Постанова

від 17.05.2022 по справі 335/10446/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 травня 2022 року

місто Київ

справа № 335/10446/18

провадження № 61-3291св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , державний реєстратор Виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області Куляк Руслан Юрійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агофог», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент», Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради,

треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Хамула Наталя Григорівна, Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області, державний реєстратор Христенко Євген Васильович Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 року, ухвалене суддею Воробйовим А. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вересні 2018 року звернулися до суду з позовом про витребування майна, визнання протиправними дій державного реєстратора, скасування записів про право власності, зобов`язання поновити державну реєстрацію права власності.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що їм на праві власності належить будівля кафе-бару літ. А-2, площею 513, 9 кв. м, топкова літ. Б, площею 6, 4 кв. м, шашлична літ. В, площею 9, 6 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

02 вересня 2018 року позивачам стало відомо, що належне їм майно без їх відома перейшло у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» (далі - ТОВ «Ленд Дівелопмент») на підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агофог» (далі - ТОВ «Агофог») та ТОВ «Ленд Дівелопмент», посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н. Г. (далі - приватний нотаріус Хамула Н. Г.).

На момент укладення зазначеного договору було накладено арешт на належне позивачам нерухоме майно на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2018 року у справі № 335/4920/18.

18 серпня 2018 року державний реєстратор Виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області Куляк Р. Ю.

(далі - державний реєстратор Куляк Р. Ю.) припинив обтяження на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/4920/18 від 05 червня 2018 року. Проте в Єдиному державному реєстрі судових рішень зазначеної ухвали суду немає. На запит представника позивачів, Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя надано інформацію, що впродовж 2018 року заяви про зняття арешту у зазначеній цивільній справі до суду не надходили та судом не розглядалися. Тобто державний реєстратор Куляк Р. Ю. припинив обтяження на підставі неіснуючої ухвали суду від 05 червня 2018 року, чим порушив вимоги статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

17 жовтня 2018 року Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія) задовольнила скаргу позивачів та визнала неправомірними дії державного реєстратора Куляка Р. Ю.

Комісія встановила, що 18 серпня 2018 року ОСОБА_3 подав до державного реєстратора Куляка Р. Ю. заяву № 29714921 про проведення державної реєстрації обтяження щодо об`єкта нерухомого майна з ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2018 року у справі № 335/4920/18 та заяву № 29714929 про проведення державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна разом із рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2018 року у справі № 335/4710/18.

На підставі зазначених документів 18 серпня 2018 року державний реєстратор Куляк Р. Ю. прийняв рішення про державну реєстрацію припинення обтяжень та про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на спірний об`єкт нерухомого майна.

При цьому за інформацією Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2018 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_5 , про звернення стягнення у рахунок заборгованості за договором позики шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя не надходив, судом не розглядався. За номером провадження в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя зберігається інша цивільна справа.

У подальшому, 21 серпня 2018 року, державним реєстратором Христенком Є. В. Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області (далі - державний реєстратор Христенко Є. В.) на підставі акта оцінки та прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, які вносяться до статутного капіталу ТОВ «Агофог», прийнято рішення № 42636080 про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «Агофог», яке зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 20 серпня 2018 року, засновником якого був ОСОБА_3

23 серпня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу ТОВ «Агофог» відчужило спірне нерухоме майно на користь ТОВ «Ленд Дівелопмент» за істотно заниженою ціною.

Позивачі зазначали, що не мали наміру відчужувати належне їм майно, воно вибуло з їх власності без їх волі, на підставі неіснуючих судових рішень та внаслідок незаконних дій державного реєстратора Куляка Р. Ю. та приватного нотаріуса Хамули Н. Г., тому вони мають право на його витребування шляхом пред`явлення віндикаційного позову на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв`язку з чим з урахуванням уточнень позовних вимог просили:

- витребувати у ТОВ «Ленд Дівелопмент» нерухоме майно - будівлю кафе-бару літ. А-2, площею 513, 9 кв. м, топкова літ. Б, площею 6, 4 кв. м, шашличну літ. В, площею 9, 6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправними дії державного реєстратора Куляка Р. Ю. щодо прийняття рішення та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) про державну реєстрацію припинення обтяжень від 18 серпня 2018 року № 42607456 та про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності від 18 серпня 2018 року № 42607483;

- скасувати записи про право власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_3 , ТОВ «Агофог», ТОВ «Ленд Дівелопмент»;

- зобов`язати Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради поновити державну реєстрацію права спільної часткової власності на зазначене нерухоме майно за ОСОБА_2 на 11/20 часток та за ОСОБА_1 - на 9/20 часток.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

ТОВ «Ленд Дівелопмент» заперечувало проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами. Зазначало, що товариство є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна та підстав для витребування цього майна немає.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 23 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя задовольнив позов.

