Постанова

від 04.05.2022 по справі 260/106/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/106/20 пров. № А/857/781/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.

з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергокомплект» до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергокомплект» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року (суддя першої інстанції Гаврилко С.Є., м. Ужгород, повний текст складено 29.11.2021)

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергокомплект» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК376/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-132 від 05 листопада 2019 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у задоволенні позову було відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Вважає, таке постановленим з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення та постановити нове про задоволення позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначив, що суд дійшов неправильного висновку про правомірність накладання на позивача стягнення з огляду на встановлений факт допуску працівників без оформлення трудових відносин та порушення вимог статті 24 частини 3 Кодексу законів про працю України. Такий висновок відповідача, викладений в акті інспекційного відвідування № ЗК376/7/AB від 11 жовтня 2019 року є невірним, оскільки із зазначеними відповідачем особами позивачем було укладено цивільно-правові договори, які не мають ознак трудового договору. Вказані цивільно правові договори укладені на виконання конкретних робіт з реконструкції ПЛ-110 Кв «Міжгір`я-ТРГЕС» ділянка опор №3ПС«ТРГЕС». Одночасно з такими договорами сторонами були підписані додатки, в яких деталізовано види робіт, їх обсяг, ціна, порядок оплати. Однак, суд першої інстанції не досліджував вказані договори і не дав їм відповідної оцінки. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 виконували трудові обов`язки без оформлення відповідних відносин є неправильним. Апелянт наполягає на відсутності підстав для притягнення його до відповідальності і протиправності оскаржуваної постанови .

У судовому засіданні представник позивача Митровка Я.В. підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджено звітами про доставку електронних судових повісток на офіційну електронну зареєстровану адресу відповідача від 13 квітня 2022 року та 29 квітня 2022 року.

Представник відповідача клопотань про відкладення слухання не подавав та про причини неявки суду не повідомив.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав длязадоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджено матеріалами справи, що Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 02 жовтня 2019 року № 185 про проведення інспекційного відвідування ТОВ "Закарпатенергокомплект" за місцем здійснення діяльності на підставі службової записки головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_8 з метою перевірки додержання законодавства про працю щодо оформлення трудових відносин, оплати праці, звільненні працівників (том 1 а.с. 124).

На підставі вказаного наказу 02 жовтня 2019 року видано направлення № 824 на проведення інспекційного відвідування ТОВ "Закарпатенергокомплект" за місцем здійснення діяльності строком дії з 03 жовтня 2019 року по 16 жовтня 2019 року (том 1 а.с. 125).

03 жовтня 2019 року посадовими особами управління Держпраці у Закарпатській області - державними інспекторами було проведено інспекційне відвідування ТОВ "Закарпатенергокомплект", за результатами якого складено акт № ЗК376/7/AB від 11 жовтня 2019 року.

Згідно вказаного акту встановлено, щоьв період з 17 квітня 2019 року по 30 вересня 2019 року TOB "Закарпатенергокомплект" використовувало працю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (1998 року народження), ОСОБА_3 (1974 року народження), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 без оформлення трудового договору, чим порушило вимоги статті 24 частини 3 Кодексу законів про працю України (том 1 а.с. а.с. 183-189).

Так, в акті зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що 17 квітня 2018 року між TOB "Закарпатенергокомплект" в особі технічного директора ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (1998 року народження) укладено цивільно-правову угоду. Відповідно до пункту 1.1. вказаної угоди замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): реконструкція ПЛ-110кВ "Міжгір`я-ТРГЕС" ділянка опор № 3 - ПС - "ТРГЕС") в строк 17 квітня 2019 року до 17 жовтня 2019 року. 18 вересня 2019 року ОСОБА_3 , виконуючи роботи на лінії електромереж на висоті, впав та отримав тілесні ушкодження не сумісні з життям та внаслідок отриманих травм помер на місці, що підтверджено матеріалами наявними у справі стосовно смертельного випадку зібраними в ході проведення спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві відповідно до наказу Управління Держпраці у Закарпатській області № 43-ср від 19 вересня 2019 року "Про призначення комісії з спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком". Інспекційним відвідуванням встановлено, що у період з 17 квітня 2019 року по 18 вересня 2019 року ТОВ "Закарпатенергокомплект" використовувало працю громадянина ОСОБА_3 без оформлення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення дармування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги статті 24 частини 3 КЗпП України. Крім того в період з 17 квітня 2019 року по 30 вересня 2019 року ТОВ "Закапатенергокомплект" використовувало працю ще сімох осіб без оформлення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено положення статті 24 частини 3 КЗпП України.

21 жовтня 2019 року головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області оформлено припис про усунення виявлених порушень № ЗК376/7/AB/П року, яким позивача зобов`язано усунути виявлені порушення вказані в акті інспекційного відвідування (том 1 а.с. 199).

05 листопада 2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грициком В.І. прийнято постанову № ЗК376/7/АВ/П/ПТ/-ТД-ФС-132, якою на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України на ТОВ "Закарпатенергокомплект" накладено штраф у розмірі 1001520 грн (том 1 а.с. а.с. 205-212).

Суд першої інстанції, розглянувши спір, дійшов висновку про правомірність висновку відповідача про виконання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 саме трудових обов`язків без відповідного оформлення трудового договору, оскільки вказані особи виконували роботи з реконструкції ПЛ -110кВ «Міжгір`я-ТРГЕС», що відносяться до робіт підвищеної небезпеки за відсутності відповідних дозволів, які дають можливість здійснювати такі роботи на підставі договору підряду. Також суд дійшов висновку, що оскільки працівники виконували роботи з реконструкції споруд електропостачання, що збігається з основним видом економічної діяльності позивача, їх не могло бути залучено як виконавців за цивільно-правовими договорами.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції про вчинення позивачем правопорушення з наступних міркувань.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Із аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. ч.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 839 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України договором про надання послуг є договір, відповідно до якого одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором. Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Отже, трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги). Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Вищевказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 виконували для позивача роботи з реконструкції ПЛ-110 Кв «Міжгіря-ТРГЕС» ділянка опор №3ПС«ТРГЕС» на підставі цивільно- правових договорів.

Згідно цих договорів Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надавати послуги передбачені п. 1.1 вказаних договорів у строк з 17 квітня до 17 жовтня 2019 року. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує роботи та не підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Разом з цивільно-правовими договорами між позивачем та громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 були підписані додатки №1, в яких деталізовані види робіт, які повинні були виконати виконавці, визначений обсяг робіт і домовлена між сторонами ціна за їх виконання.

Так, згідно додатку № 1 до цивільно-правових договорів з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , останні виконували такі роботи: вирубування просіки по трасі ПЛ: зрізування середнього чагарника та кустарників при допомозі ручної ножовки та сокири, збір залишків деревини і кустарників та складування на кучки; земляні роботи: по підготовці та плануванню площадок для влаштування котлованів під фундаменти металевих опор, доробка ґрунту вручну, вирівнювання дна котлованів совковими лопатами після розробки котлованів екскаватором, влаштування щебеневої основи вручну під з/б фундаменти, обваловування фундаментів металевих опор глиною, влаштування відмостки; влаштування збірних залізобетонних ригелів до встановлення фундаментів, установлення стальних драбин та траверсів на з/б опори й фарбування бітумним лаком зібраних конструкцій, збирання металоконструкцій опор по монтажним кресленням згідно проекту, проведення підготовчих робіт по встановленню металевих опор на змонтовані з/б фундаменти, монтаж проводів: навантаження та вивантаження ізоляторів вручну та лінійної апаратури; підготовка та збирання лінійної арматури на гірлянди з ізоляторами; влаштування контуру стержневого заземлення металевих опор.

Отже, з установлених обставин, видно, що цивільно-правові угоди, що укладені між позивачем та вищевказаними фізичними особами, не містять ознак трудових договорів, зокрема: обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Виконавцями та позивачем підписані акти прийняття-передачі виконаних робіт за цивільно-правовими угодами, якими визначено конкретний обсяг виконаних та прийнятих підприємством робіт, їх вартість.

У матеріалах справи містяться видаткові касові ордери про виплату робітниками за цивільно-правовими договорами та актами виконаних робіт винагороди, а також платіжні доручення про сплату ЄСВ та військового збору за цивільно-правовими договорами (том 1 а.с. 50 -68).

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що виконувані роботи були спрямовані на кінцевий результат, їх оплата безпосередньо пов`язана з фактом виконання визначених сторонами робіт та їх обсягом, що характеризує саме цивільно-правові (договірні) відносини. При цьому ці роботи не були пов`язані із самим процесом праці, що характеризує трудові відносини.

У свою чергу, відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що вищезазначені договори є трудовими.

Щодо відсутності у робітників ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 спеціального дозволу для виконання робіт підвищеної небезпеки для позивача та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування з підвищеною небезпекою, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26 січня 2005 року № 15, визначено перелік робіт , які є небезпечними і для виконання яких необхідно мати дозвіл.

Відповідач не вказав, які саме роботи виконувалися робітниками для ТОВ "Закарпатенергокомплект", що відносяться до категорії підвищеної небезпеки.

Суд першої інстанції також не визначив, які саме роботи підвищеної небезпеки проводилися ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

При цьому апеляційний суд зазначає, що доказів виконання вказаними робітниками робіт на кабельних лініях і діючих електроустановках , як зазначено судом першої інстанції з посиланням на пункт 3 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26 січня 2005 року № 15, не надано.

Перелік виконаних робіт згідно цивільно-правових угод, додатків та актів, не включає роботи на кабельних лініях та діючих електроустановках.

Письмовими поясненнями працівників, викладеними у протоколах опитування свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку, що стався 18 вересня 2019 року, також не підтверджено факт виконання ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 робіт підвищеної небезпеки, зокрема на кабельних лініях та діючих електроустановках.

Отже, відсутні достатні підстави вважати, що робітниками для позивача виконувалися роботи підвищеної небезпеки.

Також колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи відповідача про те, що вказані договори направлені на виконання робіт, які відносяться до основної діяльності підприємства, оскільки чинним законодавством не передбачено обмежень на укладання цивільно-правових договорів у разі якщо відповідні послуги стосуються основної діяльності суб`єкта господарювання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі №260/1372/18.

Також апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про правомірність застосування по позивача штрафних санкцій з огляду на притягнення директора ТОВ "Закарпатенергокомплект" до відповідальності за ч.3 статті 41 КУпАП .

Згідно частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У даній справі не є предметом спору правові наслідки дій чи бездіяльності директора підприємства Мисіва С.В., стосовно якого ухвалено постанову Ужгородського міськрайонного суду від 24 грудня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення. Спір стосується правомірності постанови відповідача про накладання штрафних санкцій на юридичну особу за допущення до роботи працівників без укладання трудових договорів.

При цьому, як видно з тексту судового рішення, на яке послався суд першої інстанції, суд в межах справи про адміністративне правопорушення не дослідував питання укладання підприємством цивільно-правових договорів з робітниками.

Отже, постанова Ужгородського міськрайонного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 0840/3739/18 при розгляді даної справи не має преюдиційного значення.

Щодо висновків суду першої інстанції про наявність трудових відносин з огляду на проведення з особами, які уклали цивільно-правові договори, інструктажу з охорони праці, апеляційний суд зазначає, що даний факт свідчить про добровільне отримання робітниками інформації щодо безпеки на об`єкті, а не як підстава для допуску до роботи, так як в самому журналі вказано про виконання робіт на підставі цивільно-правових угод.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не було порушено частину 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а тому підстави для притягнення його до відповідальності відсутні.

Отже, постанова першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області про накладання штрафу №ЗК376/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-132 від 05 листопада 2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, викладені у ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а тому його необхідно скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Відповідно ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позовні вимоги було задоволено, на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору: при поданні позову в розмірі 15022,80 грн., при поданні апеляційної скарги 22 534,20 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергокомплект» задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергокомплект» задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК376/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-132 від 05 листопада 2019 року, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грициком В.В.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (ЄДРПОУ 39795035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергокомплект» (ЄДРПОУ 32145442) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 15022 (п`ятнадцять тисяч двадцять дві) грн. 80 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 22 534 (двадцять дві тисячі п`ятсот тридцять чотири) грн. 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 26.05.2022 у зв`язку з тимчасовою відсутністю головуючого судді Большакової О.О. та судді Качмара В.Я.