Рішення

від 20.02.2022 по справі 910/16075/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2022Справа № 910/16075/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ"

до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАПІТАЛ ОЙЛ УКРАЇНА"

про стягнення 387 012,83 грн.,

за участю представників:

від позивача:Хлопузян Р.Д.,

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАПІТАЛ ОЙЛ УКРАЇНА" про стягнення 387 012,83 грн., з яких: 189 587,92 грн. - основний борг за договором №НП/6-9 від 14.08.2015, 126 721,06 грн. - пеня, 18 958,79 грн. - штраф, 35 609,31 грн. - інфляційні втрати, 16 135,75 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 08.11.2021.

Судове засідання, призначене на 08.11.2021, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 призначено судове засідання на 29.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 відкладено судове засідання на 26.01.2022.

17.01.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАПІТАЛ ОЙЛ УКРАЇНА" подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

25.01.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАПІТАЛ ОЙЛ УКРАЇНА" подав відзив на позовну заяву та заяву про застосування позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 відкладено судове засідання на 21.02.2022.

02.02.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" подав заперечення проти заяви відповідача про застосування позовної давності.

21.02.2022 представником ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАПІТАЛ ОЙЛ УКРАЇНА" було подано заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судове засідання 21.02.2022 з`явився представник позивача, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 21.02.2022 не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення №0105491978658 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Україна, 03039, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОЛОСІЇВСЬКА, будинок 7, корпус 3.

Поштове відправлення, що було направлене на вказану адресу, повернулося на адресу суду без вручення з відміткою: «інші причини».

В свою чергу, процесуальним правом на подання відзиву відповідач скористався. Повноваженого представника у судове засідання не направив.

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 виходив з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Частиною першою статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

14.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператором Спільної діяльності між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі -позивач), ТОВ "Карпатигаз" та Компанією Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АВ) за Договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 (далі -постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна" (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір №НП/6-9 (далі - Договір).

За умовами пункту 1.1. договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператор Спільної діяльності між Акціонерним товариством "Укргазвидобування", ТОВ "Карпатигаз" та Компанією Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АВ) за Договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 зобов`язалося передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна", а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, нафту, газовий конденсат, в тому числі деетанпропанбутанізовний (далі - товар) відповідно до умов договору.

Згідно з умовами п.1.2. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування товару, кількість товару, ціна товару і вартість товару визначається по кожній окремій партії товару.

У п.1.3. договору сторони погодили, що найменування, кількість, ціна та вартість товару та умови поставки визначаються сторонами в специфікаціях на окремі партії товару, які є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до п.3.2. договору оплата товару здійснюється в безготівковій формі на підставі рахунку та/або специфікації та/або накладної та/або актів приймання-передачі, які є невід`ємною частиною договору.

У п.3.3. договору сторони дійшли згоди, що строки оплати узгоджуються сторонами в специфікації на кожну окрему партію товару.

За змістом специфікації №1 від 14.08.2015 до договору №НП/6-9 від 14.08.2015, яка є Додатковою угодою №1 до договору, оплата визначеного у специфікації товару здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передчі на товар, що поставляється за специфікацією.

Відповідно до Акта приймання-передчі товару від 20.08.2015 покупцем було прийнято нафтопродукти згідно з специфікацією №1 вартістю 498 268,80 грн.

За змістом специфікації №2 від 03.09.2015 до договору №НП/6-9 від 14.08.2015, яка є Додатковою угодою №2 до договору, покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 100% від вартості товару, що поставляється за специфікацією протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами специфікації.

Відповідно до специфікації №2 від 03.09.2015 поставці підлягала нафта загальною вартістю 140 400,00 грн.

Додатковою угодою №3 від 12.01.2016 до договору №НП/6-9 від 14.08.2015 сторони погодили продовжити термін дії договору до 31.12.2017, а також дійшли згоди про те, що покупець сплатить свою заборгованість за договором в розмірі 294 587,92 грн. у такі строки: до 16.11.2016 - 105 000,00 грн., а до 31.12.2017 - 189 587,92 грн.

Додатковою угодою №4 від 02.01.2018 до договору №НП/6-9 від 14.08.2015 сторони погодили продовжити термін дії договору до 31.12.2018 (в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення), а також дійшли згоди про те, що постачальник не заперечує, а покупець бере на себе зобов`язання сплатити заборгованість за договором у сумі 189 587,92 грн. у такі строки: до 30.06.2018 - 94 793,36 грн., а до 31.12.2018 - 94 793,36 грн.

Проте, як зазначає позивач, у визначені сторонами строки покупець свої зобов`язання за договором щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, грошові кошти у розмірі 189 587,92 грн. постачальнику не сплатив.

За твердженнями позивача, у зв`язку із виникненням спору між сторонами Договору №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002, він звернувся до Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольм з вимогою про розірвання вказаного договору.

23.09.2020 між позивачем, ТОВ "Карпатигаз" та Компанією Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АВ) в рамках арбітражного спору щодо розірвання Договору № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 було укладено Мирову угоду про врегулювання окремих правовідносин, якою сторони спору погодили: чисту вартість майна, яке сторони набули у зв`язку із виконанням Договору № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 та яке є їх спільною частковою власністю; строки перерахування позивачем грошових коштів на користь ТОВ "Карпатигаз" та Компанії Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АВ) як компенсації вартості часток останніх у праві спільної часткової власності; момент переходу до позивача права власності на частки ТОВ "Карпатигаз" та Компанії Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АВ) у праві спільної часткової власності учасників спільної діяльності за Договором № 3 про спільну діяльність без створення юридичної особи від 10.06.2002.

Кінцевим рішенням на узгоджених умовах Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольм від 05.11.2020 у справі № V/2016/114 було затверджено Мирову угоду від 23.09.2020 щодо врегулювання окремих правовідносин та завершено арбітражний спір.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05.01.2021 у справі №824/218/20 (провадження №22-вк/824/22/2021) визнано і надано дозвіл на виконання в Україні Кінцевого рішення Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольм від 05.11.2020 у справі № V/2016/114. Вказана ухвала набрала законної сили 05.02.2021.

Як зазначає позивач, на виконання вищевказаного рішення арбітражного суду, ухвали Київського апеляційного суду від 05.01.2021 та відповідно до умов Мирової угоди від 23.09.2020, 10.02.2021 ним було перераховано на рахунки ТОВ "Карпатигаз" та Компанії Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АВ) грошові кошти в якості компенсації вартості їх часток у праві спільної часткової власності.

З огляду на викладене, позивач зазначає, що з 10.02.2021 він є одноособовим кредитором у зобов`язанні відповідача за Договором, про що було повідомлено останнього листом №10.2-09-2658 від 20.07.2021, в якому позивач також просив відповідача виконати грошове зобов`язання в сумі 189 587,92 грн. на свою користь.

Зазначений лист №10.2-09-2658 від 20.07.2021 з додатками позивач направив відповідачу цінним листом з описом вкладення №010019487727 від 21.07.2021, копію якого разом з копією фіскального чеку поштової установи додано до позовної заяви.

Враховуючи ту обставину, що відповідач не сплатив на користь позивача вищевказані грошові кошти, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 387 012,83 грн., з яких: 189 587,92 грн. - основний борг за договором №НП/6-9 від 14.08.2015, 126 721,06 грн. - пеня, 18 958,79 грн. - штраф, 35 609,31 грн. - інфляційні втрати, 16 135,75 грн. - 3% річних.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві зазначив, що всі зобов`язання за договором у останнього виникли перед ТОВ "Карпатигаз", а не перед Акціонерним товариством "Укргазвидобування". Разом з цим, відповідач зазначив, що жодних листів про перехід права вимоги від позивача не отримував. Отже, за доводами відповідача, позивач не має права вимагати від відповідача виконання зобов`язань за договором поставки.

Крім того, відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності, в які останній зазначив, що Додатковою угодою №4 від 02.01.2018 до договору №НП/6-9 від 14.08.2015 сторони, зокрема, дійшли згоди про те, що постачальник не заперечує, а покупець бере на себе зобов`язання сплатити заборгованість за договором у сумі 189 587,92 грн. у такі строки: до 30.06.2018 - 94 793,36 грн., а до 31.12.2018 - 94 793,36 грн. Так відповідач вказав, що оскільки позивач звернувся з позовом на початку жовтня 2021, таким чином щодо суми боргу а розмірі 94 793,36 грн., термін сплати якої було визначено - до 30.06.2018, сплив строк позовної давності. При цьому, відповідач зазначив, що у вимог щодо стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 94 793,36 грн., строк позовної давності також сплив. Разом з цим, відповідач зазначив, що позивач не довів наявність у останнього права вимагати у відповідача стягнення сум основного боргу, штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Надаючи заперечення проти заяви відповідача про застосування позовної давності, позивач зазначив, що твердження відповідача є помилковими, оскільки Додатковою угодою №4 від 02.01.2018 до договору №НП/6-9 від 14.08.2015 сторони погодили продовжити термін дії договору до 31.12.2018 (в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення). При цьому позивач вказав, що підстави для застосуванням судом позовної давності до вимог позивача щодо стягнення основного боргу у розмірі 94 793,36 грн., а також нарахованих сум інфляційних втрат та 3% річних на цю суму, відсутні. Крім того, позивач зазначив, що розрахунок неустойки був здійснений з урахуванням строків, встановлених п.6.4. договору, а також тієї обставини, що з 02.04.2020 строки позовної даності були продовжені на строк дії карантину, пов`язаного з поширенням короно вірусної хвороби (COVID-19). Таким чином, за доводами позивача, відсутні підстави для застосування судом позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Суд встановив, що на виконання вищевказаного рішення арбітражного суду, ухвали Київського апеляційного суду від 05.01.2021 та відповідно до умов Мирової угоди від 23.09.2020, 10.02.2021 позивачем було перераховано на рахунки ТОВ "Карпатигаз" та Компанії Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АВ) обумовлені ними грошові кошти, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії SWIFT-повідомлення №011266231.100221 від 10.02.2021 та платіжних доручень №373292 на суму 151 493,33 грн., №373293 на суму 849 749,41 грн. від 10.02.2021.

Листом вих.№11/02-1 від 11.02.2021 ТОВ "Карпатигаз" повідомило позивача про надходження на його поточний рахунок грошових коштів у сумі 1 001 242,74 грн. та підтвердило перехід до позивача права власності на частку ТОВ "Карпатигаз" у праві спільної часткової власності на майно сторін Договору №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002.

Листом від 11.02.2021 Компанія Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АВ) також підтвердила надходження на її рахунок грошових коштів у сумі 1 337 978 132,11 грн. (47 060 537,16 дол. США) та перехід права власності на частку компанії у праві спільної часткової власності на майно сторін Договору № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надіслано на адресу відповідача лист №10.2-09-2658 від 20.07.2021 про необхідність перерахування на рахунок позивача грошових коштів за Договором у сумі 189 587,92 грн. Вказаний лист з додатками позивач направив цінним листом з описом вкладення №010019487727 від 21.07.2021 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Україна, 03039, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОЛОСІЇВСЬКА, будинок 7, корпус 3, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення №010019487727 від 21.07.2021 та копією фіскального чеку поштової установи від 21.07.2021.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, у зв`язку з укладенням Договору, а також на підставі Кінцевого рішення на узгоджених умовах Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольм від 05.11.2020 у справі № V/2016/114, яким було затверджено Мирову угоду від 23.09.2020 щодо врегулювання окремих правовідносин та завершено арбітражний спір, ухвали Київського апеляційного суду від 05.01.2021 у справі № 824/218/20 (провадження № 22-вк/824/22/2021), що набрала законної сили з 05.02.2021, якою визнано і надано дозвіл на виконання в Україні вказаного рішення арбітражного суду, позивач є первісним кредитором за Договором у зобов`язанні щодо сплати відповідачем, як новим кредитором, вартості (ціни) права вимоги в сумі 189 587,92 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення Додаткової угоди №4 від 02.01.2018 до договору №НП/6-9 від 14.08.2015 сторони погодили продовжити термін дії договору до 31.12.2018 (в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення), а також дійшли згоди про те, що постачальник не заперечує, а покупець бере на себе зобов`язання сплатити заборгованість за договором у сумі 189 587,92 грн. у такі строки: до 30.06.2018 - 94 793,36 грн., а до 31.12.2018 - 94 793,36 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів оплати відповідачем вартості (ціни) права вимоги за Договором в сумі 189 587,92 грн. матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 189 587,92 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 126 721,06 грн. - пені, 18 958,79 грн. - штрафу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України ).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу .

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати покупцем вартості товару постачальник може стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості відвантаженого, але не оплаченого товару. Крім того, при прострочені оплати товару більше ніж на 10 (десять) банківських днів з дати узгодженої в специфікаціях до договору, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від загальної вартості товару, що поставляється за відповідною специфікацією.

У пункті 6.4. договору сторони погодили, що пеня нараховується та стягується за весь термін прострочення оплати за товар.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України . Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України , строку, за який нараховуються штрафні санкції. (п.п. 2.5, 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

При цьому, судом враховано, що у договорі сторони погодили, що нарахування пені має відбуватися до дня фактичного розрахунку, тобто може перевищувати шестимісячний строк, визначений частиною 6 статті 232 ГК України.

Однак пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Як було вищезазначено у відзиві на позов відповідачем заявлено про застосування спеціального строку позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені.

Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 258 ЦК для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Як встановлено п. 1 ч. 2 статті 258 ЦК України , позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. А при стягненні сум збитків, заподіяних у зв`язку зі сплатою неустойки (штрафу, пені), застосуванню підлягає загальна позовна давність.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 зі справи № 911/1563/18, від 22.08.2019 зі справи №914/508/17, від 11.11.2019 зі справи № 904/1038/19.

Натомість, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву про стягнення пені за порушення строків виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару подано 04.10.2021, про що свідчить відбиток штемпеля з відміткою Господарського суду міста Києва на першому аркуші позовної заяви. Водночас, беручи до уваги умови Договору, відповідач вважається таким, що прострочив виконання відповідно до Додаткової угоди №4 від 02.01.2018 до договору №НП/6-9 від 14.08.2015 з 01.07.2018.

Таким чином, оскільки позовна заява подана 04.10.2021 (тоді як до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік), вимоги про стягнення пені, розрахованої за період з 01.07.2018 по 01.08.2021 є такими, що заявлені з пропущенням спеціального строку позовної давності в один рік.

Як встановлено ч. 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, в частині позовних вимог про стягнення пені на суму 92 532,90 грн. суд відмовляє з підстав пред`явлення таких позовних вимог після спливу спеціального строку позовної давності. При цьому, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 34 188,16 грн. пені, оскільки вимоги щодо вказаної суми заявлені без пропущення спеціального строку позовної давності. Разом з цим, судом було враховано положення пункту 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України.

При цьому в частині позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 10% на суму 18 958,79 грн. суд відмовляє з підстав пред`явлення таких позовних вимог після спливу спеціального строку позовної давності.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд враховує наступне.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат в межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною є сума інфляційних втрат у розмірі 35 609,31 грн., 3% річних у розмірі 16 135,75 грн., а тому зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 189 587,92 грн., пені у розмірі 34 188,16 грн., інфляційних втрат у розмірі 35 609,31 грн., 3% річних у розмірі 16 135,75 грн.

В іншій частині позов не підлягає задоволенню, враховуючи встановлені у даному рішенні обставини.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАПІТАЛ ОЙЛ УКРАЇНА" (Україна, 03039, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОЛОСІЇВСЬКА, будинок 7, корпус 3; ідентифікаційний код: 34572962) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (Україна, 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) основний борг у розмірі 189 587,92 грн., пеню у розмірі 34 188,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 35 609,31 грн., 3% річних у розмірі 16 135,75 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 132,82 грн.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2022.

Суддя І.В. Приходько