Постанова

від 24.05.2022 по справі 380/12630/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/12630/21 пров. № А/857/4627/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Затолочного В. С., Курильця А. Р.,

з участю секретаря судового засідання Рибачука А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №380/12630/21 за адміністративним позовом Приватного підприємства "КІВШСЕРВІС" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,-

суддя в 1-й інстанції Гулик А.Г.,

час ухвалення рішення 20.01.2022 року,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 31.01.2022 року,

в с т а н о в и в:

Позивач Приватне підприємство "КІВШСЕРВІС" звернулося в суд з позовом до відповідача - Львівської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/000003/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209150/2021/00007.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Галицької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/000003/2 від 27 січня 2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209150/2021/00007.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на доводи аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, а саме: те, що надані декларантом на вимогу митного органу фото товару, прибуткова накладна, контракт та додаток до контракту не містять жодної нової цінової інформації чи інформації про умови договору, що стосуються вартості товару. Платіжне доручення від 26 січня 2021 року посилається лише на контракт, тому встановити, що намір оплати стосувався оцінюваного товару неможливо, також воно не містить відміток банківської установи, тому неможливо встановити чи таке доручення було виконано банком та чи гроші справді були перераховані. Зазначає, що не подання специфікації до контракту, яка відповідно до контракту, є його невід`ємною частиною та єдиним документом, що визначає ціну товару та не зазначення термінів оплати у контракті та фактурі у відповідності до умов конкретного зовнішньоекономічного договору впливає на визначення митної вартості товару, який поставляється. Звертає увагу, що відповідно до вимог ч.6 ст.54 МКУ неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Таким чином, з огляду на не подання декларантом витребуваних контролюючим органом доказів, відповідач правомірно здійснив коригування митної вартості поставленого товару. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що до митного оформлення позивачем надано, зокрема, рахунок, який містив всю необхідну інформацію про ціну товару, необхідну для розрахунку митної вартості товару. У такому інвойсі (рахунку) зазначено, що товар поставляється на умовах Інкотермс 2010, що означає, що в ціну товару включено вартість транспортування, а тому інвойс містить всю інформацію, необхідну для визначення митної вартості товару і є достатнім документом. Вказує, що відсутність даних щодо термінів оплати не є підставою для коригування згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленої у постанові від 07 травня 2020 року №1.380.2019.001625. Звертає увагу, що відсутність обґрунтування при витребуванні додаткових документів свідчить про протиправність такого витребування (не зазначено, які документи містять розбіжності, які документи можуть їх усунути), тому, відповідно не можна вважати, що ненадання декларантом якихось документів може привести до обґрунтованого коригування митної вартості. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник відповідача (апелянта) Тістечко Ю. Я. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача Хома М. В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач та фірма Arjes GmbH уклали договір №3.19 від 12 березня 2019 року (даліДоговір або контракт), згідно з пунктами 1.2. та 1.3. предметом якого є товари, вказані у Рахунках. При цьому точне найменування товару, кількість та ціна зазначається у специфікаціях до контракту, які є невід`ємною частиною Договору.

25 січня 2021 року представник позивача подав до контролюючого органу митну декларацію №UA209150/2021/00007. До вказаної декларації представник позивача долучив наступні документи: пакувальний лист №022100382 від 19 січня 2021 року; рахунок-фактуру (інвойс) №202100101 від 15 січня 2021 року; декларацію про походження товару №202100101 від 15 січня 2021 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 12 березня 2019 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів №6495252 від 22 січня 2021 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів №6506127 від 25 січня 2021 року; копію митної декларації країни відправлення від №21DE300241904768E3 19 січня 2021 року.

25 січня 2021 року згідно з протоколом обробки електронного документу №62 відповідач прийняв рішення про витребування додаткових доказів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості згідно з переліком, вказаному у протоколі.

Уповноважена особа позивача ознайомилася із вказаною вимогою та залишила застереження про відсутність додаткових документів на момент митного оформлення ввізного товару, просила визнати заявлену митну вартість, що підтверджується власноручним підписом декларанта.

27 січня 2021 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості. При цьому, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив з того, що декларантом не надано специфікації до Договору, які є його невід`ємною частиною; контракт не містить істотних умов щодо оплати товару; позивачем не надано висновки експертних організацій стосовно вартісних характеристик товару.

Водночас для розрахунку митної вартості ввізної продукції відповідач застосував резервний метод. Відповідно до спірного рішення митного органу джерелом інформації для коригування митної вартості були митні декларації №UA209150/2021/000502 від 14 січня 2021 року (товар №1), UA100090/2020 від 14 грудня 2020 року (товар №2), UA408160/2020/005530 від 03 листопада 2020 року (товар №3), UA110150/2021 /000596 від 19 січня 2021 року (товар №4).

У подальшому позивач звернувся до відповідача у порядку, визначеному частиною 8 статті 55 Митного кодексу України (даліМК України) з листом вих.№01-16/04-2021 від 16 квітня 2021 року, долучивши додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

1) копію специфікації №1 від 15 січня 2021 року до контракту від 12 березня 2019 року;

2) копію експертного висновку №19-09/335 від 08 квітня 2021 року;

3) копію платіжного доручення №40JBKLL1 від 26 січня 2021 року щодо оплати товару.

Відповідач, врахувавши надані представником позивача додаткові докази, листом від 27 квітня 2021 року №74-1-15/13/9105 повідомив про відсутність підстав для скасування спірного рішення.

Вважаючи, оскаржуване рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган, здійснюючи коригування митної вартості, обмежився виключно посиланням на ідентифікаційні дані митних декларацій, які ним використовувалися для здійснення відповідного коригування, однак відповідач жодним чином не здійснив порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товарів, ціна яких взяті за основу для коригування митної вартості, та не обґрунтував правомірність застосування перелічених митних декларацій у випадку позивача, а також не відобразив у спірному рішенні взаємозв`язок між різницею параметрів оцінюваного товару та товарів, які вказані у митних деклараціях, що взяті за основу для коригування та розбіжностями цін оцінюваних товарів та товарів, які вказані у митних деклараціях, для коригування, а тому відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що є підставою скасування рішення про коригування митної вартості №UA209000/2021/000003/2 від 27 січня 2021 року, і, як наслідок, скасування картки відмови №UA209150/2021/00007.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч.2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Ч.3 статті 53 МК України передбачає, що обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.4 статті 53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч.5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч.1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами ч.2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом ч.3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частини 1, 2 статті 55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Згідно з положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.8 статті 57 МК України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, а саме: двигун індустріальний дизельний; двигун гідравлічний; частина автономного подрібнювача будівельних відходів 3-секційний радіатор охолодження повітря турбокомпресора, охолодження антифризу двигуна та гідравлічної рідини; підшипники роликові, сферичні та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, до митної декларації №UA209150/2021/00007 від 25 січня 2021 року, позивач долучив наступні документи: пакувальний лист №022100382 від 19 січня 2021 року; рахунок-фактуру(інвойс) №202100101 від 15 січня 2021 року; автотранспортну накладну №1196330 від 19 січня 2021 року; декларацію про походження товару №202100101 від 15 січня 2021 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 12 березня 2019 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів №6495252 від 22 січня 2021 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів №6506127 від 25 січня 2021 року; копію митної декларації країни відправлення від №21DE300241904768E3 від19 січня 2021 року.

Матеріалами справи підтверджується, що 25 січня 2021 року митним органом відповідно до статей 53, 54 МК України зобов`язано декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; - якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі неподання документів зазначених у ч.2 ст.53 МК України необхідно надати (за наявності) такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.22 т.1).

При цьому, уповноважена особа позивача ознайомилася із вказаною вимогою та залишила застереження про відсутність додаткових документів на момент митного оформлення ввізного товару, просила визнати заявлену митну вартість, що підтверджується власноручним підписом декларанта.

27 січня 2021 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості. При цьому, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив з того, що декларантом не надано специфікації до Договору, які є його невід`ємною частиною; контракт не містить істотних умов щодо оплати товару; позивачем не надано висновки експертних організацій стосовно вартісних характеристик товару.

Разом з тим, для розрахунку митної вартості ввізної продукції відповідач застосував резервний метод. Відповідно до спірного рішення митного органу джерелом інформації для коригування митної вартості були митні декларації №UA209150/2021/000502 від 14 січня 2021 року (товар №1), UA100090/2020 від 14 грудня 2020 року (товар №2), UA408160/2020/005530 від 03 листопада 2020 року (товар №3), UA110150/2021 /000596 від 19 січня 2021 року (товар №4).

На підтвердження заявленої митної вартості, позивач звернувся до відповідача з листом вих.№01-16/04-2021 від 16 квітня 2021 року, долучивши додаткові документи, а саме: копію специфікації №1 від 15 січня 2021 року до контракту від 12 березня 2019 року; копію експертного висновку №19-09/335 від 08 квітня 2021 року; копію платіжного доручення №40JBKLL1 від 26 січня 2021 року щодо оплати товару.

Разом з тим, листом від 27 квітня 2021 року №74-1-15/13/9105 відповідач повідомив про відсутність підстав для скасування спірного рішення.

Відповідно до ч.6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем було визнано митну вартість імпортованих позивачем товарів у зв`язку з ненаданням додаткових документів, а саме: 1) не надано специфікації до договору; 2) договір не містить істотних умов щодо термінів оплати товару; 3) не надано висновків експертних організацій щодо вартісних характеристик товару.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що не можна погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи, оскільки митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, як наслідок, твердження відповідача про те, що відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати унеможливлює визнання задекларованої митної вартості за ціною договору є помилковими, тому вказані аргументи не можуть бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості. Відсутність визначення чіткого терміну оплати за товар саме по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару. Тобто строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

Щодо доводів апелянта на те, що платіжне доручення містить посилання лише на контракт, що унеможливлює встановлення наміру оплати оцінюваного товару та, як наслідок, є достатньою передумовою для коригування митної вартості, то колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту платіжного доручення від 26 січня 2021 року №40JBKLL1 вбачається, що у графі «призначення платежу» позивачем вказано, зокрема, «FOR diesel engine and spareparts ACC CNTR N 3.19 DD 12.03.2019».

Як правильно зазначив суд першої інстанції, платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів, при цьому, чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі. Відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищевказане платіжне доручення містить відомості про товар, який постачався, а також про контракт, на основі якого таке постачання відбувалося, а тому доводи апелянта є безпідставними.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження митної вартості відповідного товару позивач надав інвойс від 15 січня 2021 року, який містить всю необхідну інформацію про ціну товару, необхідну для розрахунку митної вартості товару. Крім того, в інвойсі (рахунку) зазначено, що товар поставляється на умовах DAP Буськ, що означає, що продавець здійснює поставку, коли товар наданий у розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовому до розвантаження, в узгодженому місці призначення. Продавець зобов`язаний укласти договір перевезення товару до місця призначення, тобто в ціну товару включено вартість транспортування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України. Подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до ч.7 статті 54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі неправильно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також ч.2 статті 55 МК України передбачає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, як правильно зазначив суд першої інстанції, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З приписів п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 можна дійти висновку, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

З матеріалів справи вбачається, що джерелом інформації для коригування митної вартості ввезених позивачем товарів були митні декларації: №UA209150/2021/000502 від 14 січня 2021 року; №UA100090/2020/559460 від 14 грудня 2020 року; №UA408160/2020/005530 від 03 листопада 2020 року; №UA110150/2021/000596 від 19 січня 2021 року.

Разом з тим, контролюючий орган, здійснюючи коригування митної вартості, обмежився виключно посиланням на ідентифікаційні дані митних декларацій, які ним використовувалися для здійснення відповідного коригування. Проте як правильно звернув увагу суд першої інстанції, відповідач жодним чином не здійснив порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товарів, ціна яких взяті за основу для коригування митної вартості, та не обґрунтував правомірність застосування перелічених митних декларацій у випадку позивача, а також не відобразив у спірному рішенні взаємозв`язок між (1 )різницею параметрів оцінюваного товару та товарів, які вказані у митних деклараціях, що взяті за основу для коригування та (2) розбіжностями цін оцінюваних товарів та товарів, які вказані у митних деклараціях, що взяті за основу для коригування, а тому, погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказані обставини зумовлюють протиправність спірного рішення, що, у свою чергу, є підставою для його скасування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, разом з тим використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, оскільки позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість, разом з тим, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, а тому визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від №UA209000/2021/000003/2 від 27 січня 2021 року, а також протиправність картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209150/2021/00007.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції допущена неточність номеру картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209150/2021/00007 у резолютивній частині рішення суду (помилково вказано UA209150/2021/0007 замість UA209150/2021/00007), однак така не впливає на правильність висновків суду та вирішення розглядуваного спору та може бути усунута судом в порядку ст.253 КАС України як описка судового рішення.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 295, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №380/12630/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді В. С. Затолочний А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 30 травня 2022 року.