Ухвала

від 29.05.2022 по справі 440/3573/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 травня 2022 року

м. Київ

справа № 440/3573/21

касаційне провадження № К/990/11627/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - Управління) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2021 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірісмаркетсервіс» (далі - Товариство) до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Управління 11.05.2022 звернулося до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду із касаційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2021. Також, скаржник подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Таким чином, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Підставою касаційного оскарження скаржник вказує те, що суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав правової оцінки письмовим доказам у справі, що призвело до порушення ним норм підпункту 20.1.45 пункту 20.1 статті 20, пункту 61.1 статті 61, пункту 71.1 статті 71, статті 74 Податкового кодексу України, в результаті чого суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. При цьому, конкретного пункту частини четвертої статті 328 КАС України, який є підставою для касаційного оскарження судових рішень, скаржник у касаційній скарзі не зазначає.

Зокрема, скаржником зроблено посилання на постанови Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 20.11.2019 у справі № 480/4006/18, від 03.03.2020 у справі № 240/3665/19 від 25.04.2018 у справі № 826/1902/15 та від 18.09.2018 у справі №818/398/15.

Скаржник, посилаючись на зазначені вище постанови Верховного Суду, з відтворенням у касаційній скарзі частини цих постанов, так і не обґрунтовує у чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справами, які він вказує, і які були предметом розгляду касаційним судом.

Верховний Суд наголошує, що різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому незмістовними є посилання скаржника на подібність правовідносин, яка на його переконання полягає в наступному: суб`єкти податкового правопорушення (платник податків і орган державної податкової служби), об`єкт податкового правопорушення (зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку); об`єктивна сторона правопорушення (розгляд питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку); предмет спору (рішення комісії Управління).

В свою чергу, з мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди, при їх ухваленні, врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.01.2021 у справі № 640/11321/20, від 05.01.2021 у справі № 10988/20, від 22.07.2021 у справі № 520/111/20, від 22.07.2021 у справі № 520/480/20 (судом першої інстанції), від 16.12.2020 у справі № 340/474/20, від 05.01.2021 у справі № 640/10988/20, від 08.11.2021 у справі 227/3208/16-а (судом апеляційної інстанції), тоді як скаржником не спростовано правильність врахування судами таких правових позицій.

Крім того, зміст мотивувальної частини рішення суду апеляційної інстанції вказує на те, що ним були враховані письмові докази у справі, надані Управлінням, проте скаржник не погоджується із наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою цих доказів у сукупності зі встановленими обставинами.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Крім того, Верховний Суд вказує, що Управління вже реалізовувало своє право на касаційне оскарження у цій справі, проте його касаційна скарга була повернута Верховним Судом згідно ухвали від 11.04.2022 як така, що не містила підстав касаційного оскарження. Скаржнику надавалися вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав, тоді як Управлінням такі роз`яснення враховані не були, натомість скаржник вдруге подав аналогічну за змістом касаційну скаргу.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які надавалися йому Верховним Судом щодо вимог до змісту касаційної скарги в частині визначення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити у суді касаційної інстанції.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддяЛ.І. Бившева