Рішення

від 29.05.2022 по справі 127/20044/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/2718/21

Справа № 127/20044/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,

за участю секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» /далі - Університет/ (ЄДРПОУ: 02070921; адреса:03056, м. Київ, просп. Перемоги, 37) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; остання відома адреса: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

Вказана позовна заява, датована 10.09.2020, за підписом ректора Університету - Згуровського М.З., 15.09.2020 надійшла до Вінницького міського суду Вінницької області.

В позовній заяві ставиться питання про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за договором № 19241 у розмірі 9 250,00 грн, а також 1 977,26 грн - пені, 249,75 грн - інфляційних нарахувань, 270,15 грн - 3% річних та 2 102,00 грн суми судового збору.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.01.2021 справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

25.01.2021 справа надійшла до Солом`янського районного суду міста Києва з супровідним листом Вінницького міського суду Вінницької області від 21.01.2021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Відповідну позову заяву фактично передано судді по реєстру 26.01.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду від 01.02.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Обґрунтування позову

Свої вимоги позивач обґрунтовує, зокрема, тим, що 31.08.2019 між Університетом та ОСОБА_1 було укладено договір № 19241, яким передбачалося надання відповідачу освітньої послуги за спеціальністю «081» «Право» з 7 семестру по 8 семестр 4 курсу за рахунок коштів останнього.

Зазначається, що відповідно до п. 9 Договору, вартість навчання (10 місяців) складає 18 500,00 грн. Підпунктом 10.1 Договору передбачено, що кожний навчальний рік складається з двох семестрів. Для фінансових розрахунків осінній семестр (5 місяців) починається з 01 вересня і закінчується 31 січня, весняний (5 місяців) починається 01 лютого і закінчується 30 червня.

Вартість семестру навчання (5 місяців) складає 9 250,00 грн, а саме: 18 500 грн: 2 (кількість семестрів у навчальному році) = 9 250,00 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що відповідач був зобов`язаний не пізніше 10.09.2019 внести плату за 7 семестр 4 курсу в розмірі 9 250,00 грн.

Вказує, що наказом від 27.12.2019 № 4348-е відповідача відраховано з КПІ їм. ОСОБА_2 з 27.12.2019 за невиконання індивідуального навчального плану.

Позивач стверджує, що Університетом були надані відповідачу освітні послуги своєчасно та в повному обсязі, жодних претензій з приводу їх надання від відповідача не надходило.

Вказується, що грошових коштів за надані відповідачу освітні послуги на поточний рахунок Університету не надходило, що свідчить про невиконання відповідачем своїх обов`язків в частині оплати послуг за навчання.

Щодо правової позиції відповідача

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до наданої довідки з Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 23.09.2020 (надійшла до суду 24.09.2020) інформація про відповідача в реєстрі територіальної громади міста Вінниці відсутня.

Як слідує з довідки УДМС у Вінницькій області від 23.10.2020 вих. №13/20195 (надійшла до суду 28.10.2020) відповідач була виписана 21.08.2015 із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку з вибуттям у м.Київ.

Водночас за отриманими даними з довідки Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.12.2020 вих. № 074/06/2-3264 (отриманої судом 14.12.2020) згідно відомостей інформаційної системи «Реєстр територіальної громади міста Києва» відповідачка з 31.01.2020 знята із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з вибуттям до с.Сосонка Вінницького району Вінницької області.

Згідно відповіді старости с. Сосонка Вінницького району Вінницької області від 21.12.2020 вих. № 312 (отриманої судом 04.01.2021) щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки надано виписку з домової книги с.Сосонка відносно запитуваної особи, де останньою відміткою вказано інформацію, аналогічну довідці УДМС у Вінницькій області, про зняття особи 21.08.2015 з місця реєстрації у цьому населеному пункті.

22.02.2021 на адресу Солом`янського районного суду надійшла відповідь ДМС України про те, що за відомостями ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відповідача знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV громадянин України зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Відповідно до ч. 10 ст. 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Кореспонденція суду є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.

Суд надіслав копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданих до неї документів на останню відому адресу реєстрації відповідача. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а листи повернулися до суду за закінченням терміну зберігання.

Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи, 18.02.2021 суд зробив оголошення для відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті судової влади [режим доступу: https://sl.ki.court.gov.ua/sud2609/gromadyanam/111/1075391/].

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання а також шляхом оголошення через сайт судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких письмових заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

31.08.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір № 19241 про надання освітніх послуг (а.с. 7-8), предметом якого відповідно до п. 1 є надання освітньої послуги за спеціальністю 081 «Право» з 7 семестру 4 курсу по 8 семестр 4 курсу (далі - Договір).

За змістом п. 9 Договору загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 18 500,00 грн.

Згідно з п. 4 Договору замовник зобов`язаний своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та порядку, встановлених цим договором.

Відповідно п. 10 Договору замовник вносить плату безготівково щосеместрово не пізніше 10 днів з початку чергового обумовленого терміну оплати, крім першого внеску, який вноситься не пізніше 10 вересня першого року отримання освітньої послуги. Оплата освітніх послуг вважається здійсненою належним чином у день фактичного зарахування коштів на поточний рахунок Позивача.

Підпунктом 10.1 Договору передбачено, що кожний навчальний рік складається з двох семестрів. Для фінансових розрахунків осінній семестр (5 місяців) починається з 01 вересня і закінчується 31 січня, весняний (5 місяців) починається 01 лютого і закінчується 30 червня.

Відповідно до п. 11 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

У п. 12 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату освітніх послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з п.п. 13, 14 Договору у разі дострокового розірвання договору внаслідок порушення виконавцем договірних зобов`язань або з ініціативи замовника, у разі відрахування одержувача послуги (крім випадків, коли одержувач відрахований у зв`язку з невиконанням обов`язків, визначених ст. 63 Закону України «Про вищу освіту») кошти, що були внесені замовником як плата за надання освітньої послуги, повертаються йому в обсязі оплати частини послуги, не наданої на дату розірвання договору. У разі дострокового розірвання договору у зв'якзу з порушенням замовником договірних зобов`язань або невиконанням одержувачем обов`язків, визначених ст. 63 ЗУ «Про вищу освіту», кошти, що були внесені замовником, залишаються у виконавця та використовуються для виконання його статутних завдань.

Наказом від 27.12.2019 відповідача відраховано з Університету у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану на підставі подання декана (а.с. 9).

Матеріали справи містять розрахунок заборгованості за Договором № 19241 від 31.08.2019 за підписом головного бухгалтера та провідного бухгалтера Університету (а.с. 10) за змістом якого борг за надані освітні послуги складає 9 250,00 грн.

Отже, відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача по вказаному договору складає 9 250,00 грн (за один семестр навчання), яку позивач просить стягнути, а також стягнути нараховані на цю заборгованості 1 977,26 грн пені, 249,75 грн інфляційних та 270,15 грн - 3% річних.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Її замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в розмірі, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд також враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсним.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд враховує, п. 9, 10 Договору встановлено, що загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить (без урахування інфляції) становить 18 500,00 грн. Замовник вносить плату безготівково щосеместрово не пізніше 10 днів з початку чергового терміну оплати, крім першого внеску, який вноситься не пізніше 10 вересня першого року отримання освітньої послуги.

Враховуючи, що Договір було укладено 31.08.2019, то відповідач на підставі п. 10 договору був зобов`язаний здійснити оплату освітніх послуг не пізніше 10.09.2019.

Наказом від 27.12.2019 відповідача відраховано з Університету у зв`язку з невиконанням індивідуального навчального плану на підставі подання декана (а.с. 9).

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про вищу освіту» особи, які навчаються у закладах вищої освіти, зобов`язані:

1) дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти;

2) виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкціями;

3) виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання.

Позивач стверджує, що оплату вартості освітньої послуги, наданої у першому семестрі 2019 року відповідач не здійснив й тим самим порушив положення чинного законодавства та свої зобов`язання за Договором, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 9 250,00 грн.

Суду доказів оплати визначеної Договором суми за спірний період надання освітніх послуг не надано.

Отже, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо оплати освітніх послуг отриманих ним від Університету для здобуття вищої освіти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання( неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

З урахуванням приписів ст. 549 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 12 Договору за несвоєчасну оплату освітніх послуг відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

За змістом ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки( штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За період з 11.09.2019 по 31.08.2020 відповідачу нараховано пеню в сумі 1 977,26 грн.

Крім того, в силу приписів ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить з основної суми заборгованості за договором в розмірі 9 250,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає його обґрунтованим.

Отже, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційних нарахувань, пені та 3% річних, оскільки його здійснено відповідно вимог законодавства та відповідачем не спростовано.

За таких обставин, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить висновку, що позовні вимоги Університету підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат

Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 2 102,00 грн, сплачений за подання позовної заяви (а.с. 26).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (ЄДРПОУ: 02070921; адреса: 03056, м. Київ, просп. Перемоги, 37):

-9 250,00 грн (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень) - заборгованості за договором від 31.08.2019 № 19241 про надання освітніх послуг,

-1 977,26 грн (одна тисяча дев`ятсот сімдесят сім гривень двадцять шість копійок) - пені,

-249,75 грн (двісті сорок дев`ять гривень сімдесят п`ять копійок) - інфляційних нарахувань,

-270,15 грн (двісті сімдесят гривень п`ятнадцять копійок) - 3% річних

-та 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні) - судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич