Ухвала

від 26.05.2022 по справі 600/1996/22-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

27 травня 2022 р. м. Чернівці Справа №600/1996/22-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Маренич І.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернівецькій області, заступника начальника Головного управління національної поліції в Чернівецької області Чубея Олександра Дмитровича про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління національної поліції в Чернівецькій області (далі - відповідач-1), заступника начальника Головного управління національної поліції в Чернівецької області Чубея Олександра Дмитровича (далі - відповідач-2) в якому просив :

- визнати розгляд звернення ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернівецькій області від 11.05.2022 необ`єктивним (упередженим);

- визнати протиправною відмову заступника начальника Головного управління національної поліції в Чернівецької області Чубея Олександра Дмитровича задовольнити вимогу ОСОБА_1 про проведення службового розслідування у відношенні слідчого Торського, за наявності даних про недотримання ним норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування;

- зобов`язати Головне управління національної поліції в Чернівецькій області, провести службове розслідування у відношенні слідчого Торського, оскільки наявні дані про недотримання ним норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування;

- зобов`язати відповідачів відшкодувати завдану ОСОБА_1 їх неправомірними діями, бездіяльністю та рішеннями моральну (немайнову) шкоду у визначеному судом грошовому виразі.

- встановити строк та зобов`язати відповідачів подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;

- у випадку задоволення позовних вимог всі судові витрати, а також визначену судом суму моральних збитків, стягнути з відповідачів на користь Благодійної Організації "Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим», ЄДРПОУ: 39696398, IBAN:UA 223226690000026007300905964.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у адміністративній справі, суд виходить з наступного.

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Статтею 10 Закону № 2939-VI визначено, що кожна особа має право:

1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;

2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;

3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;

4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;

5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (ч. 3 ст. 23 Закону 2939-VI).

Відповідно до положень пункту 6 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

В свою чергу, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, які він повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Слід звернути увагу, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ, необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини 1 статті 1 Кримінально процесуального кодексу України (далі КПК України) порядок кримінального провадження на всій території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.

Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 303 КПК визначено порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження, зокрема, підозрюваним, його захисником чи законним представником, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Згідно частини 2 цієї статті визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Приписами частини 1 статті 42 КПК України визначено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

При цьому, суд наголошує, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС).

Як встановлено з матеріалів справи, позивач просить визнати розгляд звернення від 11.05.2022 року відповідача-1 упередженим. При цьому, суд звертає увагу, що вимоги позивача про визнання протиправною відмови заступника начальника Головного управління національної поліції в Чернівецької області Чубея Олександра Дмитровича задовольнити вимогу ОСОБА_1 про проведення службового розслідування у відношенні слідчого Торського, за наявності даних про недотримання ним норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування та зобов`язання Головне управління національної поліції в Чернівецькій області, провести службове розслідування у відношенні слідчого Торського, оскільки наявні дані про недотримання ним норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування є похідними вимогами стосовно розгляду звернення позивача. Варто зазначити, що позивач оскаржує дії слідчого Торського, які стосуються досудового розслідування стосовно позивача, отже вказане підтверджує, що вказаний спір повинен розглядатись в порядку кримінальної юрисдикції.

При цьому, суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6-рп/2001 зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу-підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб органів міліції, прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп також зазначено, що правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб`єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.

Відповідно до частини 1 статті 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Водночас суд звертає увагу на те, що саме на такий порядок оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування вказала Велика Палата Верховного суду у постанові від 11.12.2019 року по справі №645/314/17, зокрема констатувала, що особа, яка вважає свої права порушеними, має право оскаржити дії чи бездіяльність органів досудового розслідування за правилами КПК України.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що спір, з метою вирішення якого позивач звернувся до суду, виник у зв`язку із підозрою його у кримінальному правопорушенні, передбаченому частини 3 статті 191 Кримінального кодексу України.

З огляду на наведені мотиви, суд вважає, що в обсязі встановлених в цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних відносин, їх змістом та суб`єктним складом, даний позов спрямований на захист прав позивача в межах кримінального провадження, а не публічно-правових відносинах, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження в справі, роз`яснивши позивачеві право на звернення до суду кримінальної юрисдикції.

Керуючись статтями 170, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернівецькій області, заступника начальника Головного управління національної поліції в Чернівецької області Чубея Олександра Дмитровича про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя І.В. Маренич