Ухвала

від 29.05.2022 по справі 924/796/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 924/796/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022

та рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.11.2021

у справі №924/796/21

за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волочиської міської ради Хмельницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області

до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії

«Південно-Західна залізниця» АТ "Укрзалізниця»

про стягнення 728 327 грн 52 коп. шкоди -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2022, Акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.11.2021 у справі №924/796/21 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №924/796/21 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2022.

Розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ "Укрзалізниця», колегія суддів дійшла висновку про відмову у її прийняті з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі

2270,00 грн., а тому сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 227 000,00 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Оскільки предметом позову у даній справі є стягнення 728 327,52 грн, що менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270,00 грн х 500 = 1 135 000,00 грн), а тому у розумінні ГПК України рішення у справі № 924/796/21 не підлягає касаційному оскарженню.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України покладається на скаржника.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

В касаційній скарзі Акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження у справі із посиланням на приписи підпунктів "а-г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; відповідач позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

При цьому використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Водночас, вказуючи на фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики скаржник не навів обґрунтованих доводів та не надав жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності/відсутності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Скаржник не обґрунтував та належним чином не довів, що позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими рішеннями, при розгляді іншої справи.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що незгода скаржника із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не може свідчити про винятковість справи для скаржника. Саме власне твердження про те, що справа має виняткове значення для скаржника, що не обґрунтована іншими доводами, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст судових рішень, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність судових рішень попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.

З огляду на викладене, касаційна скарга Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ "Укрзалізниця» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.11.2021 у справі №924/796/21 не може бути розглянута судом касаційної інстанції, а в її прийняті слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ "Укрзалізниця» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.11.2021 у справі №924/796/21.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ "Укрзалізниця» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.11.2021 у справі №924/796/21 повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк