Постанова

від 28.09.2023 по справі 910/20394/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2023 р. Справа№ 910/20394/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства економіки України

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022

у справі №910/20394/21 (суддя - Гулевець О.В.)

за позовом Міністерства економіки України

до Фізичної особи-підприємця Толочко Олексія Вікторовича

про стягнення 39 244,74 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Міністерство економіки України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Толочко Олексія Вікторовича про стягнення 39 244,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору оренди нерухомого майна №6220 від 31.05.2012.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 у справі № 910/20394/21 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Толочко Олексія Вікторовича на користь Міністерства економіки України заборгованість по орендній платі у сумі 17 306,81 грн, пеню у сумі 2596,27 грн та судовий збір у сумі 1 151,24 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що заявлений позов є обґрунтованим, однак у зв`язку з пропуском строку за частиною позовних вимог, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Міністерство економіки України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 у справі № 910/20394/21 в частині незадоволених вимог Міністерства економіки України щодо відшкодування витрат на оплату експлуатаційних та комунальних послуг в орендованому нежитловому приміщенні від 04.06.2016 №8 у розмірі 16 465,44 грн та ухвалити нове рішення у цій частині, яким стягнути з відповідача вказану заборгованість.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20394/21.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у справі №910/20394/21 за апеляційною скаргою Міністерства економіки України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №910/20394/21. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/20394/21 за апеляційною скаргою Міністерства економіки України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №910/20394/21 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також суд неправильно застосував норму матеріального права, що є підставою для скасування рішення.

Апелянт стверджує, що у зв`язку з підписанням відповідачем акту звірки взаєморозрахунків відбулось переривання строків позовної давності, а отже строк позовної давності на момент звернення з позовом не пропущено, водночас суд першої інстанції взагалі не надав оцінки поданому позивачем акту.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги позивача, посилаючись на її необґрунтованість, у зв`язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідач вказує, що в акті звірки розрахунків відповідач не визнавав наявності заборгованості за електроенергію в сумі 16 465,44 грн, та вказав, що сальдо по електроенергії станом на 01.01.2020 становить 0,00, атому переривання строку позовної давності не відбулось.

2.4. інші процесуальні дії у справі: судом апеляційної інстанції не здійснювались.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи

Відповідно до наказу Мінекономіки від 30.05.2007 № 156 та на підставі Акта приймання-передачі від 06.06.2007 на баланс Мінекономіки передано будівлю Державного підприємства «Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції», що знаходиться за адресою: м. Київ, бульв. Дружби Народів, 28, загальною площею 3 701,2 м2, згідно з додатком.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України перейменовано на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України із збереженням ідентифікаційного коду юридичної особи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2021 №504 перейменовано Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерство економіки України із збереженням ідентифікаційного коду -ЄДРПОУ 37508596.

31.05.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Толочко Олексієм Вікторовичем (орендар, відповідач) укладено договір №6220 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - Майно) загальною площею 349,60 кв.м. (реєстровий номер 02736403.1. ЮМЦУПР0002), розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28, на 1-му поверсі будівлі, що перебуває на балансі Науково-дослідного економічного інституту, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02736403 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на « 30» листопада 2011р. і становить 2305600,00 грн. без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи (п. 1.2. договору).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1 договору).

31.05.2012 згідно із актом приймання-передавання орендованого майна, орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення державне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 349,60 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, бул. Дружби народів, 28, на 1-му поверсі будівлі, що перебуває на балансі Науково-дослідного економічного інституту, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02736403.

Відповідно до умов п.п. 3.1, 3.3. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 р. і становить без ПДВ. за базовий місяць оренди - квітень 2012 року 11623,10 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно із п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінету Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно пункту 5.3. договору, орендар зобов`язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

У відповідності до п. 5.9. договору щомісяця до 15 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування за попередній місяць (копію платіжного доручення орендної плати обслуговуваного банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Пунктом 5.11. договору встановлено обов`язок орендаря здійснювати витрати, пов`язані з утриманням майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна та надання комунальних послуг орендарю.

Договір укладено строком на 2 роки та 11 місяців, що діє з 31.05.2012 до 30.04.2015 (п. 10.1. договору).

У подальшому сторонами укладалися договори про внесення змін до договору.

Відповідно до пункту 10.5 договору реорганізація орендодавця або перехід права власності на майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника майна (його правонаступників).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 437-р та акту приймання-передачі від 01.07.2020 року, нежитлові приміщення у будівлі по бульв. Дружби народів, 28 передані до сфери управління Національного агентства з питань запобігання корупції.

