Рішення

від 25.05.2022 по справі 755/13901/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/13901/20

Провадження № 2/755/1626/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЮТІ ЛАЙН» про визнання правочину недійсним внаслідок обману, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати договір № ЮС0101 від 10.01.2015 р., укладений між ОСОБА_1 , та ТОВ «Бюті Лайн» (код за ЄДРПОУ 38729484) недійсним; стягнути з ТОВ «Бюті Лайн» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим 09.01.2015 на її мобільний телефон зателефонували представники ТОВ «БЮТІ ЛАЙН» та запросили на презентацію ізраїльсько-французької косметики та безкоштовної спа-процедури. Після проведеної спа-процедури, працівники Товариства запропонували придбати комплекс з догляду за шкірою обличчя під товарним знаком «Disheli» вартістю 21 700 грн. Переконавши її у вигідності покупки, запропонували укласти договір купівлі-продажу товару. 10.01.20215 між нею та Товариством укладено договір № ЮС0101 з надання комплексу товарів та послуг по догляду за шкірою обличчя із зобов`язанням оплатити такі товари і послуги вартістю 21 700 грн. У зв`язку з відсутності обумовленої договором суми, між нею та ТОВ «БЮТІ ЛАЙН» того ж дня укладено Додаткову угоду № R0010873 до Договору, умовами якої визначено оплату за комплекс товарів і послуг до 15 числа кожного місяця у розмірі 1205,56 грн, починаючи з лютого 2015 року по липень 2016 року. Згідно з актом приймання-передачі від 10.01.2016 їй передано косметичний набір для догляду за шкірою обличчя Diamond Trеasures в комплектації разом із рекомендаціями щодо застосування.

Позивач зазначає, що після застосування косметичних засобів у неї з`явилася алергічна реакція, у зв`язку з чим 15.01.2015 вона зверталася до лікаря-дерматолога, який встановив діагноз - алергічний дерматит та призначив лікування. Наступного дня - 16.01.2015, вона звернулася до Товариства з наміром повернути косметичний набір, проте представники ТОВ «БЮТІ ЛАЙН» відмовились прийняти його, посилаючись на уживаність, та запропонували знижку у розмірі 50%, від якої позивач відмовилась, оскільки не мала наміру в подальшому користуватися цим набором.

18.01.2015 ОСОБА_1 звернулася до ЄО Дніпровського РУГУ МВС України у місті Києві із заявою про вчинення ТОВ «БЮТІ ЛАЙН» кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.

Після припинення застосування косметичних засобів, стан здоров`я її не покращився, почалися головні болі, порушився сон, з`явилися болі у серці, у зв`язку з чим позивач ознайомилася із описом переданої їй продукції та з`ясувала, що до її складу входить ряд токсичних речовин, які викликають алергічні реакції, а також порушення центральної нервової системи.

Вказує, що у порушення пунктів 2.2 та 3.1 Договору їй не було надано жодних документів державного зразка на підтвердження якості та безпечності косметичного товару, який не містить штрих-коду країни виробника, що унеможливлює встановити дійсність придбання саме ізраїльсько-французької косметики, як було заявлено.

Вважає, що з боку відповідача мала місце недобросовісна підприємницька діяльність, оскільки продавцем було передано несертифікований товар без надання покупцю повної і достовірної інформації про нього. Крім того, товар був неякісний, що спричинило алергічну реакцію, тому вважає Договір таким, що укладений внаслідок обману, у зв`язку з чим просила суд визнати його недійсним.

Крім того, просила суд поновити строк звернення до суду з даним позовом, посилаючись на поважність причин його пропуску. Зокрема вказувала, що у листопаді 2016 року вона зверталася до суду з аналогічним позовом, який ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 22 травня 2018 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 березня 2020 року, залишено без розгляду.

Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

Зважаючи на викладені позивачем доводи, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.09.2020 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви з додатками відповідачем не отримано, а конверт з відправленням повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Позивач копію ухвали суду отримала 16.10.2020.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі товарознавчої експертизи.

18.03.2021 ухвалою суду клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення товарознавчої експертизи повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2021 за клопотання позивача ОСОБА_1 у даній справі призначена товарознавча експертиза, провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

25.11.2021 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва поновлено провадження у даній справі та продовжено її розгляд за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 10 січня 2015 року між сторонами укладено договір № ЮС0101 (далі - Договір) з надання комплексу товарів та послуг по догляду за шкірою обличчя із зобов`язанням оплатити такі товари і послуги вартістю 21 700 грн (а.с.12). Умови внесення коштів передбачені додатковою угодою № R0010873 до Договору від 10 січня 2015 року (а.с.15).

Сторонами погоджено умови та порядок передання комплексу по догляду, здійснення перевірки властивостей, якості, комплектності товарного виду комплексу по догляду, а також відповідальність сторін, тобто в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов Договору.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою статті 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 19, 20 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Диспозитивність цивільного судочинства полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів (п.2 ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо суд призначає експертизу у справі (ст. 103 ЦПК України). Порядок призначення судової експертизи у науково-дослідних судово-експертних установах міністерства юстиції України, обов`язки, права та відповідальність судового експерта, організація та оформлення їх результатів визначається Законом України «Про судову експертизу», Цивільним процесуальним кодексом України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та науково- методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.

Так, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19.04.2021 за клопотанням позивача призначено у справі товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам КНДІСЕ, експертів попереджено про кримінальну відповідальність за ст. ст.384,385 КК України. Витрати по оплаті експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 . Також зобов`язано позивача на вимогу експертів надати для проведення експертного дослідження косметичну продукцію торгової марки «Disheli», передану на підставі акта приймання-передачі товару, переліку № 1 (специфікація), акту огляду товару з інструкцією по застосуванню та, у разі необхідності, оригінали вказаних документів. Провадження у справі до отримання висновку експертизи зупинено.

05.08.2021 до Дніпровського районного суду міста Києва надійшло клопотання судового експерта Київського НДІСЕ Міністерства юстиції України Олени Павленко про надання додаткових матеріалів, зокрема об`єкти дослідження, а саме косметична продукція торгової марки «Disheli», що була передана на підставі акту приймання-передачі товару (а.с.13), переліку №1 (специвікація) (а.с.14), огляду товару (а.с.16) та повідомлено, що питання, які пов`язані з фактичними характеристиками (окрім органолептичних) та чи викликають подразнення шкіри або алергічні реакції від будь-якої парфумерно-косметичної продукції, у тому числі й від косметичної продукції торгової марки «Disheli», не відноситься до компетенції експертів КНДІСЕ.

Згідно зі ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів документів або від іншої участі і експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Пунктом 1.13 Розділу 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 у випадку невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного доступу де об`єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об`єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.

Аналізуючи вищевикладені норми, проведення експертизи спеціалізованими установами у цивільному судочинстві здійснюється на платній основі - за рахунок замовника, оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок сторони, яка порушила відповідне клопотання.

01.09.2021 судом скеровано листа позивачу ОСОБА_1 з копією клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, яке отримано позивачем 21.10.2021.

В той же час, позивачем будь-яких заяв, клопотань, в частині виконання вимог експерта, до суду подано не було.

Оскільки позивачем не виконано вимоги експерта щодо надання додаткових матеріалів, а також оплати вартості експертизи, ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 19.04.2021 про призначення у справі товарознавчої експертизи, залишена без виконання, матеріали справи повернуті суду.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є змагальність сторін, що включає обов`язок кожної сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

На позивача покладений обов`язок довести в суді за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 76-83 ЦПК України, зазначені ним обставини, на які він посилається к на підставу свої вимог.

Умовами укладеного між сторонами Договору (п.3.1) передбачено, що якість переданого Товариством частини комплексу по догляду, що стосується товару, відповідає встановленим нормам та вимогам чинного законодавства України, що підтверджують надані Клієнту (позивачу) документи про належну якість та безпеку товару.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що Товариство не несе відповідальності перед позивачем при виникненні алергії або непереносимості матеріалів, дозволених до застосування (пункт 6.2.2).

Зобов`язання Товариства по передачі комплексу по догляду вважаються виконаними в момент його передачі в розпорядження клієнта згідно акту приймання-передачі та підписанням даного Договору (п. 2.4 Договору).

Згідно з актом приймання-передачі позивачу передано косметичний набір для догляду за шкірою обличчя Diamond Trеasures в комплектації разом із рекомендаціями щодо застосування (а.с.13). Переліком № 1 (специфікація) до Договору визначено складові косметичного набору для догляду за шкірою обличчя Diamond Trеasures (а.с.14).

Зі змісту даного акту приймання-передачі вбачається, що Товариством у присутності клієнта здійснено перевірку властивостей, якості, комплектності товарного виду комплексу по догляду. Позивач особисто перевірив якість товару, що входить до комплексу по догляду, в тому числі зовнішній вигляд і претензій не має. Також особисто ознайомився з властивостями товару, що входить до комплексу по догляду, Інструкцією з використання косметики до товару та отримав документи, що підтверджують якість та безпеку. Продавець в повному обсязі надав інформацію: щодо виробника Товару, щодо самого Товару. Вищевказана інформація надана покупцю в наглядній та доступній письмовій формі. Оплата здійснюється на умовах Договору.

Претензій щодо переданого товару і виконанню умов договору у клієнта немає.

Вищевказаний акт прийому-передачі товару підписаний власноруч позивачем.

У ст. 77 ЦПК України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень.

За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/18600/19, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Встановивши, що умовами укладеного між сторонами Договору та додатками до нього погоджено умови та порядок передання комплексу по догляду, здійснення перевірки властивостей, якості, комплектності товарного виду комплексу по догляду, а також відповідальність сторін та враховуючи, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо порушення його прав, свобод чи законних інтересів відповідачем, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29).

Враховуючи повну відмову у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для розподілу між сторонами судових витрат у порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 204, 215, 230 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 2, 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 141, 258, 263-265, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У позові ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЮТІ ЛАЙН» (код ЄДРПОУ: 38729484, м. Київ вул. М.Раскової, 2-А (3 поверх) про визнання правочину недійсним внаслідок обману - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: