Постанова

від 22.02.2022 по справі 922/3873/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/3873/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Геза Т.Д.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю:

позивача - не з`явився;

відповідача - Стецун Р.С. - керівник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності" (вх. №4001Х/1-18)

на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2021 року у справі №922/3873/21, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Ємельянова О.О.), повний текст якого складено 22.12.2021 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально - консалтинговий центр "Інтелект", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності", м. Харків простягнення 34 629,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2021 року у справі №922/3873/21 заяву (вх. № 29124 від 09.12.2021 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-консалтинговий центр "Інтелект" про ухвалення додаткового судового рішення - задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально - консалтинговий центр "Інтелект" суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 990,42 грн.; в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9,58 грн. - відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності" з додатковим рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2021 року у справі в частині стягнення з ТОВ "Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності" суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4990,42 грн.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Позивачем надано договір з Адвокатським бюро "Карімов та партнери" від 30.09.2021 року, втім вказаний договір не може бути належним та допустимим доказом у справі.

Повноваження за договором визначені у розділі 2, зі змісту якого слідує, що ці повноваження стосуються виключно повноважень представника Адвокатського бюро у судах та вчинення лише ним, а не іншими особами такого представництва, що підтверджується п.2.2. договору.

Позов та інші процесуальні документи підписані не від імені Адвокатського бюро, а директором позивача, інших доказів на підтвердження складання позовної заяви саме Карімовим А.З. або Адвокатським бюро, матеріали справи не містять.

Належних доказів надання правничої допомоги матеріали справи не містять, позивачем не були сплачені таки послуги, не надано банківських виписок про рух коштів від позивача до Адвокатського бюро на підтвердження саме сплати таких послуг позивачем.

Позивачем не надано детального опису усних та письмових юридичних консультацій, яким чином надавались такі усні консультації, їх кількість, за якими номерами телефонів, час таких консультацій, у які дні надавались такі консультації, та з яких питань.

Акт приймання - передачі наданих послуг вказаної інформації не містить, а загальне посилання на надання правничої допомоги є недостатнім та суперечить вимогам ст. 126 ГПК України.

Договір, додаткова угода та акт приймання - передачі наданих послуг не є належними та допустимими доказами та не підтверджують вимог, викладених у заяві про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956, від 09.12.2020 року №1236, від 17.02.2021 року № 104, від 21.04.2021 року №405, від 16.06.2021 року №611, від 11.08.2021 року №855, від 22.09.2021 року №981, від 15.12.2021 року №1336 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 31.03.2022 року.

Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.

Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а, від 22.10.2020 року №21-а, від 18.12.2020 року №24-а, від 23.06.2021 року №10-а, від 16.08.2021 року №12-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.12.2021 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності" на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2021 року у справі №922/3873/21; позивачу встановлено строк до 24.01.2022 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам частини 2 статті 263 ГПК України; призначено справу до розгляду на "31" січня 2022 року об 11:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі судових засідань № 115; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon"; витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3873/21.

31.12.2021 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшла справа №922/3873/21 на 100 арк. (вх.№210).

У судовому засіданні 31.01.2022 року представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 року, з урахуванням ухвали від 01.02.2022 року, оголошено перерву у розгляді справи №922/3873/21 до 23.02.2022 року о 14:00 год., явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".

У судовому засіданні 23.02.2022 року представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання 23.02.2022 року не з`явився, копії ухвал суду апеляційної інстанції від 31.01.2022 року та від 01.02.2022 року було надіслано позивачу, що слідує зі штампу ухвал суду від 31.01.2022 року та від 01.02.2022 року.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду від 31.01.2022 року та від 01.02.2022 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

ТОВ "Навчально - консалтинговий центр "Інтелект" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до ТОВ "Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності" про стягнення суми заборгованості у розмірі 30 000, 00 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 300,00 грн., 3 % річних у розмірі 1 329,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором на виконання робіт № 01/01/2020 від 02.01.2020 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.11.2021 року у задоволенні позову відмовлено частково; стягнуто з ТОВ "Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності" на користь ТОВ "Навчально - консалтинговий центр "Інтелект" суму заборгованості у розмірі у розмірі 30 000, 00 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 233,68 грн., 3% річних у розмірі 1 329,59 грн., та судовий збір у розмірі 2 265,65 грн.; в частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 66,32 грн. - у позові відмовлено.

09.12.2021 року від позивача до господарського суду Харківської області надійшла заява (вх. № 29124) про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив прийняти заяву про ухвалення додаткового рішення до розгляду; визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів на підтвердження понесених судових витрат та поновити позивачу строк на подання доказів на підтвердження понесених судових витрат; ухвалити додаткове рішення у справі №922/3873/21, яким здійснити розподіл судових витрат за результатами розгляду справи та стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

21.12.2021 року господарським судом Харківської області ухвалено додаткове рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

В обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення, заявник вказував на те, що під час подання позовної заяви, позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. які очікує понести, у зв`язку з розглядом справи.

Також, позивач вказував, що він фактично поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги № б/н від 03.09.2021 року; додатковою угодою № 1 від 03.09.2021 року до договору про надання правової допомоги № б/н від 03.09.2021 року; актом прийому - передачі наданих послуг від 07.12.2021 року.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у ч. 3 ст. 123 ГПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно частин 2, 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Разом з тим, в ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За матеріалами справи, позивачем у позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, та зокрема зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу складають суму у розмірі 5 000,00 грн. У випадку наявності додаткових судових витрат, документи що підтверджують їх понесення, будуть надані до суту у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Суд має оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Господарським судом вірно враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, де, зокрема, зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За змістом ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на виконання вказаних вимог, позивачем надано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, до якої додано копії: договору про надання правової допомоги № б/н від 03.09.2021 року; додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 03.09.2021 року; акту прийому - передачі наданих послуг від 07.12.2021 року.

Як слідує з наданого акту, Адвокатським бюро "Керімов та партнери" у період з 03.09.2021 року по 29.11.2021 року було надано позивачу наступні види правничої допомоги у рамках господарського судочинства за позовом позивача до ТОВ "Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності" (код ЄДРПОУ 33477858) справа № 922/3873/21: надання усних/письмових юридичних консультацій, вивчення судової практики (5 годин) - 2 500,00 грн.; складання позовної заяви (5 годин) - 2 500,00 грн.; загальна сума винагороди (гонорару) за надані послуги складає 5 000,00 грн.

Отже, загальна сума наданих послуг за вказаним актом складає 5 000, 00 грн.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Місцевим господарським судом вірно враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 року у справі №640/18402/19, де, зокрема, вказано на те, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Посилання апелянта на те, що позов та інші процесуальні документи підписані не від імені Адвокатського бюро, а директором позивача, інших доказів на підтвердження складання позовної заяви саме Карімовим А.З. або Адвокатським бюро "Карімов та партнери", матеріали справи не містять; належних доказів надання правничої допомоги матеріали справи не містять, позивачем не були сплачені таки послуги, не надано банківських виписок про рух коштів від позивача до Адвокатського бюро на підтвердження саме сплати таких послуг позивачем; позивачем не надано детального опису усних та письмових юридичних консультацій, яким чином надавались такі усні консультації, їх кількість, за якими номерами телефонів, час таких консультацій, у які дні надавались такі консультації, та з яких питань; акт приймання - передачі наданих послуг вказаної інформації не містить, а загальне посилання на надання правничої допомоги є недостатнім та суперечить вимогам ст. 126 ГПК України; договір, додаткова угода та акт приймання - передачі наданих послуг не є належними та допустимими доказами та не підтверджують вимог, викладених у заяві про ухвалення додаткового рішення, не приймаються, з огляду на таке.

Так, підготовка проектів процесуальних документів Адвокатським бюро/адвокатом є частиною правової допомоги позивачу, і чинне законодавство не зобов`язує Адвокатське бюро/адвоката безпосередньо надавати такі документи до суду чи підписувати їх власноруч.

Разом з тим, складені Адвокатським бюро/адвокатом процесуальні документи були засвідчені підписом керівника позивача, про що також свідчить акт прийому - передачі наданих послуг від 07.12.2021 року, з якого слідує, що Адвокатським бюро було надано позивачу види правничої допомоги, зокрема складання позовної заяви.

Послуги надані, відповідно до вказаного акту, відповідають предмету договору про надання правової допомоги від 03.09.2021 року, а саме п. 1.1. договору, який був укладений між Адвокатським бюро та ТОВ "Навчально - консалтинговий центр "Інтелект" 03.09.2021 року.

Крім того, розмір гонорару відповідно до умов п. 3.1. договору, було погоджено сторонами у додатковій угоді № 1.

Акт приймання - передачі наданих послуг містить всю інформацію, яка необхідна для ідентифікації виду послуг та їх тривалості в часі, крім того, у наданому до господарського суду першої інстанції акті, також було визначено кількість годин та визначено найменування послуг які були надані адвокатом.

Окрім того, господарським судом першої інстанції вірно враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.10.2019 року у справі № 922/445/19, де, зокрема, вказано на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено та від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20, де, зокрема, вказано на те, що саме, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Отже, докази оплати послуг адвоката подавати не обов`язково.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України", заява N 19336/04).

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, господарський суд першої інстанції, дослідивши заяву ТОВ "Навчально-консалтинговий центр "Інтелект" про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн. відповідають критеріям реальності (дійсної необхідності їх понесення) та розумності їх розміру, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За матеріалами справи, рішенням господарського суду Харківської області від 29.11.2021 року у задоволенні позову відмовлено частково; стягнуто з ТОВ "Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності" на користь ТОВ "Навчально - консалтинговий центр "Інтелект" суму заборгованості у розмірі у розмірі 30 000, 00 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 233,68 грн., 3% річних у розмірі 1 329,59 грн., та судовий збір у розмірі 2 265,65 грн.; в частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 66,32 грн. - у позові відмовлено.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позовних вимог у справі № 922/3873/21, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу у відповідності до вимог ст.129 ГПК України, мають бути розподілені між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Отже, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності" залишити без задоволення.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2021 року у справі №922/3873/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30.05.2022 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя Т.Д. Геза