Постанова

від 30.11.2022 по справі 910/16075/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2022 р. Справа№ 910/16075/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: Хлопузян Р.Д. (в залі суду);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укгазвидобування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 (повний текст рішення складено і підписано 30.05.2022)

у справі № 910/16075/21 (суддя Приходько І.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Укгазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна"

про стягнення 387 012,83 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Акціонерного товариства "Укгазвидобування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна" про стягнення 387 012,83 грн., з яких: 189 587,92 грн - основний борг за договором №НП/6-9 від 14.08.2015, 126 721,06 грн - пеня, 18 958,79 грн - штраф, 35 609,31 грн - інфляційні втрати, 16 135,75 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна" на користь Акціонерного товариства "Укгазвидобування" основний борг у розмірі 189 587,92 грн, пеню у розмірі 34 188,16 грн, інфляційні втрати у розмірі 35 609,31 грн, 3% річних у розмірі 16 135,75 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 132,82 грн.

Рішення мотивоване тим, що доказів оплати відповідачем вартості (ціни) права вимоги за Договором в сумі 189 587,92 грн матеріали справи не містять, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 189 587,92 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Оскільки позовна заява подана 04.10.2021 (тоді як до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік), вимоги про стягнення пені, розрахованої за період з 01.07.2018 по 01.08.2021 є такими, що заявлені з пропущенням спеціального строку позовної давності в один рік, отже, в частині позовних вимог про стягнення пені на суму 92 532,90 грн суд відмовляє з підстав пред`явлення таких позовних вимог після спливу спеціального строку позовної давності. При цьому, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 34 188,16 грн пені, оскільки вимоги щодо вказаної суми заявлені без пропущення спеціального строку позовної давності. При цьому в частині позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 10% на суму 18 958,79 грн суд відмовляє з підстав пред`явлення таких позовних вимог після спливу спеціального строку позовної давності. Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат в межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною є сума інфляційних втрат у розмірі 35 609,31 грн, 3% річних у розмірі 16 135,75 грн, а тому зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Укгазвидобування" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити Акціонерному товариству "Укгазвидобування" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №910/16075/21, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна" пені у сумі 92 532,90 грн і ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову; вирішити питання щодо стягнення на користь Акціонерного товариства "Укгазвидобування" витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги та здійснити новий перерозподіл судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що п.п. 6.2. та 6.4 договору, сторонами було реалізоване надане їх право визначати у договорі строки нарахування неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання та збільшити строк позовної давності, а саме: встановлено більшу, ніж 6 місяців тривалість строку нарахування пені "за весь термін прострочення оплати" та збільшено строк позовної давності щодо стягнення пені "стягується за весь термін прострочення оплати", тобто до повного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за вказаним договором.

На думку скаржника, у п. 6.4 договору сторони збільшили строк позовної давності щодо стягнення пені.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 поновлено Акціонерному товариству "Укргазвидобування" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/16075/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/16075/21. Призначено справу № 910/16075/21 до розгляду у судовому засіданні 14.09.2022.

На підставі ст. 202 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 відкладено розгляд за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/16075/21 на 02.11.2022.

У зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. яка входить до складу колегії суддів і не є судею-доповідачем,у відпустці, враховуючи принцип незмінності складу суду, розгляд справи призначений на 02.11.2022 о 10 год. 30 хв. не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/16075/21 на 30.11.2022.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022, у зв`язку з перебуванням судді: Зубець Л.П., яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2022, для розгляду справи № 910/16075/21 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. головуючий суддя, судді: Ткаченко Б.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 прийнято справу до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Алданова С.О.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/16075/21 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників у судове засідання

Представник відповідача у судове засідання 30.11.2022 не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 30.11.2022 підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

14.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператором Спільної діяльності між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі -позивач), ТОВ "Карпатигаз" та Компанією Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АВ) за Договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 (далі -постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна" (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір №НП/6-9 (далі - Договір).

За умовами пункту 1.1. договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператор Спільної діяльності між Акціонерним товариством "Укргазвидобування", ТОВ "Карпатигаз" та Компанією Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АВ) за Договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 зобов`язалося передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна", а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, нафту, газовий конденсат, в тому числі деетанпропанбутанізовний (далі - товар) відповідно до умов договору.

Згідно з умовами п.1.2. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування товару, кількість товару, ціна товару і вартість товару визначається по кожній окремій партії товару.

У п.1.3. договору сторони погодили, що найменування, кількість, ціна та вартість товару та умови поставки визначаються сторонами в специфікаціях на окремі партії товару, які є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до п.3.2. договору оплата товару здійснюється в безготівковій формі на підставі рахунку та/або специфікації та/або накладної та/або актів приймання-передачі, які є невід`ємною частиною договору.

У п.3.3. договору сторони дійшли згоди, що строки оплати узгоджуються сторонами в специфікації на кожну окрему партію товару.

За змістом специфікації №1 від 14.08.2015 до договору № НП/6-9 від 14.08.2015, яка є Додатковою угодою №1 до договору, оплата визначеного у специфікації товару здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі на товар, що поставляється за специфікацією.

Відповідно до Акта приймання-передачі товару від 20.08.2015 покупцем було прийнято нафтопродукти згідно з специфікацією №1 вартістю 498 268,80 грн.

За змістом специфікації №2 від 03.09.2015 до договору № НП/6-9 від 14.08.2015, яка є Додатковою угодою № 2 до договору, покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 100% від вартості товару, що поставляється за специфікацією протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами специфікації.

Відповідно до специфікації № 2 від 03.09.2015 поставці підлягала нафта загальною вартістю 140 400,00 грн.

Додатковою угодою № 3 від 12.01.2016 до договору №НП/6-9 від 14.08.2015 сторони погодили продовжити термін дії договору до 31.12.2017, а також дійшли згоди про те, що покупець сплатить свою заборгованість за договором в розмірі 294 587,92 грн у такі строки: до 16.11.2016 - 105 000,00 грн, а до 31.12.2017 - 189 587,92 грн.

Додатковою угодою №4 від 02.01.2018 до договору №НП/6-9 від 14.08.2015 сторони погодили продовжити термін дії договору до 31.12.2018 (в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення), а також дійшли згоди про те, що постачальник не заперечує, а покупець бере на себе зобов`язання сплатити заборгованість за договором у сумі 189 587,92 грн. у такі строки: до 30.06.2018 - 94 793,36 грн., а до 31.12.2018 - 94 793,36 грн.

Проте, як зазначає позивач, у визначені сторонами строки покупець свої зобов`язання за договором щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, грошові кошти у розмірі 189 587,92 грн. постачальнику не сплатив.

За твердженнями позивача, у зв`язку із виникненням спору між сторонами Договору №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002, він звернувся до Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольм з вимогою про розірвання вказаного договору.

23.09.2020 між позивачем, ТОВ "Карпатигаз" та Компанією Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АВ) в рамках арбітражного спору щодо розірвання Договору № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 було укладено Мирову угоду про врегулювання окремих правовідносин, якою сторони спору погодили: чисту вартість майна, яке сторони набули у зв`язку із виконанням Договору № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 та яке є їх спільною частковою власністю; строки перерахування позивачем грошових коштів на користь ТОВ "Карпатигаз" та Компанії Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АВ) як компенсації вартості часток останніх у праві спільної часткової власності; момент переходу до позивача права власності на частки ТОВ "Карпатигаз" та Компанії Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АВ) у праві спільної часткової власності учасників спільної діяльності за Договором № 3 про спільну діяльність без створення юридичної особи від 10.06.2002.

Кінцевим рішенням на узгоджених умовах Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольм від 05.11.2020 у справі № V/2016/114 було затверджено Мирову угоду від 23.09.2020 щодо врегулювання окремих правовідносин та завершено арбітражний спір.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05.01.2021 у справі № 824/218/20 (провадження № 22-вк/824/22/2021) визнано і надано дозвіл на виконання в Україні Кінцевого рішення Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольм від 05.11.2020 у справі № V/2016/114. Вказана ухвала набрала законної сили 05.02.2021.

Як зазначає позивач, на виконання вищевказаного рішення арбітражного суду, ухвали Київського апеляційного суду від 05.01.2021 та відповідно до умов Мирової угоди від 23.09.2020, 10.02.2021 ним було перераховано на рахунки ТОВ "Карпатигаз" та Компанії Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АВ) грошові кошти в якості компенсації вартості їх часток у праві спільної часткової власності.

З огляду на викладене, позивач зазначає, що з 10.02.2021 він є одноособовим кредитором у зобов`язанні відповідача за Договором, про що було повідомлено останнього листом №10.2-09-2658 від 20.07.2021, в якому позивач також просив відповідача виконати грошове зобов`язання в сумі 189 587,92 грн. на свою користь.

Зазначений лист №10.2-09-2658 від 20.07.2021 з додатками позивач направив відповідачу цінним листом з описом вкладення №010019487727 від 21.07.2021, копію якого разом з копією фіскального чеку поштової установи додано до позовної заяви.

Враховуючи ту обставину, що відповідач не сплатив на користь позивача вищевказані грошові кошти, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 387 012,83 грн., з яких: 189 587,92 грн - основний борг за договором № НП/6-9 від 14.08.2015, 126 721,06 грн. - пеня, 18 958,79 грн - штраф, 35 609,31 грн - інфляційні втрати, 16 135,75 грн - 3% річних.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що всі зобов`язання за договором у останнього виникли перед ТОВ "Карпатигаз", а не перед Акціонерним товариством "Укргазвидобування". Разом з цим, відповідач зазначив, що жодних листів про перехід права вимоги від позивача не отримував. Отже, за доводами відповідача, позивач не має права вимагати від відповідача виконання зобов`язань за договором поставки.

Також, відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності, в які останній зазначив, що Додатковою угодою № 4 від 02.01.2018 до договору № НП/6-9 від 14.08.2015 сторони, зокрема, дійшли згоди про те, що постачальник не заперечує, а покупець бере на себе зобов`язання сплатити заборгованість за договором у сумі 189 587,92 грн у такі строки: до 30.06.2018 - 94 793,36 грн, а до 31.12.2018 - 94 793,36 грн. Так відповідач вказав, що оскільки позивач звернувся з позовом на початку жовтня 2021, таким чином щодо суми боргу а розмірі 94 793,36 грн., термін сплати якої було визначено - до 30.06.2018, сплив строк позовної давності. При цьому, відповідач зазначив, що у вимог щодо стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 94 793,36 грн., строк позовної давності також сплив. Разом з цим, відповідач зазначив, що позивач не довів наявність у останнього права вимагати у відповідача стягнення сум основного боргу, штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Надаючи заперечення проти заяви відповідача про застосування позовної давності, позивач зазначив, що твердження відповідача є помилковими, оскільки Додатковою угодою №4 від 02.01.2018 до договору №НП/6-9 від 14.08.2015 сторони погодили продовжити термін дії договору до 31.12.2018 (в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення). При цьому позивач вказав, що підстави для застосуванням судом позовної давності до вимог позивача щодо стягнення основного боргу у розмірі 94 793,36 грн., а також нарахованих сум інфляційних втрат та 3% річних на цю суму, відсутні. Крім того, позивач зазначив, що розрахунок неустойки був здійснений з урахуванням строків, встановлених п.6.4. договору, а також тієї обставини, що з 02.04.2020 строки позовної даності були продовжені на строк дії карантину, пов`язаного з поширенням короно вірусної хвороби (COVID-19). Таким чином, за доводами позивача, відсутні підстави для застосування судом позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду, здійснивши перерахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, зазначає наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 173 ГК України установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

На виконання зазначеного вище рішення арбітражного суду, ухвали Київського апеляційного суду від 05.01.2021 та відповідно до умов Мирової угоди від 23.09.2020, 10.02.2021 позивачем було перераховано на рахунки ТОВ "Карпатигаз" та Компанії Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АВ) обумовлені ними грошові кошти, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії SWIFT-повідомлення № 011266231.100221 від 10.02.2021 та платіжних доручень №373292 на суму 151 493,33 грн, № 373293 на суму 849 749,41 грн від 10.02.2021.

Листом вих. №11/02-1 від 11.02.2021 ТОВ "Карпатигаз" повідомило позивача про надходження на його поточний рахунок грошових коштів у сумі 1 001 242,74 грн та підтвердило перехід до позивача права власності на частку ТОВ "Карпатигаз" у праві спільної часткової власності на майно сторін Договору № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002.

Листом від 11.02.2021 Компанія Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АВ) також підтвердила надходження на її рахунок грошових коштів у сумі 1 337 978 132,11 грн. (47 060 537,16 дол. США) та перехід права власності на частку компанії у праві спільної часткової власності на майно сторін Договору № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надіслано на адресу відповідача лист № 10.2-09-2658 від 20.07.2021 про необхідність перерахування на рахунок позивача грошових коштів за Договором у сумі 189 587,92 грн. Вказаний лист з додатками позивач направив цінним листом з описом вкладення № 010019487727 від 21.07.2021 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Україна, 03039, місто Київ, вулиця Голосіївська, будинок 7, корпус 3, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення № 010019487727 від 21.07.2021 та копією фіскального чеку поштової установи від 21.07.2021.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, у зв`язку з укладенням договору, а також на підставі Кінцевого рішення на узгоджених умовах Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольм від 05.11.2020 у справі № V/2016/114, яким було затверджено Мирову угоду від 23.09.2020 щодо врегулювання окремих правовідносин та завершено арбітражний спір, ухвали Київського апеляційного суду від 05.01.2021 у справі № 824/218/20 (провадження № 22-вк/824/22/2021), що набрала законної сили з 05.02.2021, якою визнано і надано дозвіл на виконання в Україні вказаного рішення арбітражного суду, позивач є первісним кредитором за Договором у зобов`язанні щодо сплати відповідачем, як новим кредитором, вартості (ціни) права вимоги в сумі 189 587,92 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення Додаткової угоди №4 від 02.01.2018 до договору №НП/6-9 від 14.08.2015 сторони погодили продовжити термін дії договору до 31.12.2018 (в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення), а також дійшли згоди про те, що постачальник не заперечує, а покупець бере на себе зобов`язання сплатити заборгованість за договором у сумі 189 587,92 грн у такі строки: до 30.06.2018 - 94 793,36 грн, а до 31.12.2018 - 94 793,36 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів оплати відповідачем вартості (ціни) права вимоги за Договором в сумі 189 587,92 грн. матеріали справи не містять.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 189 587,92 грн є такою, що підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 126 721,06 грн пені, 18 958,79 грн штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється з згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати покупцем вартості товару постачальник може стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості відвантаженого, але не оплаченого товару. Крім того, при прострочені оплати товару більше ніж на 10 (десять) банківських днів з дати узгодженої в специфікаціях до договору, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від загальної вартості товару, що поставляється за відповідною специфікацією.

У пункті 6.4. договору сторони погодили, що пеня нараховується та стягується за весь термін прострочення оплати за товар.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що у договорі сторонами погоджено умову про те, що нарахування пені відбувається до дня фактичного розрахунку, тобто перевищує шестимісячний строк, визначений ч. 6 статті 232 ГК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 258 ЦК для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Як встановлено п. 1 ч. 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. А при стягненні сум збитків, заподіяних у зв`язку зі сплатою неустойки (штрафу, пені), застосуванню підлягає загальна позовна давність.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 зі справи № 911/1563/18, від 22.08.2019 зі справи №914/508/17, від 11.11.2019 зі справи № 904/1038/19.

Натомість, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву про стягнення пені за порушення строків виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару подано 04.10.2021, про що свідчить відбиток штемпеля з відміткою Господарського суду міста Києва на першому аркуші позовної заяви. Водночас, беручи до уваги умови Договору, відповідач вважається таким, що прострочив виконання відповідно до Додаткової угоди №4 від 02.01.2018 до договору №НП/6-9 від 14.08.2015 з 01.07.2018.

Таким чином, оскільки позовна заява подана 04.10.2021 (тоді як до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік), вимоги про стягнення пені, розрахованої за період з 01.07.2018 по 01.08.2021 є такими, що заявлені з пропущенням спеціального строку позовної давності в один рік.

Як встановлено ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Здійснивши перерахунок пені, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що арифметично правильним розміром пені є сума у розмірі 125 618,80 грн, натомість, арифметично правильна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача (в межах позовної давності) складає суму у розмірі 20 693,56 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову в частині позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 10% на суму 18 958,79 грн суд, з підстав пред`явлення таких позовних вимог після спливу спеціального строку позовної давності.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що розмір суми інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, враховуючи неможливість суду вийти за межі позовних вимог, перевіривши розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, доданий до позовної заяви, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що суми 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, складають суми у розмірах 16 135,75 грн та 35 609,31 грн, відповідно.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/16075/21, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна" 13 494,60 грн пені та відмови в цій частині.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг у розмірі 189 587,92 грн, пеня у розмірі 20 693,56 грн, інфляційні втрати у розмірі 35 609,31 грн, 3% річних у розмірі 16 135,75 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

У п. 6.4 договору зазначено про те, що пеня нараховується та стягується за весь термін прострочення оплати за товар.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що виходячи зі змісту наведеного п. 6.4 договору не можна дійти висновку про погодження умови про збільшення строку позовної давності щодо стягнення пені.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи те, що колегією суддів, при перерахунку встановлено, що арифметично правильними розміром суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача є сума у розмірі 20 693,56 грн, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно, згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/16075/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/16075/21 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна" 13 494,60 грн пені, відмовити у задоволенні позову у цій частині та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна"(Україна, 03039, місто Київ, вулиця Голосіївська, будинок 7, корпус 3; ідентифікаційний код: 34572962) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна, 04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) основний борг у розмірі 189 587,92 грн, пеню у розмірі 20 693,56 грн, інфляційні втрати у розмірі 35 609,31 грн, 3% річних у розмірі 16 135,75 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 930,40 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.".

3. Судові витрати покласти на скаржника.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу № 910/16075/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Текст постанови складено та підписано 26.12.2022.

Головуючий суддяО.М. Гаврилюк

СуддіБ.О. Ткаченко

С.О. Алданова