Постанова

від 15.12.2022 по справі 454/388/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/388/22 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л. Ю.

Провадження № 22-ц/811/1414/22 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія: 20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2022 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М.,Ніткевича А.В.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,3301 га кадастровий номер 4624884800:05:000:0523, на земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 4624884800:05:000:0564, на земельну ділянку площею 1,9903 га кадастровий номер 4624884800:06:000:0587.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у справі №454/1568/18 затверджено умови мирової угоди, відповідно до якої ОСОБА_2 зобов`язувалася: на протязі трьох місяців з моменту затвердження мирової угоди судом оформити право власності на земельну ділянку в розмірі 2,42 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Переспівської сільської ради із цільовим призначенням для сільськогосподарського використання; після зняття мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення не пізніше як на протязі 20 днів з моменту вступу в дію закону, оформити договір дарування на ОСОБА_1 на земельну ділянку в розмірі 2,42 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Переспівської сільської ради із цільовим призначенням для сільськогосподарського використання; з дня укладення мирової угоди і до зняття мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, вся орендна плата за використання земельної ділянки переходить у власність ОСОБА_1 ; у разі відчуження земельної ділянки не в користь ОСОБА_1 , договір купівлі продажу визнається недійсним і ОСОБА_2 відшкодовує ОСОБА_1 повну ринкову вартість земельної ділянки розміром 2,42 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Переспівської сільської ради із цільовим призначенням для сільськогосподарського використання.

Вказує, що 19 грудня 2019 року відповідач ОСОБА_2 переоформила право власності на земельну ділянку розміром 2,42 га.

Додає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31 березня 2020 року знято мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, однак, відповідач ОСОБА_2 зобов`язань, затверджених мировою угодою, не виконала, зокрема, не оформила договору дарування земельної ділянки.

Позивач зазначає, що не є родичкою відповідача, тому, виконати вимоги мирової угоди на даний момент не є можливим.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 17 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , просить його скасувати і ухвалити новее рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апелянт вказує, що позивач не є родичем відповідача, тому виконати вимоги мирової угоди на даний час неможливо.

Окрім того, апелянт зверталась із заявою до Сокальського відділу ДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про примусове виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року, однак, державним виконавцем було прийнято рішення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, оскільки виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового характеру.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, та неправильно застосував норми матеріального права.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи повторно не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку, зокрема, шляхом надіслання судових повісток на вказані учасниками електронні адреси та з використанням засобів мобільного зв`язку, оскільки у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану в суді відсутнє належне фінансування на відправку поштової кореспонденції, окрім того, інформація про призначені до розгляду апеляційним судом справи є відкритою в доступі для учасників справи, про що всім учасникам достовірно відомо, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 13.12.2022 року, є дата складення повного судового рішення 15.12.2022 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року затверджено умови мирової угоди, укладеної між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 у справі №454/1568/18.

Пунктом 2 мирової угоди передбачено, що ОСОБА_2 зобов`язується на протязі трьох місяців з моменту затвердження мирової угоди судом оформити право власності на земельну ділянку в розмірі 2,42 га в межах згідно з планом (визначений в Державному акті на право власності на землю від 25.10.1999р. серії ЛВ 8639), яка розташована на території Переспівської сільської ради із цільовим призначенням для сільськогосподарського використання.

Після зняттямораторію напродаж земельнихділянок сільськогосподарського призначення не пізніше як на протязі 20 днів з моменту вступу в дію Закону, оформити договір дарування на ОСОБА_1 , на земельну ділянку в розмірі 2,42 га в межах згідно з планом (визначений в Державному акті на право власності на землю від 25.10.1999р. серії ЛВ 8639), яка розташована на території Переспівської сільської ради із цільовим призначенням для сільськогосподарського використання.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31 березня 2020 року, який набрав чинності 01 липня 2021 року, скасовано мораторій (заборону) на продаж аграрної землі, крім земель державної власності.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними (статті 77, 78, 79 ЦПК України).

В апеляційній скарзі позивач наголошує, що виконання умов мирової угоди щодо укладення договору дарування спірних земель є неможливим, оскільки ОСОБА_1 не перебуває у родинних стосунках з ОСОБА_2 .

Однак, позивачем не було надано доказів, які б підтверджували, що позивач та відповідач намагалися виконати пункт 2 мирової угоди, а саме укласти договір дарування спірних земельних ділянок, оскільки затверджена судом мирова угода між ними є чинною.

Окрім того, як правильно вказав суд першої інстанції, умовами затвердженої апеляційним судом мирової угоди визначено, що у разі не виконання мирової угоди ОСОБА_2 , у тому числі з незалежних від неї обставин, вона сплачує ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі ринкової вартості земельної ділянки розміром 2,42 га, станом на час пред`явлення до примусового виконання виконавчого документу.

Також необхідно зазначити, що ухвала про затвердження умов мирової угоди є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню органами виконавчої служби, при цьому, позивач не надала жодних доказів звернення до органів виконавчої служби із заявою про примусове виконання ухвали Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції від 17 травня 2022 року, позивач ОСОБА_1 вказала, що зверталася до Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про примусове виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року, на підтвердження чого до матеріалів апеляційної скарги було долучено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, однак, вказане повідомлення датоване 10 червня 2022 року, тобто вже після ухвалення оскаржуваного рішення, а тому не враховується апеляційним судом.

Таким чином, правових підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в колегії суддів немає, суд застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 15 грудня 2022 року.

Головуючий С.М.Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич