Постанова

від 01.11.2022 по справі 177/387/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5277/22 Справа № 177/387/21 Суддя у 1-й інстанції - Березюк М. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Гладиш К.С.

сторони справи

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Селянське Фермерське господарство «КРИСТАЛ»,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргувідповідача СелянськогоФермерського господарства«КРИСТАЛ» на рішення Криворізького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2022 року, ухваленого суддею Березюк М.В. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 30 травня 2022 року,

УСТАНОВИВ

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Селянського Фермерського господарства «Кристал» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначила, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 1221882200:03:001:0282, яка знаходиться на території Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

20.04.2009 між нею як орендодавцем та СФГ «Кристал» як орендарем, був укладений договір оренди земельної ділянки від 20.04.2009, зареєстрований 23.10.2009 у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 040912102289.

Вказана земельна ділянка передана відповідачу в оренду за актом прийому-передачі, при цьому п.8 договору визначено, що договір укладався на 10 років.

Відповідно до п.18 Договору, орендар мав повернути позивачу земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Однак, після спливу строку оренди, відповідач не повернув позивачу орендовану земельну ділянку, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталася до СФГ «Кристал» з вимогами повернення земельної ділянки, зокрема 16.06.2020 позивач, вкотре звернулася до орендаря з листом, в якому повідомила, що договір оренди земельної ділянки припинив свою дію 23.10.2019, вимагала повернути земельну ділянку, але орендар їй земельну ділянку не повертає, чим порушує її право на користування землею.

На вказану заяву, вона отримала відповідь, що нібито 07.08.2015 між сторонами було укладено новий договір оренди земельної ділянки на строк 10 років.

Позивач вказала, що договір від 07.08.2015 вона не укладала та не підписувала.

Звернувшись до бухгалтерії СФГ «Кристал», позивач отримала копію договору оренди від 07.08.2015 та копію акту приймання-передачі земельної ділянки, в якому вказано площу земельної ділянки, що не відповідає площі належної їй земельної ділянки, та які містили не її підпис, а підпис вчинений іншою особою. Відсутність підпису позивача на договорі від 07.08.2015 свідчить про відсутність її волевиявлення, спрямованого на укладення даного договору, а отже договір є неукладеним.

Крім цього, вказувала, що укладення нового договору оренди земельної ділянки в період дії попереднього договору оренди від 20.04.2009 було є неприпустимим, оскільки одна й та сама річ не може бути об`єктом двох діючих договорів оренди.

Належним способом захисту свого порушеного права позивач, з посиланням на практику Великої палати ВС, вважала саме усунення їй перешкод у користуванні земельною ділянкою, із зобов`язанням СФГ «Кристал» повернути їй земельну ділянку.

Просила суд усунути перешкоди в користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою площею 6,650 га, кадастровий номер 1221882200:03:001:0282, яка знаходиться на території Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, зобов`язавши СФГ «Кристал» повернути їй земельну ділянку у власність. Також просила суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Криворізького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Кристал» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки задоволені.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою площею 6,650 га, кадастровий номер 1221882200:03:001:0282, яка знаходиться на території Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, зобов`язано Селянське (фермерське) господарство «Кристал» повернути вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Кристал» на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування судового збору за подання позову до суду, 900 (дев`ятсот) гривень 48 копійок в рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи, а всього 1808 стягнуто (одна тисяча вісімсот вісім) гривень 48 копійок.

Селянське Фермерське господарство «КРИСТАЛ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права, ставить питання про його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, відповідач зазначає, що 07.08.2015 був укладений договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та СФГ «КРИСТАЛ» та не погоджується з твердження позивача, що остання не укладала зазначений договір оренди. Вказує, що перед підписанням цього договору оренди землі сторони узгодили умови договору оренди, в тому числі і термін дії договору, всіх додатків до нього і остання власноруч за своїм волевиявленням його підписала.

Скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується тільки на висновках судово-почеркознавчої експертизи від 31.08.2021, де зазначено, що підпис ОСОБА_1 в договорі оренди землі виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису, проте такий висновок експертизи не узгоджується з іншими матеріалами справи, зокрема з відомостями про отримання орендної плати за користування землею за 2015-2021 роки з підписами ОСОБА_1 про отримання коштів. Наголошує, що за всі ці роки претензій з боку ОСОБА_1 до СФГ не було.

Відповідач зазначає, що при відібранні судом експериментальних підписів у позивача, остання змінила свій підпис.

Скаржник вказує на те, що після укладення спірного договору оренди землі сторони вчиняли дії спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених договором, СФГ користується земельною ділянкою та сплачує орендодавцю оренду плату, а позивач протягом усього періоду дії договору не заперечувала проти такого користування землею, не направляла жодних претензій чи заперечень до орендаря з приводу орендних відносин та терміну дії договору оренди землі.

Відповідач вважає, що саме фактичне неодноразове прийняття позивачем орендної плати свідчить про вчинення нею дій, спрямованих на прийняття договору оренди землі до виконання та схвалення цієї угоди.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, представник позивача, адвокат Ямковий В.І., посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу Селянського Фермерського господарства «КРИСТАЛ» без задоволення.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторони відповідача в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ямкового В.І., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони відповідача з викладених у відзиві підстав, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,650 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, що підтверджується копією Державного акта на право приватної власності на землю ІІ-ДП № 126193 (а.с.7, 20-22) .

20.04.2009 між ОСОБА_1 , як орендодавцем та Селянським фермерським господарством «Кристал», як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 6,650 га, з кадастровим номером 1221882200-03-001-0282. Вказаний договір оренди зареєстрований 23.10.2009 у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 040912102289 (а.с. 8-12). На виконання умов договору, земельну ділянку передано орендодавцю за актом приймання передачі (а.с. 13).

Відповідно до п.8 вказаного договору, договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору «Орендар» має переважне право поновити його на новий строк, у цьому разі «Орендодавець» повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово «Орендаря» про намір продовжити його дію. Пунктом 31 вказаного договору, визначено, що його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

Відповідно до п.30, 33 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій форму, за взаємною згодою сторін. Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Після закінчення строку дії договору ОСОБА_1 зверталася до СФГ «Кристал» з приводу повернення їй земельної ділянки, зокрема 16.06.2020 позивач звернулася до відповідача з черговою заявою, в якій вказала, що її попередні звернення залишилися без відповіді та вимагала повернення земельної ділянки (а.с. 14).

Як вказувала позивач та в ході судового засідання та не заперечив представник відповідача, після вказаного звернення в бухгалтерії СФГ «Кристал» Бреус К.В. було надано копію договору оренди від 07.08.2015, предметом якого була земельна ділянка загальною площею 6,650 га, з кадастровим номером 1221882200-03-001-0282, яка належить ОСОБА_1 , а також копія акта приймання-передачі без номеру та в якому не вірно вказано площу земельної ділянки (а.с. 15-19).

Позивач у позові заперечила факт укладення договору оренди земельної ділянки від 07.08.2015, зазначала, що волевиявлення на вчинення такого правочину не мала та договір не підписувала, а наявний в договорі підпис нібито від її імені, вчинено іншою особою.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/104-21/21170-ПЧ від 31.08.2021, підписи від імені ОСОБА_1 , розташовані в Договорі оренди земельної ділянки від 07.08.2015, укладеному між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством «Кристал», та в акті приймання-передачі об`єкту оренди без номеру та дати, укладеному між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством «Кристал», виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с. 75-83, 115).

