Рішення

від 23.05.2022 по справі 920/1355/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.05.2022м. СумиСправа № 920/1355/21

Господарський суд Сумської області, у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1355/21

за позовом: Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласна дитяча клінічна лікарня (40031, м. Суми, вул. Ковпака, 22, код ЄДРПОУ 03338126)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Суми (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35, код ЄДРПОУ 41884537)

про визнання додаткової угоди нікчемною,

представники сторін:

позивача Четвертак Л.В.;

відповідача Брухно В.С.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернувся позивач з позовом, в якому просить суд визнати додаткову угоду № 8 від 30.12.2020 до договору постачання електричної енергії споживачу № 161381 від 06.01.2020 нікчемною та стягнути витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою від 21.12.2021 суд постановив відкрити провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 20.01.2022.

10.01.2022 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, оскільки, виходячи зі змісту ст. 20 ГК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством) і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову. Також представник відповідача зазначає, що оспорювана додаткова угода є правомірною та не вважається нікчемною чи такою, що порушує права, свободи чи інтереси позивача. Крім того, він просить суд відмовити у задоволенні заяви про стягнення з відповідача судових витрат.

28.01.2022 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що оскільки ТОВ Енера Суми не визнає недійсність додаткової угоди №8, у позивача є єдиний спосіб захисту своїх порушених прав з метою забезпечення ефективного поновлення порушеного права, зокрема, визнання в судовому порядку правочину нікчемним.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.02.2022 відкладено підготовче засідання на 01.03.2022, 10:40.

Однак 01.03.2022 розгляд справи не відбувся у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану відповідно до Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, зміною територіальної підсудності судових справ господарського суду Сумської області в умовах воєнного стану відповідно до розпорядження Верховного Суду від 22.03.2022 №12/0/9-22 та відновленням із 25.04.2022 територіальної підсудності судових справ відповідно до розпорядження Верховного Суду від 22.04.2022 №25/0/9-22.

Ухвалою від 26.04.2022 суд призначив підготовче засідання на 10.05.2022.

Ухвалою від 10.05.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.05.2022.

У судовому засіданні 19.05.2022 оголошено перерву до 24.05.2022.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створено належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази в справі, суд встановив наступне.

За результатами проведеної закупівлі на підставі Закону України «Про публічні закупівлі» 06.01.2020 ТОВ «Енера Суми» (постачальник) та КНП СОР «ОДКЛ» (споживач) уклали договір постачання електричної енергії споживачу від 06.01.2020 № 161381, відповідно до умов якого п. 2.1. договору постачальник продає споживачу з 01.01.2020 по 31.12.2020 товар електричну енергію «код ДК 021:2015-09310000-5» для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються до механізму визначення цін електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Загальна сума цього договору становить 1647562,00 грн з ПДВ в тому числі на січень березень 420000,00 грн з ПДВ: сума згідно кошторисних призначень складає 1441402,00 грн з ПДВ в тому числі на січень березень 365000,00 грн з ПДВ; сума за рахунок відшкодування складає 206160,00 грн з ПДВ в тому числі на січень березень 55000,00 грн з ПДВ.

Зобов`язання по договору закупівлі виникають залежно від реального фінансування та визначаються додатковими угодами до даного договору (абз. 3 п. 5.1. договору).

Загальна сума зобов`язань визначених у додаткових угодах не може перевищувати ціну даного договору. Обсяг закупівлі на 2020 рік становить 959000 кВт*год згідно цін (тарифів) електричної енергії визначених у додатку 2 до договору. (абз. 4 п. 5.1. договору).

Згодом додатковими угодами № 2 від 20.02.2020, № 3 від 11.03.2020 та № 5 від 23.10.2020 до договору сторони зменшили обсяги закупівлі електричної енергії (959000 кВт*год), які остаточно склали 816741 кВт*год.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов`язань сторонами, крім випадків визначених ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (ст. 41) та умовами даного договору, зокрема: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми визначеної у договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі не переробної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведеть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг; 6) зсіни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживачів цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу або таких показників, зміни біржових коригувань, регулювання цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі (абз. 5 п. 5.1. договору).

Згідно з п. 5.13. договору комерційна пропозиція яка є додатком 2 до цього договору, має містити наступну інформацію: 1) ціну (тариф) електричної енергії, у т.ч. диференційовані ціни (тарифи); 2) спосіб оплати; 3) термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк оплати; 4) визначення способу оплати послуг з розподілу через постачальника з наступним переведенням цієї оплати послуг з розподілу через постачальника з наступним переведенням цієї оплати постачальником оператору системи; 5) розмір пені за порушення строків оплати або штраф; 6) розмір компенсації споживачу за недодержання постачальником якості надання комерційних послуг; 7) розмір штрафу за дострокове розірвання договору у випадках, не передбачених умовами договору; 8) термін дії договору та умови пролонгації; 9) дата та підпис споживача; 10) можливість надання пільг, субсидій. Після прийняття споживачем комерційної пропозиції постачальника внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 13.2. договору останній укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач та набирає законності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

Комерційна пропозиція, що є додатком № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 161381 від 06.01.2020, зокрема визначає строк дії договору, а саме: «Договір вступає в силу з 01.01.2020 та діє до 31.12.2020, а вчастині проведення розрахунків договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Дія договору може бути припинена достроково в порядку та на підставах, що передбачені умовами договору та чинним законодавством України».

Як зазначає позивач, в жодних умовах договору на постачання електричної енергії споживачу від 06.01.2020 № 161381, укладеного за результатами проведених відкритих торгів, не було передбачено можливості продовжити термін дії договору, окрім продовження на період проведення тендерних закупівель на наступний рік відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», що прямо визначено в додатку № 4 Порядку змін умов договору про постачання до договору від 06.01.2020 № 161381.

Згідно з п. 1.6. додатку № 4 до договору істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п. 1 п. 8 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (в новій редакції Закону України «Про публічні закупівлі» ст. 41), а саме: 1.6.1. зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 1.6.2. зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 1.6.3. покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення усми, визначеної в договорі; 1.6.4. продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин не переробної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 1.6.5. узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 1.6.6. зміни ціни у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів пропорційно до зміни таких ставок; 1.6.7. зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Пунктом 1.6.8. додатку № 4 до договору встановлено порядок зміни терміну дії договору, а саме: «Дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку».

30.12.2020 між ТОВ «Енера Суми» (учасник) та Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» (замовник) укладено додаткову угоду № 8 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 161381 від 06.01.2020.

Зокрема, відповідно до умов додаткової угоди № 8 від 30.12.2020 до договору, сторони виклали п. 1.2. договору в новій редакції: «Учасник зобов`язується у 2020 році та у січні березні 2021 року поставити замовникові електричну енергію у відповідності до договору про постачання електричної енергії споживачу від 06.01.2020 № 161381, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити її в повному обсязі».

Додатковою угодою № 8 від 30.12.2020 сторони виклали п. 5.2. договору в новій редакції: «Строк (термін) поставки електричної енергії протягом січня грудня 2020 року та січня березня 2021 року, згідно з умовами поставки електричної енергії, визначеними умовами основного договору».

Додатковою угодою № 8 від 30.12.2020 сторони виклали п. 10.1. договору в новій редакції: «Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє по 31.03.2021, але в будь якому разі до проведення повних взаєморозрахунків між сторонами. Сторони, користуючись правом, наданим їм ч. 3 ст. 631 ЦК України, домовились, що умови цього договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 06.01.2020».

Як зазначає позивач, не враховуючи всі вищезазначені умови договору від 06.01.2020 № 161381, за ініціативою та за проектом постачальника 30.12.2020 додатковою угодою № 8 внесено зміни в істотні умови договору, зокрема у строк дії договору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що при укладенні додаткової угоди № 8 від 30.12.2020 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 161381 від 06.01.2020 порушено вимоги Закону України «Про публічні закупівлі».

Позивач наголошував, що додаткова угода № 8 від 30.12.2020 породжує правові наслідки в частині продовження терміну дії договору постачання від 06.01.2020 № 161381 до 31.03.2021 та на думку постачальника надає право останньому постачати споживачу товар протягом січня березня 2021 року всупереч інтересам споживача та без замовлення споживачем обсягів електричної енергії по ціні, яку споживач також не узгоджував з постачальником, ці умови призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін (суттєву зміну істотних умов договору, зокрема збільшення ціни договору на 548657,25 грн та збільшення кількості товару на 154932 кВт*год. від замовленої кількості, що була передбачена вимогами на закупівлю). Отже, позивач вважає, що додаткова угода № 8 від 30.12.2020 є нікчемною згідно зі ст. ст. 41, 43 Закону України «Про публічні закупівлі» і, відповідно, не породжує жодних правових наслідків для сторін і просить суд відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України визнати її нікчемною.

Позивач посилається на те, що під час укладення спірної додаткової угоди до договору постачальник ввів в оману споживача та допустив зловживання своїм правом на зміну умов договору, тому споживач помилково підписав додаткову угоду № 8 від 30.12.2020, помилково не врахував вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» та відповідно умови, визначені п. 5.1, п. 13.2. договору про постачання електричної енергії споживачу № 161381 від 06.01.2020, додатками №№ 2, 4 до договору, що є чинні та дійсні та не змінені додатковою угодою № 8 від 30.12.2020.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання нікчемною додаткової угоди № 8 від 30.12.2020 до договору постачання електричної енергії споживачу № 161381 від 06.01.2020.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні засади недійсності договорів та правові визначені статтею 215 ЦК України, якою закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади з метою забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

При цьому, частинами 4, 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови, що таке покрашення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку ; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та або пільг з оподаткування. 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Plaits, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни, 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Відповідно до частини 6 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Як вже зазначалося вище, ця вимога закону також надійшла своє відображення та міститься в положеннях (п.1.6.8) додатку №4 до договору.

Як установлено, додаткова угода №8 до договору укладалася для продовження дії угоди на час проведення процедури закупівлі на початку 2021 року. Позивач підписав додаткову угоду, що продовжила дію договору до 31 березня, не заперечуючи його та не наполягаючи на меншому та достатньому строці для проведення згаданої процедури. Доказів на спростування цього позивачем суду не надано.

Пунктом 2 частини 1 статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі» унормовано, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Отже, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанови від 05.06.2018р. у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018р. у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019р. у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У разі наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Велика Палата Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) та від 04.06.2019р. у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Як вбачається з матеріалів справи, в якості правової підстави позову для визнання недійсною додаткової угоди до договору Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» було зазначено порушення вимог частини 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Поряд з цим, у силу приписів статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі» договори укладені з порушенням вимог частини четвертої статті 41 вказаного Закону є нікчемними, а отже визнання додаткової угоди до договору нікчемною не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону (пункт 97 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

При цьому суд зауважує, що позивачем не заявлялась вимога про застосування наслідків недійсного правочину, як-то стягнення коштів тощо.

Що стосується посилань позивача на те, що додаткова угода була підписана у зв`язку з введенням постачальником споживача в оману, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Під обманом необхідно розуміти умисне введення в оману особу, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач).

Разом з тим, позивачем не доведено, що відповідачем повідомлялись відомості, які не відповідають дійсності, або що відповідач замовчував обставини, що мали істотне значення для укладення додаткової угоди.

Позивачем не доведено, що відповідачем вчинялись певні винні, навмисні дії, що свідчили б про намагання відповідачем запевнити позивача про такі властивості й наслідки додаткової угоди № 8, які насправді наступити не можуть.

Крім того суд зазначає, що укладання додаткової угоди є правом, а не обов`язком сторін. І кожна сторона має право пропонувати та настоювати на своїй редакції додаткової угоди. І в разі погодження всіх умов додаткової угоди підписується сторонами і є укладеною.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що додаткову угоду № 8 від 30.12.2020 укладено саме під впливом обману.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту та презумпцію правомірності правочину.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог з покладенням судових витрат на позивача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.05.2022.

СуддяВ.В. Яковенко