Постанова

від 15.05.2022 по справі 914/8/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2022 р. Справа №914/8/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Марка Р.І.,

Суддів:Плотніцького Б.Д.,

Галушко Н.А.,

при секретарі судового засідання Лагутін В.Б.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області № 18 від 04.01.2022 (вх. № 01-05/128/22 від 06.01.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2021 (повний текст рішення складено 20.12.2021)

у справі № 914/8/20 (суддя Фартушок Т.Б.)

за позовом Солонківського споживчого товариства, Львівська область, Пустомитівський район, с. Солонка;

до відповідача: Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, Львівська область, Пустомитівський район, с. Давидів;

про: визнання незаконним і скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на приміщення,

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Марушечко М.Б., Феданяк Р.В.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року Солонківське споживче товариство звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області (далі- Давидівська сільська рада) з позовом про: визнання незаконним та скасування рішення Давидівської сільської ради від 28.09.2018 №2346-30/2018 «Про реєстрацію права власності на нерухоме майно за територіальною громадою Давидівської ОТГ та включення його до переліку об`єктів комунальної власності»; скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна- нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Дмитровичі, вул. Львівська,5а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1667637846236, номер запису про право власності 28379105; визнання права власності Солонківського споживчого товариства на нежитлові приміщення (магазин) загальною площею 70кв.м, розташовані за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Дмитровичі, вул. Львівська,5а, за набувальною давністю.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Солонківське споживче товариство є правонаступником прав та обов`язків Винниківського госпрозрахункового торгового кооперативного підприємства (далі- Винниківське ГРТКП), яке увійшло до складу позивача шляхом приєднання. Відповідно до акту передачі основних засобів першої групи від 02.01.2001 Винниківське ГРТКП передало позивачу на баланс будівлю магазину №26 в с. Дмитровичі б/назви вулиці, б/номера Пустомитівського р-ну Львівської обл. На підставі акту передачі земельних ділянок від 30.01.2001 Винниківське ГРТКП передало позивачу земельну ділянку площею 0,02га для обслуговування магазину в с. Дмитровичі. Зазначені обставини, вважає позивач, свідчать про наявність у нього права власності на зазначене вище майно за набувальною давністю.

28.09.2018 Давидівською сільською радою прийнято рішення №2346-30/2018 «Про реєстрацію права власності на нерухоме майно за територіальною громадою Давидівської ОТГ та включення його до переліку об`єктів комунальної власності», яким вирішено зареєструвати право комунальної власності на нежитлові приміщення, розташовані на вул. Львівській,5а у с. Дмитровичі, за територіальною громадою Давидівської ОТГ в особі Давидівської сільської ради з подальшим включенням його до переліку об`єктів права комунальної власності. На підставі вказаного рішення 10.10.2018 в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна зареєстроване право комунальної власності за відповідачем.

Позивач вважає зазначене рішення відповідача від 28.09.2018 №2346-30/2018 незаконним, оскільки в порушення вимог п. 4 Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передачі на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого Постановою КМУ від 13.08.2003 №1253, яким передбачено, що у разі коли ініціатором передачі об`єктів у комунальну власність є орган місцевого самоврядування, пропозиція погоджується з підприємством-правонаступником, однак у даному випадку передача спірного приміщення відбулася без погодження позивача як підприємства-правонаступника. Також позивач зазначає, що оскаржуване рішення сільської ради прийнято на підставі наданої Регіональним відділенням ФДМ по Львівській області довідки від 20.06.2018, згідно з якою нежитлове приміщення орієнтовною площею 70кв.м, розташоване в буд. №20 на вул. б/н в с. Дмитровичі Пустомитівського р-ну Львівської обл., в державній власності не перебуває, в той час, як попередня адреса спірного об`єкта була: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Дмитровичі, вул. Б/Н, буд. б/н, а будинок №20 є приватною власністю.

Позивач звертає увагу на те, що листами №75 від 01.06.2011 та від №90 від 30.06.2011 Солонківське споживче товариство зверталося до Винничківської сільської ради з проханням надати дозвіл для виготовлення свідоцтва про право власності на будівлю магазину «Продукти» в с. Дмитровичі. В результаті розгляду зазначених вище звернень позивача виконавчим комітетом Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області прийнято рішенням №31 від 30.06.2011, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу для виготовлення свідоцтва про право власності на будівлю магазину с. Дмитровичі. Причиною відмови у рішення вказано те, що дане приміщення мешканці села будували власним коштом для проживання священника (плебанія).

У липні 2017 року позивач звернувся до Давидівської сільської ради (після утворення Давидівської ОТГ шляхом об`єднання Винничківської, Давидівської, Кротошинської, Пасіки-Зубрицької та Чишківських сільських рад Пустомитівського району) з листом про надання дозволу на виготовлення свідоцтва про право власності на частину будівлі магазину «Продукти» в с. Дмитровичі, вул. Львівська, 5а (поштову адресу змінено рішенням Давидівської сільської ради від 03.11.2017 №1088-15/2017), що знаходиться на балансі споживчого товариства. Рішенням виконавчого комітету Давидівської сільської ради №158 від 31.08.2018 відмовлено у наданні дозволу для виготовлення свідоцтва про право власності, у зв`язку із тим, що вказана будівля збудована за кошти громади с. Дмитровичі.

Окрім того, посилаючись на ст. 344 ЦК України, позивач вказує, що оскільки будівля магазину, що належала Винниківському ГРТКП, була передана позивачу як правонаступнику на підставі акту передачі основних засобів першої групи від 02.01.2001, з цього часу слід вираховувати початок перебігу строку правомірного, добросовісного та відкритого володіння спірним об`єктом, яке підпадає під ознаки безтитульного, у зв`язку з чим позивач вважає, що існують підстави для визнання за ним права власності на приміщення магазину за набувальною власністю.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.08.2020 у справі № 914/8/20 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 апеляційну скаргу Солонківського споживчого товариства залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2020 без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 24.02.2021 касаційну скаргу Солонківського споживчого товариства задоволено частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2020 у справі № 914/8/20 скасовано, справу №914/8/20 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.12.2021 у справі № 914/8/20 позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано рішення Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області від 28.09.2018 №2346-30/2018 «Про реєстрацію права власності на нерухоме майно за територіальною громадою Давидівської ОТГ та включення його до переліку об`єктів права комунальної власності»; скасовано державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення за адресою: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Дмитровичі, вул. Львівська, буд. 5а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1667637846236, номер запису про право власності 28379105; визнано за Солонківським споживчим товариством право власності на нежитлові приміщення (магазин) загальною площею 70 м.кв. за адресою: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Дмитровичі, вул. Львівська, буд. 5а. Стягнуто з Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області на користь Солонківського споживчого товариства 5763, 00 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване положеннями ст. 19 Конституції України ст. 16, 26, 59, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 182, 316, 317, 319, 327, 328, 344, 393 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 10, 11, 18, 24, 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 1, 9, 10, 37 Закону України «Про споживчу кооперацію».

В оскаржуваному рішенні Господарський суд Львівської області вважає недоведеною обставину правомірності прийняття рішення зборів мешканців с. Дмитровичі, що оформлене протоколом зборів мешканців с. Дмитровичі від 09.07.2018 б/н щодо звернення в Давидівську сільську раду ОТГ з питанням взяти у власність громади нежитлову будівлю орієнтовною площею 70 кв. м., яка знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Дмитровичі, вул. Львівська, буд. 5а (колишня вулиця б/н буд. 20).

Також суд першої інстанції вважає неправомірними посилання відповідача у рішенні від 28.09.2018 № 2346-30/2018 «Про реєстрацію права власності на нерухоме майно за територіальною громадою Давидівської ОТГ та включення його до переліку об`єктів права комунальної власності» на інформацію Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 20.06.2018 вих. №05-13-03863, оскільки така не стосується спірної будівлі магазину № 26 «Продукти», який знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Дмитровичі, вул. Львівська, буд. 5а.

Згідно додатку №1 до рішення Давидівської сільської ради Об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області від 03.11.2017 №1088-15/2017 «Про зміну назви вулиць, поштових адрес нерухомого майна в с.Дмитровичі Пустомитівського району Львівської області», будівля за старою адресою: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Дмитровичі, вул. б/н буд. 20 належить Біб Б.П. (рішенням присвоєно нову адресу: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Дмитровичі, вул. Львівська, буд. 3), а стара адреса спірної будівлі магазину № 26 «Продукти» є: Львівська область, Пустомитівський район, с. Дмитровичі, вулиця без назви, будинок без номера (рішенням присвоєно нову адресу: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Дмитровичі, вул. Львівська, буд. 5а), відтак, встановлення судом обставини того, що рішення Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області від 28.09.2018 №2346-30/2018 «Про реєстрацію права власності на нерухоме майно за територіальною громадою Давидівської ОТГ та включення його до переліку об`єктів права комунальної власності» суперечить актам цивільного законодавства, а відтак, не відповідає закону, а інформація Регіонального фонду Державного майна України по Львівській області від 20.06.2018 вих. №05-13-03863 не стосується спірної будівлі магазину № 26 «Продукти», який знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Дмитровичі, вул. Львівська, буд. 5а.

Факт добросовісності набуття позивачем у 2001 році набуття права власності на будівлю магазину № 26 «Продукти», встановив суд першої інстанції, підтверджується Актом передачі основних засобів від 02.01.2001.

Беручи до уваги факт безперервного та добросовісного володіння позивачем спірним майном, яке створено внаслідок реконструкції житлового будинку в селі Дмитровичах Пустомитівського району Львівської області під сільгоспмаг Винниківського робкоопу на підставі Постанови Правління Пустомитівської Райспоживспілки від 24.06.1964 №104 «Про затвердження смети на реконструкцію будинку в с.Дмитровичах під сільгоспмаг Винниківського робкоопу» (право власності на яке не було оформлено належним чином) будівлею магазину № 26 «Продукти», який знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Дмитровичі, вул. Львівська, буд. 5а (стара адреса: Львівська область, Пустомитівський район, с. Дмитровичі, вулиця без назви, будинок без номера), суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем набуто право власності на вказане нерухоме майно за набувальною давністю.

У зв`язку із наведеним суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Давидівська сільська рада оскаржила таке в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Дмитровичі, вул. Львівська, 5а (колишня вулиця б/н, будинок 20) була побудована за кошти громади для священнослужителів, а в 1964 щодо цього майна проведено реконструкцію під сільгоспмаг Винниківського робкоопу. На загальних зборах мешканців села Дмитровичі, які відбулися 09.07.2018 було вирішено звернутися в Давидівську сільську раду ОТГ з запитанням взяти у власність громади дану будівлю.

Скаржник стверджує, що законодавство, яке діяло на момент виникнення такого права власності в тому Цивільний Кодекс Української РСР, не передбачало обов`язкової реєстрації права власності у зв`язку із чим не була проведена реєстрація права комунальної власності на нежитлову будівлю за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Дмитровичі вул. Львівська, 5а (колишня вулиця б/н, будинок 20).

Також відповідач зазначає в апеляційній скарзі, що голова Солонківського споживчого товариства Гірняк Г.С. неодноразово звертався до Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та Давидівської сільської ради ОТГ Пустомитівського району Львівської області щодо надання Дозволу для виготовлення свідоцтва про право власності на дану спірну будівлю, а саме №75 від 01.06.2011, №90 від 30.06.2011, №76 від 17.07.2018, №4 від 20.02.2019. Однак рішенням виконавчого комітету Винничківської сільської ради №31 від 30.06.2011 та рішенням виконавчого комітету Давидівської сільської ради ОТГ №158 від 31.08.2018 позивачу було відмовлено у наданні Дозволу для виготовлення свідоцтва про право власності на дану спірну будівлю. Такі обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що позивач був обізнаний про те, що нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Дмитровичі, вул. Львівська, 5а належить територіальній громаді.

Скаржник зазначає, що постанова правління Пустомитівської Райспоживспілки №104 від 24.06.1964 свідчить лише про те, що запропонована правлінню смета на реконструкцію житлового будинку під сільгоспмаг Винниківського робкоопу була розглянута та затверджена, однак ця постанова не підтверджує факт передачі Винниківському РГТКП в користування будь-якого приміщення. Також апелянт зазначає, що наявність відносин правонаступництва унеможливлює застосування інституту набувальної давності, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ.

Заперечує відповідач і факт добросовісного набуття позивачем права володіння нежитловою будівлею, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Дмитровичі, вул. Львівська, 5а.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2022 вказану справу розподілено до розгляду колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Галушко Н.А. та Плотніцького Б.Д.

Ухвалою суду від 14.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Давидівської сільської ради та призначено розгляд справи на 14.03.2022.Ухвалою суду від 14.03.2022 розгляд справи відкладено на 16.05.2022.

В судовому засіданні 16.05.2022 представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та просили скасувати оскаржуване судове рішення і прийняти нове, яким у позові відмовити.

Позивач не забезпечив участі уповноваженого представника у судове засідання 16.05.2022, про час та місце повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення (а. с. 179, т. 4).

Відповідно до ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях.

Частиною1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.

З огляду на наведене, враховуючи встановлений ст. 273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка учасників справи у судове засідання судом не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Постановою Ради народних комісарів УРСР і центрального комітету КП(б)У від 08.12.1939 №1618 «Про кооперативні організації західних областей України» постановлено дозволити Укоопспілці приступити до організації споживчих товариств у західних областях УРСР на основі статуту, затвердженого постановою Раднаркому Союзу РСР і ЦК ВКП(б) від 25.01.1939 (а. с. 40, 101, т. 1).

Сметою на реконструкцію житлового будинку в селі Дмитровичах Пустомитівського району Львівської області під сільгоспмаг Винниківського робкоопу визначено кількісні та якісні характеристики робіт з реконструкції будинку в с.Дмитровичах під сільгоспмаг Винниківського робкоопу на суму 1280 крб. 58 коп (а. с. 42, 104-105, т. 1).

Постановою Правління Пустомитівської Райспоживспілки від 24.06.1964 №104 «Про затвердження смети на реконструкцію будинку в с.Дмитровичах під сільгоспмаг Винниківського робкоопу`розглянувши смету на реконструкцію житлового будинку в селі Дмитровичах Пустомитівського району Львівської області під сільгоспмаг Винниківського робкоопу постановило затвердити смету на реконструкцію житлового будинку в с.Дмитровичах під сільгоспмаг в сумі 1280 крб.58 коп. (а. с. 41, 102 т. 1)

Статутом Солонківського споживчого товариства, перереєстрованим Пустомитівською районною державною адміністрацією 29.12.2000 (реєстраційний номер 1817), визначено, що Солонківське споживче товариство є правонаступником усіх прав та зобов`язань Солонківського ГРТКП, а також Винниківського ГРТКП і Звенигородського ГРТКП, які увійшли до його складу шляхом приєднання (а. с. 68-69, том 1,).

Відповідно до акту передачі основних засобів першої групи від 02.01.2001, Винниківське ГРТКП передало зі свого балансу Солонківському споживчому товариству будинок цегляний №26 в с. Дмитровичі, балансовою вартістю 11793 (а.с. 81,том 1).

Актом передачі земельних ділянок від 30.01.2001, Винниківським ГРТКП передано Солонківському споживчому товариству земельну ділянку під магазином в с. Дмитровичі, площею 0,02 га (а. с. 82, том 1).

Довідкою Солонківського споживчого товариства від 12.11.2019 №86 визначено, що в акті передачі основних засобів від 02.01.2001 зазначена нумерація магазинів, а не нумерація будівель, оскільки на той час в селах не було назв вулиць і номерів будівель (а. с. 80, том 1).

Рішенням Колегії Пустомитівської РДА від 26.05.2011 №15 «Про стан торгівельного обслуговування населення Пустомитівського району в 2010 році» зобов`язано, голів сільських рад, зокрема, голову Винничківської сільської ради сприяти у виготовленні права власності на будівлі магазинів, що знаходяться на балансі споживчої кооперації (а. с. 86, том 1).

Солонківське споживче товариство звернулося до сільського голови Винничківської сільської ради з листами від 01.06.2011 №75 та від 30.06.2011 №90 з проханням прийняти рішення для виготовлення свідоцтва про право власності на будівлю магазину «Продукти» в с. Дмитровичі (а. с. 87, 90, том 1).

Рішенням Виконавчого комітету Винничківської сільської ради від 30.06.2011 №31 відмовлено Солонківському споживчому товариству у наданні дозволу для виготовлення свідоцтва про право власності на будівлю магазину «Продукти» у с. Дмитровичі, з тих підстав, що вказане приміщення мешканці села будували за власний кошт для проживання священника (плебанія) (а. с. 92, том 1).

