Рішення

від 26.05.2022 по справі 177/387/21

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/387/21

Провадження № 2/177/49/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 травня 2022 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Баля А. І.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Дем`яненко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Селянського (Фермерського) господарства «Кристал» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2021 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд усунути перешкоди в користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою площею 6,650 га, кадастровий номер 1221882200:03:001:0282, яка знаходиться на території Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, зобов`язавши СФГ «Кристал» повернути їй земельну ділянку у власність. Також позивач просила суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтовування заявлених вимог ОСОБА_3 вказувала, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 1221882200:03:001:0282, яка знаходиться на території Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

20.04.2009 між нею як орендодавцем та СФГ «Кристал» як орендарем, був укладений договір оренди земельної ділянки від 20.04.2009, зареєстрований 23.10.2009 у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 040912102289.

Вказана земельна ділянка передана відповідачу в оренду за актом прийому-передачі, при цьому п. 8 договору визначено, що договір укладався на 10 років. Відповідно до п. 18 Договору, орендар мав повернути позивачу земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Однак, після спливу строку оренди, відповідач не повернув ОСОБА_3 орендовану земельну ділянку, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталася до СФГ «Кристал» з вимогами повернення земельної ділянки, зокрема 16.06.2020 позивач вкотре звернулася до орендаря з листом, в якому повідомила, що договір оренди земельної ділянки припинив свою дію 23.10.2019, вимагала повернути земельну ділянку, але орендар її земельну ділянку не повертає, чим порушує її право на користування землею. На вказану заяву, вона отримала відповідь, що нібито 07.08.2015 між сторонами було укладено новий договір оренди земельної ділянки на строк 10 років.

Позивач вказала, що договір від 07.08.2015 вона не укладала та не підписувала. Звернувшись до бухгалтерії СФГ «Кристал», позивач отримала копію договору оренди від 07.08.2015 та акта приймання-передачі земельної ділянки, в якому вказано площу земельної ділянки, що не відповідає площі належної їй земельної ділянки, та які містили не її підпис, а підпис вчинений іншою особою. Відсутність підпису позивача на договорі від 07.08.2015 свідчить про відсутність її волевиявлення, спрямованого на укладення даного договору, а отже договір є неукладеним.

Крім цього, вказувала, що укладення нового договору оренди земельної ділянки в період дії попереднього договору оренди від 20.04.2009 було неприпустимим, оскільки одна й та сама річ не може бути об`єктом двох діючих договорів оренди.

Належним способом захисту свого порушеного права позивач, з посиланням на практику Великої палати ВС, вважала саме усунення їй перешкод у користуванні земельною ділянкою, з зобов`язанням СФГ «Кристал» повернути їй земельну ділянку.

Ухвалою суду від 25.03.2021 провадження по даній справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, ухвалою суду від 22.04.2021 задоволено клопотання позивача про витребування доказів, зокрема оригіналу договору оренди від 07.08.2015 та акта прийому-передачі земельної ділянки до вказаного договору.

Відповідач позов не визнав, але правом на подання відзиву не скористався.

Ухвалою суду від 11.06.2021 задоволено клопотання представника позивача про призначення почеркознавчої експертизи по справі, в ході судового засідання відібрано експериментальні зразки підпису ОСОБА_3 (а.с. 63-65). Відповідач проти призначення почеркознавчої експертизи не заперечував, але не скористався правом на поставлення питань експерту, надання додаткових документів з вільними зразками підпису ОСОБА_3 , а також не висловив позиції щодо експертної установи якій могла бути призначена експертиза (а.с. 52, 55).

31.08.2021 по справі проведено експертизу, висновок за якою надійшов до суду 08.09.2021 (а.с. 75).

08.09.2021, у зв`язку з закінченням повноважень на здійснення правосуддя суддею Криворізького районного суду Дніпропетровської області Суботіною С.А., справа розподілена на суддю Березюк М.В.

Ухвалою суду від 15.09.2021 справа прийнята до провадження судді Березюк М.В., з призначенням справи до підготовчого провадження, а ухвалою суду від 29.11.2021 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

29.11.2021 представником відповідача подано клопотання про проведення по справі повторної експертизи, проведення якої представник відповідача просила доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Однак, в ході судового засідання 27.05.2022, після дослідження матеріалів справи, висновку експерта від 31.08.2021, представник відповідача відмовилася від клопотання про проведення повторної почеркознавчої експертизи та просила залишити його без розгляду, у зв`язку з чим суд на місці постановив залишити без розгляду клопотання про проведення повторної почеркознавчої експертизи.

Позивач до суду не з`явилася, її інтереси в ході судового засідання представляв адвокат Ямковий В.І., який позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав вказаних у позові. Вказував, що після закінчення строку дії договору оренди від 20.04.2009 року, позивач орендної плати не отримувала. Орендна плата отримана в період з 2009 по 2019 рік є орендною платою на виконання умов договору від 20.04.2009. Отримання орендної плати після строку дії договору від 20.04.2009, відповідачем не доведено, жодних доказів цьому не надано. Договір від 07.08.2015 позивач не підписувала, а отже вказаний договір є неукладеним. Відповідач вказане не визнає, земельну ділянку не повертає позивачу, чим порушує її права, які підлягають захисту.

Представник відповідача в ході судового засідання заперечуючи проти позову вказувала, що договір оренди земельної ділянки від 07.08.2015 укладався сторонами вільно, відповідав їх бажанню укласти вказаний договір, про що свідчать підписи сторін. Наполягала на тому, що підпис ОСОБА_3 у вказаному договорі належить їй, а висновки експертизи вважала такими, що не відповідають дійсності, оскільки в ході експертизи не досліджувався підпис ОСОБА_3 на договорі від 20.04.2009, а також у зв`язку з тим, що експертом не досліджувалися як вільні, так і експериментальні зразки підпису, які як вважала представник відповідача, позивач змінила при їх відібранні. Представник відповідача просила суд в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення експерта, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В порядку цивільного судочинства, відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з нормою ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (а.с. 20-22) є власником земельної ділянки площею 6,650 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, що підтверджується копією Державного акта на право приватної власності на землю ІІ-ДП № 126193 (а.с.7).

20.04.2009 між ОСОБА_3 , як орендодавцем та Селянським (фермерським) господарством «Кристал», як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 6,650 га, з кадастровим номером 1221882200-03-001-0282. Вказаний договір оренди зареєстрований 23.10.2009 у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 040912102289 (а.с. 8-12). На виконання умов договору, земельну ділянку передано орендодавцю за актом приймання передачі (а.с. 13).

Відповідно до п. 8 вказаного договору, договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору «Орендар» має переважне право поновити його на новий строк, у цьому разі «Орендодавець» повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово «Орендаря» про намір продовжити його дію. Пунктом 31 вказаного договору, визначено, що його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

Відповідно до п. 30, 33 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій форму, за взаємною згодою сторін. Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Частиною 1 статті 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 210 ЦК України встановлює, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Тобто, перебіг чинності договору оренди земельної ділянки, розпочався з 23.10.2009 (дата проведення реєстрації договору ) та продовжувався до 23.10.2019 включно.

Після закінчення строку дії договору ОСОБА_3 зверталася до СФГ «Кристал» з приводу повернення їй земельної ділянки, зокрема 16.06.2020 позивач звернулася до відповідача з черговою заявою, в якій вказала, що її попередні звернення залишилися без відповіді та вимагала повернення земельної ділянки (а.с. 14).

Як вказувала позивач та в ході судового засідання не заперечив представник відповідача, після вказаного звернення в бухгалтерії СФГ «Кристал» ОСОБА_3 було надано копію договору оренди від 07.08.2015, предметом якого була земельна ділянка загальною площею 6,650 га, з кадастровим номером 1221882200-03-001-0282, яка належить ОСОБА_3 , а також копія акта приймання-передачі без номеру та в якому не вірно вказано площею земельної ділянки (а.с. 15-19).

Позивач у позові заперечила факт укладення договору оренди земельної ділянки від 07.08.2015, зазначила що волевиявлення на вчинення такого правочину не мала та договір не підписувала, а наявний в договорі підпис нібито від її імені, вчинено іншою особою.

В підтвердження вказаних доводів позивач реалізувала право на призначення експертизи по справі, нею надано суду експериментальні зразки підпису ОСОБА_3 , посвідчені суддею Суботіною С.А. (зразки відбиралися під час здійснення нею судового провадження), а також вільні зразки підпису (а.с. 58-62, 115).

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-21/21170-ПЧ від 31.08.2021, підписи від імені ОСОБА_3 , розташовані в Договорі оренди земельної ділянки від 07.08.2015, укладеному між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством «Кристал», та в акті приймання-передачі об`єкту оренди без номеру та дати, укладеному між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством «Кристал», виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 (а.с. 75-83, 115).

Твердження представника відповідача, що вказаний висновок не може братися судом до уваги, оскільки позивач змінила експериментальні зразки підпису при їх наданні, суд розцінює критично, оскільки вказані зразки відбиралися в суді, посвідчені суддею, що повністю узгоджується з положеннями п. 1.7 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом МЮУ № 53/5 від 08.10.1998 (у редакції наказу № 1950/5 від 26.12.2012).

Доводи відповідача, що вказаний висновок експерта не містить викладу того, які саме документи надавалися для проведення експертизи, суд також розцінює критично, оскільки перелік документів, які надсилалися судом для проведення експертизи вказані в супровідному листі від 01.07.2021 (а.с. 69), вступна частина висновку експерта містить повний перелік документів, які надані експерту для проведення експертизи (а.с. 76 зворот), дослідна частина висновку експерта містить перелік об`єктів наданих на дослідження, а саме матеріалів цивільної справи (складовою якої були й експериментальні зразки підпису ОСОБА_3 ), конверту з вільними зразками підпису ОСОБА_3 на 10 аркушах та оригіналів договору оренди земельної ділянки від 07.08.2015, акта приймання-передачі земельної ділянки з додатками на 6 аркушах. При цьому, надані на дослідження документи з вільними зразками підписів позначалися відтиском прямокутних штампів, з відповідними написами виконаними барвником синього кольору (а.с. 77 зворот). Саме такі штампи наявні на кожному з оригіналів документів, що надавалися позивачем в якості документів з вільними зразками підписів, та які містяться в конверті (а.с. 115) та були оглянуті в судовому засіданні за участі представників сторін. Як слідує з висновку експерта надані йому для проведення експертизи документи з підписами придатні для проведення ідентифікаційного дослідження з метою вирішення поставленого перед експертом питання. За результатами проведення експертизи, експертом виявлені як розбіжні ознаки, які були достатні для висновку про те, що досліджувані підписи виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 , такі і збіжні ознаки, які були несуттєвими, мали низьку ідентифікаційну вагомість, є притаманними почеркам багатьох осіб, пояснюються виконанням досліджуваних підписів з наслідуванням автентичним підписам ОСОБА_3 і на зроблений категоричний негативний висновок не впливають (а.с. 76-83).

Експерт ОСОБА_4 в ході судового засідання підтвердила той факт, що складаючи висновок від 31.08.2021 вона була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову від дачі висновку, наданих їх на дослідження матеріалів було достатньо для проведення експертизи, її висновок є категоричним та вона його повністю підтримує. Підтвердила той факт, що при проведенні експертизи досліджувалися всі надані експерті зразки підписів ОСОБА_3 , як експериментальні, такі і вільні, а кожен документ з вільним зразком підпису, який досліджувався, містить відтиск прямокутного штампу.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що висновок експерта від 31.08.2021 складений з дотриманням вимог чинного законодавства, є належним та допустимим доказом.

Представником відповідача висновки експертизи від 31.08.2021 перед судом не спростовано, представник відповідача реалізувала право на відмову від повторної експертизи, залишивши клопотання про призначення повторної експертизи без розгляду.

Доводи представника відповідача щодо не дослідженням експертом Ревенко Л.В. договору оренди від 20.04.2009 року, не заслуговують на увагу, адже представник відповідача, вільно реалізуючи свої процесуальні права в змагальному процесі, при призначенні судом експертизи не реалізувала своє право на надання експерту додаткових оригіналів з вільними зразками підписів ОСОБА_3 , зокрема договору оренди від 20.04.2009, оригіналу такого договору не надано представником суду й в наступних судових засіданнях, що унеможливлювало його врахування при призначенні експертизи. Відповідач не був позбавлений подати суду висновок експерта складений на його замовлення, відповідно до вимог ст. 106 ЦПК України, але таке право не реалізував.

Будь-яких доказів на спростування висновку експерта від 31.08.2021, як і доказів отримання позивачем орендної плати після 23.10.2019 року, представником відповідача суду не надано.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч.1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч.1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

При цьому, як у ч.1 ст. 215 ЦК України, так і у ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Коли ж сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч.1 ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, також регулюються актами земельного законодавства, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» (положення якого застосовуються в редакції чинній на дату складення договору від 07.08.2015, як дату виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі. При цьому, відповідно до ст. 16 Закону, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця.

Статтею 15 Закону визначалися істотні умови договору оренди землі, щодо яких сторони мали досягти згоди при укладенні такого договору.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, зокрема у зв`язку з відсутністю на ньому підпису сторони договору, тобто не підписання його однією з сторін (або обома), ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Відповідний правовий висновок викладено в постанові ВП ВС від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.

В даній справі, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів поданих сторонами в змагальному процесі, судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 не підписувала текст договору оренди земельної ділянки від 07.08.2015 та акт приймання-передачі земельної ділянки без номеру та дати до вказаного договору, відповідно умови договору не погоджувала. Враховуючи припинення дії договору оренди від 20.04.2009, який був зареєстрований 23.10.2009 та відповідно діяв до 23.10.2019 (10 років з дня реєстрації договору), не укладення договору 07.08.2015, на існування якого посилався відповідач не визнаючи вимоги позивача, суд приходить до висновку, що договірні відносини щодо оренди земельної ділянки належної ОСОБА_3 між сторонами відсутні з 24.10.2020, а отже відповідач безпідставно відмовляє в поверненні ОСОБА_3 належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 1221882200-03-001-0282, порушуючи цим її право власності на землю.

Беручи до уваги викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача та усунути ОСОБА_3 , як власнику земельної ділянки з кадастровим номером 1221882200-03-001-0282, перешкоди в користуванні належною їй земельної ділянкою, шляхом зобов`язання відповідача СФГ «Кристал» повернути вказану земельну ділянку ОСОБА_3 .

Доводи позивача про те, що договір оренди земельної ділянки від 07.08.2015 не міг бути укладений між сторонами, оскільки існував попередній договір від 20.04.2009, суд не приймає до уваги, оскільки чинне законодавство не містить заборони укладення між сторонами нового договору оренди землі, за умови наявності іншого договору оренди між ними щодо тієї ж земельної ділянки, якщо при цьому не порушуються права інших осіб на цю земельну ділянку. Такі висновки викладено в Постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 235/2537/17, провадження № 61-18328св18.

Однак, враховуючи доведення перед судом факту не укладення позивачем договору оренди від 07.08.2015, у зв`язку з відсутністю її підпису на ньому, це є самостійною, безумовною підставою для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед інших, належать витрати пов`язані з проведенням експертизи та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду в сумі 908 грн.(а.с. 27), а також сплачено витрати на проведення експертизи в сумі 900,48 грн., при цьому вимоги позивача задоволено, а тому понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалося, у зв`язку з реалізацією представником позивача права на подання доказів розміру витрат позивача на правничу допомогу, згідно з абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України, про що ним зроблено відповідну заяву до закінчення судових дебатів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263- 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства «Кристал» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки - задовольнити.

Усунути ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перешкоди в користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою площею 6,650 га, кадастровий номер 1221882200:03:001:0282, яка знаходиться на території Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, зобов`язавши Селянське (фермерське) господарство «Кристал» (ЄДРПОУ 31381373) повернути вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_3 .

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Кристал» (ЄДРПОУ 31381373, місце знаходження вул. Кривбасівська, 15-А с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, 53030) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування судового збору за подання позову до суду, 900 (дев`ятсот) гривень 48 копійок в рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи, а всього 1808 (одна тисяча вісімсот вісім) гривень 48 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 30.05.2022.

Суддя М.В. Березюк