Рішення

від 26.05.2022 по справі 371/1085/19

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27.05.2022 Єдиний унікальний № 371/1085/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2022 року м. Миронівка

ЄУН 371/1085/19

Провадження № 2/371/176/22

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Сахненко О.М.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзика Олександра Михайловича, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, про визнання незаконним наказу, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» (далі по тесту РЛП), на підставі статей 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», пункту 24 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 4 частини 1 статті 24 ЦК УРСР та згідно рішення «Про організацію регіонального парку «Трахтемирів», прийнятого Черкаською (№14-4 від 26 лютого 2000 року) та Київською (№ 168-10-ХХІІІ від 17 лютого 2000 року) обласних Рад, був організований та набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

У межах Київської області РЛП розміщується на території, що розташована на землях Малобукринської та Грушівської сільських рад Миронівського району, та займає площу 5148,7 га.

РЛП охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

РЛП є природоохоронною, науково-дослідною та еколого-просвітницькою установою, територія й акваторія якої включає природні комплекси й об`єкти, що мають особливу екологічну, історичну і естетичну цінність, і які призначені для використання в природоохоронних, наукових, просвітницьких, культурних, обмежено-рекреаційних цілях і для регульованого туризму.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На територіях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 Закону визначено допустимі цілі та види використання природно-заповідного фонду та встановлено можливість здійснення діяльності, яка не суперечитиме цільовому призначенню територій та об`єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Відповідно до «Проекту створення РЛП «Трахтемирів» та даних «Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України станом на 01 січня 2018» Міністерства екології та природних ресурсів України земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01:003:0004 знаходиться на території РЛП «Трахтемирів».

11 березня 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Київській області було видано наказ №КИ/3222984000:01:003/00016445 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», згідно якого ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:01:003:0004.

07 квітня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:01:003:0004 загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Малобукринської сільської ради Миронівського району та видано свідоцтво серії САК №927569 .

Ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням РЛП, оскільки може перешкоджати збереженню РЛП в природному стані, як унікального комплексу, а також забезпеченню умов організованого відпочинку населення.

Крім того відведення земельної ділянки відбулося з порушенням процедури, встановленої законом. Зокрема, наказ Головного управління Держземагенства у Київській області № КИ/3222984000:01:003/00016445 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» було видано без розроблення проекту землеустрою, що підвержено відповіддю департаменту екології та природних ресурсів при Київській ОДА. Земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01:003:0004 була сформована «зі стану поля», поза контролем екологічного та земельного законодавства та спеціальної адміністрації РЛП «Трахтемирів» та департаменту екології та природних ресурсів при КОДА.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01:003:0004 розташована на території РЛП «Трахтемирів», а проект її відведення не був погоджений у встановленому законом порядку Департаментом екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, що свідчить про неправомірність набуття відповідачем права власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду.

Просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:003/00016445 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області.

Також просив визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САК № 927569 , що було видане ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:003:0004, призначену для ведення особистого селянського господарства, зареєстроване 07 квітня 2014 року.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою Миронівського районного суду від 15 липня 2019 року у справі № 371/933/19 забезпечено позов до подачі позовної заяви шляхом встановлення заборони вчиняти дії з відчуження та розпорядження нерухомим майном у виді земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:003:0004, заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо вказаної земельної ділянки.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 19 листопада 2019 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

19 листопада 2019 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками направлено позивачу, відповідачам та третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

02 грудня 2019 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками вручено відповідачу державному кадастровому реєстратору Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзику Олександру Михайловичу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке надійшло до суду 03 грудня 2019 року.

02 грудня 2019 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками вручено відповідачу Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке надійшло до суду 03 грудня 2019 року.

02 грудня 2019 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками вручено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департаменту екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке надійшло до суду 03 грудня 2019 року.

03 грудня 2019 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками вручено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке надійшло до суду 04 грудня 2019 року.

Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

19 листопада 2019 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками направлено відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання.

10 грудня 2019 року до суду повернуто конверт із вкладенням. Згідно даних довідки ф.20, сформованої представником відділення АТ «Укрпошта», причиною повернення «інші причини, що не дали змоги виконати обов?язки щодо пересилання поштового відправлення».

20 грудня 2019 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками повторно направлено відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання.

13 січня 2020 року до суду повернуто конверт із вкладенням. Згідно даних довідки ф.20, сформованої представником відділення АТ «Укрпошта», причиною повернення зазначено про відсутність адресата за зареєстрованим місцем проживання (а.с.109).

14 січня 2021 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками повторно направлено відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання.

11 серпня 2021 року до суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення вдповідно до даних якого відповідач ОСОБА_1 отримав поштове відправлення 5 серпня 2021 року особисто (а.с. 108).

Відповідно до пункту 1 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідно до положень ст. 274 ЦПК України, справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, а тому, за правилами частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Аргументи учасників справи

05 грудня 2019 року представник відповідача головного управління Держгеокадастру у Київській області подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що з 01 січня 2013 року Головне управління Держземагентства у Київській області, відповідно до покладених на нього завдань, передавало відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області. За інформацією, вказаною у викопіюванні з кадастрової карти (плану), про земельну ділянку, щодо якої прийнято наказ, дані про те, що спірна земельна ділянка перебувала у власності чи користуванні відсутні. На підставі наданих матеріалів, за відсутності власників та користувачів, Головним управлінням надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки висновком Управлінням Держземагентства у Миронівському районі Київської області був погоджений. Державний кадастровий реєстратор здійснив державну реєстрацію земельної ділянки та на підтвердження такої реєстрації видав витяг з Державного земельного кадастру.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, зазначив, що прийнятий Головним управлінням (як суб`єктом владних повноважень) наказ про передачу земельної ділянки у власність є ненормативним актом, який вичерпує свою дію внаслідок виконання. Скасування такого акту не породжує наслідків для власників земельних ділянок, оскільки захист порушеного права у разі набуття права на земельну ділянку юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно даних, наявних у Відділі у Миронівському районі управління Держгеокадастру у Київській області, документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки РЛП «Трахтемирівське» та Національного природного парку «Трахтемирівський» не обліковується. Відомості про земельні ділянки вказаних об`єктів природно-заповідного фонду до Державного земельного кадастру, станом на момент прийняття оскаржуваного наказу та станом на 22 травня 2017 року, не внесені. Відомості про вищевказані об?єкти Природно - заповідного фонду, згідно державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності по Малобукринській та Грушівській сільських радах, не рахується.

Зазначив, що з огляду на те, що накази вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, вони не можуть бути скасовані після їх виконання.

09 грудня 2019 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій, заперечуючи проти доводів представника Головного управління Держгеокадастру у Київській області, зазначив, що посилання представника відповідача на обставину наявності проекту відводу земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:003:0004 є безпідставними, оскільки на час формування земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:003:0004 та винесення оспорюваного наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка відноситься до земель природно - заповідного фонду, у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства необхідною умовою було погодження проекту Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації. Проте, згідно з наявного в матеріалах справи листа самого управління, зазначений проект на розгляд до Департаменту не надходив.

Ведення особистого селянського господарства на землях природно - заповідного фонду суперечить вимогам законодавства щодо цільового призначення територій та об?єктів заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання комплексів та окремих об?єктів.

Вважає необґрунтованими доводи Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо відсутності доказів належності спірної земельної ділянки до земель природно - заповідного фонду та не встановлення в натурі меж ландшафтного парку. На обґрунтування таких заперечень вважає, що у справах № 371/463/17-ц та № 371/452/17-ц, під час розгляду яких встановлювались обставини створення РЛП «Трахтемирів» як об?єкту природно - заповідного фонду, винесення в натурі його меж, де відповідачем було Головне управління «Держгеокадастру» у Київській області, вказані обставини досліджувалися Верховним Судом під час касаційного перегляду справ. При цьому Верховний Суд дійшов до висновку, що «доводи касаційної скарги ПП «Коритищанське» про те, що РЛП «Трахтемирів», як об?єкт природно - заповідного фонду, не створений, межі ландшафтного парку в натурі не винесені та відсутні докази про належність спірної земельної ділянки до земель природно - заповідного фонду, є безпідставними». Такі висновки вважає преюдиційними.

Відповідачі державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзик О.М. та ОСОБА_1 відзиву на позов не надали.

Треті особи, які не заявляють вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 та Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації правом на надання пояснень по суті справи не скористалися.

Фактичні обставини справи

Судом встановлені такі фактичні обставини.

Відповідно до п.1 рішення Київської обласної ради від 17 лютого 2000 року №168-10-ХХІІІ об`єкт природно - заповідного фонду РЛП «Трахтемирів» організовано у власності АТЗТ «Аграрно-екологічне об`єднання «Трахтемирів» площею - 5148,7 га на землях Малобукринської та Грушівської сільських рад Миронівського району Київської області без вилучення земель у землекористувача. Пунктом 2.2. даного рішення облрада зобов`язала АТЗТ «АБО «Трахтемирів» протягом 2000 року розробити і подати на затвердження обласної ради проект організації РЛП «Трахтемирів».

Згідно даних обліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду України станом на 01 січня 2017 року, Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», загальною площею 10711,2 га, розташований та знаходиться в межах Малобукринської та Грушевської сільських рад Миронівського району в Київській області, та займає площу 5148,7 га.

В 2001 році Науковим центром досліджень з проблем заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України був виготовлений та у встановленому порядку погоджений із Державним управлінням екології та природних ресурсів в Черкаській області Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області «Проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів РЛП «Трахтемирів», який затверджений АТЗТ «АЕО» «Трахтемирів», у якому встановлені межі РЛП «Трахтемирів».

Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» РЛП є природоохоронною, науково-дослідною та еколого-просвітницькою установою, територія й акваторія якої включає природні комплекси й об`єкти, що мають особливу екологічну, історичну і естетичну цінність і які призначені для використання в природоохоронних, наукових, просвітницьких, культурних, обмежено-рекреаційних цілях і для регульованого туризму.

Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» перебуває на обліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

Такі обставини підтверджені даними рішення Київської обласної ради двадцять третього скликання № 168-10-ХХІІІ від 17 лютого 2000 року (а.с. 24), листа Департаменту екомережі та природно - заповідного фонду № 8-03/21-18 від 09 січня 2018 року (а.с. 37).

Вказані обставини встановлені також у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 371/452/17 (провадження №61-1069св19), від 21 жовтня 2019 року у справі №371/463/17-ц (провадження №61-1135св19), від 02 березня 2020 року у справі №371/450/17 (провадження №61-6701св19) та від 26 березня 2020 року у справі №371/460/17 (провадження № 61-6786св19), якими вирішено подібні спори з такими ж фактичними обставинами, підставами та предметом позову, що і у справі, яка переглядається. Предметом розгляду у цих справах були позови РЛП «Трахтемирів» про визнання незаконним наказів, скасування свідоцтв про право власності на земельні ділянки, надані за рахунок земель позивача іншим фізичним особам.

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:003/00016445 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:003:0004, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області (а.с. 40).

07 квітня 2014 року Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САК № 927569 , індексний номер 20116635, на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:003:0004, призначену для ведення особистого селянського господарства (а.с. 39).

Відповідно до відповідей Відділу у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 3/362-19 від 09 серпня 2019 року та Головного управління Держгеокадастру у Київській області № ПІ-608/0-609/0/63-19 від 09 серпня 2019 року, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 3222984000:01:003:0004 у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на ім?я ОСОБА_1 на зберігання до архіву Відділу не надходив (а.с. 45,46).

Згідно даних «Проекту створення РЛП «Трахтемирів», Державного кадастру територій та об?єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України, карти-схеми регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» та схеми розташування земельної ділянки земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01:003:0004 розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, знаходиться на території РЛП «Трахтемирів».

Вказані обставини підтверджуються даними витягу з Проекту створення Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» та схеми розташування земельної ділянки (а.с. 20-23).

З моменту утворення Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, який створено розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації № 190 від 16 травня 2013 року, Департаментом не погоджувалися проекти відводу земельних ділянок на території РЛП «Трахтемирів» в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області з кадастровим номером 3222984000:01:003:0004.

Вказана обставина підтверджується даними повідомлення Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації від 16 серпня 2019 року (а.с. 38).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

На підставі частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 116 ЗК України, громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною п`ятою статті 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 140 ЗК України визначено, що припинення права користування земельною ділянкою можливе лише за добровільною згодою користувача або шляхом примусового вилучення у нього земельної ділянки.

За правилами статті 149 ЗК України, примусове вилучення земельної ділянки без згоди землекористувача можливе лише в судовому порядку за позовом відповідного органу влади чи місцевого самоврядування.

Частинами 1 та 4 статті 186-1 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до вказаного органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації», постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року № 606 «Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у м. Києві та Севастополі державних адміністрацій», Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 № 887, розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 16.05.2013 № 190 «Про створення департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації» було затверджено в попередній редакції Положення про департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації.

Згідно з Положенням, до компетенції Департаменту у сфері земельних ресурсів належить погодження в межах повноважень проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

На час формування земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:003:0004, винесення оспорюваного наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду, у власність відповідачу для ведення особистого селянського господарства необхідною умовою було погодження Департаментом як структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Судом встановлено, що за повідомленням Департаменту проект землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:003:0004 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» на розгляд до Департаменту не надходив, земельна ділянка була передана відповідачу у власність без погодження проекту зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Встановлені обставини дають підстави для висновку про набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог Закону.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України».

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

За статтею 2 Закону, відносини в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Законом та іншими актами законодавства України.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до частини 4 вказаної статті Закону, межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 9 Закону визначено допустимі цілі та види використання природно-заповідного фонду та встановлено можливість здійснення діяльності, яка не суперечитиме цільовому призначенню територій та об`єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

У частині 1 та 3 статті 152 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі: шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Оскільки РЛП «Трахтемирів» набув статусу об?єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території РЛП «Трахтемирів» на розгляд до Департаменту екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації не надходив, а надана відповідачу у власність земельна ділянка відповідно до «Проекту створення РЛП «Трахтемирів», Державного кадастру територій та об?єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України, карти-схеми РЛП «Трахтемирів» й схеми розташування земельної ділянки, розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області і знаходиться на території РЛП «Трахтемирів», суд приходить до висновку, що отримання відповідачем у власність земельної ділянки природно-заповідного фонду для цілей ведення особистого селянського господарства суперечить вимогам законодавства, а сама спірна земельна ділянка виділена за рахунок земель природно-заповідного фонду без відповідних згоди та погодження з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13, відповідно до статті 15 ЦК України та статті 4 ЦПК України, у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

Щодо порушення прав позивача суд зазначає наступне.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд вважає, що позивач має право використати заходи правоохоронного характеру для поновлення права, яке вважає порушеним.

Оспорюваний наказ прийнято та документ про право власності видано на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:01:003:0004, яка знаходиться на території РЛП «Трахтемирів».

Ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів, оскільки на територіях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Отже, отримання відповідачем у власність земельної ділянки природно-заповідного фонду для цілей ведення особистого селянського господарства суперечить вказаним положенням Закону.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 ЦПК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 11 березня 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» і скасування свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку від 07 квітня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 .

Разом з цим суд зазначає, що державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзик Олександр Миколайович не може бути належним відповідачем у справі, що розглядається.

Відповідно до статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб?єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб?єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв?язку з позовною вимогою, яка пред?являється до нього. Під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов?язаними за вимогою особами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновку, зробленого Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 «[…] позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов?язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб?єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

У справі, що розглядається зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що спір виник між РЛП «Трахтемирів» та Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 . Тому державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзик О. М. є неналежним відповідачем, у зв?язку з чим у задоволенні позовних вимог РЛП «Трахтемирів» до державного кадастрового реєстратора Юзика О. М. необхідно відмовити із цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статеттю 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов?язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, мали місце.

Представником позивача доведено належними та допустимими доказами факт порушення прав позивача та факт передачі земельної ділянки у власність відповідачу для ведення особистого селянського господарства без дотримання встановленої законом процедури такої передачі.

Посилання представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області у запереченнях проти позову на факт не встановлення меж території РЛП «Трахтемирів» та не внесення відомостей про земельні ділянки вказаних об`єктів природно-заповідного фонду до Державного земельного кадастру, не заслуговують на увагу, оскільки згідно приписів статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

На підставі наведених норм закону та встановлених обставин, наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:003/00016445 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та надано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:003:0004, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області є таким, що суперечить актам цивільного законодавства, порушує цивільні права та інтереси позивача та підлягає скасуванню.

Прийнятий на основі наказу правовстановлюючий документ у виді свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САК № 927569 , індексний номер 20116635, виданий Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції Київської області 7 квітня 2014 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:003:0004, призначену для ведення особистого селянського господарства, судом не може розцінюватися як такий, що відповідає вимогам закону, тому підлягає скасуванню.

У задоволенні позовних вимог РЛП «Трахтемирів» до державного кадастрового реєстратора Юзика О. М. необхідно відмовити, оскільки він є неналежним відповідачем по справі.

Вирішення питання про скасування заходів забезпечння позову

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує в тому числі питання про підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частинами 7,8 статті 158 ЦПК України встановлено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, заходи забезпечення позову, встановлені відповідно до ухвали Миронівського районного суду від 15 липня 2019 року у справі № 371/933/19, продовжують діяти в порядку і у строки встановлені ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

25 лютого 2020 року представником позивача було подано заяву про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила, судовий збір, сплачений позивачем підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам позивача.

При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3842 гривень за дві вимоги немайнового характеру.

Також представником позивача 12 липня 2019 року було подано заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви та при цьому сплачено судовий збір у 960,50 гривень.

Ухвалою Миронівського районного суду від 15 липня 2019 року у справі № 371/933/19 заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено.

Судом задоволено дві позовні вимоги немайнового характеру, вказані витрати підтверджені документально та згідно з правилами статті 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню з відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 .

Також позивачем були понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. згідно договору про надання правової допомоги від 01 квітня 2019 року. Обсяг вже наданих послуг та факт оплати підтверджується додатком № 8 від 05 червня 2019 року до договору про надання правової (адвоктської) допомоги від 01 квітня 2019 року (а.с. 127), актом наданих послуг від 25 червня 2019 року (а.с. 128), платіжним дорученням № 23 від 25 червня 2019 року (а.с. 121).

Вказані витрати пов?язані з розглядом справи, документально підтверджені, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, дій сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом.

За правилами частини 2 та частини 3 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов?язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов?язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов?язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідачами клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами не заявлялося.

З огляду на викладене, з відповідачів Головного управління Держгеокадастру та ОСОБА_1 в рівних частинах на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у розмірі 9802,5 грн. з яких 960,50 грн. судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, 3842,00 грн. судовий збір, 5000 грн. - витрати на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзика Олександра Михайловича, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, про визнання незаконним наказу, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:003/00016445 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

Скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САК № 927569 , індексний номер 20116635, видане Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції Київської області 07 квітня 2014 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:003:0004, призначену для ведення особистого селянського господарства.

У задоволенні позовних вимог Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» до державного кадастрового реєстратора Юзика Олександра Михайловича відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 на користь Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» понесені судові витрати в розмірі по 4901 (чотири тисячі дев?ятсот одна) гривні 25 копійок з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», адреса місцезнаходження: 08810, Київська область, Миронівський район, село Великий Букрин, ЄДРПОУ 21679697.

Відповідачі:

Головне управління Держгеокадастру у Київській області, адреса місцезнаходження: 03115, місто Київ, вулиця Серпова, 3/14, ЄДРПОУ 39817550.

Державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзик Олександр Миколайович, адреса: 03115, місто Київ, вулиця Серпова, 3/14.

ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок АДРЕСА_1 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, ЄДРПОУ 38750794 адреса місцезнаходження: будинок під номером Ѕ А, вулиця Басейна, місто Київ.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук