Постанова

від 23.05.2022 по справі 904/9174/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2022 м. Дніпро Справа № 904/9174/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді (доповідача) Паруснікова Ю.Б.

суддів: Білецької Л.М., Вечірка І.О.

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2022 по справі № 904/9174/21 (суддя Євстигнеєва Н.М.), повний текст рішення складено 26.01.2022

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод монтажних виробів», м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб», м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 887498,32 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод монтажних виробів» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 62481/21, а. с. 67-74) просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» заборгованість у сумі 887498,32 грн, з якої: основний борг у сумі 834222,00 грн; пеня у сумі 33926,60 грн; 3 % річних у сумі 5910,41 грн; інфляційні втрати у сумі 13439,31 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі позовні вимоги ТОВ «Завод монтажних виробів» до ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» про стягнення 887498,32 грн задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» на користь ТОВ «Завод монтажних виробів» заборгованість за договором поставки № 20190446 від 09.07.2019 у сумі 834222,00 грн, 3% річних у сумі 5905,83 грн, втрати від інфляції у сумі 13439,31 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 12803,51 грн.

У решті заявлених вимог відмовлено.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду відповідач оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить: скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2022 по справі № 904/9174/21 в частині стягнення з ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» на користь ТОВ «Завод монтажних виробів» втрат від інфляції у сумі 13439,31 грн та прийняти в цій частині нове рішення про відмову позивачу в позові в цій частині у повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована незаконністю та не обґрунтованістю прийнятого місцевим господарським судом рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції у сумі 13439,31 грн, розрахованих в порушення рекомендацій щодо їх розрахунку, які викладено в Пленумі Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», відповідно до яких індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Також, апелянт посилається на відповідні правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 01.04.2015 по справі № 917/1667/14 та від 19.05.2016 у справі № 904/4950/15, в яких, зокрема міститься правова позиція про те, що у разі, якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов`язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу навів свої заперечення щодо доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просить апеляційний господарський суд залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» відмовити з підстав наведених у відзиві.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

09.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод монтажних виробів» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» (покупець) укладено договір поставки № 20190446, відповідно до умов якого (п. 1.1.) постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення, в подальшому іменується товар, найменування, сортамент, кількість товару вказані в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід`ємною його частиною.

28.05.2021 сторони підписали Специфікацію № 6/20190446 на загальну вартість поставки 2582040,00 грн, за умовами якої:

Сторони погоджують поставку товару імпортного та вітчизняного виробника, якість якого повинна відповідати вимогам креслення і підтверджується сертифікатом якості (п. 1);

Товар поставляється постачальником на умовах поставки СPT склад покупця, м. Нікополь, пр. Трубників, 56 відповідно до правил Інкотермс 2010 року (п. 2);

Строк поставки-протягом 80 календарних днів з дати підписання специфікації (п. 3);

Ціна визначається з урахуванням базисних умов поставки СРТ - склад покупця, м. Нікополь, пр. Трубників, 56 відповідно до правил Інкотермс 2010 року (п. 4);

Вартість товару, що поставляється по даній Специфікації, складає 2582040,00 грн з урахуванням ПДВ. Розрахунок за товар по даній Специфікації покупець здійснює в наступному порядку:

- авансовий платіж у розмірі 40% від вартості товару протягом 1 календарного дня на підставі рахунку;

- остаточний розрахунок за поставлений товар протягом 20 календарних днів від дати поставки (п.п. 5, 6 Специфікації).

В подальшому сторони підписали наступні Специфікації до Договору:

- № 8/20190446 від 27 серпня 2021 року на загальну суму 522,00 грн;

- № СП9/20190446 від 15.09.2021 на загальну суму 6480,00 грн;

- № СП 10/20190446 від 24.09.2021 на загальну суму 52608,00 грн.

Розрахунок за товар по даним Специфікаціям покупець здійснює на умовах 100% вартості товару протягом 20 днів від дати поставки товару (п. 7 Специфікацій).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів в розмірі партії товару на рахунок постачальника в порядку і строки, передбачені відповідною Специфікацією.

Відповідно до п. 7.5. Договору, у разі несвоєчасного здійснення розрахунків за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє до 31.12.2022, а в частині не виконаних зобов`язань за договором до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 10. Договору).

На виконання умов договору постачальником поставлено товар, що підтверджується наступними первинними документами:

Видатковими накладними: № РН-0000078 від 01.09.2021 на суму 582840,00 грн (а. с. 22), № РН-0000084 від 10.09.2021 на суму 856800,00 грн (а. с. 25), № РН-0000086 від 21.09.2021 на суму 1142400,00 грн (а. с. 28), № РН-0000095 від 15.10.2021 на суму 33864,00 грн (а. с. 37), № РН-0000104 від 27.10.2021 на суму 18744,00 грн (а. с. 41), № РН-0000105 від 27.10.2021 на суму 522,00 грн (а. с. 45), № РН-0000106 від 27.10.2021 на суму 6480,00 грн (а. с. 48);

Товарно-транспортними накладними: від 01.09.2021, від 10.09.2021, від 21.09.2021, від 15.10.2021 (а. с. 24, 27, 30, 39);

Довіреностями: № 25764 від 30.08.2021, № 25801 від 09.09.2021, № 25832 від 20.09.2021, № 25912 від 13.10.2021, № 25953 від 27.10.2021 (а. с. 23, 26, 29, 38, 42).

Відповідач частково оплатив заборгованість за поставлений товар згідно платіжних доручень: № 5937 від 15.06.2021 на суму 530680,00грн, № 5969 від 16.06.2021 на суму 167533,22 грн, № 6039 від 18.06.2021 на суму 334602,78 грн, № 12660 від 23.10.2021 на суму 774612,00 грн (а. с. 31-34).

З урахуванням здійсненої відповідачем оплати заборгованість за поставлений товар становить 834222,00 грн (2641650,00 грн 1807428,00 грн).

Згідно Акту № 005036835 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.10.2021 та товарно-транспортної накладної № 005078560 від 27.10.2021 ТОВ Транспортна компанія «САТ» надано ТОВ «Завод монтажних виробів» послуги перевезення вантажу по маршруту Дніпро-Нікополь на загальну суму 658,00 грн (а. с. 50-51).

12.11.2021 на адресу відповідача позивачем направлена претензія від 11.11.2021 на суму 774612,00 грн (а. с. 52-56), яка отримана відповідачем 17.11.2021.

Претензія залишена без відповіді та задоволення.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 834222,00 грн, пеню за порушення строків оплати за поставлений товар у розмірі 33926,60 грн за загальний період з 12.10.2021 по 28.12.2021, три відсотки річних за період прострочки з 12.10.2021 по 28.12.2021 у сумі 5910,41 грн та інфляційні збитки за жовтень-листопад 2021 року у сумі 13439,31 грн.

5. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновками судового рішення у справі.

Предметом апеляційного оскарження відповідачем у даній справі є рішення місцевого господарського суду про стягнення на користь позивача інфляційних збитків за жовтень-листопад 2021 року у сумі 13439,31 грн.

З огляду на таке, колегія суддів перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення виключно в частині розгляду позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за вказаний період у зв`язку із простроченням відповідача щодо оплати вартості за поставлений товар.

Розглядаючи доводи відповідача про незаконне стягнення на користь позивача 13439,31 грн інфляційних втрат, Центральний апеляційний господарський суд враховує наступне.

За змістом ч. 3 ст. 11 та ч. 1 ст. 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у ч. 1 ст. 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку. Таке зобов`язання в силу ч. 3 ст. 11 ЦК України може виникати на підставі акту цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Частиною ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною п. 1 ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною 5 ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у ч. 1 цієї статті; водночас, ч. 2 ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у ч. 1 цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), п. 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 п. 4 постанови КМУ № 1078).

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003.

Водночас, на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 дала свої роз`яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Такий спосіб розрахунку інфляційних збитків у порядку ст. 625 ЦК України не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати на суму 13439,31 грн щодо оплати поставленого товару за наступними видатковими накладними:

1. № РН-0000078 від 01.09.2021, № РН-0000084 від 10.09.2021, № РН-0000086 від 21.09.2021, за якими заборгованість відповідача складала з 12.10.2021 по 22.10.2021 на суму 1549224,00 грн, а з 23.10.2021 по дату звернення з заявою про збільшення позовних вимог на суму 774612,00 грн.

Розрахунок втрат від інфляції позивач здійснював наступним чином: 774612,00 грн (сума боргу, яка виникла станом на 12.10.2021) х 1,01707200 (сукупний індекс інфляції за жовтень-листопад 2021) 774612,00 грн (100% (абзац 5 п. 4 постанови КМУ № 1078)) = 13224,18 грн.

Оскільки позивачем до стягнення заявлено суму втрат від інфляції у меншому розмірі 13168,40 грн, а суд не вправі виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем до стягнення сума підлягає до стягнення саме у визначеному позивачем розмірі.

2. № РН-0000095 від 15.10.2021, за якою заборгованість відповідача за період з 04.11.2021 по 30.11.2021 (розраховано за листопад 2021) на суму 33864,00 грн складає 270,91 грн.

Розрахунок втрат від інфляції за вказаною накладною позивач здійснював наступним чином: 33864,00 грн (сума боргу, яка виникла станом на 04.11.2021) х 1,00800000 (сукупний індекс інфляції за листопад 2021) 33864,00 грн (100% (абзац 5 п. 4 постанови КМУ № 1078)) = 270,91 грн.

Вказані розрахунки не суперечать рекомендаціям, які викладено в Пленумі Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» та судовій практиці щодо методики розрахунку втрат від інфляції.

Колегія суддів зазначає, що при з`ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України судом першої інстанції хоч і не визначено конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання, не вказано період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором, натомість суд погодився з розрахунком інфляційних втрат, що не призвело до прийняття не правильного рішення в цій частині.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи апеляційним господарським судом, а тому задоволенню не підлягають. Рішення суду є правильним, а тому його слід залишити без змін.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, належним чином досліджено наявні в матеріалах справи докази, яким надана вірна правова оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому місцевий господарський суд дійшов правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Підстав передбачених ст. 277 ГПК України для скасування або зміни оскаржуваного відповідачем рішення, колегією суддів не виявлено.

7. Розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати слід покласти на відповідача у справі - ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб».

Керуючись ст.ст. 129, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2022 по справі № 904/9174/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30.05.2022.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:Л.М. Білецька

І.О. Вечірко