Витребував у ТОВ «Ленд Дівелопмент» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нерухоме майно - будівлю кафе-бару літ. А-2, площею 513, 9 кв. м, топкову літ. Б, площею 6, 4 кв. м, шашличну літ. В, площею 9, 6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав протиправними дії державного реєстратора Куляка Р. Ю., що полягають у прийнятті рішення та внесенні запису до Реєстру про державну реєстрацію припинення обтяжень від 18 серпня 2018 року № 42607456 та про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на спірне майно від 18 серпня 2018 року № 42607483.

Скасував записи про право власності на спірне нерухоме майно № 27550606, № 27577134, № 27631451 за ОСОБА_3 , ТОВ «Агофог» та ТОВ «Ленд Дівелопмент», відповідно.

Зобов`язав Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради поновити державну реєстрацію права спільної часткової власності на зазначений об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 на 11/20 часток та ОСОБА_1 - на 9/20 часток.

Здійснив розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірне нерухоме майно вибуло із власності позивачів не з їх волі, на підставі підроблених судових рішень та з порушенням вимог законодавства, тому позивачі мають право на витребування належного їм нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі положень статті 388 ЦК України.

Також суд вважав, що підлягають задоволенню похідні вимоги про скасування записів про право власності та поновлення державної реєстрації права власності позивачів, оскільки рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації. Суд зазначив, що оскаржувані дії державного реєстратора Куляка Р. Ю. не відповідають вимогам чинного законодавства у зв`язку з порушеннями процедури державної реєстрації, а саме вимог, визначених у статтях 10, 22, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункті 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, тому задовольнив вимогу про визнання протиправними дій державного реєстратора Куляка Р. Ю.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ «Ленд Дівелопмент» 26 лютого 2021 року засобами поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

На переконання заявника, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають правовим висновкам, викладеним, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц (провадження № 61-19921св18), про те, що факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, однак є підставою для виникнення обов`язку щодо відшкодування збитків, завданих таким відчуженням, та у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19 (провадження № 61-7648св20) щодо належного способу судового захисту порушених прав.

Задоволення позовних вимог про витребування спірного нерухомого майна у ТОВ «Ленд Дівелопмент», який є добросовісним набувачем, призвело до порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки позбавило його права власності на спірне майно без компенсації та покладає на відповідача надмірний тягар.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги про скасування записів про право власності та зобов`язання поновити державну реєстрацію права власності за позивачами, тоді як такі способи захисту не є належними, оскільки не передбачені чинним законодавством.

Висновок судів про підроблене рішення - ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2018 року у справі № 335/4920/18, на підставі якої державним реєстратором Куляком Р. Ю. припинено обтяження спірного майна, - є безпідставним, оскільки такий висновок всупереч частині другій статті 78 ЦПК України не підтверджено певними засобами доказування, зокрема, документами про порушення кримінального провадження за фактом підробки судового рішення.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у травні 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направили до Верховного Суду відзив, у якому просили касаційну скаргу ТОВ «Ленд Дівелопмент» залишити без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року - без змін.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 15 квітня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Ленд Дівелопмент», а ухвалою від 10 травня 2022 року призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України

(далі -ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власником 9/20 часток у праві власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: кафе-бару літ. А-2, площею 513, 9 кв. м, топкової літ. Б, площею 6, 4 кв. м, шашличної літ. В, площею 9, 6 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05 серпня 2009 року серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

ОСОБА_2 є власником 1/20 частки у праві власності на зазначені об`єкти нерухомого майна на підставі договору дарування від 15 червня 2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енігма» та ОСОБА_2 , та 1/2 частки - на підставі договору купівлі-продажу від 24 вересня 2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тубан» та нею.

У провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа № 335/4920/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , ТОВ «Тубан», про визнання права власності та витребування майна з чужого володіння, а саме будівлі кафе-бару літ. А-2, площею 513, 9 кв. м, топкової літ. Б, площею 6, 4 кв. м, шашличної літ. В, площею 9, 6 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 04 травня 2018 року у справі № 335/4920/18 Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя наклав арешт на спірне нерухоме майно.

11 травня 2018 року державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізької області Демченком З. М. на підставі зазначеної ухвали суду внесено запис № 26206393 про обтяження нерухомого майна.

18 серпня 2018 року державним реєстратором Куляком Р. Ю. це обтяження припинено на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2018 року у справі № 335/4920/18.

18 серпня 2018 року державний реєстратор Куляк Р. Ю. на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2018 року у справі № 335/4710/18 вніс до Реєстру відомості про реєстрацію права приватної власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_3

03 вересня 2018 року позивачі звернулися до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області зі скаргою на дії державного реєстратора Куляка Р. Ю., виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, за наслідками розгляду якої 17 жовтня 2018 року Комісія задовольнила скаргу та визнала неправомірними дії державного реєстратора Куляка Р. Ю.

Комісія під час перевірки відомостей, що містяться в Реєстрі, встановила, що 18 серпня 2018 року ОСОБА_3 подав державному реєстратору Куляку Р. Ю. для вчинення реєстраційних дій дві заяви: заяву № 29714921 про проведення державної реєстрації обтяження щодо об`єкта спірного нерухомого майна, квитанцію та ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2018 року у справі № 335/4920/18; заяву № 29714929 про проведення державної реєстрації права власності на той самий об`єкт нерухомого майна разом із квитанцією та рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2018 року у справі № 335/4710/18.

У листі від 04 вересня 2018 року вих. № 01-29/1001/2018 Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя повідомив, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2018 року у справі № 335/4920/18 забезпечено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , ТОВ «Тубан», про визнання права власності та витребування майна з чужого володіння шляхом накладення арешту на нерухоме майно: будівлю кафе-бару літ. А-2, площею 513, 9 кв. м, топкову літ. Б, площею 6, 4 кв. м, шашличну літ. В, площею 9, 6 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Заяв про зняття арешту у цій цивільній справі до суду не надходило.

Також у зазначеному листі додатково повідомлено, що згідно з даними автоматизованої системи документообігу впродовж 2018 року цивільна справа № 335/4710/18 (провадження № 2/335/1480/2018) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_5 , про звернення стягнення у рахунок погашення заборгованості за договором позики шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя не надходила та судом не розглядалася. За номером провадження 2/335/1480/2018 зберігається інша цивільна справа за позовом ОСОБА_7 до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Надалі відповідно до витягу з Реєстру 21 серпня 2018 року державний реєстратор Христенко Є. В. на підставі акта оцінки та прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, які вносяться до статутного капіталу ТОВ «Агофог» від 20 серпня 2018 року, виданого одноособовим учасником (засновником) ТОВ «Агофог», ОСОБА_3 , вніс до реєстру відомості про реєстрацію права приватної власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «Агофог».

Згідно з інформацією з Реєстру 23 серпня 2018 року приватний нотаріус Хамула Н. Г. посвідчила договір купівлі-продажу № 1451, на підставі якого право приватної власності на нерухоме майно зареєстроване за ТОВ «Ленд Дівелопмент».

Норми права, що застосовані до спірних правовідносин

Відповідно до частини першої статті 317 та частини першої статті 319 ЦК України власнику належить, зокрема право на власний розсуд розпоряджатися своїм майном.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У статті 330 ЦК України закріплено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати власне майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Наведеною нормою права передбачено вичерпний перелік умов, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких умов є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Тож можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність, насамперед, від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Оцінка аргументів, викладених у касаційних скаргах

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовом, зазначали, що не мали наміру відчужувати належне їм майно, воно вибуло з їх власності без їх волі, на підставі неіснуючих (таких, що не постановлялися) судових рішень та внаслідок незаконних дій державного реєстратора Куляка Р. Ю. та приватного нотаріуса Хамули Н. Г.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що спірне нерухоме майно належало на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і вибуло з їх власності поза їхньою волею на підставі підроблених судових рішень.

Такі висновки судів ґрунтуються на тому, що ухвалаОрджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2018 року у справі № 335/4920/18 про скасування заходів забезпечення позову, на підставі якої державним реєстратором Куляком Р. Ю. припинено обтяження (арешт нерухомого майна), не постановлялася судом, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень та випливає з листа Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2018 року,

вих. № 01-29/1001/2018.

Також рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2018 року у справі № 335/4710/18, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності на спірне майно за ОСОБА_3 , не вносилося до Єдиного державного реєстру судових рішень. За унікальним номером № 335/4710/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна інформація щодо справи про адміністративне правопорушення, в якій 08 червня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя ухвалив судове рішення. Згідно з листом Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2018 року вих. № 01-29/1001/2018 протягом 2018 року цивільна справа № 335/4710/18 (провадження № 2/335/1480/2018) до суду не надходила та судом не розглядалася, а за номером провадження 2/335/1480/2018 зберігається інша цивільна справа.

За встановлених обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачі є власниками спірного нерухомого майна і це майно вибуло з їх володіння поза їх волею, тому підлягає витребуванню від останнього набувача.

Втім, Верховний Суд вважає некоректним висновки судів про те, що майно вибуло з власності позивачів на підставі саме підроблених судових рішень та погоджується з доводами касаційної скарги в цій частині, оскільки згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять доказів порушення кримінального провадження за фактом підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів (стаття 358 Кримінального кодексу України) та ухвалення відповідного судового рішення.

Позивачі зазначали, що майно вибуло з їх власності на підставі неіснуючих судових рішень. На підроблення судових рішень не посилалися та цю обставину не доводили.

Враховуючи фактичні обставини справи, можна зробити висновок, що спірне майно вибуло з володіння позивачів на підставі неіснуючих судових рішень, тому оскаржувані судові рішення потрібно змінити, виключивши висновки судів про підробленість судових рішень та зазначити про їх фактичну відсутність, неіснування.

В оцінці доводів касаційної скарги про те, що задоволення позовних вимог про витребування спірного нерухомого майна у ТОВ «Ленд Дівелопмент», який є добросовісним набувачем, призвело до порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки позбавило його права власності на спірне майно без компенсації та покладає на відповідача надмірний тягар, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі правові норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма права, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма права, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми права, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у контексті загального принципу, закладеного першою нормою права.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Справедливого балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23 січня 2014 року у справі EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, заява № 19336/04).

Тобто у своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи суди встановили, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивачів поза їх волею, на підставі неіснуючих судових рішень, жодних правочинів щодо розпорядження належним їм нерухомим майном позивачі не вчиняли, тому Верховний Суд погоджується з висновками судів про витребування спірного майна з володіння добросовісного набувача ТОВ «Ленд Дівелопмент».

Такий висновок враховує інтереси позивачів як власників спірного нерухомого майна та баланс з правами й інтересами добросовісного набувача, оскільки за обставин, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втратили майно внаслідок протиправних дій та на підставі неіснуючих судових рішень, права та інтереси позивачів переважають інтереси добросовісного набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього, тому вимоги про витребування спірного нерухомого майна є обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що ТОВ «Ленд Дівелопмент» як добросовісний набувач не позбавлене можливості відновити свої права у спосіб звернення до суду з позовом до продавця спірного нерухомого майна на підставі статті 661 ЦК України. Згідно з частиною першою цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Тобто законодавство України надає ТОВ «Ленд Дівелопмент» певні ефективні засоби юридичного захисту. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15.

Верховний Суд вважає, що витребування спірного нерухомого майна у ТОВ «Ленд Дівелопмент» не порушуватиме принцип пропорційності втручання у його право власності.

У касаційній скарзі ТОВ «Ленд Дівелопмент» посилається на те, що оскаржувані рішення не відповідають правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц (провадження № 61-19921св18). Відповідно до зазначеного висновку факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте є підставою для виникнення обов`язку щодо відшкодування збитків, завданих таким відчуженням.

Надаючи оцінку цьому доводу касаційної скарги, суд має встановити, чи зроблено такий правовий висновок у справі за подібних правовідносин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Верховний Суд наголошує, що подібність правовідносин за загальним правилом означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається за обставинами кожної конкретної справи.

Відповідно, подібність лише предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог не є достатньою підставою для застосування висновку Верховного Суду, викладеного у іншій судовій справі, оскільки необхідною умовою застосування правового висновку є тотожність предмета правового регулювання.

У справі № 645/4220/16-ц (провадження № 61-19921св18) судами встановлено, що позивач набув право власності на квартиру в порядку спадкування за рішенням суду, причому вже після того, як відповідач придбав квартиру, тоді як у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали власниками спірного нерухомого майна до придбання його відповідачем. За таких обставин протиправне позбавлення позивачів у цій справі права власності та відмова в захисті їх порушеного права також становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Отже у справі № 645/4220/16-ц (провадження № 61-19921св18) та у справі, яка переглядається, обставини справи відрізняються, а тому правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц (провадження № 61-19921св18), не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Оцінка правомірності та ефективності застосованих способів захисту в частині вимог про скасування записів про право власності та зобов`язання поновити державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за позивачами

У свою чергу, заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про застосування судами неналежного способу судового захисту порушених прав.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що повноцінний захист прав та інтересів позивачів можливий шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння останнього набувача одночасно зі скасуванням записів про право власності за особами, які незаконно набули це право, та зобов`язанням поновити державну реєстрацію права спільної часткової власності на спірне нерухоме майно за позивачами.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18) та інших звернуто увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.

Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження

№ 12-158гс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності, тому задоволення вимог щодо скасування записів про право власності та зобов`язання поновити державну реєстрацію права власності за позивачами не є потрібним для захисту порушених прав позивачів.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

З наведених підстав оскаржувані судові рішення в частині скасування записів про право власності за особами, які незаконно набули це право, та зобов`язання поновити державну реєстрацію права спільної часткової власності на спірне нерухоме майно за позивачами підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зазначених вимог з підстав обрання позивачами неефективних способів захисту прав.

Також у касаційній скарзі заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19 (провадження

№ 61-7648св20), від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19 та від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19.

У наведених заявником постановах зроблено висновки про те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції та правомірними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування саме рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Зазначені висновки не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки Верховний Суд зробив висновок про те, що у разі задоволення віндикаційного позову похідні вимоги про скасування записів, рішень про державну реєстрацію не є ефективними способами захисту порушених прав, в той час як у наведених заявником постановах вимог про витребування майна заявлено не було, а вимоги про скасування записів, рішень про державну реєстрацію права власності мали основний характер, тому зазначені постанови не є релевантними.

У касаційній скарзі відсутні доводи про незаконність оскаржуваних судових рішень в частині визнання протиправними дій державного реєстратора Куляка Р. Ю., тому відсутні правові підстави надавати оцінку правильності судових рішень в цій частині, оскільки Верховний Суд здійснює перегляд судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, а підстав для виходу за межі доводів скарги не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що майно вибуло з володіння позивачів поза їх волею, що є підставою для витребування майна від останнього набувача, ТОВ «Ленд Дівелопмент», яке як добросовісний набувач не позбавлене можливості відновити свої права у спосіб звернення до суду з позовом до продавця спірного нерухомого майна на підставі статті 661 ЦК України. Доводи касаційної скарги в цій частині не спростовують висновків судів.

Водночас Верховний Суд не погодився з висновками судів про те, що майно вибуло з володіння позивачів на підставі саме підроблених судових рішень, тому оскаржувані судові рішення треба змінити, виключивши висновки судів про підробленість судових рішень та зазначити про їх фактичну відсутність, неіснування.

Також Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині скасування записів про право власності за особами, які незаконно набули це право, та зобов`язання поновити державну реєстрацію права спільної часткової власності на спірне нерухоме майно за позивачами. Такі висновки зроблені без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження

№ 14-93цс20), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), відповідно до яких у випадку задоволення вимоги про витребування майна вимоги про скасування записів, рішень про державну реєстрацію не є необхідними для ефективного відновлення права. Тож в цій частині висновків оскаржувані рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зазначених вимог з підстав обрання позивачами неефективних способів захисту прав.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд зробив висновок, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій потрібно змінити шляхом виключення з мотивувальних частин оскаржуваних рішень посилань на вибуття спірного майна на підставі підроблених судових рішень та зазначення, що таке вибуття відбулося на підставі неіснуючих судових рішень; скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування записів про право власності за особами, які незаконно набули це право, та про зобов`язання поновити державну реєстрацію права спільної часткової власності на спірне нерухоме майно за позивачами. В іншій частині оскаржувані судові рішення потрібно залишити без змін.

За приписами пунктів 1, 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини(частини перша - четверта статті 412 ЦПК України).

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про часткове задоволення касаційної скарги ТОВ «Ленд Дівелопмент», зміну мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень та їх скасування в частині скасування записів про державну реєстрацію та зобов`язання поновити державну реєстрацію за позивачами, однак правовий результат вирішення позову майнового характеру про витребування майна, який було оплачено судовим збором в максимальному розмірі, від якого в подальшому обраховувався судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг, залишився без змін, то судові витрати, понесені заявником у зв`язку із розглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, покладаються на ТОВ «Ленд Дівелопмент». Отже розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року змінити, виключити з їх мотивувальних частин висновок про вибуття майна на підставі підроблених судових рішень та зазначити, що вибуття майна відбулося на підставі неіснуючих судових рішень.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року в частині скасування записів про державну реєстрацію права власності та зобов`язання поновити державну реєстрацію права спільної часткової власності за позивачами скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

В іншій частині рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко