Постанова

від 14.03.2022 по справі 502/417/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1970/22

Справа № 502/417/20

Головуючий у першій інстанції Маслеников О. А.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Дубрянської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Строкової Антоніни Григорівни на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12 листопада 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Одеської області про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до Кілійської міської ради Одеської області про визнання права власності за набувальною давністю.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Після її смерті спадщину прийняли та оформили в установленому законом порядку її син ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та на 1/2 частину земельних ділянок з кадастровими номерами 5122381900:01:002:0083, 5122381900:01:002:0199. З огляду на те, що на момент смерті батька, ОСОБА_1 проживав з ним за однією адресою, він фактично прийняв спадщину та у встановленому законом порядку оформив спадкові права на вищезазначені земельні ділянки, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом та рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 09.12.2019 року по справі №502/1739/19. Свої спадкові права на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивач інакше ніж у судовому порядку оформити не може, оскільки власником нерухомого майна, згідно довідки КП КМР «БТІ» від 23.09.2019 року є ОСОБА_4 . Яким чином батько позивача почав володіти вищезазначеним будинком, позивачу не відомо, однак згідно відомостей будинкової книги у домоволодінні зареєстровані: ОСОБА_3 з 03.05.1992 року; ОСОБА_2 з 05.05.1997 року та ОСОБА_1 з 09.08.2006 року. Згідно виписки з погосподарської книги № 354 від 23.08.2019 року, виданої Лісківським старостинським округом № 2, власником будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до інформації виконавчого комітету Кілійської міської ради від 20.02.2020 року за вих. №12, згідно погосподарської книги № 2 Лісківської сільської ради на 1991-1995 р., особовий рахунок № НОМЕР_1 , головою господарства і єдиним його членом була - ОСОБА_4 та згідно погосподарської книги № 4 Лісківської сільської ради на 1996-2000 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , членами господарства були: ОСОБА_3 , 1957 року народження - голова господарства; ОСОБА_5 , 1959 року народження дружина; ОСОБА_1 , 1990 року народження син, що також підтверджується погосподарською книгою № 4 Лісківської сільської ради на 2001-2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_3 . 14.09.2004 року між Кілійським РЕМ та ОСОБА_3 , було укладено договір на користування електричною енергією. 22.09.2012 року ВАТ «ЕК Одесаобленерго» було складено акт про порушення правил користування електроенергією відносно ОСОБА_3 . 22.04.2013 року Кілійським РЕМ було складено технічний паспорт 1-фазного розрахункового вимірювального комплексу споживачу ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Договору страхування будівель фізичних осіб від 17.05.2007 року, ОСОБА_3 є страхувальником домоволодіння у АДРЕСА_1 . Таким чином, як зазначає позивач, ОСОБА_3 добросовісно, безперервно та відкрито володів житловим будинком у АДРЕСА_1 . На підставі вищезазначеного, позивач просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 12 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Строкова Антоніна Григорівна подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Будучи в розумінні ч.8 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи на 15.03.2022 року на 15-00 г., ОСОБА_1 та його представник адвокат Строкова А.Г.в судове засідання не з`явилися, заяв про відкладення судового засідання з повідомленням про причини неявки або про розгляд справи в режимі відеоконференції не подали.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи на 15.03.2022 року на 15-00 г., представник Кілійської міської ради Одеської області в судове засідання не з`явився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням даної конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги розумний строк розгляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомлених сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись у 2020 році до суду з позовом про визнання права власності на будинок за набувальною давністю, як спадкоємець після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і був зареєстрований у цьому будинку з 03.05.1992 року, позивач вказав, що його батько відкрито та безперервно володів спірним будинком до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , але при цьому позивачу невідомо, яким чином його батько почав володіти вищезазначеним майном, на яке, як стало відомо позивачу після смерті батька, було видано свідоцтво про право власності від 08.06.1992 року ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто суд виходив з того, що позивач не довів, що його батько добросовісно заволодів чужим майном.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам, узгоджується з дослідженими судом доказами та заснований на законодавстві.

Судом встановлено, що:

- відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 24.07.1990 року м.Кілія райвідділ ЗАГСа Одеської області встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , актовий запис № 198 від 24.07.1990 року /а. с. 9/;

- згідно з свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_5 , виданим 17.03.2008 року виконавчим комітетом Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 5 від 17.03.2008 року, /а. с. 10/;

- відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.09.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1926, виданого державним нотаріусом Кілійської районної державної нотаріальної контори встановлено, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її чоловік: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за місцем проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , - в розмірі 1/2 частки; син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за місцем проживання в АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 - в розмірі 1/2 частки. Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянки розміром 4,54 гектарів, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області, належної спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 898865, виданого Кілійською районною державною адміністрацією 26 грудня 2005 року і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010552200132, кадастровий номер 5122381900:01:002:0083 /а. с. 27/;

- згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , виданого 11.02.2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції в Одеській області, встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 106 від 11.02.2016 року /а. с. 11/;

- відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.07.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1384, виданого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області встановлено, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_7 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянки, що розташована на території Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області, площею 3, 1313 га, в тому числі за земельними угіддями: рілля 3, 1313 га, кадастровий номер земельної ділянки 5122381900:01:002:0199. Основна категорія земель за цільовим призначенням, до якої належить земельна ділянка землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки А.01.01; цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 898864, виданого Кілійський районним відділом земельних ресурсів Одеської області 26.12.2005 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010552200131, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-5104747922017, виданого відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 12.07.2017 року /а. с. 28/;

- рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 09.12.2019 року по справі №502/1739/19 позов задоволено повністю, визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_7 , право власності на 1/2 частки земельної ділянки площею 4,54 гектарів, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лісківської сільської ради Кілійського району Одеської області, кадастровий номер 5122381900:01:002:0083, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 /а. с. 29-31/;

- відповідно до довідки № 705 від 23.09.2019 року, виданої Комунальним підприємством Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», встановлено, що ОСОБА_4 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 /а. с. 15/;

- згідно з записом акта про смерть № 412 від 30.11.1995 року встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Ліски Кілійського району Одеської області /а. с. 48/;

- відповідно до повідомлення Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області за вих. № 435/01-16 від 17.09.2020 року встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкова справа не відкривалась, в Спадковому реєстрі відсутні заповіти та спадкові договори /а. с. 72-74/;

- відповідно до виписки з погосподарської книги за вих. № 354 від 23.08.2019 року, наданої в.о. старости по Лісківському старостинському округу встановлено, що згідно погосподарської книги № 2 особовий рахунок НОМЕР_9 села Ліски Лісківської сільської ради власником будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці загальною площею 0,3100 га (в т. ч. присадибна ділянка 0,2500 га, ОСГ 0,0600 га) є ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 /а. с. 16/;

- відповідно до Договору про користування електричною енергією від 14.09.2004 року, укладеному між ОСОБА_3 та Кілійським РЕМ, встановлено, що електропостачальник зобов`язується поставляти Споживачу електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 /а. с. 18-19/;

- згідно акту про порушення ПКЕЕН № 021998 від 22.09.2012 року, встановлено, що споживачем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 порушено правила користування електричною енергією /а. с. 20-21/;

- відповідно до Договору (свідоцтва) страхування будівель фізичних осіб від 17.05.2007 року, укладеному між ОСОБА_3 та ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», встановлено, що об`єктом страхування за цим Договором є майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням належними йому на правах власності та/або інших законних підставах будівлями або їх частиною. Місцезнаходження застрахованого майна є: АДРЕСА_1 /а. с. 24/;

- згідно з копією домової книги встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 проживали: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 /а. с. 25- 26/;

- відповідно до технічного паспорту, виготовленого 19.09.2019 року КП КМР «БТІ», встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: літ.«А1» - житловий будинок, загальною площею 31,6 кв.метра, житловою площею 21,8 кв.метра, літ. «Б1»літньої кухні, літ. «В1» сарай, літ. «Г1» - убиральня, № 1-2- надвірні споруди /а. с. 12-15/.

Колегія суддів виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 08.06.1992 року є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до відповіді та інформаційних довідок Теплодарської державної нотаріальної контори Одеської області від 17.09.2020 року спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 на зберігання Теплодарської міської нотаріальної контори не передавалася та самою Теплодарською міською нотаріальною конторою не відкривалась. Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповіти або спадкові договори у Спадковому реєстрі не реєструвалися, інформація про наявність реєстрації в Спадковому реєстрі спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину відсутня (а. с. 72-74).

Відповідно до посилань позивача на відомості з господарської книги за 1991-1995 роки, ОСОБА_4 була зареєстрована у спірному будинку одноособово.

При таких обставинах та приймаючи до уваги претензії на будинок з боку інших осіб, позивач вірно визначився з відповідачем у справі - Кілійською міською радою Одеської області.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина четверта статті 344 ЦК України).

У пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Як вже зазначалося, позивачу 2020 році звернувся до суду з позовом про визнання права власності на будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю, як спадкоємець після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і був зареєстрований у цьому будинку з 03.05.1992 року та за життя і до дня смерті відкрито та безперервно володів спірним будинком.

Крім того, позивач у позові посилався на те, що відповідно до інформації виконавчого комітету Кілійської міської ради від 20.02.2020 року № 12 відносно будинку АДРЕСА_1 , за погосподарською книгою № 2 Лісківської сільської ради на 1991- 1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , головою господарства та його єдиним членом була ОСОБА_4 , а за погосподарською книгою № 4 Лісківської сільської ради на 1991- 1995 роки особовий, рахунок № НОМЕР_1 , членами господарства були: ОСОБА_3 голова, ОСОБА_5 дружина, ОСОБА_1 син.

Оскільки позивач намагається визнати за собою право власності на будинок за набувальною давністю, як спадкоємець після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і був зареєстрований у цьому будинку з 03.05.1992 року і безперервно володів ним з 1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (дня смерті), він має довести зокрема добросовісність заволодіння батьком позивача спірним майном.

Проте, обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що йому невідомо, яким чином його батько почав володіти будинком АДРЕСА_1 .

Між тим, з матеріалів справи і зазначених позивачем відомостей вбачається, що ОСОБА_3 був зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 з 03.05.1992 року, в якому у 1991-1995 роках особовий рахунок за № НОМЕР_1 був відкритий на ОСОБА_4 , яка після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 була знята з реєстрації, а в даному будинку були зареєстровані члени сім`ї ОСОБА_3 ОСОБА_5 з 05.05.1997 року та неповнолітній ОСОБА_1 з 09.08.2006 року відповідно.

Крім того, ОСОБА_4 , яка згідно з погосподарською книгою за 1991-1995 роки була зареєстрована в спірному будинку, було отриманосвідоцтво проправо власностіна спірнийбудинок 08.06.1992року тобто через один місяць після реєстрації 03.05.1992 року у даному будинку ОСОБА_3 .

Таким чином, врахувавши обставини справи та надавши належну правову оцінку наведеним у позові обставинам та мотивуванням, а також доданим до справи доказам, вірно застосувавши норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено, що його батько ОСОБА_3 на час початку володіння будинком АДРЕСА_1 не знав і не міг знати про існування у ОСОБА_4 права на зазначений будинок.

Тобто суд вірно виходив з того, що позивач не довів, що його батько добросовісно заволодів чужим майном.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на положення Тимчасової інструкції про порядок документування і прописки (реєстрації) громадян України, затвердженої наказом МВС України №66-с від 03.02.1992 року, відповідно до якої заява про реєстрацію повинна була містити відомості та підстави для реєстрації місця проживання заявника (ордер, свідоцтво про право власності або договір найму, піднайму разом з обов`язковою згодою власника житла у разі відсутності документів, зазначених, як підстава для вище) не можуть бути взятими до уваги, оскільки, як згода власника житла на реєстрацію (прописку) заявника, так і реєстрація (прописка) за наявності ордеру, договору найму (піднайму), оренди тощо, не спростовують висновок суду про недоведеність добросовісності заволодіння батьком позивача нерухомим майном, на яке позивач намагається визнати право за набувальною давністю, як спадкоємець після смерті батька, який проживав разом з ним на час смерті.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, а фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки, без наведеннябудь-якихобставин,які бставили підсумнів набутийсудом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене,судова колегіявважає,що судпершої інстанціїпорушень матеріальногота процесуальногоправа привирішенні справи,які є підставою для скасування рішення, не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Строкової Антоніни Григорівни - залишити без задоволення.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 25.05.2022 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: О.В. Князюк

С.О. Погорєлова