Рішенням Давидівської сільської ради ОТГ №1088-15/2017 від 03.11.2017 «Про зміну назви вулиць, поштових адрес нерухомого майна в с. Дмитровичі Пустомитівського району Львівської області» вирішено змінити назви вулиць без назви в с. Дмитровичі та змінити поштові адреси об`єктам нерухомого майна. Згідно з додатком №1 до вказаного рішення приміщенню магазину в с. Дмитровичі змінено поштову адресу з «вул. б/н буд. Без номера» на вулицю Львівську,5а (а. с. 93-94, том 1).

Позивач звернувся до сільського голови Давидівської сільської ради з листом від 17.07.2018 №76, в якому на підставі постанови №1618 від 08.12.1939 «Про кооперативні організації західних областей України» та постанову Пустомитівської РСС №104 від 24.06.1964 просив надати дозвіл на виготовлення свідоцтва про право власності на частину будівлі магазину «Продукти» в с. Дмитровичі по вул. Львівська, 5а, що знаходиться на балансі споживчого товариства та дозвіл на виготовлення детального плану про передачі земельної ділянки в оренду площею 0,02 га, яка закріплена за вказаним магазином, посилаючись на те, що Солонківське споживче товариство є правонаступником всіх прав та зобов`язань Винниківського ГРТКП (а. с. 95, том 1).

За результатами розгляду листа позивача про надання дозволу для виготовлення свідоцтва про право власності на частину будівлі магазину « Продукти » в с. Дмитровичі, рішенням виконавчого комітету Давидівської ОТГ від 31.08.2018 №158 відмовлено Солонківському споживчому товариству у наданні такого дозволу, у зв`язку з тим, що будівля збудована за кошти громади с. Дмитровичі Пустомитівського р-ну Львівської області (а. с. 97, том 1).

Листом від 12.12.2018 вих. №2678 Давидівська сільська рада ОТГ надала позивачу копію рішення Виконавчого комітету№158 від 31.08.2018 (а. с. 96, т. 1).

Також в матеріалах справи міститься протокол зборів мешканців с. Дмитровичі від 09.07.2018, згідно з яким за результатом обговорення питання щодо звернення до Давидівської ОТГ з питанням реєстрації права власності за територіальною громадою ОТГ нежитлової будівлі орієнтовною площею 70 кв.м., яка знаходиться на вул. Львівській,5а в с. Дмитровичі, оскільки вказана будівля збудована за кошти громади села та використовувалась для проживання священнослужителів, вирішено звернутись в Давидівську сільську раду ОТГ з питанням взяти у власність громади вказану нежитлову будівлю (а.с. 116-117, том 1).

Відповідно до рішення Давидівської сільської ради ОТГ Пустомитівського району Львівської області №2346-30/2018 від 28.09.2018 про реєстрацію права власності на нерухоме майно за територіальною громадою Давидівської ОТГ та включення його до переліку об`єктів права комунальної власності, вирішено зареєструвати право комунальної власності на нежитлові приміщення за адресою: с. Дмитровичі, вул. Львівська, 5а (стара назва: вулиця б/н, будинок б/н) за територіальною громадою Давидівської ОТГ в особі Давидівської сільської ради ОТГ з подальшим включенням його до переліку об`єктів права комунальної власності. Балансоутримувачем вказаного комунального майна визначено Давидівську сільску раду ОТГ. Дане рішення прийняте на підставі рішення зборів мешканців с. Дмитровичі, оформленого протоколом від 09.07.2018, та довідки РВ ФДМ України по Львівській області від 20.06.2018 №05-13-03863(а. с. 98, том 1).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 10.10.2018 за Давидівською ОТГ зареєстровано право комунальної власності на нежитлові приміщення за адресою: с. Дмитровичі, вул. Львівська, 5а (вулиця б/н) загальною площею 70 м. кв. (номер запису про право власності 28379105) (а. с. 99, т. 1).

Підставою для виникнення права власності вказано довідку серія та номер 05-13-03863, видана регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області; рішення органу місцевого самоврядування про зміну назви вулиць, поштових адрес в с.Дмитровичі Пустомитівського району Львівської області серія та номер: 1088-15/2017, виданий 03.11.2017, видавник Давидівська сільська рада об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області; додаток №1: рішення органу місцевого самоврядування серія та номер 2346-30/2018, виданий 28.09.2018, видавник Давидівська сільська рада об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Нормою ст.172 ЦК України встановлено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно приписів ч.1,3, 5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону; матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини; органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Приписами ст.327 ЦК України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

З наведених вище норм права вбачається, що територіальна громада як власник об`єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Воля територіальної громади може виражатись в таких рішеннях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Відповідно до п.1 Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого постановою КМУ від 13.08.2003р. №1253 «Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників» (надалі Порядок) встановлено, що цей Порядок визначає механізм безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників (далі - об`єкти).

Згідно п.3 Порядку рішення про передачу об`єктів соціальної сфери та житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, приймається відповідною сільською, селищною, міською радою, а внутрішньогосподарської меліоративної системи, які передаються у спільну власність територіальних громад, - районною, якщо об`єкт знаходиться в межах території району, або обласною радою, якщо об`єкт знаходиться в межах території двох і більше районів.

Ініціаторами передачі об`єктів у комунальну власність можуть бути місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства-правонаступники, на балансі яких перебувають об`єкти. У разі коли ініціатором передачі об`єктів у комунальну власність є місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, пропозиція погоджується з підприємством-правонаступником. (п.4 Порядку).

Відповідно до ст.1 Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, затвердженого постановою Верховної ради України від 17.12.1993р. №3748-XII, (надалі Положення - 2) загальні збори громадян (далі - збори) скликаються за місцем проживання громадян (села, селища, мікрорайону, житлового комплексу, вулиці, кварталу, будинку та іншого територіального утворення) для обговорення найважливіших питань місцевого життя.

Приписами ст.3 Положення-2 встановлено, що збори скликаються в міру необхідності, але не менш як один раз на рік і є правомочними за наявності на них більше половини громадян, які проживають на відповідній території і мають право брати участь у зборах, а в разі скликання зборів (конференції) представників громадян - не менш як двох третин представників відповідних територіальних утворень.

Згідно п.8, 9 ст. 6 Положення-2 до компетенції зборів належить надання згоди на включення до складу місцевого господарства об`єктів, які створені в результаті трудової участі громадян або придбані на їх добровільні внески, на продаж або безоплатну передачу цих майнових об`єктів іншим суб`єктам власності, тощо.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо дотримання відповідачем вказаних вище положень (щодо погодження підприємством-правонаступником пропозиції передачі об`єктів у комунальну власність; щодо кількості населення відповідної ОТГ для встановлення легітимності голосування, який відображено протоколом зборів мешканців с. Дмитровичі щодо передачі у комунальну власність нерухомого майна магазину, що знаходиться по вул. Львівській, 5а в с. Дмитровичі), які регулюють порядок передачі у комунальну власність нерухомого майна нежитлової будівлі орієнтовною площею 70 кв.м., що знаходиться за адресою Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Дмитровичі, вул. Львівська, 5 А.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Вищого Господарського суду України від 12.08.2015р. у справі №926/1083/13.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

При цьому, суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 зазначено, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17, від 23.12.2020 у справі 914/2057/18, тощо)

З підстав наведеного, Західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суд першої інстанції про рішення Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області від 28.09.2018 №2346-30/2018 «Про реєстрацію права власності на нерухоме майно за територіальною громадою Давидівської ОТГ та включення його до переліку об`єктів права комунальної власності» суперечить актам цивільного законодавства, а відтак, позов в частині визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином правомірною і такою, що підлягає задоволенню є також позовна вимога Солонківського споживчого товариства про скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Дмитровичі, вул.Львівська, буд.5а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1667637846236, номер запису про право власності 28379105.

Як вбачається з позовної заяви Солонківського споживчого товариства підставою позовної вимоги про визнання права власності на нежитлові приміщення магазину, позивач зазначає обставину добросовісності володіння ним спірним майном (магазином, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Дмитровичі, вул. Львівська, буд.5а) протягом більше 10 років

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Як зазначив у своїй постанові від 24.02.2021 у справі № 914/8/20 Верховний Суд інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна, зокрема нерухомості, право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

При цьому, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, набувається виключно за рішенням суду.

Крім того, аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного Господарського суду від 01.08.2018р. у справі №201/12550/16-ц та від 24.02.2021р. у справі №914/8/20, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019р. у справі №910/17274/17.

Позивач у позовній заяві зазначав, що Постановою Правління Пустомитівської Райспоживспілки від 24.06.1964 №104 «Про затвердження смети на реконструкцію будинку в с.Дмитровичах під сільгоспмаг Винниківського робкоопу» розглянувши смету на реконструкцію житлового будинку в селі Дмитровичах Пустомитівського району Львівської області під сільгоспмаг Винниківського робкоопу постановило затвердити смету на реконструкцію житлового будинку в с. Дмитровичах під сільгоспмаг в сумі 1280 крб. 58 коп.

Вказана обставина, була визнана відповідачем у відзиві на позов від 27.02.2020 №521 (а. с. 113-115, том 1) де він зазначив, що спірне приміщення було побудоване за кошти громади як житловий будинок, а у 1964 році реконструйовано під сільгоспмаг Винниківського робкоопу.

Статутом Солонківського споживчого товариства, перереєстрованим Пустомитівською районною державною адміністрацією 29.12.2000 (реєстраційний номер 1817), визначено, що Солонківське споживче товариство є правонаступником усіх прав та зобов`язань Солонківського ГРТКП, а також Винниківського ГРТКП і Звенигородського ГРТКП, які увійшли до його складу шляхом приєднання.

Відповідно до акту передачі основних засобів першої групи від 02.01.2001, Винниківське ГРТКП передало зі свого балансу Солонківському споживчому товариству будинок цегляний №26 в с. Дмитровичі, балансовою вартістю 11793.

Згідно акту передачі земельних ділянок від 30.01.2001, Винниківським ГРТКП передано Солонківському споживчому товариству земельну ділянку під магазином в с. Дмитровичі, площею 0,02 га.

З наведеного вбачається, що позивач добросовісно заволодів частиною будівлі магазину «Продукти» в с. Дмитровичі Пустомитівського району, Львівської області по вул. Львівська, 5а, (стара адреса Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Дмитровичі, вул. б/н, буд. б/н), однак, останнім не оформлено право власності на вказане майно.

У доповненнях до відзиву на позов (а. с. 221-223) відповідач зазначає, що позивач тривалий час володів та користувався спірним майном, не будучи власником такого майна, оскільки правильно не оформив документів на володіння ним.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 24.02.2020 у справі № 914/8/20, (якою скасовані рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2020 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 про відмову у задоволенні позову у даній справі і направлено її на новий розгляд) факт володіння споживспілкою спірним приміщенням щонайменше з 1990-х років визнав і представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції, що підтверджується аудіозаписом судового засідання на цифровому носії CD-R.

Таким чином, відповідач визнав обставину відкритого та безперервного володіння позивачем спірним приміщенням щонайменше з 2001 року, а тому в силу частини 1 статті 75 ГПК України така обставина не підлягає доказуванню. Отже, суди допустили порушення статей 7, 75 ГПК України

Дорученням голови Районної державної адміністрації № 25 від 14.06.2011 зобов`язно, зокрема, Винничківському сільському голові сприяти виготовленню права власності на будівлі магазинів, що знахлдяться на балансі споживчої кооперації.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що Солонківське споживче товариство зверталося до сільського голови Винничківської сільської ради з листами від 01.06.2011 №75 (підписаний головою правління) та від 30.06.2011 №90 (підписаний головою правління та її членами) в яких просило прийняти рішення для виготовлення свідоцтва про право власності на будівлю магазину «Продукти» в с. Дмитровичі.

Розглянувши вказані вище звернення, Виконавчий комітет Винничківської сільської ради прийняв рішення №31 від 30.06.2011, яким відмовлено Солонківському споживчому товариству у наданні дозволу для виготовлення свідоцтва про право власності на будівлю магазину «Продукти» у с. Дмитровичі, з тих підстав, що вказане приміщення мешканці села будували за власний кошт для проживання священника (плебанія).

Після прийнятих рішень Солонківське споживче товариство продовжувало володіти зазначеним вище майном, відомості про нового власника на зазначене майно у матеріалах справи відсутнє.

Після зміни адреси нерухомого майна магазину «Продукти» в с. Дмитровичі (рішенням Давидівської сільської ради ОТГ №1088-15/2017 від 03.11.2017) зі старої адреси (Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Дмитровичі, вул. б/н, буд-) на нову (Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Дмитровичі, вул. Львівська, буд.5а), позивач звернувся до сільського голови Давидівської сільської ради з листом №76 від 17.07.2018.

У вказаному листі позивач на підставі постанови №1618 від 08.12.1939 «Про кооперативні організації західних областей України» та постанову Пустомитівської РСС №104 від 24.06.1964 просив надати дозвіл на виготовлення свідоцтва про право власності на частину будівлі магазину «Продукти» в с. Дмитровичі по вул. Львівська, 5а, що знаходиться на балансі споживчого товариства та дозвіл на виготовлення детального плану про передачу земельної ділянки в оренду площею 0,02 га, яка закріплена за вказаним магазином, посилаючись на те, що Солонківське споживче товариство є правонаступником всіх прав та зобов`язань Винниківського ГРТКП.

За результатами розгляду вказаного вище листа позивача рішенням виконавчого комітету Давидівської ОТГ від 31.08.2018 №158 відмовлено Солонківському споживчому товариству у наданні такого дозволу, у зв`язку з тим, що будівля збудована за кошти громади с. Дмитровичі Пустомитівського р-ну Львівської області.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується те, що Солонківське споживче товариство здійснювало ряд дій для того, щоб належним чином оформити право власності на нерухоме майно (магазин), який знаходиться на вул. Львівська, 5а, с. Дмитровичі, Пустомитівський р-н, Львівська область. Поряд з тим, орган місцевого самоврядування, до компетенції якого належало вирішення даного питання, відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення свідоцтва про право власності на частину будівлі магазину «Продукти» в с. Дмитровичі по вул. Львівська, 5а, перешкоджаючи тим самим позивачу у належності оформлення за ним права власності на майно, яке належало йому як правонаступнику Солонківського ГРТКП, Винниківського ГРТКП і Звенигородського ГРТКП.

Наведене свідчить про фактичну чесність позивача у його поведінці і прагненні забезпечити виконання цивільних обов`язків, зокрема, щодо належного оформлення правовстановлюючих документів на частину будівлі магазину «Продукти» в с. Дмитровичі по вул. Львівська, 5а, що підтверджується відповідними листами-зверненнями до відповідача.

Разом з тим, намагаючись здійснити належне оформлення права власності на майно позивач продовжував відкрито користуватись ним, що не заперечується також і відповідачем у справі, у період з 2001 по момент ухвалення рішення виконавчого комітету Давидівської ОТГ від 31.08.2018 №158 (про скасування якого, серед іншого, заявлено позов у даній справі).

Таким чином, Солонківське споживче товариство добросовіно заволодівши, безперервно відкрито володіло нерухомим майном (будівлею магазину в с. Дмитровичі по вул. Львівська, 5а) понад 17 років, що в силу положень ст. 344 ЦК України, свідчить про набуття ним права власності на вказане майно.

Однак поряд з тим таке його право порушене прийнятим Давидівською сільською радою ОТГ рішенням № 2346-30/2018 від 28.09.2018, яким вирішено зареєструвати право комунальної власності на нежитлові приміщення за адресою: с. Дмитровичі по вул. Львівська, 5а (стара назва вулиці без назви, будинок б/н) за територіальною громадою Давидівської ОТГ в особі Давидівської сільської ради ОТГ з подальшим включенням його до переліку об`єктів права комунальної власності. Дане рішення стало підставою реєстрації права комунальної власності на вказану будівлю за територіальною громадою.

Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З наведеного вбачається, що оскільки, як наведено вище, рішення Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади № 2346-30/2018 від 28.09.2018 «Про реєстрацію права власності на нерухоме майно за територіальною громадою Давидівської ОТГ та включення його до переліку об`єктів права комунальної власності» прийняте з порушенням положень чинного законодавства України і таке порушує право на набуття позивачем права власності на нерухоме майно, яким він добросовісно заволодів і володів ним більше 17 років, то обгрунтованою є позовна вимога Солонківського споживчого товариства про визнання за ним права власності на нежитлові приміщення (магазин) загальною площею 70 м. кв. за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Дмитровичі, вул. Львівська, буд.5а, у зв`язку із чим правомірним є висновок суду першої інстанції про її задоволення.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2021 у справі № 914/8/20 залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.05.2022.

Головуючий -суддяМарко Р.І.

СуддяПлотніцький Б.Д.

СуддяГалушко Н.А.