Постанова

від 26.05.2022 по справі 400/3469/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2022 р.м. ОдесаСправа № 400/3469/21Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

20.10.2021 року;

Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2017-2019 роки у розмірі 39 102, 30 грн. на користь Державного бюджету.

В обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем рахується заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2017-2019 роки у розмірі 39 102,3 грн. З огляду на те, що податковий борг є узгодженим та відповідачем не виконано свій податковий обов`язок, передбачений п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, і заборгованість в установлені строки не погашено, наявні всі правові підстави для стягнення боргу в судовому порядку.

Також, 05.07.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції із зустрічним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 27.04.2018 року №0107528-1302-1403, від 20.05.2019 року №0111489-5006-1403 та від 01.04.2020 року №0057352-5005-1403.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є необґрунтованими та не враховують те, що наявне у власності позивача майно є складом, який використовується у сільськогосподарській діяльності, а отже відповідно до п.п. "ж" п. 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування. З огляду на те, що визначення грошових зобов`язань відбулось неправомірно та необґрунтовано, позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом та ставити питання про скасування рішень суб`єкта владних повноважень в судовому порядку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні позову Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 39 102,3 грн.

Задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2018 року №0107528-1302-1403, від 20.05.2019 року №0111489-5006-1403 та від 01.04.2020 року №0057352-5005-1403.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 27.04.2018 року №0107528-1302-1403, від 20.05.2019 року №0111489-5006-1403 та від 01.04.2020 року №0057352-5005-1403.

Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області судові витрати у сумі 908 грн.

Проаналізувавши положення ст.ст. 265, 266 Податкового кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що правовою підставою для звільнення особи від сплати податку на нерухоме майно є сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Одночасно, з посиланням на приписи п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та п.п. 5.2, 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис», ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства», суд першої інстанції дійшов висновку про те, вказаними нормами регламентовано правовий статус сільськогосподарського товаровиробника як юридичної особи чи фізичної особи, які здійснюють виробництво, переробку, постачання чи реалізацію сільськогосподарської продукції. Поняття сільськогосподарський товаровиробник, що міститься у приписах наведених норм, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п. 5.3 ст. 5 цього Кодексу. Відтак, будівлі, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

З огляду на те, що нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, використовується в господарській діяльності для зберігання вирощеної сільськогосподарської продукції, суд першої інстанції визначив, що відповідно до п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України це приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а відтак - відсутніми правові підстави для нарахування і сплати вказаного у позові виду податку.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що ОСОБА_1 не зареєстрована як фізична особа-підприємець, не декларувала у перевіряємому періоді отримання доходу від виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, а отже пільги, передбачені п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, на позивача не поширюються. Зазначені обставини свідчать, що визначення грошового зобов`язання відбулось цілком обґрунтовано та правомірно і у суду першої інстанції не виникло обставин для задоволення позову.

Судом першої інстанції встановлено та як з`ясовано під час апеляційного розгляду, згідно Свідоцтва про право власності від 20.08.2009 року №49 ОСОБА_1 володіє на праві власності 1/1 нежитловою будівлею - склад цибулі, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 352, 4 кв.м.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯА №067645 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (кадастровий номер 4824880400:02:008:0154), загальною площею 3,75 га, що розташована на території Баловненської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЛ №648189 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (кадастровий номер 4824880400:02:007:0173), загальною площею 0,1700 га, що розташована на території Баловненської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Баловненської сільської ради від 02.02.2016 року №4 встановлено ставку податку на 2017 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, у розмірі 1% до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року).

ГУ ДПС в Миколаївській області 27.04.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0107528-1302-1403, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2017 рік в сумі 11 276,8 грн.

Рішенням Баловненської сільської ради від 15.02.2017 року №3 встановлено ставку податку на 2018 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, у розмірі 1% до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року).

ГУ ДПС в Миколаївській області 20.05.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0111489-5006-1403, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік в сумі 13 119, 85 грн.

Рішенням Баловненської сільської ради від 27.06.2018 року №2 встановлено ставку податку на 2019 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, у розмірі 1% до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року).

ГУ ДПС в Миколаївській області 20.05.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0057152-5005-1403, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік в сумі 14 705, 65 грн.

Враховуючи те, що податковий обов`язок щодо сплати узгоджених сум грошових зобов`язань у встановлені законодавством строки ОСОБА_1 не виконано, ГУ ДПС в Миколаївській області звернулося із позовом про стягнення податкового боргу в судовому порядку.

Разом з тим, не погоджуючись із визначенням грошових зобов`язань, посилаючись на те, що об`єкт використовуються безпосередньо в сільськогосподарських цілях, ОСОБА_1 подала зустрічний позов, в якому ставиться питання про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача.

Враховуючи, що сторони повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, у призначені судом дату і час сторони не з`явились, від ОСОБА_1 засобами телефонного зв`язку передано клопотання про можливість продовжувати розгляд справи без її участі, апелянт не звертався із заявами чи клопотаннями про неможливість прийняти участь у судовому засіданні, з огляду на достатність доказів для вирішення справи за наявними матеріалами, розгляд заяви здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до складу податку на майно.

У розумінні ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).

Згідно із п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Приписами п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

З 01.01.2019 року п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України визначає, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Так, в розумінні п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Саме вказаною нормою Головне управління ДФС у Миколаївській області обґрунтовує вимоги своєї апеляційної скарги зазначаючи про те, що на позивача, як власника нежитлових об`єктів нерухомого майна, не поширюється положення п.п. «ж» п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

При цьому, слід зазначити, що визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, застосовується виключно для цілей глави 1 «Спеціальні податкові режими» розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності».

З вказаного слідує, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ «Податок на майно».

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник», що міститься у Законі України «Про сільськогосподарський перепис» та у Податковому кодексу України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п. 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Відтак, будівлі, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Виходячи зі спірних правовідносин, колегія суддів приймає до уваги, що за своїми характеристиками будівля ОСОБА_1 належать до використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Відповідне функціональне призначення підтверджується і наявністю в користуванні позивача земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Колегія суддів погоджується із правильністю висновків суду першої інстанції про те, що обставини справи свідчать про наявність у ОСОБА_1 сукупності умов, за яких належне їй нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Таким чином, є вірним висновок суду і про те, що визначення зобов`язань відбулось необґрунтовано, не у відповідності до норм податкового законодавства, що дає безумовні правові підстави для скасування рішень відповідача.

Оскільки висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв