Рішення

від 29.05.2022 по справі 910/20394/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2022Справа № 910/20394/21Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Міністерства економіки України

до Фізичної особи-підприємця Толочко Олексія Вікторовича

про стягнення 39 244,74 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство економіки України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Толочко Олексія Вікторовича про стягнення 39 244,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору оренди нерухомого майна №6220 від 31.05.2012.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.12.2021 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

29.12.2021 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.01.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

31.01.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти позову посилаючись на неналежний розрахунок позивача орендної плати. Також, відповідач зазначає про відсутність у останнього можливості щодо використання орендованого майна у зв`язку з забороною діяльності (заклад харчування) на період дії карантину з 17.03.2020 по 24.06.2020. Окрім того, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

10.02.2022 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу Мінекономіки від 30.05.2007 № 156 та на підставі Акта приймання-передачі від 06.06.2007 на баланс Мінекономіки передано будівлю Державного підприємства "Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції", що знаходиться за адресою: м. Київ, бульв. Дружби Народів, 28, загальною площею 3 701,2 м2, згідно з додатком.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України перейменовано на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України із збереженням ідентифікаційного коду юридичної особи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2021 №504 перейменовано Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерство економіки України із збереженням ідентифікаційного коду -ЄДРПОУ 37508596.

31.05.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Толочко Олексієм Вікторовичем (орендар, відповідач) укладено договір №6220 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - Майно) загальною площею 349,60 кв.м. (реєстровий номер 02736403.1. ЮМЦУПР0002), розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28, на 1-му поверсі будівлі, що перебуває на балансі Науково-дослідного економічного інституту, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02736403 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на «30» листопада 2011р. і становить 2305600,00 грн. без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою розміщення ідальні, яка не здійснюе продаж товарів підакцизної групи (п. 1.2. договору).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1 договору).

31.05.2012 згідно із актом приймання-передавання орендованого майна, орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення державне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 349,60 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, бул. Дружби народів, 28, на 1-му поверсі будівлі, що перебуває на балансі Науково-дослідного економічного інституту, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02736403.

Відповідно до умов п.п. 3.1, 3.3. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 р. і становить без ПДВ. за базовий місяць оренди - квітень 2012 року 11623,10 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно із п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінету Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно пункту 5.3. договору, орендар зобов`язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

У відповідності до п. 5.9. договору щомісяця до 15 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування за попередній місяць (копію платіжного доручення орендної плати обслуговуваного банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Пунктом 5.11. договору встановлено обов`язок орендаря здійснювати витрати, пов`язані з утриманням майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна та надання комунальних послуг орендарю.

Договір укладено строком на 2 роки та 11 місяців, що діє з 31.05.2012 до 30.04.2015 (п. 10.1. договору).

У подальшому сторонами укладалися договори про внесення змін до договору.

Відповідно до пункту 10.5 договору реорганізація орендодавця або перехід права власності на майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника майна (його правонаступників).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 437-р та акту приймання-передачі від 01.07.2020 року, нежитлові приміщення у будівлі по бульв. Дружби народів, 28 передані до сфери управління Національного агентства з питань запобігання корупції.

Поряд з цим, 04.06.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Фізичною особою-підприємцем Толочко Олексієм Вікторовичем укладено договір №6220/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №6220 від 31.05.2012, умовами якого погодили, що в тексті договору №6220 від 31.05.2012, актах приймання-передавання (повернення), розрахунках орендної плати найменування балансоутримувача замінити на: «Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, код ЄДРПОУ 37508596» (п. 1 договору №6220/01).

У зв`язку з вищевикладеним, Мінекономіки як балансоутримувач майна має законне право на стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди.

Окрім того, у п. 2 договору №6220/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №6220 від 31.05.2012 сторони визначили про продовження договору строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 30.04.2015 по 30.03.2018.

16.09.2015 між сторонами укладено договір №6220/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №6220 від 31.05.2012, яким визначили, що орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць оренди - березень 2015 року 19 113,00 грн.

Судом встановлено, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі №910/18052/20 рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2021 у справі №910/18052/20 скасовано в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, в іншій частині рішення залишити без змін, позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задоволено, розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6220 від 31.05.2012, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Фізичною особою-підприємцем Толочком Олексієм Вікторовичем, виселено Фізичну особу-підприємця Толочка Олексія Вікторовича в примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 349,60 кв. м, що розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28, на 1-мі поверсі будівлі, що перебуває на балансі Національного агентства з питань запобігання корупції, відмовлено в задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Толочка Олексія Вікторовича про визнання договору про внесення змін та доповнень укладеним.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що станом на 09.11.2021 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 17 306,81 грн.

Згідно з п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем нарахована пеня у сумі 5 472,49 грн.

Окрім того, 04.04.2016 року між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (надалі - платник) та Фізичною особою-підприємцем Толочко Олексієм Вікторовичем (надалі - користувач) був укладений договір №8 про відшкодування витрат на оплату експлуатаційних та комунальних послуг в орендованому нежитловому приміщенні (далі - договір про відшкодування витрат), відповідно до умов якого платник забезпечує оплату наданими спеціалізованими підприємствами (надалі - Постачальниками) експлуатаційних та комунальних послуг (надалі - Послуги) в адміністративній будівлі, що знаходиться за адресою: 01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28) (надалі - Будівля), а користувач бере участь у відшкодуванні зазначених витрат платника згідно з показниками лічильників за тарифами постачальників (п. 1.1. договору про відшкодування витрат).

Відповідно до п. 1.2. договору про відшкодування витрат обсяг відшкодування витрат на оплату послуг залежить від виду послуг, що надаються постачальниками і визначається розрахунком платника та складається з платежів за: а) електропостачання (лічильник CA4У-И672М №81345); б) водопостачання (лічильник №20100202556).

Ціна договору визначається відповідно до розділу І цього договору, тарифів постачальників та показників лічильника (п. 2.1. договору про відшкодування витрат).

Згідно п. 3.1. договору про відшкодування витрат, відшкодування послуг, зазначених у пункті 1.2. договору здійснюється користувачем за показниками лічильника та за тарифами постачальника.

Відшкодування за послуги проводяться користувачем на підставі рахунку-фактури та розрахунків до нього у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок платника протягом 5 робочих днів з дати отримання користувачем рахунка-фактури (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.3.3 договору про відшкодування витрат користувач зобов`язаний своєчасно відшкодовувати кошти на рахунок платника за послуги, які передбачені п. 1.2 на підставі рахунків-фактур.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1. договору про відшкодування витрат в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2016).

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що за договором про відшкодування витрат на оплату експлуатаційних та комунальних послуг в орендному приміщені № 8 від 04.04.2016 за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 16 465,44 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період відповідач користувався орендованим нерухомим майном, які знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Дружби народів, 28, на 1-му поверсі будівлі, переданим у користування на підставі договору №6220 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.05.2012.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На відносини, пов`язані із орендою комунального майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019.

Статтею 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Умовами договору передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінету Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача у період з червня 2015 року по липень 2020 року становить 17 306,81 грн.

Також за червень 2016 року у відповідача утворилась заборгованість з електропостачання за січень - липень 2015 у сумі 16 465,74 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов`язання за договором оренди зі сплати платежів виконав не в повному обсязі, а отже у відповідача наявна заборгованість по сплаті орендної плати у період з червня 2015 року по липень 2020 року за договором №6220 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.05.2012 у загальному розмірі 17 306,81 грн.

Також, матеріалами справи підтверджується, що у відповідач виникла перед позивачем заборгованість з електропостачання за січень - липень 2015 у сумі 16 465,74 грн, доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Заперечення відповідача проти наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості з орендної плати у розмірі 50%, спростовуються матеріалами справи та наданими поясненнями позивача у відповіді на відзив, а саме допущення описки у назві довідки щодо заборгованості за договором оренди в частині 50%. Водночас, розрахунок заборгованості здійснений у розмірі 30%, як визначено умовами п. 3.6. договору.

Щодо доводів відповідача про звільнення останнього від сплати орендної плати на період з 17.03.2020 по 24.06.2020 з посиланням на ч. 6 ст. 762 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача (орендара) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає, це такі обставини, за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.

Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Відсутність у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями), якою установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.

Нормативно-правовим актом, який регулює питання звільнення орендарів нерухомого державного майна від сплати орендної плати на період дії карантину, є постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 визначено Перелік орендарів, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном та Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".

Відповідно до роз`яснення Фонду державного майна України, викладеного у листі №10-16-8306 від 30.04.2020, у випадку надходження заяв від орендарів на звільнення від орендної плати відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України (наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає) необхідно: по-перше, встановити, чи поширюються заборони, встановлені постановою, на вид діяльності орендаря, що ним здійснюється на орендованому майні відповідно до визначеного договором оренди цільового призначення такого майна; і по-друге, отримати докази фактичного не здійснення орендарем забороненого виду діяльності на орендованому майні.

З метою отримання таких доказів орендодавцю разом із балансоутримувачем орендованого майна (або самостійно, якщо майно не має балансоутримувача або обліковується на балансі орендаря) належить здійснити комісійні обстеження об`єктів оренди відповідно до договорів з метою засвідчення того, що орендар не користується орендованим майном під час дії карантину, про що скласти акт (звіт).

Як вбачається з пояснень позивача, Регіональним відділенням Фонду державного майна України було застосовано тимчасове зниження орендної плати Фізичній особі-підприємцю Толочка О.В. на 50%, починаючи з дати встановлення карантину.

Листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 11.09.2020 № 30-06/7883 на адресу відповідача та позивача направлено повідомлення про застосування тимчасового зниження орендної плати.

Отже, Регіональне відділення Фонду державного майна України на підставі наказу від 11.09.2020 р. № 696, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», вирішило нараховувати відповідачу орендну плату за договором оренди у розмірі 50%, починаючи з 12 березня 2020 року.

Таким чином, позивачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 та листа Фонду державного майна по м. Києву від 11.09.2020 № 30-06/7883 було здійснено уточнюючий розрахунок орендної плати за нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 28, на 1-му поверсі будівлі, з перерахунком у розмірі 50%.

Доводи відповідача щодо сплати балансоутримувачу Науково-дослідного економічного інституту заборгованості за електропостачання за період з січня по липень 2015 року судом відхиляються, оскільки відповідачем на підтвердження своїх пояснень не надано жодного належного доказу оплати боргу у загальному розмірі 16 465,74 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування заборгованості по договору №6220 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.05.2012 у загальному розмірі 17 306,81 грн та заборгованості за комунальних послуг у розмірі 16 465,44 грн відповідачем не надано.

Обставин наведених у позові у встановленому законом порядку відповідач не спростував.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вище встановлені судом обставини, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 17 306,81 за договором №6220 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.05.2012.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат на оплату експлуатаційних та комунальних послуг в орендному приміщені № 8 від 04.04.2016 у розмірі 16 465,44 грн.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, оскільки, позивач звернувся з даним позовом до суду 06.12.2021, то вимоги про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат на оплату експлуатаційних та комунальних послуг в орендному приміщені № 8 від 04.04.2016 у розмірі 16 465,44 грн, нараховані за період січень - липень 2015 року заявлені із пропуском позовної давності.

За наведених обставин та враховуючи, що вимоги про стягнення заборгованості у сумі 16 465,44 грн заявлені із пропуском позовної давності, суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у сумі 5 472,49 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 3.7. договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З розрахунку позивача вбачається, що заявлена до стягнення сума пені у розмірі 5 472,49 грн. нарахована за періоди: з 16.01.2020 по 30.01.2020, з 31.01.2020 по 04.02.2020, з 16.02.2020 по 27.02.2020, з 16.03.2020 по 15.04.2020, з 16.04.2020 по 23.04.2020, з 24.04.2020 по 15.05.2020, з 16.05.2020 по 11.06.2020, 12.06.2020 по 15.06.2020, 16.06.2020 по 15.07.2020, з 16.07.2020 по 15.08.2020, з 16.08.2020 по 15.12.2020, з 16.12.2020 по 16.02.2021, з 17.02.2021 по 04.03.2021, з 05.03.2021 по 15.04.2021, 16.04.2021 по 22.07.2021, 23.07.2021 по 09.09.2021, з 10.09.2021 по 23.11.2021.

Водночас, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення нарахованої пені.

Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Оскільки, позивач звернувся з даним позовом до суду 06.12.2021 (дата на поштовому штемпелі), то вимоги про стягнення пені у сумі 2876,22 грн., яка нарахована за періоди з 16.01.2020 по 30.01.2020, з 31.01.2020 по 04.02.2020, з 16.02.2020 по 27.02.2020, з 16.03.2020 по 15.04.2020, з 16.04.2020 по 23.04.2020, з 24.04.2020 по 15.05.2020, з 16.05.2020 по 11.06.2020, 12.06.2020 по 15.06.2020, 16.06.2020 по 15.07.2020, з 16.07.2020 по 15.08.2020, з 16.08.2020 по 05.12.2020 заявлено із пропуском позовної давності, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Отже, обґрунтованими є вимоги про стягнення пені у розмірі 2596,27 грн. (нарахована за періоди з 06.12.2020 по 15.12.2020, з 16.12.2020 по 16.02.2021, з 17.02.2021 по 04.03.2021, з 05.03.2021 по 15.04.2021, 16.04.2021 по 22.07.2021, 23.07.2021 по 09.09.2021, з 10.09.2021 по 23.11.2021).

Щодо тверджень відповідача про наявність підстав для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань (пені), суд зазначає наступне.

На підтвердження неможливості здійснювати господарську діяльність відповідачем надано сертифікат № 3100-20-1803 від 10.11.2020 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який виданий Торгово-промисловою палатою України.

Вказаним сертифікатом було встановлено період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 17.03.2020 р. по 24.06.2020 р.

Відповідно до ст. 14-1 Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, карантину тощо.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Дослідивши сертифікат № 3100-20-1803 від 10.11.2020 про форс-мажорні обставини суд зазначає, що сертифікат підтверджує факт карантину, що є загальновідомим, зазначає про обмеження щодо здійснення господарської діяльності, але не підтверджує, що карантин повністю унеможливив використання орендованого майна.

Окрім того, сторонами договору оренди не було передбачено обставин, які сторони вважають форс-мажорними та порядку повідомлення іншої сторони у такому випадку.

За ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, у відповідності до умов договору та чинного законодавства відповідачем не доведено, що відповідач був позбавлений можливості доступу до орендованого приміщення та не мав можливості користуватись ним, а також враховуючи, що наданий відповідачем сертифікат № 3100-20-1803 від 10.11.2020 не є належним доказом тих обставин, що запровадження карантину тягне за собою автоматичне припинення орендних правовідносин, тому суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення останнього від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд частково задовольняє позовні вимоги Міністерства економіки України до Фізичної особи-підприємця Толочко Олексія Вікторовича.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Толочко Олексія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Міністерства економіки України (01008, місто Київ, вулиця МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 12/2; ідентифікаційний код 37508596) заборгованість по орендній платі у сумі 17 306,81 грн, пеню у сумі 2596,27 грн та судовий збір у сумі 1 151,24 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.05.2022.

Суддя О.В. Гулевець