Постанова

від 23.05.2022 по справі 260/534/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/534/20 пров. № А/857/4833/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівЗатолочного В.С., Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засіданняЮрченко М.М.,

представника позивача Митровки Я.В.,

розглянувши у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергокомплект» до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання недійсним акту,-

суддя (судді) в суді першої інстанції Луцович М.М.,

час ухвалення рішення 16:32:36,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення 26 січня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

02 березня 2020 року ТзОВ «Закарпатенергокомплект» звернулось в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати наказ від 05 листопада 2019 року № 218 «Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки»; визнати недійсним повністю зміст Розділів 5, 8, 9 Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 18 вересня 2019 р. о 15 год 30 хв ТОВ «Закарпатенергокомплект», а зміст Розділу 6 Акту - в частині визнання свідком події ОСОБА_1 .

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що нещасний випадок, про який йдеться в Акті спеціального розслідування, стався з електромонтером ОСОБА_2 , з яким 17 квітня 2019 року укладено цивільно-правовий договір. Вказує, що Закон України «Про охорону праці» не поширюється на осіб, які виконують роботи згідно цивільно-правових договорів, а лише на працівників, з якими підприємство уклало трудовий договір (контракт). Наголошує, що правовідносини між позивачем та ОСОБА_2 оформлені цивільно-правовим договором та такі не містять ознак трудових, а тому, висновок відповідача про те, що в даному випадку наявна підміна трудових відносин цивільно-правовими є помилковим. Зазначає, що у відповідача буди відсутні підстави для анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, тому наказом від 05 листопада 2019 року№ 218 «Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки» є протиправним і підлягає скасуванню. Вказує, що зміст Розділів 5, 8, 9 Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 18 вересня 2019 року о 15 год 30 хв ТОВ «Закарпатенергокомплект» не відповідає фактичним обставинам та є неправильним в повному обсязі, а зміст Розділу 6 Акта є частково неправильним.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Держпраці у Закарпатській області від 05.11.2019 р. № 218 «Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки». В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Закон України «Про охорону праці» не поширюється на осіб, які виконують роботи згідно цивільно-правових договорів, а лише на працівників, з якими підприємство уклало трудовий договір (контракт). Так, нещасний випадок, який слугував підставою прийняття оскаржуваного наказу від 05 листопада 2019 р. № 218 «Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки», стався з гр. ОСОБА_2 , з яким 17 квітня 2019 року позивач уклав саме цивільно-правовий договір. Правовідносини між позивачем та загиблим ОСОБА_2 , оформлені згідно цивільно-правового договору від 17 квітня 2019 року, не містять ознак трудових, оскільки згідно змісту цивільно-правового договору від 17 квітня 2019 року, Додатку до нього та Акту виконаних робіт, ОСОБА_2 виконував роботи щодо збирання металевих опор на землі, при цьому він не мав сталого робочого графіку та його графік залежав від обсягу наявної та вже виконаної роботи. Акт спеціального розслідування нещасного випадку не є рішенням суб`єкта владних повноважень, безпосередньо не породжує певних правових наслідків і сам по собі не має обов`язкового характеру для суб`єктів цих відносин, а є службовим документом відповідача, носієм певної доказової інформації, не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов`язків позивача, оскільки тільки передує прийняттю відповідного нормативного акту індивідуальної дії, який підлягає оскарженню в порядку КАС України. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в задоволенні позову в частині визнання недійсним повністю змісту Розділів 5, 8, 9 Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 18 вересня 2019 року о 15 год. 30 хв. та змісту Розділу 6 Акту - в частині визнання свідком події ОСОБА_1 слід відмовити.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Управління Держпраці у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, звертає увагу на те, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/106/20 постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2019 року у справі № 308/13011/19 встановлено саме трудовий характер правовідносин між ТОВ «Закарпатенергокомплект» та ОСОБА_2 . Зазначає, що виконувати роботи підвищеної небезпеки на підставі договору підряду має право лише той підрядник, який одержав дозвіл відповідно до Порядку № 1107, однак на час укладення цивільно правового договору від 17 квітня 2019 року ОСОБА_2 , згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не був фізичною особою-підприємцем, а відповідно йому не було надано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки. Вказує, що залучення суб`єктами господарювання для виконання робіт підвищеної небезпеки на підставі цивільно-правових договорів фізичних осіб у яких відсутній дозвіл, є порушенням вимог законодавства про охорону праці та промислову безпеку. Вказує, що до виконання робіт по реконструкції ПЛ-110Кв «Міжгіря-ТРГЕС» ділянка опор № 3 ПС-ТРГЕС» у даному випадку могли бути допущені виключно наймані працівники позивача, а не особи, з якими укладено цивільно-правові договори щодо надання певних послуг.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції правильно встановив, що між позивачем та ОСОБА_2 були наявні цивільно-правові, а не трудові відносини. Вказує, що особи, з якими позивач уклав цивільно-правові договори, не повинні були мати дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки, оскільки не залучались до виконання висотних робіт, тобто до робіт підвищеної небезпеки.

В судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 11 серпня 2016 року Управлінням Держпраці видано TOB «Закарпатенергокомплект» дозвіл № 454.16.21 на виконання робіт підвищеної небезпеки, зокрема, робіт в діючих електроустановках напругою понад 1000В, роботи верхолазні, що виконуються на висоті 5 метрів і більше над поверхнею грунту та виконання зведення, монтажу і демонтажу будинків і споруд. Строк дії дозволу з 11 серпня 2016 року до 10 серпня 2021 року (а.с.64).

19 вересня 2019 року наказом Управлінням Держпраці № 43-ср утворено комісію з спеціального розслідування нещасних випадків, яка провела спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 18 вересня 2019 року о 15 год. 30 хв. в с. Вучкове Міжгірського району Закарпатської області з електромонтером ОСОБА_2 , 1998 року народження (а.с.77).

Результати спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві із смертельним наслідком що стався 18 вересня 2019 року о 15 год. 30 хв. з електромонтером ОСОБА_2 , 1998 року народження, відображені в Акті службового розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що 18 вересня 2019 року о 15 год. 30 хв. форми Н-1/П (далі Акт службового розслідування) (а.с. 7-20).

В ході проведеного спеціального розслідування нещасного випадку встановлено, що 21 травня 2019 року між ТОВ «Закарпатенергокомплект» та ПАТ «Закарпаттяобленерго» укладено договір № 28 на виконання підрядних робіт по реконструкції ПЛ-110кВ «Міжгір`я - ТРГЕС» на ділянці опор № 3-ПС -«ТРГЕС» Міжгірського та Хустського районів Закарпатської області (а.с. 101-104).

З Акту службового розслідування, зокрема, з пояснень технічного директора ОСОБА_3 , слідує, що на будівництві працювало 8 чоловік, які працюють у ТОВ «Закарпатенергокомплект» на умовах трудового договору, а також 6 осіб, які залучались до виконання роботи за цивільно - правовими договорами.

В розділі 3 Акту спеціального розслідування зазначено, що ОСОБА_2 виконував роботи з підвищеною небезпекою на умовах цивільно-правового договору та в даному випадку вбачаються ознаки підміни трудових відносин цивільно-правовими, що в свою чергу позбавляє осіб, котрі у ТОВ «Закарпатенергокомплект» виконують роботи на умовах цивільно-правових договорів усіх гарантій та компенсацій, передбачених чинним законодавством про працю та може свідчити про порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу Законів про працю України.

17 квітня 2019 року між ТОВ «Закарпатенергокомплект» в особі технічного директора ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено цивільно-правовий договір. За умовами вищезгаданого договору Замовник (ТОВ «Закарпатенергокомплект») доручив, а Виконавець ( ОСОБА_2 ) взяв на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): реконструкцію ПЛ-110кВ «Міжгір`я ТРГЕС» ділянка опор № 3 - ПС -«ТРГЕС» в строк з 17 квітня 2019 року до 17 жовтня 2019 року (а.с. 106).

У додатку № 1 до цивільно-правового договору від 17 квітня 2019 року зазначений Перелік робіт по об`єкту «Реконструкція ПЛ-110Кв «Міжгіря-ТРГЕС» оп № 3-ПС ТРГЕС на ділянці опор № 87-107 с. Вучкове Міжгірського району Закарпатської області. Вказано, що загальна вартість робіт по цивільно-правовому договору становить 33545,00 грн. Розрахунок за виконані роботи буде проводитись по факту виконання робіт згідно підписаних Актів приймання виконаних робіт за цим Договором (а.с.41).

06 вересня 2019 року начальником Іршавської дільниці ТОВ «Закарпатенергокомплект» ОСОБА_1 видано наряд-допуск на виконання робіт з підвищеною небезпекою № 143, зокрема, на монтаж і демонтаж проводів ПЛ-110 Л-102 «Міжгір`я-ТРГЕС» № 86-№ 109 (а.с. 105).

05 листопада 2019 р. Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ № 218 «Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки», зокрема позивачеві анулювано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки від 11 серпня 2016 року № 454.16.21 (а.с.5).

Згідно з наказом № 218 «Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки» підставою його прийняття слугувало закінчення спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, який стався 18 вересня 2019 із електромонтером ОСОБА_2 , 1998 року народження, який виконував роботи для ТОВ «Закарпатенергокомплект» згідно цивільно-правового договору від 17 квітня 2019 року (акт форми Н-1/П від 31 жовтня 2019 року) та відповідно до статті 21 Закону України «Про охорону праці» (а.с. 5).

Згідно з п. 5 Акту в службового розслідування, який слугував підставою прийняття наказу від 05 листопада 2019 року № 218 «Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки», зазначено, що основною причиною події, а саме: нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 18 вересня 2019 року стала недосконалість технологічного процесу, а супутніми причинами було залучення до роботи працівників не за спеціальністю; допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці: відсутність системи управління охороною праці; відсутність контролю за дотриманням працівниками вимог нормативних актів з охорони праці (а.с.17).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу від 05 листопада 2019 року № 218 «Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Управління Держпраці у Закарпатській області (далі Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується згідно Положення про Управління Держпраці, затверджене наказом Держпраці від 03 серпня 2018 року № 84 у новій редакції.

Згідно з підпунктами 13 та 27 пункту 4 Положення про Головне управління Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340 (далі Положення) Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань:

« 13) здійснює контроль за своєчасністю та об`єктивністю розслідування нещасних випадків на виробництві, їх документальним оформленням і веденням обліку, виконанням заходів з усунення причин нещасних випадків;

27) проводить: розслідування та веде облік аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх причини, готує пропозиції щодо запобігання таким аваріям і випадкам».

Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року

№ 2694-XII (далі Закон № 2694-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2694-XII охорона праці це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності; роботодавець власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю; працівник особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Згідно зі ст. 2 Закон № 2694-XII дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Відповідно до ч. 3, 4, 9 ст. 21 Закону № 2694-XII роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.

Порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких може здійснюватися на підставі такої декларації, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, анулювання Держпраці та її територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі - дозвіл) визначає Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1107 (далі Порядок № 1107).

Відповідно до п. 6,7 Порядку № 1107 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається: роботодавцеві на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3; виробникові або постачальникові машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі - виробник або постачальник) - на застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3, якщо інша форма оцінки його відповідності, яка є обов`язковою вимогою до нього, не встановлена технічними регламентами. У разі коли дозвіл на застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки отримано виробником або постачальником до прийняття зобов`язань щодо їх постачання, роботодавець може застосовувати зазначені машини, механізми, устатковання на підставі завіреної в установленому законодавством порядку копії дозволу, одержаної від такого виробника або постачальника.

Дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки видається територіальним органом Держпраці за місцем державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця.

Для одержання дозволу роботодавець, виробник або постачальник подає особисто, через уповноважену ним особу або надсилає поштою до територіального органу Держпраці чи адміністратора центру надання адміністративних послуг у паперовій формі або в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держпраці, заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додається: на виконання робіт підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час виконання робіт підвищеної небезпеки; на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки; на застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо відповідності машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки. Забороняється вимагати для одержання дозволу документи, не передбачені законом (п. 9 Порядку № 1107).

Згідно з ч. 12, 13 ст. 21 Закону № 2694-XII підставою для анулювання дозволу є: заява роботодавця або уповноваженої ним особи про анулювання дозволу; припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація) або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем; виявлення у поданих роботодавцем документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл; повторне порушення вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл; виникнення аварії, вибуху, пожежі, нещасного випадку, якщо в акті розслідування встановлено, що причиною такої події стало недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл; створення перешкод під час проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або його територіального органу перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл.

Перелік підстав для анулювання дозволу, наведений у частині дванадцятій цієї статті, є вичерпним.

Згідно із статтею 18 Закону № 2694-XII працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Відповідно до ст. 22 Закону № 2694-XII роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі Порядок № 337).

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхуванню від нещасного випадку підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах; 2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах; 3) особи, які утримуються у виправних закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Відповідно до п. 10 Порядку № 337 спеціальному розслідуванню підлягають, зокрема, нещасні випадки із смертельними наслідками. Факт перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем, якщо працівник фактично допущений до роботи без оформлення трудового договору (контракту), встановлюється посадовими особами Держпраці або її територіального органу чи у судовому порядку.

