Рішення

від 18.05.2022 по справі 910/13585/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2022Справа № 910/13585/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК "СІЛЕНД"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінокомпанія "Вікторія-Універсал "Продакшн"

про стягнення 1 341 083, 47 грн.

Представники:

від позивача: Тітов І.С.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК "СІЛЕНД"(далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 341 083, 47 грн, з яких: 1 193 211, 85 грн - основний борг, 73 967, 28 грн - пеня, 15 353, 66 грн - 3 % річних та 58 550, 67 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410ХQ67HFP016 від 04.01.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.09.2021. Зокрема, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінокомпанія "Вікторія-Універсал "Продакшн".

У судовому засіданні 16.09.2021 відкладено розгляд справи на 21.10.2021.

20.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заяву, в якій зазначає, що не отримував ухвалу про відкриття провадження у даній справі, а також з метою запобігання розповсюдження особливо небезпечного вірусного захворювання серед учасників процесу та працівників суду, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Судове засідання призначене на 21.10.2021 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 призначено підготовче судове засідання на 18.11.2021.

18.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема зазначає, що відповідач належним чином виконує умови договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів та щомісячно надає позивачу, а також АТ «Київоблгаз» (надає послуги з транспортування газу) показники комерційного вузла обліку встановленого на підприємстві, проте 11.03.2020 було змінено комерційний ВОГ (лічильник) для повірки, що передбачено відповідними нормативними актами, з розпломбуванням та опломбувнням нового комерційного ВОГ (лічильника), який не має функції роздруківки по коректору, у зв`язку з чим звіти подавалися у вигляді фото комерційного обліку ВОГ. Крім того, відповідач зазначає, що внаслідок пандемії коронавірусу кіностудія значно втратила обсяг виробництва та значно зменшила споживання газу.

Також, 18.11.2021 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд поновити пропущенний строк, встановлений законом для подання відзиву на позовну заяву.

18.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду третя особа подала письмові пояснення щодо позову, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідачем в повному обсязі виконуються умови договору.

Крім того, 18.11.2021 третя особа подала до суду клопотання, в якому просить суд поновити пропущенний процесуальний строк для подання письмових пояснень.

У судовому засіданні 18.11.2021 розглянувши клопотання відповідача та третьої особи про поновлення строку, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, в якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

За таких обставин, враховуючи характер спірних правовідносин, необхідність дослідження всіх обставин справи, суд вважає за необхідне задовольнити подані клопотання та поновити процесуальний строк для надання відзиву та письмових пояснень.

Також, у судовому засіданні 18.11.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 09.12.2021.

08.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання, в якому у зв`язку з необхідністю надання додаткового часу для подання до суду інформації щодо об`ємів споживання природного газу відповідачем, просить суд відкласти підготовче засідання на іншу дату.

09.12.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначає, що відповідачем належним чином не підтверджено направлення фотознімків комерційного обліку ВОГ позивачу та його уповноваженим представникам, а долучені до відзиву роздруківки не дозволяють ідентифікувати особу отримувача, не містять дати фіксації таких показників. Крім того, позивач зазначає, що передача даних комерційного обліку ВОГ шляхом пересилання його фотознімків не передбачено умовами укладеного договору. Крім того, позивач просив суд поновити строк на подання відповіді на відзив та на подання доказів у справі.

У судовому засіданні 09.12.2021, суд, з метою об`єктивного та повного розгляду справи поновив позивачу процесуальний строк для надання відповіді на відзив та на подання доказів.

Також, у судовому засіданні 09.12.2021 відкладено розгляд справи на 20.01.2022.

19.01.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання, в якому зазначає про намір провести зустріч з представниками позивача щодо можливості укладення мирової угоди, у зв`язку з чим просить суд відкласти судове засідання.

У судовому засіданні 20.01.2022, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, оскільки відповідно до приписів ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, намір відповідача провести зустріч з представниками позивача щодо можливості укладення мирової угоди не є підставою для відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/13585/21 призначено на 17.02.2022.

У судовому засіданні 17.02.2022 оголошено перерву до 24.02.2022.

23.02.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав письмові пояснення, в яких посилається на судові рішення у подібних правовідносинах.

Судове засідання призначене на 24.02.2022 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці. Крім того, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" запроваджено воєнний стан з 5:30 год. 24.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2022 призначено судове засідання на 19.05.2022.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та повідомив суд про подання доказів понесених витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили.

Суд відзначає, що відповідач та третя особа повідомлялися ухвалою суду від 18.04.2022 про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте у судове засідання представників не направлено, заяв/клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подано.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Так, з метою повідомлення відповідача та третьої особи про судове засідання 19.05.2022, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 18.04.2022 у даній справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача та третьої особи, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Мельникова, буд. 12, м. Київ, 04050 (відповідач); 04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 45-а (третя особа), проте, до суду повернулися конверти з ухвалами суду з відмітками: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

При цьому, суд зазначає, що відповідач та третя особа обізнані про розгляд даної справи, в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву поданий відповідачем та письмові пояснення третьої особи. Крім того, представник відповідача був присутній у судовому засіданні 18.11.2021.

Тож, приймаючи до уваги, що представники відповідача та третьої особи були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.05.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МБК Сіленд" (далі - споживач) було укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410XQ67HFP016, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Річний плановий обсяг постачання газу - до 60 тис. куб.м.

Пунктом 2.3 договору сторони передбачили, що обсяг переданого (спожитого) природного газу за розрахунковий період (п. 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Згідно п. 4.2 договору, оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

- 100 % місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці (п. 4.2.1.);

- у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу (п. 4.2.2.);

- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 4.2.3.).

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 р. до 31.12.2016 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Відповідно до п. 5.4.2. договору, споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

За умовами п. 6.2.1. договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк (п.п. 11.2 договору).

Крім того, 05.10.2017 між ТОВ "Київоблгаз Збут", ТОВ "МБК Сіленд" та ТОВ "Кінокомпанія "Вікторія-Універсал Продакшн" була укладена додаткова угода до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410XQ67HFP016 від 05.10.2017, згідно з якою оплата вартості переданого (спожитого) газу здійснюється ТОВ "Кінокомпанія "Вікторія-Універсал Продакшн".

Як зазначає позивач, на виконання умов договору № 11410XQ67HFP016 від 05.10.2017, позивачем за період червень 2020 - червень 2021 було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1 615 631, 57 грн, про що складено акти приймання-передачі природного газу № КОЗ80016307 від 30.06.2020 на суму 4 458, 24 грн, № КОЗ80017920 від 31.07.2020 на суму 5 884, 19 грн, № КОЗ80019497 від 31.08.2020 на суму 5 984, 34 грн, № КОЗ80020708 від 30.09.2020 на суму 206, 28 грн, № КОЗ80022780 від 31.10.2020 на суму 4 829, 45 грн, № КОЗ80025598 від 30.11.2020 на суму 17 143, 30 грн, № КОЗ80028080 від 31.12.2020 на суму 391 755, 11 грн, № КОЗ81000684 від 31.01.2021 на суму 369 856, 02 грн, № КОЗ81004264 від 28.02.2021 на суму 348 682, 50 грн, № КОЗ81006197 від 31.03.2021 на суму 294 410, 89 грн, № КОЗ81009460 від 30.04.2021 на суму 139 759, 21 грн, № КОЗ81011342 від 31.05.2021 на суму 18 736, 96 грн, № КОЗ 81012861 від 30.06.2021 на суму 13 925, 08 грн.

Позивач вказує, що згідно довідки-розрахунку за період 30.06.2020 по 01.08.2021 третьою особою в рахунок відповідача було здійснено оплату за поставлений природний газ на загальну суму 422 419, 72 грн, які складаються з наступних платежів: 11.12.2020 на суму 79 550, 00 грн, 05.01.2021 на суму 65 145, 49 грн, 28.01.2021 на суму 86 027, 23 грн, 26.02.2021 на суму 82 441, 00 грн, 26.03.2021 на суму 70 003, 00 грн та 29.04.2021 на суму 39 253, 00 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач за поставлений природний газ за період червень 2020 - червень 2021 у повному обсязі не розрахувався, зокрема, не підписав акти приймання-передачі природного газу, вмотивовану відмову від їх підписання не надав, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість на загальну суму 1 193 211, 85 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 73 967, 28 грн - пені за період з 11.08.2020 по 10.08.2021, 15 353, 66 грн - 3 % річних за період з 13.07.2020 по 10.08.2021 та 58 550, 67 грн - інфляційні втрати за період з 13.07.2020 по 10.08.2021.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410ХQ67HFP016 від 04.01.2016 позивачем за період червень 2020 - червень 2021 було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1 615 631, 57 грн, про що складено акти приймання-передачі природного газу № КОЗ80016307 від 30.06.2020 на суму 4 458, 24 грн, № КОЗ80017920 від 31.07.2020 на суму 5 884, 19 грн, № КОЗ80019497 від 31.08.2020 на суму 5 984, 34 грн, № КОЗ80020708 від 30.09.2020 на суму 206, 28 грн, № КОЗ80022780 від 31.10.2020 на суму 4 829, 45 грн, № КОЗ80025598 від 30.11.2020 на суму 17 143, 30 грн, № КОЗ80028080 від 31.12.2020 на суму 391 755, 11 грн, № КОЗ81000684 від 31.01.2021 на суму 369 856, 02 грн, № КОЗ81004264 від 28.02.2021 на суму 348 682, 50 грн, № КОЗ81006197 від 31.03.2021 на суму 294 410, 89 грн, № КОЗ81009460 від 30.04.2021 на суму 139 759, 21 грн, № КОЗ81011342 від 31.05.2021 на суму 18 736, 96 грн, № КОЗ 81012861 від 30.06.2021 на суму 13 925, 08 грн.

Так, вказані акти були підписані уповноваженим представником позивача та надіслані відповідачу супровідними листами № 417-СЛ-8277-1120 від 10.11.2020, № 417-СЛ-5133-0221 від 24.02.2021, № 417-Сл-6635-0421 від 16.04.2021, № 417-Сл-7840-0521 від 18.05.2021 та № 417-Сл-9280-0721 від 07.07.2021 для підписання.

Отже, судом встановлено, що відповідач акти приймання-передачі природного газу за вказаний період не підписав, а також не надав мотивованої відмови від підписання зазначених актів у письмовому вигляді.

Згідно з п. 2.9.4 договору у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку на підставі даних оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання ним законної сили обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника.

З урахуванням вказаного пункту договору позивач в односторонньому порядку встановив обсяг поставленого ТОВ "МБК Сіленд" природного газу в червні 2020 - червні 2021 року на підставі даних оператора ГРМ, що, за висновком суду, відповідає домовленостям сторін та узгоджується з положеннями чинного законодавства.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що показники комерційного вузла обліку газу (ВОГ) за вказаний період передавались ним як споживачем у вигляді роздруківки по коректору та фото комерційного ВОГ шляхом їх відправки перевізником "Карго Експрес ЛТД", на підтвердження чого він надав копію реєстра кур`єрських послуг за 2019-2021. При цьому споживач змінив форму подачі звітів (були направлені фотозвіти), оскільки 11.03.2020 за погодженням з ТОВ "Київоблгаз Збут" та з дотриманням відповідних нормативних актів для проведення повірки лічильник (ВОГ) був замінений відповідачем іншим лічильником, у якому немає функції роздруківки по коректору.

Проте, вказані доводи відповідача суд відхиляє з огляду на положення укладеного сторонами договору, якими визначено інший порядок врегулювання розбіжностей в обсягах поставленого (спожитого) газу.

Зокрема, відповідно до п. 2.9 договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку.

На підставі отриманих від споживача та/або оператора ГРМ даних про обсяги переданого (спожитого) природного газу постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (пп. 2.9.2, 2.9.3 п. 2.9 договору).

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку на підставі даних оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюються відповідно до даних постачальника (пп. 2.9.4 п. 2.9 договору).

Відповідно до п. 2.9.5. договору, у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обгрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГТС.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу мотивованої та обґрунтованої відмови від підписання актів приймання-передачі газу за заявлений період, так само відсутні докази звернення відповідача до суду (або до постачальника) щодо вирішення спору з приводу обсягів спожитого газу, як це було передбачено договором.

Передача відповідачем показників комерційного вузла обліку газу не свідчить про наявність у споживача незгоди з обсягами поставленого (спожитого) газу та про врегулювання розбіжностей з цього приводу.

Крім того, суд приймає до уваги положення Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), на яких ґрунтуються також умови договору поставки та на які посилався і відповідач у своєму відзиві.

Так згідно з п. п. 1, 2 глави 1 розділу VІ Кодексу ГРС (у редакції, чинній на час спірних правовідносин):

- суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу;

- доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до п. 1 глави 1 розділу ІХ вказаного Кодексу комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

Згідно з п. 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Оператор ГРМ відповідає за переведення об`єму природного газу в обсяг переданої (спожитої) енергії. Обсяг переданої (спожитої) енергії визначається оператором ГРМ за трьома одиницями виміру в кВт·год/Гкал/МДж.

Обсяг переданої (спожитої) енергії за трьома одиницями виміру (кВт·год, Гкал, МДж) та величина об`єму природного газу (м куб.) за відповідний період повинні бути зазначені оператором ГРМ в рахунках оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу та актах приймання-передачі природного газу по об`єктах споживачів, що не є побутовими.

Відповідно до глави 3 розділу ІХ Кодексу, яким регулюється порядок комерційного обліку газу по об`єктах споживачів, що не є побутовими, визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Споживач, який є власником комерційного ВОГ, зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового газового місяця надати оператору ГРМ у спосіб та за формою, визначеними договором розподілу природного газу, звіт про дані комерційного вузла обліку за розрахунковий період. При цьому якщо комерційний ВОГ обладнаний обчислювачем чи коректором об`єму природного газу, до звіту додаються роздруковані звіти з обчислювача чи коректора об`єму природного газу про добові та/або погодинні дані споживання природного газу, протокол про втручання в роботу комерційного ВОГ та протокол аварійних/діагностичних повідомлень.

На підставі звіту споживача (дистанційних даних) про спожиті об`єми природного газу, визначені комерційними вузлами обліку оператор ГРМ забезпечує:

1) визначення загального об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період з урахуванням передбачених цим Кодексом (договором розподілу природного газу) регламентних процедур щодо визначення об`ємів споживання (розподілу) природного газу;

2) переведення визначеного загального об`єму споживання (розподілу) природного газу в одиниці енергії (обсяг) відповідно до розділу XV цього Кодексу;

3) складення акта приймання-передачі природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий газовий місяць із зазначенням величини об`єму (м куб.) та обсягу (за трьома одиницями виміру (кВт/год, Гкал, МДж) споживання (розподілу) природного газу та передачі його споживачу;

4) передачу даних оператору ГТС про фактичний об`єм (м куб.) та обсяг (за трьома одиницями виміру (кВт·год, Гкал, МДж) розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача у порядку, визначеному Кодексом ГТС.

Визначені оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

Споживач зобов`язується поінформувати постачальника про загальний об`єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період відповідно до вимог Правил постачання природного газу.

За наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. До вирішення цього питання об`єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.

Згідно з п. 12 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496 (далі - Правила) за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

Розмір суми за поставлений природний газ є похідною від обсягу отриманого природного газу споживачем.

У даному випадку відповідач в порушення вимог наведених вище норм чинного законодавства не надав позивачу копії актів про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу за червень 2020 року - червень 2021 року, складених з оператором газорозподільних мереж - AT "Київоблгаз", а тому позивач розрахунки вартості поставленого природного газу за вказані місяці відповідачу здійснив на підставі даних, отриманих самостійно від оператора ГРМ, що також передбачено пп. 2.9.4 договору.

За таких обставин суд вважає, що нарахування основного боргу позивачем було здійснено правомірно.

При цьому, суд приймає до уваги, що пунктом 9 розділу II Правил постачання природного газу, які затвердженні постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, встановлено, що за розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях.

Проте, відповідач не врахував положень зазначеної норми, а тому розрахунки ТОВ "МБК Сіленд", наведені ним у відзиві щодо обсягів спожитого природного газу, не відповідають фактичним обставинам справи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заперечення відповідача не спростовують факту виникнення у нього заборгованості з оплати вартості поставленого газу у період червень 2020 року - червень 2021 року на суму 1 193 211, 85 грн.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність відкритого кримінального провадження № 12021116390000624 стосовно того, що невстановлені особи, вчиняли дії пов`язані із доступом до газового обладнання, крану, що знаходиться поруч з Кіностудією, з можливим намаганням перекриття газопостачання, оскільки вказані обставини не стосуються предмету розгляду у даній справі та відсутні відповідні вироки суду, за результатами розгляду зазначеного кримінального провадження.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 4.2.3. договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Таким чином, враховуючи умови п. 4.2.3 договору та приписи ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що починаючи з 11 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу, відбулося прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого відповідачу природного газу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410ХQ67HFP016 від 04.01.2016 і положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 193 211, 85 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 73 967, 28 грн - пені за період з 11.08.2020 по 10.08.2021, 15 353, 66 грн - 3 % річних за період з 13.07.2020 по 10.08.2021 та 58 550, 67 грн - інфляційні втрати за період з 13.07.2020 по 10.08.2021.

За умовами п. 6.2.1. договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні розміру нарахування пені.

За розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 73 965, 53 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 11.08.2020 по 10.08.2021 (розрахунок проведено окремо по кожному акту), а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 353, 66 грн - 3 % річних за період з 13.07.2020 по 10.08.2021 та 58 550, 67 грн - інфляційні втрати за період з 13.07.2020 по 10.08.2021, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні розміру нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 15 353, 39 грн яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 13.07.2020 по 10.08.2021 (розрахунок проведено окремо по кожному акту) та сума інфляційних втрат у розмірі 33 878, 24 грн за загальний період з 13.07.2020 по 10.08.2021, а тому вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК "СІЛЕНД" (вул. Мельникова, буд. 12, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код - 33942269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (проспект Свободи, буд. 2-Г, літ. А, м. Київ, 04108, ідентифікаційний код - 39592941) 1 193 211 (один мільйон сто дев`яносто три тисячі двісті одинадцять) грн 85 коп. - заборгованості, 73 965 (сімдесят три тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 53 коп. - пені, 15 353 (п`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят три) грн 39 коп. - 3 % річних, 33 878 (тридцять три тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 24 коп. - інфляційних втрат та 19 746 (дев`ятнадцять тисяч сімсот сорок шість) грн. 13 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 30.05.2022.

Суддя С. О. Щербаков