Рішення

від 24.05.2022 по справі 451/1468/20

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

25 травня 2022 рокуСправа №451/1468/20 Провадження № 2/451/56/22

Радехівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Радехів цивільну справу справі №451/1468/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя земельної ділянки і будинку, розташованого на ній, визнання права власності на 1/2 частину будинку та визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

18 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В позовній заяві зазначає, що вона та ОСОБА_2 , перебували у шлюбі з 20.07.2002 до 24.06.2019, що підтверджується рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 24.06.2019 (справа №451/1552/17). За час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час проживають з позивачкою без реєстрації у АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №576 від 17.07.2020 року, виданою Павлівською сільською радою Радехівського району Львівської області.

За твердженням позивачки, у період перебування у шлюбі ними була придбана земельна ділянка згідно договору купівлі-продажу, серії ВСІ №762043 від 04.08.2005 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0800 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Усе майно реєструвалося на той час на чоловіка - ОСОБА_2 , зокрема, вказана земельна ділянка, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим Радехівською міською радою 02.03.2006 року. У подальшому, за час сімейного життя, на цій земельній ділянці було збудовано житловий будинок. Після розлучення позивачка з колишнім чоловіком згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема, зазначеної земельної ділянки та збудованого на ній житлового будинку, у добровільному порядку не можуть дійти.

Оскільки, майно було придбане сторонами в період шлюбу, воно належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивачка має намір поділити вищезазначене майно, шляхом визнання за нею 1/2 частки земельної ділянки та 1/2 частки житлового будинку, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Просить суд: визнати земельну ділянку (кадастровий номер 4623910100:01:002:0038) та житловий будинок на ній за адресою: АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової карки платника податків НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки (кадастровий номер 4623910100:01:002:0038), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової карки платника податків НОМЕР_1 , право власності на 1/2 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; судові витрати по справі стягнути з відповідача (а.с.4-6).

18 вересня 2020 року, автоматизованою системою документообігу суду Д-3, судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.28).

Також 18 вересня 2020 року в адресу Радехівського районного суду Львівської області разом із позовною заявою про поділ спільного майна подружжя надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя (а.с.20-21).

22 вересня 2020 року суддя постановила ухвалу про забезпечення позову (а.с.29-32).

16 січня 2021 року суддею постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі (а.с.1-2).

10 серпня 2021 року відповідач подав відзив на позовну заяву.

У відзиві зазначає, що з позовними вимогами погоджується частково, оскільки законодавством передбачено можливість визнання за рішенням суду спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а позивач просить визнати майно спільною сумісною власністю подружжя (а.с.49-50).

25 серпня 2021 року відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскільки майно було придбане ним та позивачкою за первинним позовом у період шлюбу, то воно належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому також хоче поділити вищезазначене майно, шляхом визнання земельної ділянки та спірного будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно Висновку №05082021/1 від 05.08.2021 року вбачається, що досліджуваний житловий будинок (незавершене будівництво), розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 4623910100:01:002:0038, за адресою: АДРЕСА_2 - відповідає вимогам ДБН В2.2-15:2019.

Просить суд: визнати об`єктом права спільної сумісної власності земельну ділянку площею 0,0800 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд кадастровий номер 4623910100:01:002:0038, і будинок на ній за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , право власності на 1/2 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , право власності на 1/2 земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0800 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (кадастровий номер 4623910100:01:002:0038); судові витрати по справі стягнути з відповідачки (а.с.53-55).

Позивач (відповідач по зустрічному позову) в судове засідання не з`явилася, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити (а.с.101).

Відповідача (позивач по зустрічному позову) в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про часткове визнання первісного позову. Просив ухвалити рішення, яким його зустрічну позовну заяву задовольнити (а.с.89).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалися сторони.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов та зустрічний позов підлягають до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 24 червня 2019 року по справі №451/1552/17, яке набрало законної сили 25.07.2019 року, шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано (а.с.9-11).

У вказаному рішенні суду встановлено, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстрований 20 липня 2002 року Павлівською сільською радою Радехівського району Львівської області, актовий запис №11, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 20 липня 2002 року (а.с.16-18).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до зазначених положень ЦПК України, обставини щодо перебування сторін у шлюбі, що встановлені рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 24 червня 2019 року по справі №451/1552/17, не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.

За час перебування в шлюбі у сторін народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.10) та дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.9).

Відповідно до даних, викладених у довідці Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області №576 від 17.07.2020, ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно проживають в АДРЕСА_1 , без реєстрації (а.с.11).

З копії Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 4 серпня 2005 року Луців І.П., державним нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори, та зареєстрованого в реєстрі за №1942, бланк ВСІ №762043, видно, що ОСОБА_2 купив земельну ділянку площею 0,08 га. Місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_2 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (а.с.15-15 зворот,56-56 зворот).

Вищевказаний договір купівлі-продажу зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, що підтверджують копія Витягу з Державного реєстру правочинів №1312579 від 04.08.2005, а також копія Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів №2263912 від 10.04.2006 (а.с.14,15,57,58).

З копії Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 02 березня 2006 року на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.08.2005, бланк ВСІ №762043, вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,0800 га, кадастровий номер 4623910100:01:002:0038, яка розташована в АДРЕСА_2 (а.с.12-12 зворот,59-60).

Відповідно до технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 , виготовленого на замовлення ОСОБА_2 станом на 02 травня 2022 року, спірний житловий будинок 2014 року побудови складається з коридора площею 11,5 м.кв., кухні 15,2 м.кв., туалету 1,0 м.кв., ванної 3,3 м.кв., житлової кімнати 11,0 м.кв., житлової кімнати 13,9 м.кв., житлової кімнати 26,2 м.кв., коридора 11,8 м.кв. та житлової кімнати - 15,4 м.кв. (а.с.97-100).

Згідно з Висновком №05082021/1 про відповідність будинку вимогам ДБН В2.2-15:2019, встановлено, що досліджуваний житловий будинок, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 4623910100:01:002:0038, за адресою: АДРЕСА_2 . Власник вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Радехівським РВ УМВС України у Львівській області від 14 лютого 1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 . Довжина будинку - 12,8 м, ширина - 10,8 м, внутрішня висота - 2,8 м, площа забудови - 138,24 кв.м. Будинок складається з чотирьох житлових кімнат, двох коридорів, кухні, ванної, туалету. Фундамент - бетон, стіни - цегла, вікна - металопластик, перекриття - з/б панелі, покриття - профнастил металевий по дерев`яних латах. Досліджуваний житловий будинок відповідає вимогам: Державні будівельні норми України, житлові будинки, основні положення ДБН В2. 2- 15:2019, дата прийняття 26.03.2019, дата початку дії 1.12.2019 (а.с.66).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У частині першій статті 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Хоча спірну земельну ділянку було зареєстровано лише на чоловіка, проте факт реєстрації спільного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі.

Вказана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19).

Частиною 1 статті 69 СК України регламентовано, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України передбачено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п.п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від21.12.2007№11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Частиною 3 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Враховуючи вищевикладене, оскільки земельна ділянка (кадастровий номер 4623910100:01:002:0038), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , придбана сторонами за час перебування у шлюбі, а відтак є спільною сумісною власністю подружжя, суд дійшов висновку про її поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачкою і відповідачем право власності - в розмірі 1/2 частини вказаного майна та змінивши таким чином режим спільної сумісної власності подружжя на цей об`єкт на режим спільної часткової власності.

Також житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , збудований сторонами за час перебування у шлюбі, а відтак є спільною сумісною власністю подружжя, тому суд робить висновки про його поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачкою і відповідачем право власності - в розмірі 1/2 частини вказаного майна та змінивши таким чином режим спільної сумісної власності подружжя на цей об`єкт на режим спільної часткової власності.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України за наслідками розгляду справи суд розподіляє судові витрати.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258-259,263-265, 280,282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати земельну ділянку (кадастровий номер 4623910100:01:002:0038), площею 0,0800 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд і житловий будинок на ній за адресою: АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової карки платника податків НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки (кадастровий номер 4623910100:01:002:0038), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової карки платника податків НОМЕР_1 , право власності на 1/2 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової карки платника податків НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки (кадастровий номер 4623910100:01:002:0038), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0800 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової карки платника податків НОМЕР_2 , право власності на 1/2 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової карки платника податків НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_3 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової карки платника податків НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 2942 (дві тисячі дев`ятсот сорок дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової карки платника податків НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової карки платника податків НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_3 , судовий збір в розмірі 2740 (дві тисячі сімсот сорок) гривень 34 (тридцять чотири) копійки.

В силу положень ч.7 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, згідно ухвали про забезпечення позову від 22 вересня 2020 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 25 травня 2022 року.