Поряд з цим, 04.06.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Фізичною особою-підприємцем Толочко Олексієм Вікторовичем укладено договір №6220/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №6220 від 31.05.2012, умовами якого погодили, що в тексті договору №6220 від 31.05.2012, актах приймання-передавання (повернення), розрахунках орендної плати найменування балансоутримувача замінити на: «Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, код ЄДРПОУ 37508596» (п. 1 договору №6220/01).

У зв`язку з вищевикладеним, Мінекономіки як балансоутримувач майна має законне право на стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди.

Окрім того, у п. 2 договору №6220/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №6220 від 31.05.2012 сторони визначили про продовження договору строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 30.04.2015 по 30.03.2018.

16.09.2015 між сторонами укладено договір №6220/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №6220 від 31.05.2012, яким визначили, що орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць оренди - березень 2015 року 19 113,00 грн.

Судом встановлено, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі №910/18052/20 рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2021 у справі №910/18052/20 скасовано в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, в іншій частині рішення залишити без змін, позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задоволено, розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6220 від 31.05.2012, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Фізичною особою-підприємцем Толочком Олексієм Вікторовичем, виселено Фізичну особу-підприємця Толочка Олексія Вікторовича в примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 349,60 кв. м, що розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28, на 1-мі поверсі будівлі, що перебуває на балансі Національного агентства з питань запобігання корупції, відмовлено в задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Толочка Олексія Вікторовича про визнання договору про внесення змін та доповнень укладеним.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що станом на 09.11.2021 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 17 306,81 грн.

Згідно з п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем нарахована пеня у сумі 5 472,49 грн.

Окрім того, 04.04.2016 року між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (надалі - платник) та Фізичною особою-підприємцем Толочко Олексієм Вікторовичем (надалі - користувач) був укладений договір №8 про відшкодування витрат на оплату експлуатаційних та комунальних послуг в орендованому нежитловому приміщенні (далі - договір про відшкодування витрат), відповідно до умов якого платник забезпечує оплату наданими спеціалізованими підприємствами (надалі - Постачальниками) експлуатаційних та комунальних послуг (надалі - Послуги) в адміністративній будівлі, що знаходиться за адресою: 01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28) (надалі - Будівля), а користувач бере участь у відшкодуванні зазначених витрат платника згідно з показниками лічильників за тарифами постачальників (п. 1.1. договору про відшкодування витрат).

Відповідно до п. 1.2. договору про відшкодування витрат обсяг відшкодування витрат на оплату послуг залежить від виду послуг, що надаються постачальниками і визначається розрахунком платника та складається з платежів за: а) електропостачання (лічильник CA4У-И672М №81345); б) водопостачання (лічильник №20100202556).

Ціна договору визначається відповідно до розділу І цього договору, тарифів постачальників та показників лічильника (п. 2.1. договору про відшкодування витрат).

Згідно п. 3.1. договору про відшкодування витрат, відшкодування послуг, зазначених у пункті 1.2. договору здійснюється користувачем за показниками лічильника та за тарифами постачальника.

Відшкодування за послуги проводяться користувачем на підставі рахунку-фактури та розрахунків до нього у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок платника протягом 5 робочих днів з дати отримання користувачем рахунка-фактури (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.3.3 договору про відшкодування витрат користувач зобов`язаний своєчасно відшкодовувати кошти на рахунок платника за послуги, які передбачені п. 1.2 на підставі рахунків-фактур.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1. договору про відшкодування витрат в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2016).

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що за договором про відшкодування витрат на оплату експлуатаційних та комунальних послуг в орендному приміщені № 8 від 04.04.2016 за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 16 465,44 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період відповідач користувався орендованим нерухомим майном, які знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Дружби народів, 28, на 1-му поверсі будівлі, переданим у користування на підставі договору №6220 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.05.2012.

У відповідності до п. 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінету Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача у період з червня 2015 року по липень 2020 року становить 17 306,81 грн.

Також за червень 2016 року у відповідача утворилась заборгованість з електропостачання за січень - липень 2015 у сумі 16 465,74 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов`язання за договором оренди зі сплати платежів виконав не в повному обсязі, а отже у відповідача наявна заборгованість по сплаті орендної плати у період з червня 2015 року по липень 2020 року за договором №6220 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.05.2012 у загальному розмірі 17 306,81 грн.

Також, матеріалами справи підтверджується, що у відповідач виникла перед позивачем заборгованість з електропостачання за січень - липень 2015 у сумі 16 465,74 грн, доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Заперечення відповідача проти наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості з орендної плати у розмірі 50%, спростовуються матеріалами справи та наданими поясненнями позивача у відповіді на відзив, а саме допущення описки у назві довідки щодо заборгованості за договором оренди в частині 50%. Водночас, розрахунок заборгованості здійснений у розмірі 30%, як визначено умовами п. 3.6. договору.

Щодо доводів відповідача про звільнення останнього від сплати орендної плати на період з 17.03.2020 по 24.06.2020 з посиланням на ч. 6 ст. 762 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача (орендара) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає, це такі обставини, за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.

Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Відсутність у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із відповідними змінами і доповненнями), якою установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.

Нормативно-правовим актом, який регулює питання звільнення орендарів нерухомого державного майна від сплати орендної плати на період дії карантину, є постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 визначено Перелік орендарів, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном та Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків.

Відповідно до роз`яснення Фонду державного майна України, викладеного у листі №10-16-8306 від 30.04.2020, у випадку надходження заяв від орендарів на звільнення від орендної плати відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України (наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає) необхідно: по-перше, встановити, чи поширюються заборони, встановлені постановою, на вид діяльності орендаря, що ним здійснюється на орендованому майні відповідно до визначеного договором оренди цільового призначення такого майна; і по-друге, отримати докази фактичного не здійснення орендарем забороненого виду діяльності на орендованому майні.

З метою отримання таких доказів орендодавцю разом із балансоутримувачем орендованого майна (або самостійно, якщо майно не має балансоутримувача або обліковується на балансі орендаря) належить здійснити комісійні обстеження об`єктів оренди відповідно до договорів з метою засвідчення того, що орендар не користується орендованим майном під час дії карантину, про що скласти акт (звіт).

Як вбачається з пояснень позивача, Регіональним відділенням Фонду державного майна України було застосовано тимчасове зниження орендної плати Фізичній особі-підприємцю Толочка О.В. на 50%, починаючи з дати встановлення карантину.

Листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 11.09.2020 № 30-06/7883 на адресу відповідача та позивача направлено повідомлення про застосування тимчасового зниження орендної плати.

Отже, Регіональне відділення Фонду державного майна України на підставі наказу від 11.09.2020 р. № 696, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», вирішило нараховувати відповідачу орендну плату за договором оренди у розмірі 50%, починаючи з 12 березня 2020 року.

Таким чином, позивачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 та листа Фонду державного майна по м. Києву від 11.09.2020 № 30-06/7883 було здійснено уточнюючий розрахунок орендної плати за нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 28, на 1-му поверсі будівлі, з перерахунком у розмірі 50%.

Доводи відповідача щодо сплати балансоутримувачу Науково-дослідного економічного інституту заборгованості за електропостачання за період з січня по липень 2015 року судом першої інстанції правомірно відхилено, оскільки відповідачем на підтвердження своїх пояснень не надано жодного належного доказу оплати боргу у загальному розмірі 16 465,74 грн.

Доказів в спростування заборгованості по договору №6220 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.05.2012 у загальному розмірі 17 306,81 грн та заборгованості за комунальних послуг у розмірі 16 465,44 грн відповідачем не надано, а тому вказані позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими.

Водночас, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат на оплату експлуатаційних та комунальних послуг в орендному приміщені № 8 від 04.04.2016 у розмірі 16 465,44 грн.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, оскільки, позивач звернувся з даним позовом до суду 06.12.2021, то вимоги про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат на оплату експлуатаційних та комунальних послуг в орендному приміщені № 8 від 04.04.2016 у розмірі 16 465,44 грн, нараховані за період січень - липень 2015 року заявлені із пропуском позовної давності.

При цьому, колегією суддів розглянуто доводи позивача, щодо підписання відповідачем акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2020, та встановлено, що вказаний акт підписано уповноваженим представником позивача та відповідачем, однак відповідач в графі електроенергія сальдо станом на 01.01.2020 зазначив 0,00, тобто відповідач не погоджувався з зазначеним позивачем сальдо 16 465,44 грн та не визнавав наявності такої заборгованості, а тому переривання строку позовної давності не відбулось.

За наведених обставин та враховуючи, що вимоги про стягнення заборгованості у сумі 16 465,44 грн заявлені із пропуском позовної давності, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову у цій частині.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у сумі 5 472,49 грн.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені.

