на земельну ділянку площею 1,3538 га, кадастровий номер 0520881500:02:003:0113, реєстровий номер договору 2928; 5) на земельну ділянку площею 1,3539 га, кадастровий номер0520881500:02:003:0114,реєстровий номер договору 2936, - які в подальшому на підставі цих договорів дарування були зареєстровані на ім`я ОСОБА_2 на праві приватної власності.

На час укладення зазначених договорів та на даний час місцем реєстрації сторін дарувальника ОСОБА_1 та обдаровуваної ОСОБА_2 вулиця Князя Володимира-1 Києво-Святошинського району Київської обл., що також зазначено в оспорюваних договорах.

Статтею 41 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч.4 ст. 55 Закону України «Про нотаріат» посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.

Згідно ч.1-2 ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат», нотаріальний округ - територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса. Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно- територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно- територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі.

Згідно з пунктом 11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від З березня 2004 року № 20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України З березня 2004 року за № 283/8882, нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса; в окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вище зазначене суд першої інстанції вважав, що оскільки, оспорювані позивачем договори дарування нерухомого майна - п`яти земельних ділянок, які знаходяться на території Губницької сільської ради Гайсинського району Вінницької області, були укладені і посвідчені нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори, яка не мала повноважень на таку нотаріальну дію, адже земельні ділянки знаходяться на території Гайсинського нотаріального округу, а сторони по договору зареєстровані і проживають на території Київської області, на території Києво-Святошинського районного нотаріального округу, на момент укладення та підписання зазначених договорів дарувальник мав поганий стан здоров`я та самопочуття через хворобу на цукровий діабет, обдаровувана зазначені обставини визнала, то в судовому порядку необхідно визнати недійсними укладені 12 липня 2017 р. в м. Києві між ОСОБА_1 (дарувальником) та ОСОБА_2 (обдаровуваною) договори дарування нерухомого майна - п`яти земельних ділянок.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можливо.

Так, Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України у пункті 19 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок, що недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягай згоди про всі його істотні умови.

Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції виходить із того, що правові підстави для визнання недійсним договору дарування земельних ділянок як такого, що вчинений внаслідок неправильного сприйняття фактичних обставин правочину, а саме той факт, що під час укладання оспорюваних договорів позивач перебував під впливам тяжкої для нього обставини хвороби відсутні, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що є його процесуальним обов`язком.

Крім того з оспорюваних договорів вбачається, що сторони підтвердили, що укладання договорів відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним і усвідомленим, відповідає їх внутрішній волі, умови договорів зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін. Договори не укладаються під впливом тяжкої обстановки та внаслідок їх укладання не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб.

Апеляційний суд також не може погодитись із висновком суду першої інстанції , про те, що сторонами порушено Закон України «Про нотаріат», оскільки відповідно до статті 42 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 71-73, 85 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України.

Законодавство про нотаріат і нотаріальну діяльність не може чинити негативний вплив на матеріальне право встановлювати підстави нікчемності правочину, якщо саме таких підстав для його нікчемності матеріальне право не містить.

Як приклад негативних наслідків, які містить нотаріальне законодавство, можна навести статтю 9 Закону України «Про нотаріат», яка передбачає наслідок заборон, що в ньому міститься, «недійсність нотаріальних дій». При всій вразливості такої правової конструкції вона вочевидь призводить до відсутності нотаріального посвідчення правочину.

Відтак правочин, посвідчений всупереч статті 9 вказаного Закону, буде вважатися укладеним з порушенням форми, і тому є нікчемним.

Нічого подібного не існує в разі порушення нотаріусом припису закону про діяльність у межах свого нотаріального округу.

Законодавство України не містить прямої норми права, за якою вчинення нотаріусом нотаріальної дії поза межами нотаріального округу є безумовною підставою для визнання такої нотаріальної дії недійсною, і не впливає на дійсність нотаріальної дії.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 5 та 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Положеннями ЦК України не передбачено такої підстави для визнання договорів дарування недійсними, коли нотаріус посвідчив оспорювані договори не в межах свого нотаріального округу, чим порушив законодавство, яке регулює діяльність нотаріусів. Указане не впливає на форму правочину, волевиявлення сторін і на ті вимоги про порядок його посвідчення, які закріплені в ЦК України.

Отже, правове регулювання порядку посвідчення нотаріусом правочинів лежить поза сферою ЦК України і не є матеріальним правом

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, про тне. що немає жодних підстав вважати, що посвідчення договору дарування поза межами територіального органу тягне нікчемність оспорюваних правочинів.

Щодо визнання позову відповідачем, то слід зазначити , що відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У даному випадку визнання відповідачами позову суперечить вимогам закону, а, відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

Проте суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, чим порушив норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим рішення місцевого суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України 2017 року, судові витрати за подання позовної заяви залишаються за позивачем, а за подання апеляційної скарги їх необхідно стягнути з позивача на користь апелянта.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Гайсинського районногосуду Вінницькоїобласті від27січня 2021рокускасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними договорів дарування - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьдо ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6306,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

М.В. Матківська