Рішення

від 26.05.2022 по справі 280/12396/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 травня 2022 року Справа № 280/12396/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «АССОЛЬ»

до Запорізької митниці

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

13.12.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» (даліпозивач, ПМВКП «Ассоль») до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23.09.2021 за № UA112100/2021/000002/2 Запорізької Митниці Державної Митної Служби України;

- визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA112100/2021/00003 від 23.09.2021 Запорізької Митниці Державної Митної Служби України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними.

Ухвалою судді від 20.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження безповідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у поданому 06.01.2022 відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказав на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 27.02.2021 позивач (Покупець) та ТОВ Торговий Дім «Каток» (Постачальник) уклали контракт №99-ТД, за умовами якого Постачальник здійснює продаж товару згідно специфікацій, а Покупець оплачує цей товар а саме: запасні частини до тракторів та бульдозерів.

27.07.2021, сторони уклали додаткову угоду №1 до вказаного Контракту, де виклали в новій редакції умови оплати за товар, який поставляється.

Перелік товару, що поставляється за своїм характером є запчастинами на тракторну/бульдозерну техніку що використовується в дорожньо-будівельній промисловості. Товар, з приводу митного оформлення якого між сторонами по справі виникли спірні правовідносини (в рамках дійсного позову), вказаний у специфікації № 1 від 27.07.2021 та специфікації №2 від 29.07.2021

Повний перелік товару, що поставлявся вказаний:

- у рахунку-фактурі №114 від 25.07.2021 до специфікації №1 від 27.07.2021 контракту №99-ТД від 27.07.2021 року.

- у рахунку-фактурі №113 від 25.07.2021 до специфікації №2 від 29.07.2021 контракту №99-ТД від 27.07.2021.

Рахунок-фактура №114 була подана у двох редакціях до митного, що підтверджується матеріалами даної справи, з урахуванням змін, які вказані у листі № б/н від 16.09.2021, а саме мовою оригінала: В счет фактуре №114 от 25.08.2021 в поз.31: 51-67-126СП Пара плунжерная - в графе страна происхождения правильным следует считать - Китай, Россия - указано неверно.

Сумарна вартість товару, який поставляється та який вказаний рахунку-фактурі №114 від 25.07.2021 до специфікації №1 від 27.07.2021 контракту №99-ТД від 27.07.2021 та у рахунку-фактурі №113 від 25 липня 2021 року до специфікації №2 від 29.07.2021 контракту №99-ТД від 27.07.2021 3 862 821,00 рублів РФ

Умови поставки FCA Челябінськ, РФ (Інкотермс 2010).

21.09.2021 підприємством ПМВКП «Ассоль» до митного контролю та митного оформлення подано митну декларацію (далі - МД), режим ІМ 40, якій було присвоєно UA112100/2021/000207.

До митного оформлення вказаного товару до митниці разом з митною декларацією від № UA112100/2021/000207 від 21.09.2021: Сертифікат якості (Certificate of quality) №33 від 20.08.2021; Сертифікат якості (Certificate of quality) №54 від 23.08.2021; Пакувальний лист (Packing list) 113/114 від 25.08.2021; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №113, від 25.08.2021р.; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №114, від 25.08.2021р.; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №1220125 від 25.08.2021; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №113 від 25.08.2021; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №114 від 25.08.2021; Заявка на трансп.№19.08/21 від 19.08.2021; Платіжне доручення №42 від 29.07.2021; Платіжне доручення №44 від 10.08.2021; Платіжне доручення №52 від 08.09.2021; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги св-0000030 від 27.08.2021; Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №6722 від 31.08.2021; Довідка про трансп. витрати №2 від 27.08,2021, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується №99-ТД від 27.07.2021; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №1 від 26.08.2021; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №1 від 27.07.2021; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №2 від 29.07.2021; Договір (контракт) про перевезення №30/11/2020 від 30.11.2020; Заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що до продукції не входять технічні засоби, призначені для передавання та/або приймання радіосигналів радіослужбами; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. №7461676; Рахунок на оплату №134 від 14.12.2020р.; АКТ про пров.фіз. огляду тов від 17.09.2021; Доручення №01/02/21/1 від 01.02.2021; Лист №11/08.1 від 11.08.2021; Лист б/н від 16.09.2021; Рахунок на оплату №098 27.07.2021р.; Рахунок на оплату №101 від 10.08.2021; Єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів №17 від 31.08.2021;

При проведенні перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідачем виявлено наступне: Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів дійшов висновку, що у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ:

Відповідно до частини 3 ст. 53 Митного кодексу України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості відповідачем встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості: 1. Згідно Специфікації №1 від 27.07.2021 визначені умови оплати за товар: «Покупатель обязуется внести предоплату не менее 50% в течении 10 рабочих дней с даты выставления счета на оплату, оставшуюся часть в течении 12 рабочих дней с даты отгрузки (даты указанной в графе «С» таможенной декларации), до оформлення не було надано листа про відвантаження грузу та митну декларацію країни відправлення де в графі «С» повинна бути вказана дата, що не дає можливості впевнитися в дотриманні термінів оплати за товар. Враховуючи зазначене, у митниці є сумніви, що заявлена митна вартість товарів не ґрунтується на «дійсній вартості» та відповідно, що надані до митного оформлення документи не містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів містять розбіжності та суперечливі відомості.

Відповідачем, враховуючи норми ч.6ст.53 Митного кодексу України, декларанту запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) митну декларацію країни відправлення Також повідомляємо, що згідно ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Позивачем 23.09.2021 надано лист №ВЕД-1841 від 23.09.2021, в якому він повідомив відповідача: Митним органом не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому документах зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що унеможливлює законне витребування додаткових документів за частиною 3 статті Митного кодексу України. Всі документи, які передбачені ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, до митного органу є наданими.»

23.09.2021 Відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості за № UA112100/2021/000002/2, відповідно до якого митну вартість товару було визначено згідно до ч.2 ст. 64 МК України за резервним методом: По товару №2 - 6,17 USD за кг за МД від 22.07.2021 № UA112090/2021/000274; по товару №3 - 6,16 USD за кг за МД від 29.04.2021 № UA110240/2021/001538, по товару №4 - 5,22 USD за кг за МД від 15.03.2021 № UA110250/2021/000250; по товару №5 - 6,16 USD за кг за МД від 29.04.2021 № UA110240/2021/001538, по товару №15 - 3,80 USD за кг за МД від 29.04.2021 № UA110240/2021/001538.

На підставі Рішення про коригування митної вартості товарів Відповідачем також було видано Позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA112100/2021/00003 від 23.09.2021 . згідно з якою за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причин коригування митної вартості товару.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 Митного кодексу України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 Резервний метод МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності (постанова ВС від 05.12.2019 у справі № 826/3120/16, від 14.11.2019 у справі № 814/264/16 тощо).

Під час здійснення Запорізькою митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом у митного органу виникли сумніви щодо дійсної вартості товару, оскільки встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості «Згідно Специфікації №1 від 27.07.2021 визначені умови оплати за товар: «Покупатель обязуется внести предоплату не менее 50% в течении 10 рабочих дней с даты выставления счета на оплату, оставшуюся часть в течении 12 рабочих дней с даты отгрузки (даты указанной в графе «С» таможенной декларации), до оформлення не було надано листа про відвантаження грузу та митну декларацію країни відправлення де в графі «С» повинна бути вказана дата, що не дає можливості впевнитися в дотриманні термінів оплати за товар.»

Позивачем 23.09.2021 надано лист №ВЕД-1841 від 23.09.2021, в якому він повідомив відповідача що всі документи, які передбачені ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, до митного органу є наданими.

Суд ззазначає, що питання строків оплати та відвантаження-приймання товарів за господарськими договорами відноситься до виключної компетенції сторін договорів. Митні органи не мають повноважень щодо пред`явлення зауважень стосовно строків і порядку виконання договорів. Сам факт відсутності зауважень і суперечностей між партнерами свідчить про нормальний хід господарських взаємовідносин, що склались.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митного органу при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Так, в адресу ПМВКП Ассоль відвантажено, згідно рахунків-фактур від 25.08.2021 р.№113, №114 по специфікації від 29.07.2021р. №2 та специфікації від 27.07.2021р. №1 до контракту від 27.07.2021. №99-ТД відповідно, товару на загальну суму 3862821 рос. руб. 00 коп.

По специфікації № 1 було відвантажено товару по рахунку-фактурі від 25.08.2021 №114 на суму 3660699 рос. руб. 00 коп. та здійсненні наступні платежі:

--2696619 рос. руб. 50 коп. - складає 50% від суми Специфікації №1 від 27.07.2021, що відповідає умовам п.3 Специфікації, згідно платіжного доручення №42 від 29.07.2021 (на основі рахунку №098 від 27.07.2021)

- 1830349 рос. руб. 50 коп. - складає 50% від вартості відвантаженого товару по Специфікації №1 від 27.07.2021, що відповідає умовам п.1 Додаткової угоди №1 від 26.08.2021р. до Специфікації №1 від 27.07.2021, згідно платіжного доручення №52 від 08.09.2021р.

По специфікації № 2 було відвантажено товару по рахунку-фактурі від 25.08.2021 №113 на суму 202122 рос. руб. 00 коп. та здійсненні наступні платежі: - 221570 рос. руб. 100 коп. складає 100% від суми Специфікації №2 від 29.07.2021, що відповідає умовам п.3 Специфікації, згідно платіжного доручення №44 від 10.08.2021 (на основі рахунку №101 від 10.08.2021) .

Усі числові значення в них є відповідними, тому вважаємо що у митниці була можливість узагальнити числові значення за цією специфікацією та упевнитись в точності та достовірності числових значень, зазначених в митній декларації, що впливають на митну вартість товару.

Відтак, суд вважає, що митний орган мав можливість пересвідчитись у достовірності митної вартості заявленої декларантом за ціною договору.

Так, ВС у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей….

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів у декларанта.

Проте, на підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, відповідачем повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір купівлі-продажу та додатки до нього у разі їх наявності; 2) договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку транспортного засобу; 3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 4) каталоги, специфікації, прейскуранти; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, про вартість транспортного засобу.

Також відповідно до частини 6 статті 53 МК України декларанту було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Слід зазначити, що з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим митниця може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі можливі документи, передбачені у статті 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зауважує, що витребовуючи весь перелік додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, передбачений ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган не обґрунтував яким чином кожен з витребуваних документів може усунути розбіжність або підтвердити заявлену мину вартість товару.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Також згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

У відповідності до ч.З ст.337 МКУ проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів. Відповідно до ст. 33 МКУ митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості по товарам :По товару №2 - 6,17 USD за кг за МД від 22.07.2021 № UA112090/2021/000274; по товару №3 - 6,16 USD за кг за МД від 29.04.2021 № UA110240/2021/001538, по товару №4 - 5,22 USD за кг за МД від 15.03.2021 № UA110250/2021/000250; по товару №5 - 6,16 USD за кг за МД від 29.04.2021 № UA110240/2021/001538, по товару №15 - 3,80 USD за кг за МД від 29.04.2021 № UA110240/2021/001538.

Верховним Судом у Постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено наступне: ...Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у Постанові від 27 липня 2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 23.09.2021 № UA112100/2021/000002/2, у ньому зазначено лише про наявність у митниці інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Однак, оскаржуване рішення такої інформації не містить.

Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На думку суду, позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Відтак, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 23.09.2021 за № UA112100/2021/000002/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA112100/2021/00003 від 23.09.2021 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 9118, 86 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці Держмитслужби.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що 01.10.2021 між адвокатом Супрун А.В. та ПМВКП «АССОЛЬ» укладено договір № 011021 та додатковуугоду № 1 до нього відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надати правничу допомогу та представляти інтереси клієнта в адміністративній справі за позовом до Запорізької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.09.2021 за № UA112100/2021/000002/2 Запорізької Митниці Державної Митної Служби України; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA112100/2021/00003 від 23.09.2021 Запорізької Митниці Державної Митної Служби України.

ПМВКП АССОЛЬ сплачено згідно платіжного доручення № 0510 від 01.10.2021 на користь ОСОБА_1 4500,00грн. витрат за надання правничої допомоги.

ПМВКП АССОЛЬ сплачено згідно платіжного доручення № 7034від 09.11.2021 на користь ОСОБА_1 4500,00грн. витрат за надання правничої допомоги.

Відповідач у відзиві вважає заявлені до відшкодування суми витрат на правничу допомогу непідтвердженими, завищеними. Звертає увагу суду на те, що позивачем не надано до суду доказів про відсутність у штаті позивача юрисконсульта та/або адвоката та потреби у професійній правничій допомозі адвоката, не надано доказів розумної економічної причини (ділової мети) щодо взаємовідносин з адвокатом. Також, зазначає, що відшкодовуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір, такі витрати повинні бути фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Крім того, зауважує, що законодавство вимагає від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, надання доказів щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, чи доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу фактично адвокат витратив на виконання робіт.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Так, за положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Водночас ВС КАС у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 дійшов такого висновку: якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов`язковим. Оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а отже є визначеним.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Зокрема, суд враховує позицію ВС КАС від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням предмету спору, його складності з точки зору адміністративного судочинства, кількості наявних у справі доказів, а також часу витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, суд вважає доведеним та співмірним розмір витрат в сумі 4500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «АССОЛЬ» (71603, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, бул. Центральний, буд. 43, код ЄДРПОУ 20470908) до Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12, код ЄДРПОУ ВП 44005647) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів від 23.09.2021 за № UA112100/2021/000002/2.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення з № UA112100/2021/00003 від 23.09.2021 Запорізької митниці.

Стягнути на користь Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» судовий збір в розмірі 9118,86 грн. (девять тисяч сто вісімнадцять гривень 86 копійок) та витрати на правничу допомогу у сумі 4500 грн. 00 коп. (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці.

В іншій частині вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова