Рішення

від 30.05.2022 по справі п/320/643/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2022 року № П/320/643/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕБОС-ЛІС» про стягнення капіталізованих платежів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕБОС-ЛІС», в якому позивач просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕБОС-ЛІС» на користь позивача капіталізовані платежі в сумі 601 169,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис, про те, що за рішенням засновників (учасників) юридичної особи ТОВ «КЕБОС-ЛІС» перебуває у стані припинення юридичної особи в результаті ліквідації.

Позивач пояснює, що відповідач зареєстрований як страхувальник у Києво-Святошинському відділенні управління, на обліку якого знаходяться одна застрахована особа, що зазнала каліцтва від нещасного випадку на виробництві ТОВ «КЕБОС-ЛІС» ОСОБА_1 , яка щомісячно отримує соціальні виплати у зв`язку зі втратою працездатності.

Для продовження страхових виплат потерпілому протягом його життя, повинна бути проведена капіталізація платежів. Капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 відкрито спрощене провадження по справі. Розгляд справи вирішено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

11.03.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У призначене судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Сторони подаи заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Неявка у призначене судове засідання представників учасників справи, повідомлених про дату, час та місце розгляду справи у передбачений статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України спосіб, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до вимог частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕБОС-ЛІС» (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Магістральна, 5; код ЄДРПОУ 2292633) зареєстрована як юридична особа та з 19.11.2019 перебуває у стані припинення.

Судом встановлено, що на обліку в Кєво-Святошинському відділенні знаходиться одна особа, що отримує соціальні виплати у зв`язку з травмою внаслідок нещасного випадку на ТОВ «КЕБОС-ЛІС», а саме:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Факт отримання травми ОСОБА_1 підтверджується актом форми Н-5 від 05.12.2007 розслідування нещасного випадку, що стався 29.11.2007 та актом форми Н-1 від 29.11.2007 №1.

Згідно з випискою з акта МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності до довідки серії АБ №0022275 ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 становить 60%. Причина втрати професійної працездатності трудове каліцтво. Дата встановлення страхового випадку 28.11.2007. Встановлено довічно.

Постановою Васильківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області від 13.03.2019 №1005/264/264/18 потерпілому ОСОБА_1 , який з 10.03.2009 перебуває на обліку, з 01 березня 2019 року призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 2120,08 грн.

19.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію, що ТОВ «КЕБОЛ-ЛІС» перебуває у стані припинення за рішенням засновників.

04.12.2019 позивач направив Лист-вимогу щодо оплати капіталізованих платежів ТОВ «КЕБОС-ЛІС». Поштове відправлення з листом не було вручено голові комісії з припинення підприємства. Відповіді на вказаний лист-вимогу позивач не отримував.

Судом встановлено, що відповіді на вказаний лист-вимогу позивач не отримав.

З метою стягнення капіталізованих платежів з відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам між сторонами, суд виходив із такого.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 №1105-XIV (далі Закон №1105-XIV) та Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №986 (далі Порядок №986).

Згідно зі статтею 3 Закону №1105-ХІV, соціальне страхування здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов`язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов`язковості фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; 8) економічної заінтересованості суб`єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 9) цільового використання коштів соціального страхування; 10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

У силу вимог пункту 1 частини 2 статті 15 Закону №1105-XIV роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

За змістом статті 4 Закону №1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом і також є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 11 Закону №1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу пункту 1 частини другої вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.

Зазначеною нормою законодавець зобов`язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством).

Згідно з пунктами 1-3 Порядку №986 капіталізація платежів здійснюється до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника (далі платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам.

У цьому Порядку термін «капіталізація платежів» означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Терміни «застрахована особа» та «страхувальники» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Пунктом 4 Порядку №986 передбачено, що капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу таким чином: 1) щомісячні страхові виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності; 2) витрати на догляд за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 3) витрати на забезпечення потерпілого автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, організацію та оплату навчання водінню автомобіля, а також на виплату компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 4) витрати на санаторно-курортне лікування - із розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки: для осіб з інвалідністю I групи - щороку, для інших осіб з інвалідністю - не рідше одного разу на три роки.

За приписами пункту 8 Порядку № 986, у кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.

Отже, наведеними нормами законодавства передбачено обов`язок страхувальника проводити капіталізацію для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їхнього життя.

Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів, коли страхувальник припинить свою діяльність та не буде сплачувати страхові внески, при цьому, визначено обов`язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (і у разі визнання останнього банкрутом, і за власним рішенням).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року в справі №812/862/17 (адміністративне провадження №К/9901/45677/18).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

За змістом частини 3 статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредитів, юридична особа ліквідовується в порядку, встановленому Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Частиною 2 статті 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, розрахунку потреби в капіталізації платежів для відшкодування шкоди потерпілим на виробництві по підприємству ТОВ «КЕБОС-ЛІС», потреба в капіталізації коштів для розрахунку із потерпілим на виробництві ОСОБА_1 становить 601169,88 грн.

Судом встановлено, що для визначення періоду, на який розраховувалася капіталізація платежів, позивачем використано дані Таблиці смертності та середньої очікуваної тривалості життя по Україні на 2018 рік, надані Державною службою статистики України.

Згідно зазначених даних середня очікувана тривалість життя для чоловіків у віці 48 років становить 23,63 років.

З розрахунку потреби в капіталізації коштів, проведеного позивачем, вбачається, що його здійснено шляхом множення розміру щомісячної виплати потерпілій особі на середню очікувану тривалість життя.

Таким чином, розрахунок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань відповідача перед потерпілими з відшкодування страхових виплат у розмірі 601169,88 грн, здійснений відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до переконання, що у позивача існує необхідність у капіталізації коштів для здійснення виплат ОСОБА_1 , який втратив працездатність, що згідно з розрахунком потреби в капіталізації платежів становить 601169,88 грн.

Правова позиція щодо наявності у суб`єкта господарювання, що ліквідується, обов`язку проводити капіталізацію страхових виплат висловлена Верховним Судом України у постанові від 26.06.2012 у справі №21-156а12.

Положення частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб`єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Позивач не надав суду доказів понесення ним таких витрат, у зв`язку з чим підстави для стягнення судових витрат на його користь з відповідача відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 22920633; місцезнаходження: вул.Магістральна, 5, м.Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08150) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків 2; код ЄДРПОУ 41316012) капіталізовані платежі в сумі 601169 (шістсот одна тисяча сто шістдесят дев`ять) гривень 88 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.