Рішення

від 16.02.2022 по справі 197/222/21

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 197/222/21

провадження № 2/197/33/22

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2022 року смт Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Запєвалової Т.В.,

розглянувши у приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Широківський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро), про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

Позивач 15.02.2021 звернувся до суду з позовною заявою, згідно уточненої редакції якої просив суд:

-зобов`язати Широківський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з усього нерухомого майна позивача, який був накладений в межах виконавчого провадження на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № АЕ991933 від 15.06.2011,

-стягнути судовий збір в сумі 908 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в межах виконавчого провадження на виконання рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 14.10.2010 у справі № 2-494/10 ухвалено постанову про арешт майна боржника-позивача та оголошення заборони на його відчуження № АЕ991933 від 15.06.2011. Виконавче провадження знищене. Стягнуті суми позивачем не сплачено. Позивач готова сплатити заборгованість. ВДВС зобов`язано скасувати арешт.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 11.03.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 28.04.2021 позовна заява прийнята судом до розгляду та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судовому засіданні уточнену позовну заяву та її обґрунтування підтримала повністю.

Представник позивача в судовому засіданні уточнену позовну заяву та її обґрунтування підтримала повністю.

Відповідач повідомлявся про день та час місце розгляду справи у встановленому порядку, в судове засідання його представник не з`явився з невідомої причини. Ніяких клопотань, заяв від цієї особи до суду не надходило.

Третя особа, у встановленому законом порядку повідомлена про час та місце судового засідання, в судове засідання його представник не з`явився з невідомої причини. Ніяких клопотань, заяв від цієї особи до суду не надходило.

За згоди позивача суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку ст. 280 ЦПК Україниза відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

На підставі Договору купівлі-продажу від 19.06.2008 позивачка придбала житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується текстом цього договору, витягом про реєстрацію цього нерухомого майна.

Заочним рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 14.10.2010 у справі № 2-494/10 з позивача стягнуто на виконання кредитного договору № 573/706788 від 19.07.2007 заборгованість в сумі 5146,06 грн, судові витрати в сумі 171 грн. Рішення суду набрало законної сили 24.10.2010.

В судовому засіданні позивачка повідомила, що вищевказані суми нею стягувачу не сплачені на час розгляду цієї справи.

Як випливає з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 1225883300:13:005:0002, на яку постановою ВДВС Широківського РУЮ № АЕ991933 від 15.06.2011 накладено арештна на все майно боржника-позивача та оголошено заборону на його відчуження.

Згідно листа третьої особи від 23.11.2020:

- відповідно до даних АСВП в період з 2011 по 2017 роки на виконанні ВДВС знаходилося виконавче провадження одо боржника-позивача,

- виконавче провадження було знищене у зв`язку із закінченням строку зберігання,

- надання іншої інформації щодо виконавчого провадження неможливе.

ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання і позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд у судовому засіданні без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України.

На підставі наданих позивачем суду доказів встановлено наступне:

Відповідно дост. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Приписами ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно дост. 10 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав,державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, положеннями закону на державного виконавця покладено обов`язок щодо зняття (скасування) арешту майна боржника у випадку закінчення виконавчого провадження.

Натомість судом встановлено, що виконавче провадження було завершено без вирішення питання про зняття арешту з нерухомого майна позивача.

Як наслідок, записи про існування відповідного арешту досі містяться у Реєстрі обтяжень нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Згідно з ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідачем заявлено особу, до якої не пред`явлено ніяких вимог.

Фактично позовні вимоги пред`явлено до третьої особи, як суб`єкта владних повноважень.

Сума заборгованості за виконавчим листом не сплачена, але позивач висловив бажання її погасити. В той же час заявив, що не знає на який рахунок.

Суду не надано докази того, що саме позивач є стороною виконавчого провадження, а також віпмовився надати рахунок для погашення заборгованості.

Отже, позов є необґрунтований та не підлягає задоволенню.

В той же час слід зазначити, що відповідно до ч. 1ст. 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1ст. 19 КАС України).

В силу вимог ч. 2ст. 20 КАС Україниокружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Главою11РозділуII КАС Українивизначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби та приватного виконавця.

Так, відповідно до ч. 1ст. 287 КАС Україниучасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частинами 1, 2статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача у виконавчому провадженні.

В розумінні положеньстатті 14 Закону України «Про виконавче провадження»учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони (стягував та боржник), представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності-суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені.

Змістовний аналіз наведених правових норм дає змогу дійти висновку, що до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи за зверненням учасника виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами.

Позивач має право звернутися до відповідного окружного адміністративного суду з позовом до суб`єкта власних повноважень та просити суд визнати протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби щодо не зняття (не скасування) арешту, накладеного на нерухоме майно позивача, скасувати арешт нерухомого майна.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ч.1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться, серед іншого, за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора ( п.4 ч.1 ст. 532 ЦК України).

При цьому, зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту ( ч.2 ст. 532 ЦК України).

Разом із цим, на підставі ч.1 ст. 537 ЦК України, боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора.

При цьому,нотаріус повідомляєкредитора упорядку,встановленому законом,про внесенняборгу удепозит (ч.2ст.537ЦК України).

V.Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються з позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб (з розрахунку на одну особу) становить з 01.01.2021 року 2 270 грн.

Ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сторони не звільнені від сплати судового збору.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 908 грн.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 81, 141, 247, 263, 265, 280-282ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в позові повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Учасники справи (данні):

Позивач ОСОБА_1 , яка прож.: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", знах.: м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4.

Третя особа Широківський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро), знах.: смт Широке, Широківський район, Дніпропетровська область, вул. Соборна, 128.

СУДДЯ О.В.ШЕВЧЕНКО