Рішення

від 26.05.2022 по справі 420/1463/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1463/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Торгівельної фірми «Антошка» (вул.Боженка,19, м.Одеса, 65098) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства Торгівельної фірми «Антошка» до Головного управління ДПС в Одеській області за результатом якого позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2022 року за № 0000/959/0701 на загальну суму 271600 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2022 року за № 0000/960/0701 на загальну суму 1 223 176 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що формуючи висновок про нереальність господарських операцій з контрагентами позивача, фіскальний орган керувався доказами, які не можуть складати основу акту перевірки. У свою чергу, реальність згаданих операцій підтверджується належними первинними документами, з огляду на що, оскаржувані ППР є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 26.01.2022 року відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання по справі на « 21» лютого 2022 року о « 10» годині « 00» хвилин за участю сторін. Визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.04.2022 року задоволено заяву представника позивача від 18.05.2022 року про розгляд справи №420/1463/22 у порядку письмового провадження. Закрито підготовче провадження у справі. Призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без виклику учасників судочинства, з ухваленням судового рішення « 27» травня 2022 року..

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

На підставі направлень, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області:

№16346/15-32-07-01 вiд 29.11.2021 - головному державному інспектору відділу планових перевірок управління податкового аудиту Головного управління в Одеській області Любкевичу Сергію Богдановичу;

№16347/15-32-07-01 вiд 29.11.2021 - головному державному інспектору відділу планових перевірок управління податкового аудиту Головного управління в Одеській області Курманенку Юрію Валентиновичу;

№16348/15-32-07-01 вiд 29.11.2021 - головному державному інспектору відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту Головного управління в Одеській області Барсуковій Наталії В`ячеславівні;

№16349/15-32-07-01 вiд 29.11.2021 головному державному інспектору відділу - перевірок фінансових операцій управління податкового аудиту Головного управління в Одеській області Федоровiй Людмилі Павлівні;

№16350/15-32-07-01 вiд 29.11.2021 головному державному інспектору відділу перевірок фінансових операцій управління податкового аудиту Головного управління в Одеській області Івановій Ларисі Іванівні.

У зв`язку з зверненням директора ППТФ «АНТОШКА» Мурки Наталії Вікторівни від 10.08.2021, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI iз змінами та доповненнями, на підстав наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 29.11.2021 № 8678-п, проведена позапланова виїзна документальна перевірка приватного підприємства торгівельної фірми «АНТОШКА», код за ЄДРПОУ 25030516 (скорочена назва українською мовою - ППТФ «АНТОШКА») з питань дотримання вимог податкового, валютного та iншого законодавства за період з 01.10.2019 по 30.06.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки складений Акт про результати виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства торгівельна фірма «Антошка» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2019 по 30.06.2021 №29830/15-32-07-01/25030516 вiд 24.12.2021, в якому встановлені порушення:

1. п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст. 135, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України в результаті чого знижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 271600 грн., у тому числі за 2020 рік у сумі 271600 грн.

2. п. 198.1, п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI iз змінами та доповненнями, в результаті чого податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 815457 грн., в тому числі за жовтень 2019 року на суму 209641 грн., за листопад 2019 року на суму 142561 грн., за грудень 2019 року на суму 98808 грн., за січень 2020 року на суму 38225 грн., за вересень 2020 року на суму 175131 грн. за жовтень 2020 року на суму 87565 грн., за грудень 2020 року на суму 63526 грн.

На підставі акту перевірки Головне управління ДПС в Одеській області прийняло:

податкове повідомлення рішення від 18 січня 2022 року за №0000/959/0701 на загальну суму 271600 грн.;

податкове повідомлення рішення від 18 січня 2022 року за №0000/960/0701 на загальну суму 1 223 176 грн.;

Не погоджуючись зі згаданими ППР, ТОВ «Антошка» звернулось з позовною заявою. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) (п.п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Приписами пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За результатами перевірки складений Акт про результати виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства торгівельна фірма «Антошка» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2019 по 30.06.2021 №29830/15-32-07-01/25030516 вiд 24.12.2021 в якому зазначено наступне «...2.3) Витрати на збут (ряд. 2250 Звіту про Фінансові результати (Форма №2)) задекларовано у загальній сумі 498132,0 тис.грн. встановлено, що на формувавння цих показників мало вплив витрат на збут.1. На порушення п.1 ст 9. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV iз змінами і доповненнями та п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 ППТФ «Антошка» у рядку 2150 - Витрати на збут звіту про Фінансові результати за 2020 рік відображено суму витрат, без належного підтвердження первинними документами у розмірі 1508889 грн.

А саме, ППТФ «Антошка» включило у грудні 2020 року суму 1508889 грн. до складу витрат, які відображено у складі витрат у рядку 2150 - Витрати на збут звіту про фінансові результати 2020 рiк без належного документального підтвердження таких витрат.

У бухгалтерському обліку вартість вказаних послуг відображено у грудень 2020 року проводкою Дт 93 Кт 6851.

Згідно п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Згідно п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 до витрат на збут включають витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Українi вiд 16 липня 1999 року N 996-XIV iз змінами і доповненнями підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704. первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

На порушення п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV iз змінами і доповненнями та п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 ППТФ «Антошка» включило до складу витрат суми не підтверджені належним чином первинними документами, а саме у рядку 2150 - Витрати на збут звіту про фінансові результати за 2020 року п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями). В результаті допущеного порушення встановлено завищення витрат на загальну суму 1508889 грн., у тому числі:

4 кв. 2020 року на суму 1508889 грн.

В період проведення перевірки надавались письмові запити: від 01.12.2021, з надання пояснення та документального підтвердження щодо взаємовідносин з вказаними вище контрагентами (та завірених належним чином копій первинних документів), регістрів бухгалтерського обліку. Підприємством письмові пояснення на запити не надавались.

У періоді вчинення порушення відповідальними посадовими особами суб`єкта господарювання були:

-директор Гурєєв Сергій Олегович.

-головний бухгалтер ОСОБА_1 ...»

Крім того контролюючим органом вказано, що до перевірки не надані первинні документи, що підтверджують витрати, включені у грудні 2020 року на суму 1508889 грн. до складу витрат, які відображено у складі витрат у рядку 2150 - Витрати на збут звіту про фінансові результати 2020 рiк

Так, згідно аналізу рахунку 93 «Витрати на збут» бухгалтерському обліку встановлено. що вартість вказаних послуг на суму 1508889 грн. відображено у грудень 2020 року проводкою Дт 93 Кт 6851 «Розрахунки за іншими операціями». Документально така операція відсутня. Отже перевіркою встановлено завищення показника «Витрати на збут» на суму 1508889 грн.

Стосовно зазначеного суд вказує наступне.

За змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1. стаття 134 ПК України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1.).

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.14.1.3 п.14.1 ст.14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (ПСБО 15).

Згідно з п.п.5,7 ПСБО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

інші операційні доходи;

фінансові доходи;

інші доходи.

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до п.6 П(С)БО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п.7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Відповідно до п.11 П(С)БО 16 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Отже, податковий кредит та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично підтвердженими належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В судовій практиці суду касаційної інстанції домінуючим є таке тлумачення цих норм у їх взаємозв`язку (ст. 44, пп.14.1.36, 14.1.231 ст.14 ПК України та ст.ст.1,9 Закону України № 996-XIV): будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) слід розцінювати як належні первинні документи лише в разі фактичного здійснення господарської операції; якщо ж фактичне здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна бути спрямованою на реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом наведених норм ПК України, право платника податків на збільшення витрат податку на прибуток обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності та підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

В контексті достовірності відображених в акті перевірки №29830/15-32-07-01/25030516 вiд 24.12.2021 обставин та оцінки обґрунтованості висновків ревізорів суд враховує таке.

Відповідно до положень п.п.1.5-1.7,2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 березня 2013 року № 395 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 року за N 607/23139, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Аналіз наведених норм вказує на обов`язок контролюючого органу зафіксувати факт відмови платника податків надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби і такий факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Детальне відображення в акті змісту виявлених порушень є обов`язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника; факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.

Відповідно до рядку 2150 Звіту про фінансові результати за 2020 рiк на який посилається відповідач зазначається сума 274036000,00 грн., в даних первинного бухгалтерського обліку (оборотно-сальдова відомість за грудень 2020 р.) також не міститься суми 1508889,00 грн., таким чином не можливо встановити які саме витрати, з якими контрагентами та за якими операціями відповідачем не визнаються.

Акт перевірки у розрізі означеного епізоду не містить чіткого викладу змiсту податкових порушень з посиланням на конкретні пункти і вчих актів, що порушені платником податків; в акті не зазначено, від яких саме контрагентiв, коли, та за якими господарськими операціями здійснено витрати.

Разом із тим, як з описової частини акта перевірки, так із його висновків, не вбачається посилань на вказані обставини, зазначенi епізоди в ньому не зафіксовані, що, в свою чергу, свідчить про формальний підхід податкового органу до перевірки фінансово господарської діяльності позивача. Внаслідок цього з акта перевірки не видається за можливе зрозуміти, в якому податковому періоді позивачем нібито допущено таке податкове правопорушення.

У зв`язку з викладеним, вважаємо, що податкове повідомлення - рiшення вiд 18 січня 2022 року за № 0000/959/0701 на загальну суму грн. підлягає скасуванню.

Щодо податку на додану вартість та податкового повідомлення - рішення від 18 січня 2022 року за №0000/960/0701 на загальну суму 1 223 176 грн. суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ «СК-УСПЕХ» укладено Договір на виконання ремонтно-будівельних робіт № 01-2507/2019 від 25.07.2019, договірна ціна до договору на виконання ремонтно-будівельних робіт № 01-2507/2019 від 25.07.2019. На підтвердження реальності виконання вказаних робіт позивачем надано акт надання послуг №18 від 14.10.2019, акт виконаних робіт за договором № 01-2507/2019 від 25.07.2019.

Також, між позивачем та ТОВ «СК-УСПЕХ» укладено договір на виконання ремонтно-будівельних робіт №01-0110/2019 від 01.10.2019, договірна ціна до договору на виконання ремонтно-будівельних робіт №01-0110/2019 вiд 01.10.2019. На підтвердження реальності виконання вказаних робіт позивачем надано акт надання послуг №16 вiд 03.12.2019.

Між позивачем та ТОВ «СК-УСПЕХ» укладено договір на виконання ремонтно-будівельних робіт 01-0111/2019 вiд 01.11.2019, договірна ціна до договору на виконання ремонтно-будівельних робіт №01-0111/2019 від 01.11.2019. На підтвердження реальності виконання вказаних робіт позивачем надано акт виконаних робіт до договору №01-0111/2019 вiд 01.11.2019;

Між позивачем та ТОВ «СК-УСПЕХ» укладено договір на виконання ремонтно-будівельних робіт № 01-1409/2020 вiд 14.09.2020, акт надання послуг №27 від 17.12.2020, акт виконаних робіт до договору №01-1409/2020 вiд 14.09.2020, додаткова угода №01 від 14.11.2020, додаток №1 до додаткової угоди до договору №01-1409/2020 вiд 14.09.2020. На підтвердження реальності виконання вказаних робіт позивачем надано акт надання послуг №28 від 29.12.2020, акт виконаних робіт до додаткової угоди до договору №01-1409/2020 вiд 14.09.2020.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вимоги до первинного та зведеного документу визначені в ч.2 ст. 9 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Як зазначено колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року по справі №815/3501/15: «…Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. …».

Аналогічний висновок зроблено колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року по справі №815/1939/14: «…господарські операції … мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов`язання на підставі таких операцій.».

Як зазначено колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 31 липня 2018 по справі №808/2549/17: «…Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. У зв`язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.…».

Порядок формування податкового кредиту визначений в ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів та послуг (пп. «а» п.198.1 ст.198). Пунктом 198.2 Податкового кодексу України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Отже, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит відповідно до Податкового кодексу України для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення сум податку до складу податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам з контрагентами надані договори, акти, картки рахунків, податкові накладні, які досліджені судом.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В акті перевірки відсутній взаємозв`язок щодо зазначення які саме порушення податкового законодавства допущені позивачем з посиланням як на доказ на відповідні первинні документи, які підтверджують ці порушення, що не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015 року (далі - Порядок №727).

Суд зазначає, що підставою висновків контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства є недоліки ведення господарської діяльності контрагентами позивача та ним самим, зокрема: відсутність у них достатньої кількості трудових ресурсів та інформації про їх кваліфікацію та освіту, відсутність основних засобів та транспортних засобів, переривання ланцюгів постачання.

Щодо вказаних посилань контролюючого органу в акті перевірки на недоліки господарської діяльності контрагентів позивача, суд не бере їх до уваги, оскільки позивач як платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Вищевказана позиція відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 13 листопада 2018 року по справі №820/3279/13-а, від 25 січня 2019 року по справі №808/3411/16.

Жодного належного доказу того, що договори між позивачем та ТОВ «СК-УСПЕХ» був укладені позивачем без мети їх здійснення відповідачем до суду не надано.

Надані до суду первинні документи по взаємовідносинам позивача з контрагентами в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити. Докази того, що ці первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання послуг від контрагентів.

При розгляді справи судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірного правочину були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечується відповідачем.

Головним управлінням ДПС в Одеській області не надано доказів на підтвердження правомірності винесених податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2022 року за №0000/960/0701 на загальну суму 1223176,00 грн.

Враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства України, оскільки факти, які встановлені в акті перевірки не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкту владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства Торгівельної фірми «Антошка» (вул.Боженка,19, м.Одеса, 65098) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18 січня 2022 року за №0000/959/0701 на загальну суму 271600,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18 січня 2022 року за №0000/960/0701 на загальну суму 1223176,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, вул.Семінарська 5, м.Одеса) на користь Приватного підприємства Торгівельної фірми «Антошка» (вул.Боженка,19, м.Одеса, 65098, код ЄДРПОУ 25030516) судовий збір у розмірі 22421,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко