Рішення

від 17.05.2022 по справі 607/3612/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

18.05.2022 Справа №607/3612/22

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Свергун Т.В., позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терагротрейд» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні, компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Терагротрейд» (далі ТОВ «Терагротрейд») про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні у розмірі 90762,50 грн., компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 4984 грн., середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні відпускних у розмірі 45924 грн. та середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні заробітної плати у розмірі 45924 грн. Крім цього, просив стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що 02 листопада 2020 року він був прийняти на посаду менеджера із закупівлі ТОВ «Терагротрейд». З серпня 2021 року він перебував у відпустці. 01 вересня 2021 року він був звільнений з роботи за угодою сторін. Розмір його заробітної плати становив 10500 грн. на місяць. Станом на 01 травня 2021 року заборгованість відповідача по виплаті заробітної плати становила 38262,50 грн. З 01 травня 2021 року по 01 вересня 2021 року борг становить 52500 грн. Таким чином, станом на 01 вересня 2021 року заборгованість по виплаті заробітної плати становить 90762,50 грн.

Зазначив, що сума невиплачених відпускних становить 4984 грн. Вказана сума визначена шляхом множення кількості днів відпустки (14 днів) на середньоденну заробітну плату (356 грн.).

Крім цього, оскільки відповідачем на день звільнення його з роботи в повному обсязі не проведено остаточний розрахунок, останній несе відповідальність передбачену статтею 117 КЗпП України. Відтак, він має право на одержання від відповідача виплат середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. При цьому, вважає, що відповідач повинен виплатити йому середній заробіток у розмірі 45924 грн. за невиплату компенсації за невикористану відпустку та 45924 грн. за невиплату заробітної плати.

Вказав, що його права як працівника були порушенні відповідачем шляхом невиплати належних йому сум, що в свою чергу призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відтак, просить суд стягнути з відповідача 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 березня 2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано у ТОВ «Терагротрейд»: копії наказів про прийняття на роботу та відповідно звільнення ОСОБА_1 ; довідку про суми заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 за періоди роботи в ТОВ «Терагротрейд», в тому числі вказавши суми за отриману, однак не виплачену відпустку; довідку про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 за повні відпрацьовані місяці; докази проведення з ОСОБА_1 всіх виплат, повного розрахунку та здійснення відповідних нарахувань (вказавши їх суми) у зв`язку з його звільненням, а також вказати дату проведення виплат всіх сум, що належать працівникові.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2022 року стягнуто з ТОВ «Терагротрейд» в дохід державного бюджету штраф в сумі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 744,30 грн. Повторно витребувано у ТОВ «Терагротрейд» документи згідно ухвали суду від 16 березня 2022 року.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, хоча про день та час слухання справи був повідомленим у встановленому законом порядку. Відзив на позов не подавав.

На підставі вимог ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15 жовтня 2001 року, 02 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду менеджера із закупівлі ТОВ «Терагротрейд» наказ №028. 01 вересня 2021 року позивача звільнено за угодою сторін згідно наказу на підставі ст. 36 КЗпП України наказ №0109.

Як слідує з розрахункового листа за квітень 2021 року, складеного ТОВ «Терагротрейд», заборгованість за підприємством перед ОСОБА_1 на початок місяця становить 29810 грн., заборгованість на кінець місяця 38262,50 грн. Розмір окладу ОСОБА_1 становить 10500 грн.

З довідки про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), виданої Пенсійним фондом України вбачається, що у період з листопада 2020 року по червень 2021 року відповідачем нараховувалась ОСОБА_1 заробітна плата.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно частини першоїстатті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно достатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43КонституціїУкраїни встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України).

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до частини першої статті 47КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 116цього Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Так, судом установлено, що відповідачем ТОВ «Терагротрейд» нараховано, але не виплачено ОСОБА_1 станом на день звільнення заробітну плату, яка підлягала виплаті у день звільнення позивача01 вересня 2021 року, однак не виплачена по даний час.

При цьому, у позові позивач зазначає про те, що перебував у відпустці з серпня 2021 року. Відтак, на підставі тверджень позивача судом встановлено, що позивач перебував у відпустці з серпня 2021 року по день його звільнення 01 вересня 2021 року.

Відтак, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі становить 80262,50 грн. Вказана сума визначена шляхом додавання заборгованості по заробітній платі станом на 01 травня 2021 року, яка становить 38262,50 грн. та визначеного, враховуючи доводи позивача, розміру заборгованості за решту відпрацьованого позивачем періоду, за виключенням серпня 2021 року, яка з розрахунку розміру середньомісячної заробітної плати у розмірі 10500 грн. за чотири календарних місяці становить 42000 грн.

Зазначене є підставою стягнення заробітної плати в зазначеному розмірі в судовому порядку, а тому суд вважає, що позов у цій частині підлягає до часткового задоволення.

Відповідно частини першої статті 2ЗУ «Провідпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Крім цього, згідно з частиною першою статті 83КЗпП України та частиною першою статті 24Закону України«Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Положеннями статей4,6Закону України«Про відпустки» передбачено, що щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що відповідно до вимог статті 83КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Пункт 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, визначає, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до частини першої статті 75КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

З матеріалів справи вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача складає 356 грн.

Позивач вказує у своєму позові, що кількість невикористаної відпустки за період з грудня 2020 року по липень 2021 року становить 14 календарних днів, а тому враховуючи середньоденний заробіток у розмірі 356 грн., компенсація за невикористані дні відпустки складає 4984 грн. (14 кал.д.*356 грн.).

Зазначене є підставою стягнення компенсації за невикористані дні відпуски у вказаному розмірі в судовому порядку, а тому суд вважає, що позов у цій частині підлягає до задоволення у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача в користь позивача компенсації за невикористані дні відпуски ОСОБА_1 за період з грудня 2020 року по липень 2021 року у розмірі 4984 грн.

Судом встановлено, що відповідачем в день звільнення не виплачено позивачу нараховану заробітну плату у розмірі 80262,50 грн. та компенсацію за невикористані дні відпуски у розмірі 4984 грн.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Період затримки розрахунку при звільненні це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Разом з тим статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17.

Позивач у своєму позові вказує, що має право на одержання від відповідача виплат середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. При цьому, вважає, що відповідач повинен виплатити йому середній заробіток у розмірі 45924 грн. за невиплату компенсації за невикористану відпустку та 45924 грн. за невиплату заробітної плати.

Суд не погоджується з такими сумами визначеними позивачем, зокрема щодо стягнення з відповідача в його користь по 45924 грн. середнього заробітку за невиплачену заробітну плату та невиплачену компенсацію за невикористану відпустку, оскільки, згідно з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем, суд враховує, що позивач був звільнений 01 вересня 2021 року, тобто в день, коли він знаходився на роботі і оплата за який була нарахована йому при звільненні, у зв`язку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, що відповідає положенням статті 116 КЗпП України. Такий висновок суду обґрунтовується тим, що затримка розрахунку при звільненні починається не в день звільнення, а в день, наступний за днем звільнення, адже день звільнення є робочим днем і оплачується в загальному порядку.

Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з 02 вересня 2021 року по 04 березня 2022 року, тобто по день звернення позивачем з позовом до суду, про що просить позивач у поданому позові.

Як уже наведено вище, середньоденний заробіток позивача становить 356 грн., період прострочення становить з 02 вересня 2021 року по 18 травня 2022 року 128 робочих дні, отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за цей період може становити 45 568 грн.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з ТОВ «Терагротрейд» в користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні у розмірі 45 568 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормамистатті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Визначаючи розмір моральної шкоди завданої позивачу, суд виходить із такого.

В обгрунтування позовних вимог в цій частині позивач зазначає, що його права як працівника були порушенні відповідачем шляхом невиплати належних йому сум, що в свою чергу призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У відповідності до п. 3Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).

Визначаючи співмірність розміру відшкодування моральної шкоди спричиненим негативним наслідкам, суд виходить із засад розумності та справедливості.

Так, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди на загальну суму 10 000 грн. є завищеним та не в повній мірі відповідає характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, суті спірних правовідносин та засадам розумності, виваженості та справедливості.

Суд виходить з того, що встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілим (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для даної людини способу життя.

При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення.

Тому з урахуванням фактичних обставин справи, суд з урахуванням принципу розумності та справедливості, а також принципу пропорційності вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з ТОВ «Терагротрейд» в користь ОСОБА_1 5000 грн.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, те, що відповідач в судове засідання не з`явився, відзив не подав, будь-яких доказів на спростування доводів позивача суду не представив, тому суд доходить висновку, що в даному випадку мають місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ТОВ «Терагротрейд» в користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 80262,50 грн., компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 4984 грн., середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні у розмірі 45 568 грн. та 5000 грн. моральної шкоди.

Тому позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно з вимогами статті12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судове засідання не з`явився та не представив суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача.

Згідно пункту 2 частини першоїстатті 430ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Також, в порядку, визначеному ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 1358,15 грн. ( (80 262,50 + 4984 + 45 568 + 5000) / 100).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 629, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 280, 281, 282, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терагротрейд» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні, компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Терагротрейд» вкористь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 80262 (вісімдесят тисяч двісті шістдесят дві) грн. 50 коп., компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 4984 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири) грн., середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні у розмірі 45568 (сорокп`ять тисячп`ятсот шістдесятвісім)грн. Із вказаних сум слід вирахувати податки і збори.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Терагротрейд» вкористь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терагротрейд» в дохід держави 1358,15 грн. судового збору.

Рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Терагротрейд», вул. Микулинецька, 46/10, смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 43693665.

Повний текст рішення виготовлено 23 травня 2022 року.

Головуючий суддяВ. М. Позняк