У пункті 3.7. договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З розрахунку позивача вбачається, що заявлена до стягнення сума пені у розмірі 5 472,49 грн. нарахована за періоди: з 16.01.2020 по 30.01.2020, з 31.01.2020 по 04.02.2020, з 16.02.2020 по 27.02.2020, з 16.03.2020 по 15.04.2020, з 16.04.2020 по 23.04.2020, з 24.04.2020 по 15.05.2020, з 16.05.2020 по 11.06.2020, 12.06.2020 по 15.06.2020, 16.06.2020 по 15.07.2020, з 16.07.2020 по 15.08.2020, з 16.08.2020 по 15.12.2020, з 16.12.2020 по 16.02.2021, з 17.02.2021 по 04.03.2021, з 05.03.2021 по 15.04.2021, 16.04.2021 по 22.07.2021, 23.07.2021 по 09.09.2021, з 10.09.2021 по 23.11.2021.

Водночас, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення нарахованої пені.

Оскільки, позивач звернувся з даним позовом до суду 06.12.2021 (дата на поштовому штемпелі), то вимоги про стягнення пені у сумі 2876,22 грн., яка нарахована за періоди з 16.01.2020 по 30.01.2020, з 31.01.2020 по 04.02.2020, з 16.02.2020 по 27.02.2020, з 16.03.2020 по 15.04.2020, з 16.04.2020 по 23.04.2020, з 24.04.2020 по 15.05.2020, з 16.05.2020 по 11.06.2020, 12.06.2020 по 15.06.2020, 16.06.2020 по 15.07.2020, з 16.07.2020 по 15.08.2020, з 16.08.2020 по 05.12.2020 заявлено із пропуском позовної давності, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Отже, обґрунтованими є вимоги про стягнення пені у розмірі 2596,27 грн. (нарахована за періоди з 06.12.2020 по 15.12.2020, з 16.12.2020 по 16.02.2021, з 17.02.2021 по 04.03.2021, з 05.03.2021 по 15.04.2021, 16.04.2021 по 22.07.2021, 23.07.2021 по 09.09.2021, з 10.09.2021 по 23.11.2021).

Щодо тверджень відповідача про наявність підстав для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань (пені), суд зазначає наступне.

На підтвердження неможливості здійснювати господарську діяльність відповідачем надано сертифікат № 3100-20-1803 від 10.11.2020 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який виданий Торгово-промисловою палатою України.

Вказаним сертифікатом було встановлено період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 17.03.2020 р. по 24.06.2020 р.

Відповідно до ст. 14-1 Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, карантину тощо.

Дослідивши сертифікат № 3100-20-1803 від 10.11.2020 про форс-мажорні обставини суд зазначає, що сертифікат підтверджує факт карантину, що є загальновідомим, зазначає про обмеження щодо здійснення господарської діяльності, але не підтверджує, що карантин повністю унеможливив використання орендованого майна.

Окрім того, сторонами договору оренди не було передбачено обставин, які сторони вважають форс-мажорними та порядку повідомлення іншої сторони у такому випадку.

Таким чином, у відповідності до умов договору та чинного законодавства відповідачем не доведено, що відповідач був позбавлений можливості доступу до орендованого приміщення та не мав можливості користуватись ним, а також враховуючи, що наданий відповідачем сертифікат № 3100-20-1803 від 10.11.2020 не є належним доказом тих обставин, що запровадження карантину тягне за собою автоматичне припинення орендних правовідносин, тому суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення останнього від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань.

3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів, наявність порушеного права на отримання орендної плати та компенсації комунальних платежів, однак частина порушених прав не підлягає захисту у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

За результатами розгляду справи колегією суддів встановлено, що позивач довів обґрунтованість заявленого позову, однак у зв`язку з пропуском строку за частиною позовних вимог, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача (орендара) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає, це такі обставини, за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами 1 та 3 ст 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

За ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Дослідивши обставини справи, колегія суддів встановила, що підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків не містить відомостей, що відповідачем станом на 01.11.2020 визнавалась заборгованість за електроенергію в сумі 16 465,44 грн, натомість відповідач вказував, що відповідна заборгованість становила 0 грн, а отже переривання перебігу строку позовної давності не відбулось.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно при вирішенні даного спору відмовив у задоволенні позовних вимог, строк позовної давності за якими сплинув.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №910/20394/21 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Міністерства економіки України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №910/20394/21 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства економіки України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №910/20394/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 у справі №910/20394/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська