Рішення

від 23.05.2022 по справі 911/2630/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2022 р. м. Київ Справа № 911/2630/21

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трау Нутришин Україна»до1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд» 2. ОСОБА_1 простягнення коштівза участю представників:

позивача:Сидоренко В.А. адвокат, ордер від 06.09.2021 серія АА № 1136241відповідачів:не з`явилисьсуть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Трау Нутришин Україна» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд» (далі перший відповідач), ОСОБА_1 (далі другий відповідач) про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд» та ОСОБА_1 150000 грн. основного боргу та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд» 1 коп. інфляційних втрат, 1 коп. 10% річних., 1 коп. пені, 1 коп. штрафу, 1 коп. товарного кредиту.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання першим відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 28.05.2020 № 94/20/09 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар згідно перелічених в позовній заяві видаткових накладних, які (зобов`язання) забезпечені порукою з боку другого відповідача згідно договору поруки від 13.04.2021 № 13/04/2021-1, укладеного між сторонами у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2021 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справ та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову до 12.10.2021. Запропоновано першому відповідачу надати до суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання своїх зобов`язань за договором поставки від 28.05.2020 № 94/20/09 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар згідно перелічених в позовній заяві видаткових накладних; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, пені, штрафу, товарного кредиту, 10 % річних. Запропоновано другому відповідачу надати суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання своїх зобов`язань за договором поруки від 13.04.2021 № 13/04/2021-1.

На адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 24.09.2021, якою він в порядку ст. 46 ГПК України збільшив розмір позовних вимог та просить суд солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд» та ОСОБА_1 270000 грн. основного боргу та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд» 136535,02 грн. інфляційних втрат, 111889,33 грн. 10% річних, 149059,56 грн. пені, 100000 грн. штрафу, 66479 грн. товарного кредиту.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.10.2021 постановлено розгляд справи № 911/2630/21 здійснювати у порядку загального позовного провадження за правилами загального позовного провадження. Призначено у даній справі підготовче судове засідання та встановлено відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У встановлений судом строк відповідачі своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалися, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надали.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

На адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про встановлення позивачу строку для подання додаткових доказів та доручення доказів від 10.12.2021 та заява про доповнення підстав позову від 10.12.2021.

Також від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 10.12.2021, якою він в порядку ст. 46 ГПК України збільшив розмір позовних вимог та просить суд солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд» та ОСОБА_1 505000 грн. основного боргу та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд» 146274,18 грн. інфляційних втрат, 121746,86 грн. 10% річних, 165772,02 грн. пені, 300000 грн. штрафу, 162259,97 грн. товарного кредиту.

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд» та ОСОБА_1 505000 грн. основного боргу та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд» 146274,18 грн. інфляційних втрат, 121746,86 грн. 10% річних, 165772,02 грн. пені, 300000 грн. штрафу, 162259,97 грн. товарного кредиту.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2021 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.01.2022 о 12.10.

На електронну адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява від 24.01.2022, якою він в порядку ст. 42, ч. 8 ст. 129 ГПК України заявив про подання доказів щодо понесених судових витрат, у т.ч. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2022 оголошено перерву у судовому засіданні. Повідомлено сторін, що розгляд справи по суті буде продовжено в приміщенні Господарського суду Київської області 01.03.2022 об 11:20.

На адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про доручення доказів судових витрат та включення до судових витрат витрати на професійну правничу допомогу від 04.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2022 призначено у даній справі судове засідання з розгляду даної справи по суті на 24.05.2022 о 11:20.

На електронну адресу Господарського суду Київської області від відповідачів надійшло клопотання від 23.05.2022, в якому вони просять суд відкласти розгляд справи та визначити причини неявки їх представників у дане судове засідання поважними, посилаючись на неможливість їх представників бути присутніми під час слухання даної справи з огляду на ситуацію, яка сталася в країні та введений воєнний стан в Україні. У вказаному клопотанні відповідачі також повідомляють, що немає можливості приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

На адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідачів про відкладення розгляду справи від 24.05.2022, з мотивів безпідставності відповідного клопотання.

В судовому засіданні призначеному на 24.05.2022 дослідивши клопотання відповідачів про відкладення розгляду справи від 23.05.2022, суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив в його задоволенні, про що відображено в протоколі судового засідання від 24.05.2022, з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Згідно ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи, відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів, які підтверджують їхню неможливість бути присутніми в судовому засіданні призначеному на 24.05.2022 особисто та (або) через представника, а також неможливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а тому відсутні підстави, визначені, зокрема, ч. 2 ст. 202 ГПК України для відкладення розгляд справи.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися.

Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що неявка відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трау Нутришин Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд» було укладено договір поставки від 28.05.2020 № 94/20/09 (далі договір), відповідно до умов якого в терміни та на умовах, що визначені цим договором, позивач постачальник зобов`язався передати у власність відповідача покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - «товар, продукція»), а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору предметом договору є товар, який належить постачальнику на праві власності на момент укладення договору.

Згідно з п. 2.1 договору загальна кількість товару, що є предметом поставки за договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), за групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами можуть бути визначені в специфікаціях, що складаються на кожну поставку та додаються до договору, і є його невід`ємними частинами (надалі - «додатки») або бути попередньо обумовлені у листах або електронних листах між сторонами та у подальшому відображені у документі, що фіксує приймання-передачу товару від постачальника покупцю.

У відповідності до п. 2.2 2.4 договору сторони встановлюють ціну товару, що постачається на умовах цього договору, у додатках до цього договору. Також постачальник може попередньо повідомити покупця про наявність та вартість конкретного товару шляхом листах або електронного листа без складення додатку та у подальшому відобразити ціну товару у документі, що фіксує приймання-передачу товару від постачальника покупцю. Загальна сума договору визначається як сума вартості всіх поставок товару, що здійснені в межах даного договору.

У п 3.1 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі шляхом перерахування суми, належної до сплати на рахунок постачальника в строки, що визначені умовами додатків до цього договору або визначені в інших документах (видаткова накладна, додаткова угода).

Моментом виконання зобов`язань покупця з оплати товару вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 6.6 договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в видатковій накладній (товарно-транспортній накладній); по якості - відповідно до критеріїв якості, вказаних в сертифікаті якості підприємства-виробника.

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині виконання покупцем власних зобов`язань за цим договором до повних розрахунків. Якщо до закінчення строку жодна із сторін письмово не заявить про його закінчення або зміну, то договір вважається продовженим на наступний календарний рік і так далі (п. 13.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3402774,90 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: від 29.05.2020 № 202007223 на суму 151318,20 грн. (оплата до 29.06.2020), від 03.07.2020 № 202009027 на суму 101745 грн. (оплата до 02.08.2020), від 16.07.2020 № 202009534 на суму 18000 грн. (оплата до 15.08.2020), від 29.07.2020 № 202010170 на суму 109602 грн. (оплата до 29.08.2020), від 17.08.2020 № 202010987 на суму 56220 грн. (оплата до 17.09.2020), від 26.08.2020 № 202011353 на суму 48954 грн. (оплата до 26.09.2020), від 09.09.2020 № 202011990 на суму 205303,20 грн. (оплата до 09.10.2020), від 10.09.2020 № 202012004 на суму 57570 грн. (оплата до 10.10.2020), від 25.09.2020 № 202012673 на суму 48810 грн. (оплата до 24.10.2020), від 25.09.2020 № 202012674 на суму 106560 грн. (оплата до 24.10.2020), від 06.10.2020 № 202013188 на суму 106560 грн. (оплата до 05.11.2020), від 07.10.2020 № 202013192 на суму 58470 грн. (оплата до 07.11.2020), від 20.10.2020 № 202013650 на суму 69336 грн. (оплата до 20.11.2020), від 26.10.2020 № 202013840 на суму 69336 грн. (оплата до 25.11.2020), від 27.10.2020 № 202013854 на суму 50136 грн. (оплата до 27.11.2020), від 09.11.2020 № 202014444 на суму 143263,80 грн. (оплата до 09.12.2020), від 16.11.2020 № 202014663 на суму 78202,80 (оплата до 15.12.2020), від 18.11.2020 № 202014711 на суму 14891,40 (оплата до 18.12.2020), від 19.11.2020 № 202014751 на суму 57972 грн. (оплата до 19.12.2020), від 23.11.2020 № 202014890 на суму 72168 грн. (оплата до 22.12.2020), від 09.12.2020 № 202015594 на суму 36324 грн. (оплата до 09.01.2021), від 11.12.2020 № 202015698 на суму 36324 грн. (оплата до 11.01.2021), від 14.12.2020 № 202015747 на суму 72648 грн. (оплата до 13.01.2021), від 24.12.2020 № 202016132 на суму 43486,20 грн. (оплата до 24.01.2021), від 28.12.2020 № 202016189 на суму 33550,20 грн. (оплата до 28.01.2021), від 28.12.2020 № 202016202 на суму 1765,80 грн. (оплата до 28.01.2021), від 20.01.2021 № 999900568 на суму 64608 грн. (оплата до 19.02.2021), від 29.01.2021 № 999900923 на суму 159600 грн. (оплата до 28.02.2021), від 09.02.2021 № 999901488 на суму 431486,40 грн. (оплата до 11.02.2021), від 24.02.2021 № 999902102 на суму 433800 грн. (оплата до 26.03.2021), від 03.03.2021 № 999902432 на суму 9697,50 грн. (оплата 02.04.2021), від 10.03.2021 № 999902833 на суму 394886,40 грн. (оплата до 11.04.2021), від 17.03.2021 № 999903082 на суму 60180 грн. (оплата до 18.04.2021), які підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками позивача та першого відповідача, а також скріплені їх печатками, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

З наведеної позивачем в позовній заяві таблиці вбачається, що перший відповідач здійснив часткову оплату товару в сумі 1245000 грн., поставленого за видатковими накладними: від 29.05.2020 № 202007223, від 03.07.2020 № 202009027, від 16.07.2020 № 202009534, від 29.07.2020 № 202010170, від 17.08.2020 № 202010987, від 26.08.2020 № 202011353, від 09.09.2020 № 202011990, від 10.09.2020 № 202012004, від 25.09.2020 № 202012673, від 25.09.2020 № 202012674, від 06.10.2020 № 202013188, від 07.10.2020 № 202013192, від 20.10.2020 № 202013650, від 26.10.2020 № 202013840, від 27.10.2020 № 202013854 (сум поставки по видатковій накладній від 27.10.2020 № 202013854 склала 50136 грн., з яких оплачено 37215,60 грн.).

Не оплачений першим відповідачем лишився товар поставлений позивачем за видатковими накладними: від 27.10.2020 № 202013854 (борг 12920,40 грн.), від 09.11.2020 № 202014444, від 16.11.2020 № 202014663, від 18.11.2020 № 202014711, від 19.11.2020 № 202014751, від 23.11.2020 № 202014890, від 09.12.2020 № 202015594, від 11.12.2020 № 202015698, від 14.12.2020 № 202015747, від 24.12.2020 № 202016132, від 28.12.2020 № 202016189, від 28.12.2020 № 202016202, від 20.01.2021 № 999900568, від 29.01.2021 № 999900923, від 09.02.2021 № 999901488, від 24.02.2021 № 999902102, від 03.03.2021 № 999902432, від 10.03.2021 № 999902833, від 17.03.2021 № 999903082, у зв`язка з чим за першим відповідачем утворився борг в сумі 2157774,90 грн. різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трау Нутришин Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд» укладено додаткову угоду від 25.06.2021 № 1 до договору (далі додаткова угода), в якій сторони підтверджують, що станом на дату укладання угоди з боку покупця наявна прострочена заборгованість перед постачальником за договором за отриманий товар на суму 2157774,9 гривень.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди сторони досягли згоди щодо реструктуризації заборгованості покупця перед постачальником за договором у розмірі 2157774,9 гривень шляхом її розстрочення. Сторони погодили наступний графік погашення такої заборгованості: до 01 вересня 2021 р. 270000 грн., до 01 листопада 2021 р. 270000 грн., до 01 січня 2022 р. 270000 грн., до 01 березня 2022 р. 270000 грн., до 01 травня 2022 р. 270000 грн., до 01 липня 2022 р. 270000 грн., до 01 вересня 2022 р. 270000 грн., до 01 листопада 2022 р. 267774,9 грн.

В заяві про доповнення підстав позову від 10.12.2021 позивач зазначає, що першим відповідачем на виконання умов додаткової угоди частково здійснено оплату боргу на суму 35000 грн.

Враховуючи, що перший відповідач в порушення своїх зобов`язань за додатковою угодою від 25.06.2021 № 1 до договору щодо здійснення платежів з погашення боргу в строки встановлені графіком погашення заборгованості за поставлений товар, а саме платежів, які перший відповідач повинен здійснити до 01 вересня 2021 року та до 01 листопада 2021 року в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 505000 грн. різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною сумою платежів, які перший відповідач мав сплатити на користь позивача до 01 вересня 2021 року та до 01 листопада 2021 року на виконання умов додаткової угоди.

За вказаних обставин позивачем заявлено до стягнення суму боргу по несплаченим платежам за вересень та листопад 2021 р. в розмірі 505000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між позивачем та першим відповідачем договору та додаткової угоди до договору, перший відповідач в повному обсязі не виконав своїх договірних зобов`язань щодо здійснення платежів з погашення боргу в строки встановлені графіком погашення заборгованості за поставлений товар, а саме платежів, які перший відповідач повинен здійснити до 01 вересня 2021 року та до 01 листопада 2021 року, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 505000 грн.

Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати вказаного боргу перший відповідач суду не надав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трау Нутришин Україна» (далі кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд» (далі боржник), ОСОБА_1 (далі поручитель) було укладено договір поруки від 13.04.2021 № 13/04/2021-1 (далі договір поруки), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання грошових зобов`язань боржника перед кредитором за договором поставки № 94/20/09 від 28 травня 2020 року (надалі іменується договір поставки) з усіма змінами, додатками, доповненнями та додатковими угодами, заявками тощо до договору поставки у обсязі, що визначений договором поруки (п. 1.1 договору поруки).

У п. 1.2 договору поруки поручитель підтверджує, що він ознайомлений із змістом положень договору поставки, володіє його завіреною копією та усіма додатками/заявками, йому відома сума заборгованості боржника перед кредитором за договором поставки. Боржник надає згоду на укладення даного договору. Кредитор та боржник підтверджують, що договір поставки на дату укладання даного договору є дійсним та чинним.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки у разі порушення боржником обов`язків за договором поставки поручитель відповідає перед кредитором солідарно відносно до боржника у розмірі, що визначений договором.

Згідно з п. 2.2 договору поручитель відповідає (поручається) перед кредитором за виконання боржником грошових зобов`язань, що виникають у боржника із договору поставки та поставок товару в частині: сплати основної суми боргу (надалі іменується сума боргу) у наступних розмірах (сумах): в частині основної суми боргу за договором поставки 2000000 (два мільйони) гривень та іншими поставками товарів.

У разі несплати боржником суми боргу в строки (терміни) визначені договором поставки, кредитор має право вимоги до боржника про повернення суми боргу за договором поставки, а також стягнути таку суму боргу у судовому порядку. Якщо боржник не виконує встановлені договором поставки грошові зобов`язання, поручитель зобов`язаний сплатити кредитору несплачену боржником суму боргу за договором у строки (терміни), що визначені договором поставки без будь яких вимог (звернень) з боку кредитора. Моментом сплати суми боргу поручителем є дата зарахування такої суми на рахунок кредитора або дата отримання суми боргу кредитором готівкою (п. 3.1 3.3 договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання. Цей договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань за договором та договором поставки, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2022 року, порука за даним договором діє до 31 грудня 2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя..

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи те, що перший відповідач не виконав свої зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, які (зобов`язання) забезпечені порукою, яка не припинена в порядку ст. 559 ЦК України, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення солідарно з відповідачів 505000 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позивач на підставі п. 5 додаткової угоди до договору просить суд стягнути з першого відповідача плату за користування товарним кредитом в розмірі 15% річних від суми боргу врегульованого додатковою угодою до договору, яка за розрахунком позивача за період користування товарним кредитом з липня 2021 року по листопад 2021 року включно становить 162259,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

За змістом ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У п. 4 додаткової угоди позивач та перший відповідач погодили, що покупець, окрім іншого, сплачує постачальнику 15 (п`ятнадцять) відсотків річних в якості товарного кредиту, що нараховуються на основну суму боргу за договором, яка є предметом регулювання угоди, до повної оплати такої суми боргу за кожен день, яка існує на момент укладання угоди. Оплата товарного кредиту здійснюється покупцем постачальнику протягом 5 (п`ять) робочих днів на підставі окремо виставленого рахунку постачальника. Нарахування товарного кредиту здійснюється з 01 липня 2021 р.

Позивач виставив першому відповідачу відповідні рахунки на оплату товарного кредиту, а саме: від 31.07.2021 № 221451 на суму 32987,35 грн., від 31.08.2021 № 222523 на суму 33491,65 грн., від 30.09.2021 № 223769 на суму 32906,76 грн., від 31.10.2021 № 224748 на суму 33971,66 грн., від 30.11.2021 № 225850 на суму 33378,40 грн, завірені копії яких залучені до матеріалів справи. Вказані рахунку були надіслані першому відповідачу, про що свідчать описи вкладення у цінний лист від 06.08.2021, від 01.09.2021, від 05.12.2021, фіскальні чеки «Укрпошта» від 06.08.2021, від 01.09.2021, від 05.12.2021. Завірені копії перелічених документів залучено до матеріалів справи.

Судом встановлено, що суми визначені в рахунках на оплату товарного кредиту не відповідають визначеному пунктом 5 додаткової угоди до договору розміру відсотків річних за період користування товарним кредитом, у зв`язку з чим, суд здійснив власний розрахунок відсотків за користування товарним кредитом.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначеного позивачем періоду нарахування відсотків за користування товарним кредитом та розміру відсотків визначеного положеннями п. 5 додаткової угоди до договору, стягненню підлягає товарний кредит в розмірі 134796,39 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми товарного кредиту в сумі 27463,58 грн. суд відмовляє з огляду на безпідставність вимог в цій частині.

Враховуючи те, що перший відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з першого відповідача інфляційні втрати та 10% річних з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 9.2 договору за порушення умов даного договору, покупець несе наступну відповідальність, зокрема, за несвоєчасну оплату продукції, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує 10% річних від суми простроченого грошового зобов`язання.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 28.05.2020 по 30.11.2021 складають 146274,18 грн.; 10% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 28.05.2020 по 10.12.2021 складають 121746,86 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 10% річних здійснений позивачем, судом встановлено деякі його невідповідності умовам договору та додаткової угоди до договору, які наведені судом нижче.

Судом встановлено, що позивачем не вірно визначено початок прострочення оплати товару за видатковою накладною від 29.05.2020 № 202007223, оплату товару за якою перший відповідач повинен був здійснити до 29.06.2020, разом з тим позивач визначає початок прострочення оплати боргу за вказаною накладною з 28.05.2020.

Крім того, як встановлено судом вище утворений за відповідачем борг в сумі 2157774,90 грн. за поставлений товар за видатковими накладними: від 27.10.2020 № 202013854 (борг 12920,40 грн.), від 09.11.2020 № 202014444, від 16.11.2020 № 202014663, від 18.11.2020 № 202014711, від 19.11.2020 № 202014751, від 23.11.2020 № 202014890, від 09.12.2020 № 202015594, від 11.12.2020 № 202015698, від 14.12.2020 № 202015747, від 24.12.2020 № 202016132, від 28.12.2020 № 202016189, від 28.12.2020 № 202016202, від 20.01.2021 № 999900568, від 29.01.2021 № 999900923, від 09.02.2021 № 999901488, від 24.02.2021 № 999902102, від 03.03.2021 № 999902432, від 10.03.2021 № 999902833, від 17.03.2021 № 999903082 розстрочено шляхом підписання між позивачем та першим відповідачем додаткової угоди до договору згідно наведеного графіку в додатковій угоді до договору.

Суд зазначає, що підписавши додаткову угоду до договору, якою сторони передбачили конкретний графік погашення заборгованості першого відповідача в розмірі 2157774,90 грн., сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

Разом з тим, позивач здійснює нарахування інфляційних втрат та 10% річних на суми прострочених платежів за переліченими вище видатковими накладними, за якими утворився борг в сумі 21557774,90 грн. з дня строку для їх оплати, який строк визначений в кожній видатковій накладній до дати укладення додаткової угоди до договору, без урахування того, що додатковою угодою до договору між ними встановлено інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків щодо оплати боргу в розмірі 2157774,90 грн., що не відповідає умовах додаткової угоди до договору, а саме погодженого сторонами графіку погашення заборгованості за поставлений товар.

Суд зазначає, що позивач вправі нараховувати інфляційні втрати та 10% річних на прострочені суму заборгованості за видатковими накладними: від 29.05.2020 № 202007223 (оплата до 29.06.2020), від 03.07.2020 № 202009027 (оплата до 02.08.2020), від 16.07.2020 № 202009534 (оплата до 15.08.2020), від 29.07.2020 № 202010170 (оплата до 29.08.2020), від 17.08.2020 № 202010987 (оплата до 17.09.2020), від 26.08.2020 № 202011353 (оплата до 26.09.2020), від 09.09.2020 № 202011990 (оплата до 09.10.2020), від 10.09.2020 № 202012004 (оплата до 10.10.2020), від 25.09.2020 № 202012673 (оплата до 24.10.2020), від 25.09.2020 № 202012674 (оплата до 24.10.2020), від 06.10.2020 № 202013188 (оплата до 05.11.2020), від 07.10.2020 № 202013192 (оплата до 07.11.2020), від 20.10.2020 № 202013650 (оплата до 20.11.2020), від 26.10.2020 № 202013840 (оплата до 25.11.2020), від 27.10.2020 № 202013854 (на суму 37215,60 грн. (оплата до 27.11.2020), виходячи з дня початку строку їх прострочення, який (строк) встановлений в кожній видатковій накладеній та має вправі нараховувати інфляційні втрати та 10% річних на прострочені суми платежів встановлені графіком погашення заборгованості за поставлений товар, а саме платежів, які перший відповідач повинен був здійснити до 01 вересня 2021 року та до 01 листопада 2021 року згідно додаткової угоди до договору, виходячи з дня початку строку їх прострочення визначеного графіком погашення заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 10% річних.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком інфляційних втрат та 10% річних, який здійснений судом з врахуванням заявленого позивачем періоду нарахування інфляційних втрат та 10% річних, вірного початку прострочення за видатковою накладною від 29.05.2020 № 202007223, а також враховуючи погоджений позивачем та першим відповідачем в додатковій угоді до договору графік погашення заборгованості за поставлений товар, стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 57186,77 грн., 10 % річних в розмірі 47402,76 грн. В решті заявленої до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 89087,41 грн., 10% річних в розмірі 74344,10 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність та недоведеність.

Позивач на підставі п. 9.2 договору просить суд стягнути з першого відповідача за порушення строку оплати товару, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу, що за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 28.05.2020 по 10.12.2021 складає 165772,02 грн.

Також, позивач на підставі п. 6, 7 додаткової угоди просить суд стягнути з першого відповідача за порушення строків оплати платежів, які перший відповідач повинен був здійснити до 01 вересня 2021 року та до 01 листопада 2021 року згідно додаткової угоди до договору штраф у розмірі 50000 грн. за кожне порушення, а також за не оплату відсотків за користування товарним кредитом за липень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року, листопад 2021 року включно штраф у розмірі 50000 грн. за кожне порушення, який за розрахунком позивача складає 300000 грн.

Згідно з п. 9.2 договору за порушення умов даного договору, покупець несе наступну відповідальність, зокрема, за несвоєчасну оплату продукції, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення виконання грошових зобов`язань.

Відповідно п. 9.5 договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання.

У п. 6 додаткової угоди до договору сторони погодили, що у випадку, якщо покупець не виконує повністю/частково положення пункту 4 угоди (не оплата чергового платежу), то покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень за кожне порушення.

У п. 7 додаткової угоди до договору сторони погодили, що у випадку, якщо покупець не виконує повністю/частково положення пункту 5 угоди (не оплата суми коштів в якості товарного кредиту), то покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень за кожне порушення.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені здійснений позивачем, судом встановлено аналогічні його невідповідності умовам договору та додаткової угоди до договору, які виявлені судом при перевірці нарахованих позивачем інфляційних втрат та 10% річних, у зв`язку з чим суд здійснив власний розрахунок заявленої до стягнення суми пені.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком пені, який зроблений судом з урахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, періоду нарахування пені заявленого позивачем, вірного початку прострочення за видатковою накладною від 29.05.2020 № 202007223, а також враховуючи погоджений позивачем та першим відповідачем в додатковій угоді до договору графік погашення заборгованості за поставлений товар, стягненню підлягає пеня в розмірі 62047,57 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 103724,45 грн. суд відмовляє, з огляду на безпідставність вимог у вказаній частині.

Що стосується вимог про стягнення з першого відповідача заявленої до стягнення суми штрафу, то суд зазначає таке.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 ЦК України.

Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 ЦК України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.

Суд враховує, що крім зазначеного штрафу, договором передбачені інші види забезпечення виконання зобов`язання, а саме пеня, строк нарахування якої не обмежується строком нарахування визначеним ч. 6 ст. 232 ГПУ України, а також те, що за несвоєчасну оплату продукції перший відповідач сплачує збільшені договором проценти річних, а саме - 10% річних від суми простроченого грошового зобов`язання та передбачені ст. 625 ЦК України інфляційні втрати, а також договором встановлена плата у вигляді товарного кредиту в розмірі 15% річних.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, справедливими, добросовісними, розумними, законними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги щодо стягнення з першого відповідача штрафу за прострочення оплати товару у сумі 50000 грн. та штрафу за прострочення виконання зобов`язання з оплати коштів в якості товарного кредиту в сумі 50000 грн., тобто штраф у загальному розмірі 100000 грн. В решті вимог щодо стягнення штрафу в сумі 200000 грн. слід відмовити з огляду на те, що вимоги в цій частині не відповідають загальним засадам цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, передбаченими статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору.

З огляду на зазначене та враховуючи, те, що борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи те, що перший відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 505000 грн. заборгованості за поставлений товар та про стягнення з першого відповідача на користь позивача 57186,77 грн. інфляційних втрат, 47402,76 грн. 10% річних, 62047,57 грн. пені, 100000 грн. штрафу, 134796,39 грн. товарного кредиту є доведеними, обґрунтованими, відповідачами не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог про стягнення з першого відповідача на користь позивача 89087,41 грн. інфляційних втрат, 74344,10 грн. 10% річних, 103724,45 грн. пені, 200000 грн. штрафу, 27463,58 грн. товарного кредиту суд відмовляє з огляду на їх недоведеність та безпідставність.

Позивач подав суду клопотання про доручення доказів судових витрат та включення до судових витрат витрати на професійну правничу допомогу від 04.02.2022, в якому просить суд включити до судових витрат позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 43500 грн.

Згідно положень ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що між позивачем (далі замовник) та адвокатським об`єднанням «Євстігнєєв, Сидоренко і партнери» (далі об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги від 03.01.2018 № 1/2018 (далі договір про надання правової допомоги), відповідно до умов якого за цим договором об`єднання зобов`язується надавати правову допомогу замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у договорі за погодженням сторін (п. 2.1 договору про надання правової допомоги).

Відповідно до п. 5.1 5.2 договору про надання правової допомоги формою винагороди об`єднання за правової допомоги замовнику є гонорар. Розрахунки з об`єднанням здійснюються в національній валюті України. Вартість послуг за даним договором визначається згідно з додатком 1 до договору, що є невід`ємною частиною договору, та складає суму коштів сплачених за цим договором замовником об`єднанню. Визначення суми вартості правової допомоги за певний строк чи конкретну дію або справу здійснюється об`єднанням та відображається в акті приймання-передачі послуг, що складається у двох екземплярах, які направляються об`єднанням замовнику, також об`єднання надає замовнику звіт з розшифруванням (переліком) правової допомоги.

Згідно з п. 5.3 договору про надання правової допомоги грошова сума, вказана в п. 5.2 цього договору, перераховується замовником на рахунок об`єднання не пізніше 5 календарних днів з дня підписання акту прийому-передачі послуг.

Даний договір укладено 03 січня 2018 р. та набирає чинності з моменту його підписання. Договір укладено строком на один рік з пролонгацією на той самий строк, якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору одна із сторін не висловить заперечення щодо цього (п. 10.1 договору про надання правової допомоги).

Між позивачем та адвокатським об`єднанням «Євстігнєєв, Сидоренко і партнери» укладено додаток від 02.09.2021 № 33 до договору про надання правової допомоги від 03.01.2018 № 1/2018 (далі додаток), відповідно до умов якого сторони погодили, що об`єднання бере на себе зобов`язання від імені та в інтересах замовника здійснити комплекс дій щодо звернення до відповідного господарського суду із позовною заявою щодо солідарного стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗАХІДТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41483735) (далі - «Боржнйк») та ОСОБА_1 (далі - «Боржник 2») основної суми боргу за договором поставки № 94/20/09 від 28.05.2020 (далі - «Договір поставки») з врахуванням положень додаткової угоди № 1 від 25.06.2021 до договору поставки та договору поруки № 13/04/2021-1 від 13.04.2021. Під час звернення до суду із такою позовною заявою об`єднанням також здійснюється пред`явлення до боржника позовних вимог по стягненню пені, суми інфляційного збільшення, відсотків річних, штрафів, відсотків по товарному кредиту. Об`єднанням також забезпечується судове представництво замовника у відповідному господарському суді, відповідному апеляційному суді, Верховному суді. Об`єднанням здійснюються дії щодо отримання додаткових доказів, якщо це буде визнано необхідним об`єднанням. Перелік процесуальних прав, якими наділяються адвокати Об`єднання визначається договором. (п. 1 додатку).

У п. 2 додатку сторони погодили, що гонорар об`єднання за надання правової допомоги згідно п. 1 даного додатку становить: А). 2000 гривень за одну годину надання правової допомоги адвокатом об`єднання або залученим на договірних засадах об`єднанням адвоката; В) 2000 гривень за забезпечення адвокатом об`єднання або залученим на договірних засадах об`єднанням адвоката судового представництва замовника у відповідному господарському суді або у відповідному апеляційному суді чи у Касаційному господарському суді або Верховному суді. Тарифікація від однієї години.

Згідно п. 3 додатку за наслідками надання правової допомоги об`єднанням складається звіт. Сторони погодили, що гонорар за надання правової допомоги згідно умов п.п. 1-2 даного додатку сплачується замовником об`єднанню протягом трьох банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі правової допомоги (послуг) за договором. Сторони також погодили, що частина правової допомоги/компенсація додаткових витрат згідно умов п. 1-2 даного додатку, яка підлягає оплаті замовником, визначається об`єднанням. Сторони також погодили, що частина гонорару за надання правової допомоги/компенсація додаткових витрат згідно умов п. 1-2 даного додатку, може бути оплачена замовником авансом об`єднанню.

Позивач згідно платіжних доручень від 12.10.2021 № 4727 на суму 24000 грн., від 24.12.2021 № 6669 на суму 7000 грн., від 27.01.2022 № 384 на суму 12500 грн. сплатив на користь адвокатського об`єднання «Євстігнєєв, Сидоренко і партнери» 43500 грн.

На виконання умов договору про надання правової допомоги адвокатське об`єднання надало позивачу передбачені договором послуги на загальну суму 43500 грн., що підтверджується актами приймання-передачі правової допомоги (послуг) від 16.12.2021 № 104 на суму 31000 грн., від 26.01.2022 № 113 на суму 10500 грн., які підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін позивача та адвокатського об`єднання, а також адвокат надав замовнику правову допомогу з забезпечення представництва інтересів замовника в судовому засіданні Господарського суду Київської області 24.05.2022 у даній справі, вартість якої становить згідно п. 2 додатку до договору про надання правової допомоги 2000 грн. Таким чином

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів звернення відповідачів до суду з відповідним клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи, відповідачі суду не надали.

Суд зазначає, що однією з гарантій забезпечення права особи на правову допомогу є повна і справедлива компенсація всіх понесених витрат на правову допомогу.

Сторона, яка змушена звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів, перебуває у становищі, коли її права та/або інтереси порушуються (не визнаються, оспорюються) іншою стороною спору, у зв`язку з чим позивачу необхідний судовий захист.

Для такого захисту, зумовленого протиправною поведінкою іншої сторони (відповідача), позивачу необхідно витрачати свій час та кошти, докладати зусиль для захисту своїх порушених прав/інтересів.

Тому цілком розумно та справедливо, коли особа, на користь якої вирішено спір, у повній мірі отримує від винної сторони (сторони, яка порушує права та призвела до виникнення спору) компенсацію своїх витрат, понесених для того, щоб захистити свої права/інтереси, які, відповідно, порушуються/не визнаються, оспорюються саме відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат на професійну правничу допомогу покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог до кожного з відповідачів.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог до кожного з відповідачів.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 126, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трау Нутришин Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд», ОСОБА_1 про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд» та ОСОБА_1 505000 грн. основного боргу та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд» 146274,18 грн. інфляційних втрат, 121746,86 грн. 10% річних, 165772,02 грн. пені, 300000 грн. штрафу, 162259,97 грн. товарного кредиту задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд» (провулок Миколаївський, 9, м. Чернівці, Чернівецька обл., 58009, ідентифікаційний код 41483735) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трау Нутришин Україна» (вул. Київська, 1, с. Корделівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22445, ідентифікаційний код 37018799) 505000 (п`ятсот п`ять тисяч) грн. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд» (провулок Миколаївський, 9, м. Чернівці, Чернівецька обл., 58009, ідентифікаційний код 41483735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трау Нутришин Україна» (вул. Київська, 1, с. Корделівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22445, ідентифікаційний код 37018799) 57186 (п`ятдесят сім тисяч сто вісімдесят шість) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 47402 (сорок сім тисяч чотириста дві) грн. 76 коп. 10% річних, 62047 (шістдесят дві тисячі сорок сім) грн. 57 коп. пені, 100000 (сто тисяч) грн. штрафу, 134796 (сто тридцять чотири тисячі сімсот дев`яносто шість) грн. 39 коп. товарного кредиту, 9809 (дев`ять тисяч вісімсот дев`ять) грн. витрат по сплаті судового збору, 20303 (двадцять тисяч триста три) грн. 38 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трау Нутришин Україна» (вул. Київська, 1, с. Корделівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22445, ідентифікаційний код 37018799) 3787 (три тисячі сімсот вісімдесят сім) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, 7839 (сім тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн. 64 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Трау Нутришин Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахідтрейд» про стягнення 89087,41 грн. інфляційних втрат, 74344,10 грн. 10% річних, 103724,45 грн. пені, 200000 грн. штрафу, 27463,58 грн. товарного кредиту відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 30.05.2022.

Суддя Ю.В. Подоляк