Постанова

від 29.05.2022 по справі 902/1027/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року Справа № 902/1027/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Коломис В.В. , суддя Грязнов В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.02.2022 у справі №902/1027/21 (повний текст складений 18.02.2022, суддя О.С. Нешик)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСІ", смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області

до Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод", м. Вінниця

про стягнення 31 284,00 грн заборгованості згідно договору поставки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.02.2022 у справі №902/1027/21 позов задоволений.

Стягнуто з Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОСІ" 31 284,00 грн заборгованості, 3500,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу, 2270,00 грн - витрат зі сплати судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази проведення відповідачем розрахунків у повному обсязі за отриманий товар, а тому позовні вимоги про стягнення 31284,00 грн заборгованості є правомірними та обґрунтованими. Заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Державне підприємство "45 експериментальний механічний завод" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Розгляд справи здійснювати за участю представника скаржника.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом не з`ясовано чи мав можливість відповідач оплатити отриманий товар, відповідач мав надати дані докази в судове засідання, проте про час та місце розгляду судом даної справи по суті повідомлений не був, а саме на адресу відповідача не надходили ухвали суду від 18.11.2021 та від 16.12.2021. Крім того, місцевим господарським судом не з`ясовано, що під час виконання вищевказаних договорів у відповідача виникли форс-мажорні обставини, що унеможливили вчасне їх виконання, що підтверджується висновками Вінницької ТПП від 24.12.2021 №23/12/501 та №23/12/502 та відповідними сертифікатами. Також скаржник зазначає, що відповідач вважає поданий позивачем позов передчасним, а рішення суду прийняте у справі незаконним, а від так і витрати на професійну правничу допомогу є такими, що не підлягають стягненню. Крім того, 04.02.2022 на адресу відповідача надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі, з якої вбачається, що позивач просить суд у відповідності до ст. 145 КАС України ухвалити додаткове рішення у справі №520/3146/21, яким стягнути з відповідачів солідарно судові витрати в сумі 7500 грн, посилаючись при цьому в описовій частині на договір №0110С2021 від 11.10.2021, платіжні доручення №3046 від 11.10.2021, №3313 від 21.12.2021, акт виконаних робіт від 11.12.2021. Тобто прохальна частина заяви позивача немає відношення до відповідача.

Листом від 15.03.2022 матеріали справи №902/1027/21 витребовувалися з господарського суду Вінницької області.

30.03.2022 матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2022 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.02.2022 у справі №902/1027/21. Запропоновано протягом 10 днів з дня одержання даної ухвали надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам провадження. Роз`яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Згідно з частиною 10 статті 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що в даній справі ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент звернення з апеляційною скаргою, а справа №902/1027/21 не належить до категорії справ вказаних у частині 4 статті 247 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що договірні відносини, що склалися між сторонами у справі, за своєю правовою природою мають ознаки договору поставки.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Судом встановлено, що з умов договору поставки вбачається, що 12.07.2021 між Державним підприємством "45 експериментальний механічний завод" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОСІ" (постачальник) укладено Договір поставки №50-45П-21 (далі - Договір).

Предметом Договору визначено, що Постачальник зобов`язується партіями, відповідно до Заявок Покупця, поставляти Покупцю у власність товар (код за ДК 021:2015 (СРV): Електромеханічні ручні інструменти 42652000-1), найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно зі Специфікацією, яка міститься в Додатку 1 до Договору і є його невід`ємною частиною (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його в порядку та на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).

Загальна сума (ціна) Договору та ціна за одиницю Товару зазначаються в Специфікації та включають у себе вартість тари та упаковки Товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються Постачальником, вартість доставки Товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати Постачальника, пов`язані з виконанням цього Договору. Ціна Товару визначається в національній валюті України (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п.2.3. Договору розрахунок здійснюється за кожну окрему поставлену партію Товару протягом 20 календарних днів після підписання акта приймання-передачі або видаткової накладної на партію Товару.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що розрахунок здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, на підставі Специфікації, Заявки Покупця, виставленого рахунку, акту приймання-передачі або видаткової накладної на партію Товару, а також відповідно до інших умов Договору.

Поставка Товару здійснюються згідно з Правилами "Інкотермс" у редакції 2010 року на умовах поставки DDР ("Зі сплатою мита") у місце поставки, що визначено в Специфікації до Договору та у строк відповідно до Заявок Покупця транспортом Постачальника (п.3.1. Договору)

Датою поставки (передачі) Товару та переходу права власності на Товар є дата фактичного отримання Товару Покупцем від Постачальника у відповідності до належно оформлених первинних документів. Видаткова накладна або акт приймання-передачі Товару (далі разом - Первинні документи) крім обов`язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством, повинні містити посилання на номер та дату Договору та відповідний номер та дату Заявки, згідно з якою здійснюється поставка Товару (п.3.3. Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань до повного виконання зобов`язань за даним Договором (п.5.1. Договору).

В додаток до Договору сторонами підписано Специфікацію, в якій узгоджено умови щодо поставки товару, в строк до 15.08.2021, а саме: дриль ударний Makita HP 1640, 680 Вт, 0-2800 об/хв; 0-448000 уд/хв; зубчаст.патр. 1,5-13 мм; 1,8 кг; кількістю 16 штук; ціна за одиницю - 1955,25 грн; загальна сума - 31284,00 грн. При цьому сторонами визначено, що оплата Товару здійснюється наступним чином: оплата 100%, після постачання товару на протязі 20 календарних днів.

Згідно видаткової накладної №2886 від 09.08.2021 позивачем поставлено відповідачу визначений у Специфікації товар на загальну суму 31284,00 грн.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем розрахунків у повному обсязі за отриманий товар, суд вважає позовні вимоги про стягнення 31284,00 грн заборгованості правомірними та обґрунтованими.

Місцевий господарський суд звернув увагу, що із змісту пояснень відповідача від 17.11.2021 за №937 слідує, що останній визнає факт поставки позивачем товару на загальну суму 31 284,00 грн та невиконання зобов`язання щодо його оплати в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Водночас, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що під час виконання вищевказаних договорів у відповідача виникли форс мажорні обставини, що унеможливили вчасне їх виконання. Дане підтверджується висновками Вінницької ТПП від 24.12.2021 за №23/12/501 та №23/12/502 та відповідними сертифікатами про форс-мажорні обставини №0500-22-0071 від 18.02.2022, №0500-22-72 від 18.02.2022, №№0500-022-070 від 18.02.2022, що долучені до апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 цієї статті).

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

У відповідності до п. 2 ст. 164 ГПК України при поданні позовної заяви позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та у відповідності до п. 3 ст. 164 ГПК України у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.07.2020р. у справі № 904/2104/19.

Однак, така обставина (тобто відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.

Як вбачається із поданих позивачем до суду апеляційної інстанції сертифікатів про форс-мажорні обставини №0500-22-0071, №0500-22-72, №№0500-022-070, останні датовані 18.02.2022, рішення суду першої інстанції датоване 08.02.2022. Вказане виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції вказаних додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.

Щодо Висновків Вінницької ТПП від 24.12.2021 за №23/12/501 та №23/12/502 колегія суддів зазначає наступне.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано чи мав можливість відповідач оплатити отриманий товар, відповідач мав надати дані докази в судове засідання, проте про час та місце розгляду судом даної справи по суті повідомлений не був, а саме на адресу відповідача не надходили ухвали суду від 18.11.2021 та від 16.12.2021 (докази надаються). 17.11.2021 за вих № 937 відповідачем направлено в суд пояснення відміткою про неможливість прибути в судове засідання у зв`язку із прийняттям участі в іншому судовому засіданні та проханням перенести підготовче судове засідання на іншу дату з метою надання й інших доказів по справі описаних вище. Суд в оскаржуваному рішенні про це зовсім не згадує та не надає правової оцінки вказаному клопотанню. Також суд 16.12.2021 виносить ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 08.02.2022. В даній ухвалі суд зазначає, що за наслідками судового засідання, яке відбулось 18.11.2021 суд постановив ухвалу про оголошення перерви до 16.12.2021 про що відповідач повідомлявся телефонограмою. Проте, в даній ухвалі не зазначено хто з працівників підприємства отримав телефонограму, якого числа та о котрій годині та на якій номер телефону телефонував представник суду. Відповідач заперечує даний факт та стверджує, що ніхто з представників підприємства відомостей про дату та час розгляду справи на 16.12.2021 не отримував. 16.12.2021 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 08.02.2022. На визначену судом дату 08.02.2022 відповідач не з`явився, хоча був належним чином повідомлений шляхом направлення ухвали на офіційну електронну адресу. Поряд з тим, відповідач зазначає, що не отримував вказаної ухвали суду.

Згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновків Верховного Суду стосовно застосування норм частини третьої статті 269 ГПК України, викладених у постановах від 21.06.2018р. у справі №906/612/17, від 22.08.2018р. у справі №910/19776/17, від 05.12.2018р. у справі №910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

Відтак, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, однак, під час розгляду справи судом першої інстанції Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" не повідомляв суд про неможливість надання вищевказані докази.

Колегія суддів зазначає, що Висновки Вінницької ТПП №23/12/501 та №23/12/502 датовані 24.12.2021, тобто під час розгляду справи №902/1027/21 в судів першої інстанції. Водночас, скаржник не надіслав місцевого господарського суду вказані висновки, не повідомив суд про їх наявність та бажання подати їх суду першої інстанції. В поясненні від 17.11.2021 №937 про вказані докази не повідомлялося.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.10.2021 відкрите провадження у справі. Ухвала отримана відповідачем засобами поштового зв`язку, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення.

Протокольною ухвалою від 18.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, оголошено перерву під час його проведення до 16.12.2021.

Матеріали справи містять телефонограму від 10.12.2021, згідно якої організатор зі збуту Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" Забагонська О.В. повідомлена про зміст протокольної ухвали від 18.11.2021.

Ухвалою суду першої інстанції від 16.12.2021 закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суту на 08.02.2022. Копію ухвали надіслано на офіційну електронну адрес відповідача, про що зазначено в ухвалі суду. Ухвала суду містить відмітку про відправлення сторонам вказаної ухвали.

Вказане спростовує доводи відповідача про неповідомлення судом про судові засідання.

В той же час, положеннями статей 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень. Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду та/або за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Вказані висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №925/518/18.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Чірікоста і Віола проти Італії" зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України").

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, Державне підприємство "45 експериментальний механічний завод" не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції вказаних висновків, які просить долучити до справи на стадії апеляційного розгляду, як не надано і доказів неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника. А тому судом апеляційної інстанції Висновків Вінницької ТПП від 24.12.2021 №23/12/501 та №23/12/502 не приймаються.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою-третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування щодо невідповідності заявлених витрат цим критеріям (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (такий правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Суд апеляційної інстанції встановив, що 11.10.2021 між адвокатським бюро "Кокорев і К" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОСІ" (Клієнт) укладено Договір № 0110С2021 про надання правової допомоги у судовій справі (далі по тексту також - Договір).

Відповідно до п.1.2. Договору Виконавець приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси Клієнта в суді та інших органах влади, установах, організаціях щодо стягнення заборгованості з Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" за договором поставки №50-45П21 від 12.07.2021.

В розділі 4 Договору сторони узгодили гонорар (вартість послуг) Виконавця. Зокрема підпунктами 4.1.1. - 4.1.4. передбачено:

"За складання документів (клопотань, апеляційних і касаційних скарг, відзивів на позов, відповіді на відзив тощо) 1000,00 грн за одну годину витраченого на складання документу часу. В час на складання документів також включається час вивчення матеріалів наданих Клієнтом.

За ознайомлення з матеріалами судової справи - 1000,00 грн за одну годину витрачену на ознайомлення зі справою.

За кожне призначене судове засідання - 1500,00 грн, якщо засідання відбувається в режимі відеоконференція поза межами суду 1000,00 за таке засідання.

В разі необхідності виїзду в інше місто Клієнт відшкодовує Виконавцю вартість проїзду до такого міста та виплачує додатково 1000,00 грн за кожний день перебування за межами м. Харків включаючи день від`їзду та день повернення.

Сплата гонорару здійснюється на підставі рахунків які видає Виконавець Клієнту в рамках даного Договору. Крім частини гонорару за п.4.1.1 даного Договору яку Клієнт сплачує Виконавцю авансом до початку роботи за цим договором (п.4.2. Договору).

11.12.2021 між сторонами обопільно підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000010, відповідно до змісту якого Виконавцем були проведені наступні роботи (надані такі послуги), зокрема:

1) складання позовної заяви - 1 500,00 грн;

2) участь у підготовчому судовому засіданні - 1000,00 грн;

3) призначене судове засідання - 1000,00 грн.

Загальна вартість робіт (послуг) 3500,00 грн.

При цьому сторони узгодили, що претензій одна до одної не мають.

В подальшому Виконавцем виставлено позивачу відповідні рахунки-фактури № СФ-000034 від 11.12.2021, № СФ-000021 від 11.10.2021, на загальну суму 3500,00 грн, які оплачені останнім згідно платіжних доручень: №3046 від 11.10.2021, № 3313 від 21.12.2021.

Таким чином, згідно з вимогами статей 74, 126 Господарського процесуального кодексу України доведено обставини надання позивачу адвокатом Кокоревим Е.О. професійної правничої допомоги під час розгляду справи №902/1027/21 у суді першої інстанції у заявленому розмірі.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, отже, у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеної вартості послуг, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.

Так, матеріалами справи підтверджується реальний обсяг наданої адвокатом Кокоревим Едуардом Олександровичем правової допомоги на суму 3500,00 грн.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на Державне підприємство "45 Експериментальний механічний завод".

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявне клопотання згідно якого позивач просить суд у відповідності до ст. 145 КАС України в разі прийняття рішення на користь позивача стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір у сумі 2270,00 грн, витрати на правову допомогу в сумі 3500,00 грн. Суд вважає, що посилання на ст. 145 КАС України не впливає на суть клопотання про стягнення витрат на правовому допомогу у справі №902/1027/21.

Крім того, скаржником долучено до апеляційної скарги заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить суд у відповідності до ст. 145 КАС України ухвалити додаткове рішення у справі №520/3146/21, яким стягнути з відповідачів солідарно судові витрати (витрати на правову допомогу адвоката) в сумі 7500,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що позивачем надіслано відповідачу клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, яке відрізняється від клопотання, надісланого на адресу суду. Водночас, як встановлено вище, судом першої інстанції розглянуте клопотання, яке стосується саме справи №902/1027/21 на підставі Договору про надання правової допомоги у судові справі за Договором поставки №50-45П21 від 12.07.2021. А тому надіслання позивачем відповідачу іншої редакції клопотання не вплинуло на вирішення клопотання по суті.

Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.02.2022 у справі №902/1027/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 08.02.2022 у справі №902/1027/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Матеріали справи №902/1027/21 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "30" травня 2022 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Грязнов В.В.