За змістом п. 14 Порядку № 337 Держпраці та/або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального розслідування.

Відповідно до п. 33 Порядку № 337 Комісія (спеціальна комісія) зобов`язана, зокрема, скласти акти за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення) згідно з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії); у разі настання групових нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) скласти акти за формою Н-1 на кожного потерпілого; розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення), а у разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) із змістом розділів 5, 6, 8, 9 такого акта - обов`язково підписати ці акти з відміткою про наявність окремої думки, яка викладається членом комісії письмово, в якій він обґрунтовано викладає пропозиції до змісту розділів 5, 6, 8, 9 акта (окрема думка додається до цих актів та є їх невід`ємною частиною).

Згідно з п. 57 Порядку № 337 Рішення комісії (спеціальної комісії), зміст акта за формою Н-1 можуть бути оскаржені в судовому порядку потерпілим, членами його сім`ї або уповноваженою ними особою, робочим органом Фонду, а також іншими органами, установами, підприємствами та організаціями, представники яких брали участь у розслідуванні (спеціальному розслідуванні).

Стосовно доводів скаржника про трудовий характер правовідносин між ТОВ «Закарпатенергокомплект» та ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір це угода між громадянином і організацією (підприємством тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм слідує що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги).

Серед ознак, за допомогою яких відрізняються один вид договору від іншого, можна виділити такі: за договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядчик, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, укладається цивільно-правовий договір.

Вищевказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 липня 2018 року у справа № 820/1432/17.

Згідно з п. 1.1. цивільно-правового договору від 17 квітня 2019 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (а.с. 40).

Крім того, одночасно з цивільно-правовим договором між позивачем та ОСОБА_2 був підписаний Додаток до нього, в якому деталізуються види робіт, які повинен виконати підрядник, та вказаний обсяг робіт і домовлена між сторонами ціна за їх виконання.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

Згідно ч. 1 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Відповідно до укладеного між ТОВ «Закарпатенергокомплект» та ОСОБА_2 цивільно-правового договору і Додатку № 1 до нього, слідує, що між сторонами узгоджено саме конкретний обсяг робіт, який повинен виконати підрядник.

Також, згідно пункту 2.2 цивільно-правового договору оплата виконується не пізніше 10 днів з дня прийняття замовником роботи за актом виконаних робіт. Отже, оплата згідно умов цивільно-правового договору здійснюється замовником одноразово на підставі підписаного між сторонами акту виконаних робіт. Оскільки ОСОБА_2 помер, то в даному випадку винагорода за фактично виконану ним роботу була виплачена його батьку (з яким також був укладений цивільно-правовий договір), що підтверджується Актом виконаних робіт від 30 вересня 2019 року (а.с.42), заявою ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (а.с. 43) та видатковим касовим ордером від 11.10.2019 р. (а.с. 44).

Крім того, в порядку та розмірах, визначених чинним законодавством України, з нарахованих виконавцю (винагорода була виплачена, крім ОСОБА_2 , ще 5 особам, які також виконували роботи відповідно до укладених цивільно-правових договорів) коштів згідно умов цивільно-правового договору були утримані та сплачені до бюджетів відповідного рівня податок з доходів фізичних осіб, ЄСВ та військовий збір, що підтверджується Платіжним дорученням № 765 від 11 жовтня 2019 року (а.с. 45), Платіжним дорученням № 764 від 11 жовтня 2019 року (а.с. 46) та Платіжним дорученням № 763 від 11 жовтня 2019 року (а.с. 47).

Таким чином, договір, укладений між ТОВ «Закарпатенергокомплект» та ОСОБА_2 цивільно-правовий договір є договором підряду, а Додаток № 1 (Перелік робіт по об`єкту «Реконструкція ПЛ-110кВ «Міжгір`я - ТРГЕС» оп № 3-ПС ТРГЕС на ділянці опор № 87-107 с. Вучкове Міжгірського району Закарпатської області) є кошторисом до цього підрядного договору.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року у справі № 260/106/20 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергокомплект» до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК376/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-132 від 05 листопада 2019 року, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грициком Василем Івановичем.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 260/106/20 встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 виконували для позивача роботи з реконструкції ПЛ-110 Кв «Міжгіря-ТРГЕС» ділянка опор №3ПС«ТРГЕС» на підставі цивільно- правових договорів. Апеляційний суд дійшов висновку, що виконувані роботи були спрямовані на кінцевий результат, їх оплата безпосередньо пов`язана з фактом виконання визначених сторонами робіт та їх обсягом, що характеризує саме цивільно-правові (договірні) відносини. При цьому ці роботи не були пов`язані із самим процесом праці, що характеризує трудові відносини.

Таким чином, доводи апелянта про те, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/106/20 встановлено саме трудовий характер правовідносин між ТОВ «Закарпатенергокомплект» та ОСОБА_2 є безпідставними.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правовідносини між позивачем та ОСОБА_2 , які були оформлені згідно цивільно-правового договору від 17 квітня 2019 року, не містять ознак трудових.

Щодо доводів скаржника про те, що до виконання робіт по реконструкції ПЛ-110Кв «Міжгіря-ТРГЕС» ділянка опор № 3 ПС-ТРГЕС» у даному випадку могли бути допущені виключно наймані працівники позивача, а не особи, з якими укладено цивільно-правові договори щодо надання певних послуг, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до виписки АД № 563396 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності ТзОВ «Закарпатенергокомплект» є 42.22. Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Відповідно до п. 3 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, який затверджено наказом Державного Комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 № 15 до робіт з підвищеною небезпекою відносяться роботи на кабельних лініях і діючих електроустановках.

Згідно з п. 1.7 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, який затверджено наказом Державного Комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15 робота з підвищеною небезпекою це робота в умовах впливу шкідливих і небезпечних виробничих чинників або така, де є потреба в професійному доборі, чи пов`язана з обслуговуванням, управлінням, застосуванням технічних засобів праці або технологічних процесів, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю, заподіяння шкоди здоров`ю, майну, довкіллю. На підприємствах на основі Переліку, з урахуванням специфіки виробництва, роботодавцем розробляється і затверджується відповідний перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких потрібні спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці».

Судом першої інстанції встановлено, що позивач мав дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки № 454.16.21 від 11 серпня 2016 року, зокрема, робіт в діючих електроустановках напругою понад 1000В, роботи верхолазні, що виконуються на висоті 5 метрів і більше над поверхнею грунту та виконання зведення, монтажу і демонтажу будинків і споруд. Строк дії дозволу з 11 серпня 2016 року до 10 серпня 2021 року (а.с.64).

Відповідно до п. 3, 12 Додатку 6 «Перелік видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки» Порядку № 1107, роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра та роботи в діючих електроустановках напругою понад 1000 В і в зонах дії струму високої частоти є роботами підвищеної небезпеки, які повинні виконуватись на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про охорону праці», дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки повинен одержати саме роботодавець.

Пунктом 21 Порядку № 1107 визначено, що виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 6 здійснюється роботодавцем на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці. Декларація за формою згідно з додатком 8 подається роботодавцем, виробником або постачальником не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки роботодавець має обов`язок подавати декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства та отримувати дозвіл на виконання конкретних видів робіт, то роботи підвищеної небезпеки, визначені таким дозволом, можуть виконуватись виключно працівниками такого роботодавця, а не особами, що надають послуги за цивільно-правовими договорами, за умови відсутності у них дозволів на виконання таких робіт.

Отже, до виконання робіт на кабельних лініях і діючих електроустановках можуть виконувати виключно наймані працівники позивача, а не особи, з якими останнім укладено цивільно-правові договори щодо надання певних послуг.

Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 480/4515/18 та від 19 серпня 2021 року у справі № 804/3049/17.

Однак, колегія суддів зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт виконання ОСОБА_2 робіт підвищеної небезпеки на кабельних лініях і діючих електроустановках.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного судом від 05 травня 2022 року у справі № 260/106/20 встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 виконували для позивача роботи з реконструкції ПЛ-110 Кв «Міжгіря-ТРГЕС» ділянка опор №3ПС«ТРГЕС» на підставі цивільно- правових договорів. Апеляційний суд дійшов висновку, що виконувані роботи були спрямовані на кінцевий результат, їх оплата безпосередньо пов`язана з фактом виконання визначених сторонами робіт та їх обсягом, що характеризує саме цивільно-правові (договірні) відносини. При цьому ці роботи не були пов`язані із самим процесом праці, що характеризує трудові відносини.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що доказів виконання ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 робіт на кабельних лініях і діючих електроустановках суду не надано. Отже, відсутні достатні підстави вважати, що робітниками для позивача виконувалися роботи підвищеної небезпеки.

Додатком № 1 до цивільно-правового договору від 17 квітня 2019 року визначено перелік робіт по об`єкту «Реконструкція ПЛ-110Кв «Міжгіря ТРГЕС» ОП № 3-ПС ТРГЕС на ділянці опор № 87-107 с. Вучкове Міжгірського району Закарпатської області, який виконувався ОСОБА_2 згідно цивільно-правового договору від 17 квітня 2019 року (далі Перелік). Даний перелік включав такі види робіт: 1) вирубування просіки по трасі ПЛ: зрізування середнього чагарника та кустарників при допомозі ручної ножовки та сокири, збір залишків деревини і кустарників та складування кучки; 2) земляні роботи: по підготовці та плануванню площадок для влаштування котлованів під фундаменти металевих опор, доробка грунту вручну, вирівнювання дна котлованів совковими лопатами після розробки котлованів екскаватором, влаштування щебеневої основи вручну під з/б фундаменти, обваловування фундаментів металевих опор глиною, влаштування відмостки; 3) влаштування збірних залізобетонних ригелів до встановлення фундаментів: виїмка засипаного грунту об`ємом 0,2-0,3 м3, встановлення ригелів та закріплення до фундаментів; 4) установлення стальних драбин та траверс на з/б опори, фарбування бітумним лаком зібраних металоконструкцій; 5) збирання металоконструкцій опор типу У110-2, ПС110-9, ПБ110-8 по монтажних кресленнях згідно проекту; 6) проведення підготовчих робіт по встановленню металевих опор на змонтовані з/б фундаменти; 7) монтаж проводів: навантаження та вивантаження ізоляторів вручну та лінійної арматури, підготовка та збирання лінійної арматури у гірлянди з ізоляторами; 8) влаштування контуру стержневого заземлення металевих опор (а.с.41).

Колегія суддів зазначає, що вищевказаний Перелік не містить робіт, які відносяться до робіт підвищеної небезпеки згідно з Переліком робіт з підвищеною небезпекою, який затверджено наказом Державного Комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 № 15.

06 вересня 2019 року начальником Іршавської дільниці ТОВ «Закарпатенергокомплект» ОСОБА_1 видано наряд-допуск на виконання робіт з підвищеною небезпекою № 143, зокрема, на монтаж і демонтаж проводів ПЛ-110 Л-102 «Міжгір`я-ТРГЕС» № 86-№ 109 (а.с. 105).

У даному наряді-допуску зазначено, що роботи з монтажу і демонтажу проводів ПЛ-110 Л-102 «Міжгір`я-ТРГЕС» № 86-№ 109 повинні бути виконані з 11 год. 20 хв. 06 вересня 2019 року по 17 год. 00 хв. 18 вересня 2019 року бригадою в кількості 10 чоловік.

З матеріалів справи, зокрема, з Акту спеціального розслідування слідує, що наряд-допуск на виконання робіт на висоті по монтажу та демонтажу проводів відповідно до вимог «Правил охорони праці під час виконання робіт по висоті не видавався» (а.с.14).

Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про те, що ОСОБА_2 залучався до виконання робіт підвищеної небезпеки є безпідставними, оскільки у наряді-допуску на виконання робіт з підвишеною небезпекою зазначено лише загальну назву робіт «монтаж і демонтаж проводів ПЛ-110 Л-102 «Міжгір`я-ТРГЕС» № 86-№ 109», та не вказано конкретного переліку робіт підвищеної небезпеки, які виконував кожен член бригади.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що особи, з якими позивач уклав цивільно-правові договори, не повинні були мати дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки, оскільки не залучались до виконання робіт підвищеної небезпеки.

Зазначення у даному наряді-допуску про проходження інструктажу з охорони праці «Роботи в охоронних зонах ПЛ із застосуванням механізмів» підтверджує лише факт проходження відповідного інструктажу усією бригадою, і не може бути визначальною ознакою для висновку про недодержання вимог законодавства про охорону праці.

Колегія суддів зазначає, що даний факт свідчить про добровільне отримання робітниками інформації щодо безпеки на об`єкті, а не є підстава для допуску до роботи, оскільки в самому журналі вказано про виконання робіт на підставі цивільно-правових угод.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вказує, що висновки Акту розслідування нещасного випадку про те, що причиною такої події стало недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт виконання ОСОБА_2 робіт підвищеної небезпеки на кабельних лініях і діючих електроустановках.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ Управління Держпраці у Закарпатській області від 05 листопада 2019 року № 218 «Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки» є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване додаткове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 260/534/20 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. С. Затолочний О. І. Мікула Повне судове рішення складено 27 травня 2022 року.