Ухвала

від 16.05.2022 по справі 2-2321/10

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.05.2022 Справа №2-2321/10

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Братасюка В.М.

за участю секретаря Мокрій М.О.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, визнання зобов`язання припиненим шляхом прощення боргу та визнання виконавчого листа, таким, що не підлягає до виконання,-

В С Т А Н О В И В :

30 грудня 2021 року на адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від ОСОБА_1 у справі за позовом ПАТ КБ « Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, надійшла заява, в якій заявник просить суд замінити первісного стягувача ПАТ КБ «Надра» на правонаступника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні щодо примусового виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду згідно виконавчого листа №2-2321/2010 від 13.09.2010року, визнати виконавче зобов`язання припиненим шляхом прощення боргу зобов`язання позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором №30/2007-Ф від 23.01.2007р. та за кредитним договором №6/2007-МКО від 16.11.2007р., визнати виконавчий лист, виданий 13.09.2010року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у цивільній справі №2-2321/2010 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх вимог, зазначає, що рішенням Тернопільського міськрайоного суду Тернопільської області від 03.08.2010 у справі №2-2321/10 задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» та стягнуто на користь останнього з ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором № 30/2007-Ф від 23.01.2007року в розмірі 63447,54 доларів США, що еквівалентно 500601,09 гривень, а також присуджено до стягнення 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення і 1700 грн. судового збору.

Разом з тим, 18 січня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб ліквідацію ПАТ «КБ`Надра» та громадянином ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги, за умовами якого за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових прав, оформлених протоколом № UA- ЕА-2018-10-26-000133-b від 20.12.2018 року складено ТОВ «Електронні торги України», Первісний кредитор - ПАТ «КБ`Надра, передає у власність Новому кредитору - ОСОБА_1 , а Новий кредитор приймає у власність права вимоги до позичальника - ОСОБА_2 за кредитним договором №30/2007-Ф від 23.01.2007 року та за кредитним договором 6/2007-MKO від 16.11.2007року з Додатковими угодами зазначеними у Додатку №1 до цього договору.

За твердженням заявника з урахуванням зазначеного останній набув права вимоги за невиконання ОСОБА_2 кредитних зобов`язань по кредитних договорах і право нового стягувача у виконавчому провадженні по виконанні рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.08.2010року у справі №2-2321/10, за виконавчим листом у справі від 13.09.2010року тому у даному випадку є правові підстави для заміни сторони виконавчого провадження.

Поряд з цим зазначає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 05.02.2019року був укладений договір прощення боргу, за умовам якого зобов`язання позичальника (боржника) ОСОБА_2 за кредитними договором №30/2007-Ф від 23.01.2007року та за кредитним договором №6/2007-МКО від 16.11.2007року припиняються шляхом прощення боргу.

Представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Магдич О.О. в судове засідання не з`явився, подано заяву про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, хоча про день та час розгляду заяви були повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду заяви.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до переконання, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

03 серпня 2010року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення по справі №2-2321/10 за позовом Відкриторго акціонерного товариства «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Тернопільське регіональне управління (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 30/2007-Ф від 23.01.2007року в розмірі 63447,54 доларів США, що еквівалентно 500601,09 гривень, а також присуджено до стягнення 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення і 1700 грн. судового збору.

13 вересня 2010 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №2-2321/2010, було видано виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_2

08 вересня 2014 року, Другим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №2-2321/2010 від 13.09.2010 року, про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» про що винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження, ВП №44619376.

Матеріали справи заяви свідчать, що 18 січня 2019 року між ПАТ КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Надра та гр. ОСОБА_1 був укладений Договір №30/2007-Ф та 6/2007-МКО Купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, за умовами якого за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових прав, оформлених протоколом №UA-EA-2018-10-26-000133-b від 20.12.2018року первісний кредитор передає у власність новому кредитору, а новий кредитор приймає у власність права вимоги до позичальника за кредитним договором за №30/2007-Ф від 23.01.2007року та за кредитним договором №6/2007-МКО від 16.11.2007року. Новий кредитор сплачує первісному кредиторові за відступлення прав вимоги грошові кошти в сумі та у порядку, визначених пунктом 4 Договору.

Згідно додатку №1 до Договору по відступлення прав вимоги від 18.01.2019року вбачається, що в реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються вказаний кредитний договір №30/2007-Ф від 23.01.2007року і кредитний договір №6/2007-МКО від 16.11.2007року, позичальниками по яких є ОСОБА_2 .

Актом приймання передачі від 18.01.2019року, який підписаний уповноваженими представниками сторін засвідчено, що первісний кредитор ПАТ КБ Надра передав, а новий кредитор ОСОБА_1 прийняв кредитні справи по вказаних кредитних договорах.

Згідно ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір відступлення права вимоги укладається в такій самій формі, що і договір, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦКУ).

За договоромвідступлення прававимоги можутьбути відступленіправа вимогиза будь-якими договорами (купівля-продаж, поставка, позика, позичка, кредит тощо) будь-яким кредитором, зокрема, у договорі купівлі-продажу:

кредитором продавцем товару (за вимогами щодо оплати поставленого товару);

кредитором покупцем товару (за вимогами щодо поставки товару в рахунок перерахованої передоплати).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений тільки в тому випадку, коли таку заборону встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦКУ), при цьому згода боржника на заміну кредитора не потрібна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦКУ).

З правової позиції договори відступлення права вимоги охарактеризувати складно. Заслуговує на увагу підхід, відповідно до якого договори цесії не є самостійним договором, а виступають предметом певного договору (договору купівлі-продажу, міни, дарування права вимоги тощо).

За такими договорами кредитор продає іншій особі своє право вимоги, вчиняє відступлення права вимоги, а той, що придбав це право (новий кредитор), намагається здійснити набуте право.

Суди переважнокваліфікують договоривідступлення прававимоги якдоговори купівлі-продажуправа вимоги(див. інформаційний лист ВАСУ від 11.12.2013 р. № 1713/12/13-13, в якому адміністративним судам було наказано керуватися ухвалою ВАСУ від 19.11.2013 р. № К/800/17433/13 у справі № 2а-7912/12/1370). У цьому рішенні було зазначено, що право вимоги як майновий об`єкт повністю відповідає законодавчо встановленим критеріям, які використовуються для позначення поняття активу. Такий об`єкт виникає в результаті минулих подій, а від його використання очікується вигода у вигляді його погашення грошовими коштами чи в інший спосіб.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із результатів системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, що викладені в постанові від 28.04.2018року у справі № 61-1104св18, також аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

У зв`язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), регулюються розділом VI Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК).

Крім того, під час розгляду питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах, суди мають керуватися, зокрема положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

В ст.9 Конституції України йдеться про те, що міжнародні договори, ратифіковані Верховною радою України, є частиною національного законодавства України. Отже, норми Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і все, що з неї витікає, є частиною законодавства України і має застосовуватися нарівні із законами, прийнятними урядом. Це, зокрема, продиктовано пп. «b» п. 3 ст. 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, учасником якої є Україна, та відповідно до якого поряд із нормами міжнародного договору обов`язково треба використовувати подальшу практику застосування договору, який встановлює угоду учасників щодо його тлумачення.

Так, у рішенні від 29 червня 2004 року у справі «Півень проти України» Європейський суд з прав людини тлумачить частину 1 статті 6 Конвенції, сформульовану так: « Кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків (...), має право на справедливий (...) розгляд упродовж розумного строку (...і судом, встановленим законом », а саме, зазначає, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які, у країні яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «ТЕРЕМ ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» Суд робить висновок, що триваюче невиконання значної частини боргу за рішенням суду, винесеним на користь заявника, складає порушення п.1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що заява ОСОБА_1 у частині заміни первісного стягувача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні щодо примусового виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду згідно виконавчого листа №2-2321/2010 від 13.09.2010 підлягає до задоволення.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа тощо.

Отже, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Дійсно, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ч.1 ст. 605 ЦК України ).

Судом встановлено, що 05 лютого 2019 року між ОСОБА_1 (стягувач) та ОСОБА_2 (боржник) укладено Договір прощення боргу. Відповідно до умов якого ОСОБА_2 визнає, що її заборгованість перед стягувачем згідно кредитного договору №30/2007-Ф від 23.01.2007р. складає 115112,58 доларів США, згідно кредитного договору №6/2007-МКО від 16.11.2007р. складає 184 366,47 доларів США. Сторонами договору погоджено, що стягувач задовольняє свої вимоги до боржника за рахунок іпотеки однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв.м, житловою 25,6 кв.м, вартість якої за іпотечним договором складає 346329,00грн.; решта суми боргу буде повністю списано з рахунку Боржника.

Умовами вказаного договору передбачено, що за умови належного виконання боржником умов цього договору, стягував не матиме жодних майнових претензій до боржника з приводу заборгованості, що вказана в п.1 цього договору, зобов`язання вважатиметься припиненим на підставі ст. 605 Цивільного кодексу України.

За такихобставин,дослідивши матеріалисправи,задля уникненняподвійного стягненняз боржниката враховуючидумку стягувача,яким поданозаяву щодовизнання спірноговиконавчого листатаким,що непідлягає виконанню,суд вважає,що єнаявні підставидля визнаннявиконавчого листа№2-2321/2010,виданого Тернопільськимміськрайонним судомТернопільської області13вересня 2010року напідставі рішенняТернопільського міськрайонногосуду від03серпня 2010року усправі №2-2321/10,таким,що непідлягає виконанню, визнавши виконавче зобов`язання припиненим шляхом прощення боргу позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором №30/2007-Ф від 23.01.2007р. та за кредитним договором №6/2007-МКО від 16.11.2007р.

На підставі наведеного та керуючись статтями 512, 514 Цивільного кодексу України, ст.ст. 259, 260, 261, 352-354, 432, 442, Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.1, 8, 11, 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 від 27.12.2021 про заміну сторони виконавчого провадження, визнання припиненим шляхом прощення боргу зобов`язання та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання - задовольнити.

Замінити сторону, а саме стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» ( вул. Січових Стрільців, 15, м. Київ, код ЄДРПОУ 20025456), у виконавчому проваджені відкритому на підставі виконавчого листа №2-2321/10, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 03.08.2010 року у справі №2-2321/10 на його правонаступника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ).

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист №2-2321/2010 виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 13.09.2010року на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.08.2010 року у справі №2-2321/10, визнавши виконавче зобов`язання припиненим шляхом прощення боргу позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором №30/2007-Ф від 23.01.2007р. та за кредитним договором №6/2007-МКО від 16.11.2007р.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 15-денний строк з дня проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк