Рішення

від 16.05.2022 по справі 454/388/22

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/388/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2022 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з позовом та просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,3301га, кадастровий номер: 4624884800:05:000:0523; на земельну ділянку площею 0,1га, кадастровий номер: 4624884800:05:000:0564; на земельну ділянку площею 1,9903га, кадастровий номер: 4624884800:06:000:0587.

Свої вимоги мотивує наступним.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15.10.2019р. у справі №454/1568/18 заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено та затверджено мирову угоду.

Згідно якої, зокрема ОСОБА_2 зобов`язується: на протязі трьох місяців з моменту затвердження мирової угоди судом оформити права власності на земельну ділянку в розмірі 2,42 га в межах згідно з планом (визначений в Державному акті на право власності на землю від 25.10.1999р. серії ЛВ 8639), яка розташована на території Переспівської сільської ради із цільовим призначенням для сільськогосподарського використання; після зняття мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення не пізніше як на протязі 20 днів з моменту вступу в дію закону, оформити договір дарування на ОСОБА_1 на земельну ділянку в розмірі 2,42га. в межах згідно з планом (визначений в Державному акті на право власності на землю від 25.10.1999р. серії ЛВ 8639) яка розташована на території Переспівської сільської ради із цільовим призначенням для сільськогосподарського використання; з дня укладення мирової угоди і до зняття мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, вся орендна плата за використання земельної ділянки переходить у власність ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 переоформила право власності на земельну ділянку розміром 2,42га.

01.07.2021р. скасовано мораторій на продаж аграрної землі, крім земель державної власності.

На даний час відповідачка своїх зобов`язань затверджених моровою угодою не виконала, договір дарування земельної ділянки не оформила, чим порушила свої зобов`язання.

Також, зазначає, що у зв`язку з тим, що позивачка не є родичкою відповідачки виконати вимоги мирової угоди на даний час неможливо.

21.03.2022р. відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позову заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги визнає, оскільки в позасудовому порядку даний спір вона не можуть вирішити, у зв`язку з тим, що нотаріус позбавлений можливості оформити договір дарування земельної ділянки.

Позивач в судове засідання не прибула, надала суду заяву в якій вказує, що позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, розгляд справи проводити без її участі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просила справу розглядати у її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд не приймає визнання позову відповідачами, оскільки таке визнання не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З досліджених судом витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на праві приватної власності належать земельні ділянки площею 0,3301га., кадастровий номер 4624884800:05:000:0523; площею 0,1га., кадастровий номер 4624884800:05:000:0564 та площею 1,9903га., кадастровий номер 4624884800:06:000:0587.

Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Разом з цим, позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на майно у зв`язку з невиконанням відповідачкою ОСОБА_2 мирової угоди, затвердженої ухвалою Львівського апеляційного суду від 15.10.2019р. по справі №454/1568/18, обравши неналежний спосіб захисту в судовому порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15.10.2019 року визнано мирову угоду, укладену між сторонами у справі № 454/1568/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Сокальської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину квартири та земельну ділянку, за якою позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 , дійшли згоди укласти мирову угоду.

Відповідно до пункту 2 цієї мирової угоди ОСОБА_2 зобов`язується: на протязі трьох місяців з моменту затвердження мирової угоди судом оформити права власності на земельну ділянку в розмірі 2,42 га в межах згідно з планом (визначений в Державному акті на право власності на землю від 25.10.1999р. серії ЛВ 8639), яка розташована на території Переспівської сільської ради із цільовим призначенням для сільськогосподарського використання.

Після зняття мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення не пізніше як на протязі 20 днів з моменту вступу в дію закону, оформити договір дарування на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку в розмірі 2,42га. в межах згідно з планом (визначений в Державному акті на право власності на землю від 25.10.1999р. серії ЛВ 8639) яка розташована на території Переспівської сільської ради із цільовим призначенням для сільськогосподарського використання.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» з 1 липня 2021 року скасовано мораторій (заборону) на продаж аграрної землі, крім земель державної власності.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка ОСОБА_1 покликається на те, що не може виконати умови мирової угоди, тобто укласти договір дарування спірних земельних ділянок, оскільки не родичкою відповідачки.

Однак, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2ст. 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, позивач не довела належними, достатніми та обгрунованими доказами, що вона намагалася укласти з відповідачкою договір дарування вищевказаних земельних ділянок, тобто виконати п.2 мирової угоди.

Разом з цим, згідно з умовами мирової угоди затвердженої ухвалою Львівського апеляційного суду від 15.10.2019 року у разі не виконання мирової угоди ОСОБА_2 , у тому числі з незалежних від неї обставин, вона сплачує ОСОБА_1 - грошову компенсацію у розмірі ринкової вартості земельної ділянки розміром 2,42 га в межах згідно з планом (визначений в Державному акті на право власності на землю від 25.10.1999р. серії ЛВ 8639), яка розташована на території Переспівської сільської ради із цільовим призначенням для сільськогосподарського використання, станом на час пред`явлення до примусового виконання виконавчого документу (ухвали суду про затвердження мирової угоди).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

За своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах погоджених сторонами та є завершенням судового провадження, свідчить про врегулювання судового спору між сторонами.

Відповідно до статті 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Отже, ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов`язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У випадках невиконання зобов`язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час постановлення ухвали про затвердження мирової угоди, підлягають примусовому виконанню такі виконавчі документи, як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої і п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час постановлення ухвали про затвердження мирової угоди, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного

у статті 3 цього закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Вимоги до виконавчих документів передбачені у статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час постановлення ухвали про затвердження мирової угоди.

Ухвала про визнання мирової угоди є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню органами виконавчої служби.

Позивач ОСОБА_1 не надала жодних доказів звернення до органів виконавчої служби із заявою про примусове виконання ухвали Львівського апеляційного суду від 15.10.2019р., якою затверджено мирову угоду.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі, якщо рішення не було вручено в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 27.05.2022 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий: Л. Ю. Фарина