Експерт ОСОБА_2 в ході судового засідання підтвердила той факт, що складаючи висновок від 31.08.2021 вона була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову від дачі висновку, наданих їх на дослідження матеріалів було достатньо для проведення експертизи, її висновок є категоричним та вона його повністю підтримує. Підтвердила той факт, що при проведенні експертизи досліджувалися всі надані експерті зразки підписів ОСОБА_1 , як експериментальні, такі і вільні, а кожен документ з вільним зразком підпису, який досліджувався, містить відтиск прямокутного штампу.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, на підставі досліджених доказів наданих стронами по справі, виходив з того, що позивач ОСОБА_1 не підписувала текст договору оренди земельної ділянки від 07.08.2015 та акт приймання-передачі земельної ділянки та, враховуючи припинення дії договору оренди від 20.04.2009, який був зареєстрований 23.10.2009 та відповідно діяв до 23.10.2019 (10 років з дня реєстрації договору), не укладення договору 07.08.2015, договірні відносини щодо оренди земельної ділянки належної ОСОБА_1 між сторонами відсутні з 24.10.2019, а відтак, відповідач безпідставно відмовляє в поверненні ОСОБА_1 належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 1221882200-03-001-0282, порушуючи цим її право власності на землю.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не погоджується з доводами відповідача викладеними у скарзі, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з нормами ч.1, 4 ст.202ЦК України правочином єдія особи,спрямована нанабуття,зміну абоприпинення цивільнихправ таобов`язків.Дво -чи багатостороннімправочином єпогоджена діядвох абобільше сторін. Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

За змістом ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч.1 ст.215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

При цьому, як у ч.1 ст.215 ЦК України, так і у ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Коли ж сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно до ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, також регулюються актами земельного законодавства, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» (положення якого застосовуються в редакції чинній на дату складення договору від 07.08.2015, як дату виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі. При цьому, відповідно до ст.16 Закону, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця.

Статтею 15 Закону визначалися істотні умови договору оренди землі, щодо яких сторони мали досягти згоди при укладенні такого договору.

У разіж якщосторони такоїзгоди недосягли,такий договірє неукладеним,тобто таким,що невідбувся,а наведенів ньомуумови неє такими,що регулюютьспірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Частиною 1 статті 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 210 ЦК України встановлює, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Тобто, перебіг чинності договору оренди земельної ділянки, розпочався з 23.10.2009 (дата проведення реєстрації договору ) та продовжувався до 23.10.2019 включно.

Так, висновком експерта №СЕ-19/104-21/21170-ПЧ від 31.08.2021, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 , розташовані в Договорі оренди земельної ділянки від 07.08.2015, укладеному між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством «Кристал», та в акті приймання-передачі об`єкту оренди без номеру та дати, укладеному між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством «Кристал», виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с.75-83, 115).

Суд першої інстанції допитав судового експерта ОСОБА_2 , яка підтвердила той факт, що складаючи висновок від 31.08.2021 була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову від дачі висновку, що наданих їх на дослідження матеріалів було достатньо для проведення експертизи, її висновок є категоричним та вона його повністю підтримує.

Окрім того, судовий експерт суду підтвердила той факт, що при проведенні експертизи досліджувалися всі надані експерті зразки підписів ОСОБА_1 , як експериментальні, такі і вільні, а кожен документ з вільним зразком підпису, який досліджувався, містив відтиск прямокутного штампу.

Доводи представника відповідача, що висновок експерта не може братися судом до уваги, оскільки позивач змінила експериментальні зразки підпису при їх наданні були предметом розгляду судом першої інстанції, що відображено у судовому рішенні.

Зокрема, суд першої інстанції ці тверджена відповідача розцінив критично, зазначивши, що зразки підписів позивача відбиралися в суді, посвідчені суддею, що відповідає положенням п.1.7 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом МЮУ №53/5 від 08.10.1998 (у редакції наказу № 1950/5 від 26.12.2012), що також було підтверджено в судовому засіданні судовим експертом Ревенко Л.В.

Окрім того,доводи відповідача,що висновокексперта немістить викладутого,які самедокументи надавалисядля проведенняекспертизи,суд першоїінстанції розцінивкритично,зазначивши проте,що перелік документів, які надсилалися судом для проведення експертизи вказані в супровідному листі від 01.07.2021 (а.с.69), вступна частина висновку експерта містить повний перелік документів, які надані експерту для проведення експертизи (а.с.76 зворот), дослідна частина висновку експерта містить перелік об`єктів наданих на дослідження, а саме матеріалів цивільної справи (складовою якої були й експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 ), конверту з вільними зразками підпису ОСОБА_1 на 10 аркушах та оригіналів договору оренди земельної ділянки від 07.08.2015, акта приймання-передачі земельної ділянки з додатками на 6 аркушах.

При цьому, суд у рішенні зазначив, що надані на дослідження документи з вільними зразками підписів позначалися відтиском прямокутних штампів, з відповідними написами виконаними барвником синього кольору (а.с.77 зворот). Саме такі штампи наявні на кожному з оригіналів документів, що надавалися позивачем в якості документів з вільними зразками підписів, та які містяться в конверті (а.с.115) та були оглянуті в судовому засіданні за участі представників сторін.

Як слідує з висновку експерта надані йому для проведення експертизи документи з підписами придатні для проведення ідентифікаційного дослідження з метою вирішення поставленого перед експертом питання. За результатами проведення експертизи, експертом виявлені як розбіжні ознаки, які були достатні для висновку про те, що досліджувані підписи виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 , так і збіжні ознаки, які були несуттєвими, мали низьку ідентифікаційну вагомість, є притаманними почеркам багатьох осіб, пояснюються виконанням досліджуваних підписів з наслідуванням автентичним підписам ОСОБА_1 і на зроблений категоричний негативний висновок не впливають (а.с.76-83).

З наведених в судовому рішенні підстав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що висновок експерта від 31.08.2021 складений з дотриманням вимог чинного законодавства та є належним і допустимим доказом по справі і висновки експерта стороною відповідача не спростовані, від призначення та проведення повторної експертизи відповідач відмовився, подавши клопотання про залишення клопотання про призначення повторної експертизи без розгляду.

Доводи сторони відповідача про не дослідження експертом ОСОБА_2 договору оренди від 20.04.2009 року, також були предметом розгляду судом першої інстанції, ці доводи суд не взяв до уваги, з огляду на те, що при призначенні судом експертизи сторона відповідача не реалізувала свого права на надання експерту додаткових оригіналів з вільними зразками підписів ОСОБА_1 , зокрема й договору оренди від 20.04.2009, оригінал такого договору не надано суду і в наступних судових засіданнях, що унеможливлювало його врахування при призначенні експертизи.

Окрім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що сторона відповідача могла подати інший висновок експерта, складений на його замовлення, відповідно до вимог ст.106 ЦПК України, але таке право не реалізувала.

За змістом статей 15 і 16ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, зокрема у зв`язку з відсутністю на ньому підпису сторони договору, тобто не підписання його однією з сторін (або обома), ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Відповідний правовий висновок викладено в постанові ВП ВС від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.

У даній справі, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів поданих сторонами в змагальному процесі, судом першої інстанції достеменно встановлено, що позивач ОСОБА_1 не підписувала текст договору оренди земельної ділянки від 07.08.2015 та акт приймання-передачі земельної ділянки без номеру та дати до вказаного договору, відповідно умови договору не погоджувала.

Отже, суд першої інстанції встановивши факт не укладення позивачем договору оренди від 07.08.2015 на законних підставах задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , усунувши власнику земельної ділянки перешкоди в її користуванні, шляхом зобов`язання відповідача СФГ «Кристал» повернути вказану земельну ділянку власнику ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, підстав для здійснення перерозподілу судових витрат не має.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача СелянськогоФермерського господарства«КРИСТАЛ» залишити без задоволення.

Рішення Криворізькогорайонного судум.КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від27травня 2022року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текстпостанови складено02листопада 2022року.

Головуючий:

Судді: