Ухвала

від 23.05.2022 по справі 911/4242/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" травня 2022 р. м. Київ Справа № 911/4242/15

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північного-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Суми) у виконавчих провадженнях №52070858 та №52070952 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 08.12.2015 у справі №911/4242/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315, код ЄДРПОУ 38039872

адреса для листування: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, оф. 23

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп"

08633, Київська область, Васильківський район, село Мархалівка, вулиця Комсомольська, 22, код ЄДРПОУ 38267861

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лундон Груп"

02132, місто Київ, вулиця Зарічна, будинок 1-Б, код ЄДРПОУ 34548531

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

позивача (скаржника): Грищенко О.М., посвідчення №3888 від 29.10.2009, довіреність №б/н від 12.08.2021;

відповідача 1: не з`явився;

відповідача 2: не з`явився;

державного виконавця: не з`явився,

встановив:

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.11.2015 у справі №911/4242/15 позов задоволено частково та стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Арніка» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 5000,00 грн. пені; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Арніка» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» 151373,73 грн. пені, 58460,48 грн. інфляційних втрат, 22853,10 грн. 3 % річних, 761,19 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 2381,57 грн. судового збору, 1960,40 грн. витрат на послуги адвоката; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 39,00 грн. витрат на послуги адвоката, 48,11 судового збору.

На виконання вказаного рішення, 08.12.2015 у справі №911/4242/15 Господарським судом Київської області видано накази.

Назву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Арніка» змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лундон Груп".

Через канцелярію Господарського суду Київської області (вх. №39/22 від 11.05.2022) надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Глобинського районного відділу державної виконавчої служби Північного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) при виконанні наказів Господарського суду Київської області від 08.12.2015 у виконавчих провадженнях №52070858 та №52070952.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2022 у справі №911/4242/15 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північного-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Суми) у виконавчих провадженнях №52070858 та №52070952 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 08.12.2015 у справі №911/4242/15 (вх. №39/22 від 11.05.2022) призначено до розгляду на 24.05.2022.

У судове засідання 24.05.2022 з`явився представник скаржника, представники інших учасників справи не з`явились.

Враховуючи те, що згідно з положеннями частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби не перешкоджає розгляду скарги, зважаючи на те, що Глобинський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північного-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Суми) повідомлений судом про розгляд скарги, суд вважає, що неявка боржників та представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не перешкоджає розгляду скарги за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження матеріалів справи, суд дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північного-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Суми) у виконавчих провадженнях №52070858 та №52070952 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 08 грудня 2015 року у справі №911/4242/15 підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з аргументацією скаржника, бездіяльність державного виконавця у вказаних виконавчих провадженнях полягає у порушенні порядку та періодичності здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчих проваджень №52070858 та №52070952 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 08 грудня 2015 по справі №911/4242/15.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" 1404-VIII, який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Вказаним законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За умовами частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документу, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно з приписами частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавчі дії - це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII, а саме: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частинами 4-5 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень, виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтями Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

- здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні;

- у разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб, надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

- у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

- отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком тощо.

Як передбачено частиною 2 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" 1404-VIII, розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Згідно з частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Як передбачено частинами 2, 5 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Крім того, за статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження" 1404-VIII, виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов`язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Відповідно до пункту 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, під час здійснення виконавчого провадження, виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 2-4 Розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5, державним виконавцем до системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень.

Згідно з пунктом 11 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, перевірка інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи або здійснення опису та арешту майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію вчинення таких дій, за дорученням державного виконавця.

З наданих суду матеріалів, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, у матеріалах виконавчих провадженнях №52070858 та 52070952 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 08.12.2015 по справі №911/4242/15 відсутня інформація щодо дій державних виконавців в частині виявлення рахунків боржника, як в загальному, так і щодо відкриття боржником нових рахунків із метою уникнення виконання рішення суду у даній справі. Фактично, за період з 20 травня 2021 року по 23 лютого 2022 року належних виконавчих дій не проводилось, а ті, що проведені - проводились із порушенням та не дотриманням положень частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»: за майже 9 місяців лише двічі 19.05.2021 та 06.01.2022.

Крім того, як підтверджено матеріалами виконавчих проваджень №52070858 та №52070952 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 08.12.2015 по справі №911/4242/15, за період перебування наказів на примусовому виконанні, грошові кошти боржника на виявлених рахунках, відкритих боржником у АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Альфа-Банк» не були арештовані (докази арешту вказаних рахунків боржника відсутні, відповідь банків щодо здійснених арештів відсутня). Відповідно, й платіжні вимоги на списання коштів Глобинським відділом державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північного Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Суми) не виставлялись наявність надходження та/або знаходження грошових коштів боржника на його рахунках не перевірялась.

Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

З аналізу вищевказаних норм випливає, що учасник виконавчого провадження має право звернутись до господарського суду з відповідною скаргою тільки на дії чи бездіяльність органів виконавчої служби, вчинені ними під час, у зв`язку та щодо примусового виконання останніми відповідних рішень господарських судів.

Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги, суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Конституційний суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини 1, 2 статті 55, частини 1, 2 статті 129-1 Конституції України, зазначає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації прав на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі, державним органом (Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року №2 рп (II)/2019).

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» (справа №60750/00), суд наголошує що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось на шкоду одній із сторін.

На підставі викладеного, керуючись положеннями Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII, статтями 1-3, 18, 129, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ухвалив:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315, код ЄДРПОУ 38039872) на бездіяльність державного виконавця Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Суми) у виконавчих провадженнях №52070858 та №52070952 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 08.12.2015 у справі №911/4242/15 задовольнити повністю.

2. Визнати за період із 20 травня 2021 року по 23 лютого 2022 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Суми) у виконавчих провадженнях №52070858 та №52070952 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 08.12.2015 у справі №911/4242/15 із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».

3. Зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Суми) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 52070858 та №52070952 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 08 грудня 2015 року по справі № 911/4242/15 із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів.

Суддя С.О. Саванчук