Постанова

від 29.05.2022 по справі 420/19745/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/19745/21Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТІРТРАНС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТІРТРАНС» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ДПС), в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПС від 11.10.2021 року за №2570015320714 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 4663336,00 грн., з яких за основним платежем - 3730669,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 932667,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПС від 11.10.2021 року за №2570115320714 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2019 - червень 2021 року у розмірі 1941374,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПС від 11.10.2021 року за №2569915320714 про зменшення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток по періодах 01.01.2019 року - 30.06.2021 року у сумі 3325525,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПС від 11.10.2021 року за №2569815320714 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 5201134,00 грн., з яких за податковими та іншими зобов`язаннями - 4506243,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 694891,00 грн.;

- стягнути на користь ТОВ за рахунок бюджетних асигнувань ДПС документально підтверджені судові витрати по справі.

В обґрунтування позову було зазначено, що вказані рішення відповідача є протиправними та такими, що підлягають скасуванню та зазначає, що формування податкових показників здійснювалось на підставі реальної господарської діяльності підприємства.

Крім того, позивач звертав увагу на те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем було порушено принцип обґрунтованості, підстави прийняття вказаних рішень не ґрунтуються на наявній у позивача первинній документації та не підтверджені відповідачем належними доказами, не враховано всіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень та проігноровано обов`язок щодо детального опису аргументів, які призвели до несприятливих наслідків для ТОВ, як платника податків, у вигляді збільшення/зменшення сум грошових зобов`язань відповідних видів податків та нарахування штрафних санкцій.

На переконання позивача, підстави для позбавлення його права на податковий кредит та формування від`ємного значення з цього податку у контролюючого органу були відсутні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ДПС подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Під час судового засідання 25 травня 2022 року, проведеного за участю представників сторін, колегія суддів за згоди представників сторін ухвалила перейти до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ зареєстровано як юридичну особу 08.04.2004 року, номер запису 15291200000000325. Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 65039, Одеська область, місто Одеса, пр.Гагаріна, будинок 12-А, офіс 901. Підприємство займається наступними видами економічної діяльності: 49.41 вантажний автомобільний транспорт (основний); 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель; 52.10 складське господарство; 64.20 діяльність холдингових компаній; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 68.32 управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 70.10 діяльність головних управлінь (хед-офісів); 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування. Загальна чисельність працюючих у ТОВ на час проведення перевірки складала 28 осіб (т.14 а.с.15-23).

Згідно витягу з реєстру платників податків на додану вартість №1715534500423, ТОВ зареєстроване платником податку на додану вартість 19.04.2004 року (т.14 а.с.32).

На час проведення перевірки відповідачем, ТОВ фактично знаходилось і провадило свою діяльність за місцем реєстрації - Україна, 65039, Одеська область, місто Одеса, пр.Гагаріна, будинок 12-А, офіс 901.

Відповідно до наказу ДПС від 01.09.2021 року №6363-п «Про проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «АГРОТІРТРАНС» (код ЄДРПОУ 32503284)», відповідачем з 07.09.2021 року по 16.09.2021 року було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 роки (т.1 а.с.146).

Перевірка була проведена на підставі виданих ДПС направлень від 06.09.2021 року: №11949/15-32-07-14 - головним державним ревізором-інспектором Одеського відділу перевірок платників управління податкового аудиту ДПС Плехановою Х.О.; №11950/15-32-07-14 - головним державним ревізором-інспектором Одеського відділу перевірок платників управління податкового аудиту ДПС Шатковською Г.А.; №11951/15-32-07-14 - головним державним ревізором-інспектором Одеського відділу перевірок платників управління податкового аудиту ДПС Ларіною О.І., згідно із підпунктом 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

За результатами проведення перевірки відповідачем було оформлено акт перевірки від 20.09.2021 року №20403/15-32-07-14/32503284 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «АГРОТІРТРАНС» (код за ЄДРПОУ 32503284) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.06.2021 рік (надалі Акт перевірки), у розділі 4 якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

1. п. 44.1., п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XІV із змінами та доповненнями, п.5, п.6, п.7, пп.9.4 п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, п.5, п.7, п.14, встановлено заниження податку на прибуток:

за 2019 рік заниження у сумі 2779565 грн.,

за 1 квартал 2020 року у сумі 209373 грн.,

за 1 півріччя 2020 року у сумі 143480 грн.,

за 9 місяців 2020 року у сумі 448926 грн.,

за 2020 рік у сумі 1726678 грн.,

за 1 квартал 2021 року у сумі 152746 грн., та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 півріччя 2021 року у сумі 3325525 грн.,

2. п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XІV із змінами та доповненнями, встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 3730669 грн., в т.ч. за:

вересень 2019 - 369345 грн.,

жовтень 2019 - 1742670 грн.,

грудень 2019 - 39436 грн.,

січень 2020 - 373737 грн.,

вересень 2020 - 409861 грн.,

жовтень 2020 - 61850 грн.,

березень 2021 - 694889 грн.,

квітень 2021- 15189 грн.,

травень 2021 - 20641 грн.,

червень 2021 - 3051 грн.,

3. пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.51.1 ст.51 та абз.Б п.176.2 ст.176 розділу ІV ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), податкова звітність про суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку та суми утриманого та перерахованого з них податку за 1 кв. 2021 року подана несвоєчасно,

4. п.п.4 п.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: несвоєчасне подання звітності по єдиному внеску за квітень 2016 року, за червень 2016 року, за червень 2017 року, листопад 2017 року, травень 2018 року.

Згідно Акту перевірки від 20.09.2021 року №20403/15-32-07-14/32503284, відповідачем в межах проведеної перевірки здійснено аналіз взаємовідносин ТОВ в тому числі з наступними суб`єктами господарювання:

- ТОВ «ТРЕЙД ОПТ ЛТД», код ЄДРПОУ 43282682, за період 01.11.2020 року по 30.11.2020 року;

- ТОВ «АНТЕРІ ГРУП», код ЄДРПОУ 43701162, за період 01.11.2020 року по 30.11.2020 року;

- ТОВ «ТРІУМФТРЕЙД» (змінено назву на ТОВ «АМІЛМЕТ»), код ЄДРПОУ 42447153, за період 01.07.2019 року по 31.07.2019 року;

- ТОВ «ТРАНСПОРТ-ПЛЮС», код ЄДРПОУ 39086085, за період з 01.01.2021 року по 28.02.2021 року;

- ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ», код ЄДРПОУ 41585467, за періоди з 01.09.2019 року по 30.09.2019 року, з 01.10.2019 року по 31.10.2019 року, з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року, з 01.09.2020 року по 30.09.2020 року.

На підставі Акту перевірки від 20.09.2021 року №20403/15-32-07-14/32503284 ДПС були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 11.10.2021 року за №2570015320714 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 4663336,00 грн., з яких за основним платежем 3730669,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 932667,00 грн. (т.1 а.с.36-37);

- від 11.10.2021 року за №2570115320714 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2019 - червень 2021 року у розмірі 1941374,00 грн. (т.1 а.с.38);

- від 11.10.2021 року за №2569915320714 про зменшення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток по періодах 01.01.2019-30.06.2021 у сумі 3325525,00 грн. (т.1 а.с.39-40);

- від 11.10.2021 року за №2569815320714 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 5201134,00 грн., з яких за податковими та іншими зобов`язаннями 4506243,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 694891,00 грн. (т.1 а.с.41-42).

Винесення вказаних податкових повідомлень-рішень і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги та приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що висновок контролюючого органу щодо відсутності фактичного виконання операцій між ТОВ та його контрагентами, а саме: ТОВ «ТРЕЙД ОПТ ЛТД», ТОВ «АНТЕРІ ГРУП», ТОВ «ТРІУМФТРЕЙД» (змінено назву на ТОВ «АМІЛМЕТ»), ТОВ «ТРАНСПОРТ-ПЛЮС», ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ», ґрунтується на аналізі бази даних ДПС та податкової інформації, наявної у відповідача відносно таких контрагентів.

Однак суд вважав, що зазначений висновок зроблений без належної оцінки первинних документів, наданих позивачем до перевірки, досліджених в судовому засіданні та наявних в матеріалах даної судової справи.

Також, як вбачається з наведеної відповідачем податкової інформації, на момент вчинення операцій, які відповідач вважає сумнівними, всі контрагенти ТОВ були зареєстровані у встановленому законом порядку, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, що не викликало сумнівів у їх благонадійності.

При цьому, фіскальним органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

При цьому, під час розгляду справи судом встановлено, що жодної податкової накладної, складеної під час здійснення господарських операцій з контрагентами позивача, контролюючим органом зупинено не було та відповідачем протилежного не доведено. Також суд критично віднісся до посилання відповідача на прийняті рішення щодо віднесення контрагентів позивача до осіб, які відповідають критеріям ризиковості, оскільки такі підстави не мали наслідком для зупинення реєстрації податкових накладних в межах проведеної перевірки.

Щодо посилання відповідача на те, що під час проведення перевірки вивчено дані по ланцюгу постачання товарно-матеріальних цінностей, в результаті чого не встановлено факт придбання у постачальників наступних ланок товарів/послуг ТОВ «ТРЕЙД ОПТ ЛТД», ТОВ «АНТЕРІ ГРУП», ТОВ «ТРІУМФТРЕЙД», ТОВ «ТРАНСПОРТ-ПЛЮС», ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ», які в подальшому по ланцюгу постачання реалізовувалися ТОВ, та не є виробниками зазначених послуг/ТМЦ та, як наслідок, перевіркою встановлено неможливість постачання товарно-матеріальних цінностей ТОВ «ТРЕЙД ОПТ ЛТД», ТОВ «АНТЕРІ ГРУП», ТОВ «ТРІУМФТРЕЙД», ТОВ «ТРАНСПОРТ-ПЛЮС», ТОВ «ТРАНС ТРЕЙДКОМПАНІ» у зв`язку з тим, що дані послуги/ТМЦ по ланцюгу постачання постачальників наступних ланок не придбавались, суд зазначав, що вказаний висновок контролюючого органу достовірно, з посиланням на конкретні докази, не підтверджує та беззаперечно не доводить фактів непостачання товарів/послуг. Відповідачем ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду даної справи не доведено за який період досліджувався вказаний ланцюг постачання, не наведено якими доказами підтверджено не постачання певної номенклатури товарів та не зазначено яким чином та на підставі якої правової норми ТОВ мало змогу перевірити ланцюг постачання, реально отримавши при цьому товари/послуги.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.133.1.1 ПК України платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно ст.134.1.1 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (ст.135.1 ПК України).

Положеннями статті 137 ПК України встановлено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Крім того, положеннями статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, зі змісту статті 201 ПК України вбачається, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу вказаних норм вбачається, що визначальними умовами формування платником податків податкового кредиту з ПДВ та витрат, окрім інших, є наявність належним чином оформлених первинних документів та зв`язок господарських операцій, на підтвердження яких складаються вказані первинні документи, з господарською діяльністю такого платника.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ТОВ під час провадження господарської діяльності у перевіряємому періоді укладено з ТОВ «ТРЕЙД ОПТ ЛТД» (код ЄДРПОУ 43282682) договір про надання послуг №1-1020/ПБ від 01.10.2020 року. Згідно предмету даного договору виконавець зобов`язується надати за плату комплекс послуг із підготовчих та інших спеціалізованих робіт на будівельних майданчиках замовника за адресою Одеська область, Любашівський район, смт.Любашівка, вул.Завокзальна, 13 та 16. (п.1.1 Договору). Надання послуг здійснюється в узгоджені терміни за зверненням замовника, при цьому виконавець має забезпечити якість надаваних послуг (п.2.1. Договору) (т.1 а.с.148-150).

Крім того, позивачем укладено з ТОВ «АНТЕРІ ГРУП» договір купівлі-продажу №2910/2020 від 29.10.2020 року, згідно якого продавець зобов`язується передати у власність покупця майно, перераховане у додатку №1 до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити це майно комплектуюче обладнання: кран козловий ККС-12,5 (п.1.1 договору та додаткова угода №1 від 30.10.2020 року). У додатковій угоді №1 від 30.10.2020 року також зазначено про те, що поставка здійснюється на умовах FCA (ІНКОТЕРМС 2010) за адресою: Одеська область, смт.Любашівка, вул.Завокзальна, 16.

В обґрунтування власної правової позиції та на підтвердження реальності вказаних правочинів ТОВ надано суду складені акти наданих послуг №73 від 02.11.2020 року, №74 від 02.11.2020 року, №75 від 23.11.2020 року, №76 від 23.11.2020 року, №77 від 23.11.2020 року, №78 від 24.11.2020 року на виконання умов договору та надання послуг очищення території, екскавація ґрунту, викопування траншей, планування території, монтажні роботи по встановленню конструкції, бетонування фундаментів та опалубки, транспортні послуги. Також, надано видаткові накладні №24 від 02.11.2020 року, №23 від 02.11.2020 року, №26 від 03.11.2020 року, №27 від 03.11.2020 року, №25 від 04.11.2020 року, №31 від 05.11.2020 року, №29 від 05.11.2020 року, №28 від 05.11.2020 року, №30 від 06.11.2020 року , згідно яких придбано електротехнічне обладнання, редуктори, поворотне обладнання, лебідка, елементи ходової частини, елементи стрілового обладнання крану козлового.

З метою формування податково кредиту було складено податкові накладні, які отримані ТОВ, зокрема, №1 на суму 360000,00 в тому числі ПДВ 60000,00 грн., №2 на суму 450000,00 в тому числі ПДВ 75000,00 грн., №3 на суму 744000,00 в тому числі ПДВ 124000,00 грн., №4 на суму 348600,00 в тому числі ПДВ 58100,00 грн., №15 на суму 1310400,00 в тому числі ПДВ 218400,00 грн., №18 на суму 1320000,00 в тому числі ПДВ 220000,00 грн. (т.12 а.с.147-152), відповідно до яких суми віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та зазначені в податкових деклараціях відповідного періоду. А також податкові накладні №300 на суму 350460,00 в тому числі ПДВ 58410,00 грн., №301 на суму 311628 в тому числі ПДВ 51938,00 грн., №302 на суму 403800,00 в тому числі ПДВ 67300,00 грн., №303 на суму 415536,00 в тому числі ПДВ 69256,00 грн., №304 на суму 415536,00 в тому числі ПДВ 69256,00 грн., №305 на суму 351660,00 в тому числі ПДВ 58610,00 грн., №306 на суму 476700,00 в тому числі ПДВ 79450,00 грн., №307 на суму 476700,00 в тому числі ПДВ 79450,00 грн., №308 на суму 487860,00 в тому числі ПДВ 81310,00 грн. (т.12 а.с.153-161), відповідно до яких суми віднесені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та зазначені у податкових деклараціях відповідного періоду.

Крім того, матеріалами справи підтверджено наявність факту оплати за виконані ТОВ «ТРЕЙД ОПТ ЛТД» будівельні роботи та за отримане від ТОВ «АНТЕРІ ГРУП» комплектуюче обладнання.

Колегія суддів відносно надання будівельних послуг позивачу від ТОВ «ТРЕЙД ОПТ ЛТД» зазначає, що вказані послуги були надані на земельних ділянках, які належать ТОВ на праві оренди (також там знаходяться нежитлові споруди виробничої бази, які належать ТОВ на праві власності, що підтверджується відповідним витягом).

Слід також зазначити, що приймання послуг і узгодження робіт відбувалось у відповідності до умов договору - окремого замовлення умови договору не передбачали, підписання актів відбувалось за участю директора ТОВ «ТРЕЙД ОПТ ЛТД» Нагорного О.М. та директора ТОВ.

При цьому, судом було встановлено, що у штаті ТОВ «ТРЕЙД ОПТ ЛТД» працювало 10 осіб і товариством використовувалась значна кількість основних засобів: автомобілі, комбайни, трактора, колісна та інша техніка.

Окремо колегія суддів зазначає, що доводи ДПС з приводу відсутності документів, які свідчать про фактичну передачу, доставку, пункт навантаження і пункт розвантаження ТМЦ, ТТН чи інші документи щодо транспортування, є беззмістовними та такими, що не свідчать про нереальність правовідносин між ТОВ та ТОВ «АНТЕРІГРУП», оскільки, як вбачається з додаткової угоди №1 між сторонами від 30.10.2020 року (т.1 а.с.161), придбаний товар повинно бути доставлено за адресою: Одеська область, смт.Любашівка, вул.Завокзальна, 16, тобто за місцезнаходженням виробничої бази ТОВ. Саме за цією адресою було облаштовано територію і майданчик під кран з боку ТОВ «ТРЕЙД ОПТ ЛТД».

В контексті вищевказаного слід додати, що Постановою КМУ від 25 лютого 2009 року №207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Зі змісту пунктів 1 та 2 вказаного Переліку вбачається, що наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

З наведеного вбачається, що відсутність ТТН при перевезенні комплектуючих до крану козлового ККС-12,5 не може свідчити про відсутність самого факту такого перевезення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вищевказаний кран козловий ККС-12,5 перебуває на балансі ТОВ, а матеріали справи містять відомості щодо дефектів та пошкоджень вказаного крану, що узгоджується з логікою придбання ТОВ комплектуючих до цього крану, що, в свою чергу, з урахуванням того факту, що за адресою Одеська область, смт.Любашівка, вул.Завокзальна розташована під`їзна колія Одеської залізниці, дозволить ТОВ (за його твердженням) розширити перелік послуг та можливість провадження ТОВ господарської діяльності з метою отримання додаткового прибутку.

Крім цього, перевіряючими було досліджено господарські правовідносини позивача з ТОВ «ТРІУМФТРЕЙД», ТОВ «ТРАНСПОРТ-ПЛЮС» та ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ».

З матеріалів прави вбачається, що між ТОВ та ТОВ «ТРІУМФТРЕЙД» було укладено договір перевезення вантажу №63 від 01.07.2019 року, згідно якого перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником або відправником вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій на його одержання особі (одержувачу вантажу), а замовник зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату (п.1.1 Договору). Перевезення здійснюється на підставі заявок, що подаються по факсу, електронною поштою або телефоном, які містять найменування пунктів відправки та призначення, кількість вантажу та час подання автомашин під навантаження (п.2.1.). Перевізник розробляє та погоджує графік подачі автотранспорту під завантаження (п.3.1.3.). Тарифи за надання послуг з перевезення вантажів визначаються за взаємною згодою сторін і фіксуються і додаткових угодах, які є невід`ємними частинами даного договору (п.5.1.).

Також, позивачем з ТОВ «ТРАНСПОРТ-ПЛЮС» було укладено договір перевезення вантажу №1 від 02.01.2021 року (т.3 а.с.1-4). Згідно предмету даного договору перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником або відправником вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій на його одержання особі, а замовник зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату (п.1.1 Договору). Перевезення здійснюється на підставі заявок, що подаються по факсу, електронною поштою або телефоном, які містять найменування пунктів відправки та призначення, кількість вантажу та час подання автомашин під навантаження (п.2.1.). Перевізник розробляє та погоджує графік подачі автотранспорту під завантаження (п.3.1.3.). Тарифи за надання послуг з перевезення вантажів визначаються за взаємною згодою сторін і фіксуються і додаткових угодах, які є невід`ємними частинами даного договору (п.5.1.).

11.03.2019 року між ТОВ та ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ» було укладено договір перевезення вантажу №57/1, згідно якого перевізник зобов`язався доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і віддавати вантаж уповноваженій особі (згідно п.1.1.).

Також, з метою узгодження маршрутів перевезення вантажів та пунктів відправлення/призначення, позивачем з контрагентами укладено додаткові угоди №1-3 від 01.07.2019 року, №4-5 від 02.07.2019 року, №6-7 від 04.07.2019 року, №8 від 06.07.2019 року. №9 від 08.07.2019 року, №10-11 від 16.07.2019 року, №12 від 18.07.2019 року, №13 від 19.07.2019 року, №14 від 20.07.2019 року, №15 від23.07.2019 року, №16 від 26.07.2019 року, №1 від 04.01.2021 року, №2 від 11.01.2021 року, №3 від 15.01.2021 року, №4 від 18.01.2020 року, №5 від 18.01.2021 року, №6 від 20.01.2021 року, №7 від 20.01.2021 року, №8 від 20.01.2021 року, №9 від 20.01.2021 року, №10 від 26.01.2021 року, №11 від 26.01.2021 року, №12 від 26.01.2021 року, №13 від 02.02.2021 року, №14 від 04.02.2020 року, №15 від 05.02.2021 року, №16 від 06.02.2021 року, №17 від 09.02.2021 року, №18 від 16.02.2021 року, №19 від 17.02.2021 року, №20 від 18.02.2021 року, №8 від 31.07.2019 року, №9 від 01.08.2019 року, №10 від 01.08.2019 року, №11 від 01.08.2019 року, №12 від 01.08.2019 року, №13 від 02.08.2019 року, №14 від 03.08.2019 року, №15 від 06.08.2019 року, №16 від 08.08.2019 року, №19 від 13.08.2019 року, №20 від 16.08.2019 року, №21 від 21.08.2019 року, №22 від 21.08.2019 року, №23 від 25.08.2019 року, №24 від 27.08.2019 року, №25 від 27.08.2019 року, №26 від 27.08.2019 року, №27 від 28.08.2019 року, №28 від 28.08.2019 року, №29 від 30.08.2019 року, №30 від 01.09.2019 року, №31 від 02.09.2019 року, №32 від 02.09.2019 року, №33 від 03.09.2019 року, №34 від 04.09.2019 року, №35 від 06.09.2019 року, №36 від 07.09.2019 року, №37 від 07.09.2019 року, №38 від 08.09.2019 року, №39 від 09.09.2019 року, №40 від 09.09.2019 року, №41 від 10.09.2019 року, №42 від 17.09.2021 року, №43 від 17.09.2019 року, №44 від 17.09.2019 року, №45 від 18.09.2019 року, №46 від 19.09.2019 року, №47 від 19.09.2019 року, №48 від 23.09.2019 року та інші.

Крім того, на підтвердження реальності вказаних господарських правовідносин ТОВ надано суду складено акти наданих послуг по перевезенню врожаю 2018 та 2019 років №34-49 від 31.07.2019 року, ТТН згідно реєстрів до них (т.1 а.с.178-250, т.2 а.с.1-208); акти наданих транспортно-експедиційних послуг по перевезенню врожаю 2020 року №192 від 18.01.2021 року, №193 та №194 від 21.01.2021 року, №195 та №196 від 22.01.2021 року, №197 від 24.01.2021 року, №198 від 26.01.2021 року, №199 та №200 від 27.01.2021 року, №201 від 30.01.2021 року, №202 та №203 від 31.01.2021 року, №216 від 01.02.2021 року, №217 та 218 від 02.02.2021 року, №219-220 від 07.02.2021 року, №221 від 08.02.2021 року, №222 від 09.02.2021 року, №223 від 11.02.2021 року, №224 від 12.02.2021 року, №307 від 16.02.2021 року, №313-315 від 20.02.2021 року, №308 від 25.02.2021 року; ТТН згідно реєстру до них (т.3 а.с.5-250, т.4 а.с.1-44); акти наданих послуг №25-43 від 02.09.2019 року, №116-139, №148-152, №168-169 від 30.09.2019 року, №41 від 10.10.2019 року, №105 від 21.10.2019 року, №109 та №144 від 31.10.2019 року, №57 від 24.01.2020 року, №86-96 від 31.01.2020 року, №43-46 від 03.09.2020 року, №47-48 від 07.09.2020 року, №49-51 від 10.09.2020 року, №70-71 від 11.09.2020 року, №72 від 12.09.2020 року, №73 від 15.09.2020 року, №74-75 від 16.09.2020 року та інші.

З метою формування податково кредиту було складено податкові накладні, які отримані ТОВ, зокрема, №34-49 від 31.07.2019 року на загальну суму 2184581,32 грн., в тому числі ПДВ 364096,87 грн. (т.12 а.с.162-177), відповідно до яких суми віднесені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у липне 2019 року та відображені в податкових деклараціях відповідного періоду; від 02.09.2019 року №25-43, від 30.09.2019 року №116-№139, №148-152, №168-169, від 10.10.2019 року №41, від 21.10.2019 року №105, від 31.10.2019 року №109 та №144, від 24.01.2020 року №57, від 31.01.2020 року №86-96, від 03.09.2020 року №43-46, від 7.09.2020 року №47-48, від 10.09.2020 року №49-51, від 11.09.2020 року №70-71, від 12.09.2020 року №72, від 15.09.2020 року №73, від 16.09.2020 року №74-75, від 17.09.2020 року №77-76, від 18.09.2020 року №78-80, від 19.09.2020 року №133-134, від 21.09.2020 року №135-137 та інші.

При цьому, вказані податкові накладні було у встановленому порядку зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечував в ході розгляду справи відповідач.

За результатом проведеної перевірки, ДПС зазначено про наявність лише ТОВ в якості перевізника в ТТН, які за посиланням ТОВ підтверджують надання йому послуг з боку ТОВ «ТРІУМФТРЕЙД», ТОВ «ТРАНСПОРТ-ПЛЮС» та ТОВ «ТРАНС ТРЕЙДКОМПАНІ».

З цього приводу колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на практику касаційного суду. Так, 29 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 810/3713/16, адміністративне провадження № К/9901/48931/18 (ЄДРСРУ № 96685120) досліджував питання щодо наслідків та законних підстав відсутності товарно-транспортних накладних при податкових перевірках та прийшов до наступних висновків: відсутність ТТН не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом. Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 листопада 2021 року по справі №420/7605/19.

На думку суду, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність ТТН, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.

Тому питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції, які (інші первинні документи) є в матеріалах справи.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2021 року по справі № 810/3713/16.

В контексті вищевказаного колегія суддів зазначає, що справа містить ТТН, надані ТОВ на підтвердження здійснення перевезення товару, в яких (ТТН) зазначено перевізником ТОВ, водночас позивачем пояснено, а ДПС не спростовано, що фактичним перевізником по вказаних угодах були саме ТОВ «ТРІУМФТРЕЙД», ТОВ «ТРАНСПОРТ-ПЛЮС» та ТОВ «ТРАНС ТРЕЙДКОМПАНІ», а не ТОВ, яке виступало первинним (рамочним) перевізником, що, на думку колегія суддів, за умови наявності іншої належної первинної документації (яка наявна), враховуючи значний обсяг перевезень та наявність безумовного обов`язку у ТОВ перед замовниками подавати необхідну кількість транспорту для перевезення, жодним чином не може свідчити про відсутність факту надання вказаними підприємствами позивачу послуг з перевезення.

Також, щодо вищевказаної аргументації слід додати, що ТОВ та ТОВ «ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ» було укладено договір перевезення вантажу від 01.07.2019 року №61, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому Замовником (Відправником) вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій на його одержання особі (одержувачеві вантажу), а Замовник зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Відповідно до п.3.2.4. Договору №61, ТОВ «ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ» (Замовник) зобов`язаний надати ТОВ (Перевізнику) супровідні документи встановленої форми (ТТН), за якими проводиться приймання вантажу до перевезення, перевезення вантажу та здавання його одержувачу. ТОВ «АГРОТІРТРАНС» при наданні послуг ТОВ «ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ» (Замовнику) використовувало не тільки власні і транспортні засоби, а й залучало третіх осіб до здійснення перевезень за Договором № 61.

При цьому, суд звертає увагу, що умовами договору та чинним законодавством не заборонено залучати третіх осіб до здійснення перевезень.

ТОВ «ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ» (Замовник) складало товарно-транспортні накладні на підставі даних, наданих Перевізником (ТОВ «АГРОТІРТРАНС»), який є стороною Договору №61, і відсутність певної інформації в ТТН, за умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів, порядок заповнення ТТН не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Наведені висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду, висловленою в постановах від 06.02.2018 року у справі №804/4940/14, від 17.01.2018 року справа №802/537/13-а.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що іншими замовниками (первинними) перевезень є: ТОВ «АМД Трейдінг Україна» - укладено генеральний договір про надання послуг з автоперевезення №10/18 від 01.09.2018 року з додатковою угодою; ТОВ «АМД ЮКРЕЙН» - укладено генеральний договір про надання послуг з автоперевезення №17/20 від 31.12.2020 року; ТОВ «КУБЛІЧ ГРЕЙН» - укладено договір перевезення вантажу №02/ПР від 08.02.2019 року; ФГ «НОВЕ» - укладено договір перевезення вантажу №7 від 11.05.2017 року з додатковими угодами; ТОВ «ПІВДЕННА ЖИТНИЦЯ» - укладено договір перевезення вантажу №61 від 01.07.2019 року з додатковою угодою; ПП «ІМПАК» - укладено договір перевезення вантажу №64 від 13.08.2019 року з додатковою угодою; ПАТ «Ширяївське підприємство по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства «СІЛЬГОСПХІМІЯ» - укладено договір перевезення вантажу №140920 від 14.09.2020 року; ТОВ «ДНІСТЕР-К» - укладено договір перевезення вантажу №100920 від 10.09.2020 року; ТОВ «РАЛІЇВКА» - укладено договір перевезення вантажу №60 від 01.07.2019 року.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що в товарно-транспортних накладних на перевезення вказані безпосередні замовники перевезень і ця інформація досліджувалась під час перевірки, що вбачається з висновків Акту перевірки у відношенні контрагентів, які надавали транспортні послуги.

Додатково з цього приводу слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Також, у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Зазначений принцип на думку суду передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності».

Колегія суддів наголошує, що обмеження відповідачем права ТОВ на формування податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з вказаними контрагентами з посиланням на недоліки складених ТТН є порушенням принципу «належного урядування» та свідчить про ту обставину, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується ДПС національне законодавство, призводить до наслідків, не сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду.

Також, суд зазначає про безпідставність посилань податкового органу в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства на результати аналізу електронних баз, наявних в органах ДПС та на іншу податкову інформацію, зокрема, ГУДПС у Луганській області №376/7/12-32-18-03-16 від 29.03.2021 року щодо ТОВ «АНТЕРІ ГРУП»; ГУДПС у Запорізькій області №19/7/08-01-50-04 від 09.09.2019 року щодо ТОВ «ТРІУМФТРЕЙД»; ГУДПС у Харківській області №288/20-40-07-06-11/41585467 від 26.04.2021 року щодо ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ» (т.16 а.с.108-138), ГУДПС у Харківській області №573/20-40-05-18-10 від 31.08.2020 року щодо ТОВ «АГРОТРАНСКОМ», ГУДПС у Сумській області №13/18-28-04-01-23 від 30.01.2020 року щодо ТОВ «АМІЛМЕТ», ГУДПС у Харківській області №218/20-40-07-06-11/41585467 від 12.04.2021 року та №288/20-40-07-06-11/41585467 від 26.04.2021 року щодо ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ», ГУДПС у Чернігівській області №29/05/41585467 від 30.04.2020 року щодо ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ», ГУДПС в Одеській області №390-15-32-18-06 від 18.02.2021 року щодо ТОВ «ТРЕЙД ОПТ ЛТД», ГУДПС у Запорізькій області №19/7/08-01-50-04 від 09.09.2019 року щодо ТОВ «ТРІУМФТРЕЙД», ГУДПС в Одеській області №19/15-32-07-09/39086085 від 18.06.2021 року щодо ТОВ «ТРАНСПОРТ-ПЛЮС».

Колегія суддів зазначає, що ТОВ не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими ТОВ не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту та донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У платника податків відсутній обов`язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням рівно як і наявність в нього нерухомого майна чи складських приміщень.

Також, колегія суддів вважає доцільним висновок суду першої інстанції з приводу того, що у разі сумніву податкового органу щодо ведення контрагентами належної фінансово-господарської діяльності, контролюючий орган наділений правом проведення відповідної перевірки, з використання первинної бухгалтерської документації. Однак, жодної планової, позапланової або фактичної у тому числі камеральної перевірки відносно контрагентів позивача не було проведено, доказів щодо порушення вимог діючого законодавства контрагентів, не наведено та на вимогу суду надано не було.

В контексті зазначеного слід додати, що за результатом аналізу зібраної податковими органами податкової інформації цими ж органами зазначено (т.16 а.с.129 та 138), що: «Остаточний висновок щодо реальності/нереальності господарських відносин та відповідно правомірності здійснення операцій між ТОВ «ТРІУМФТРЕИД» та його контрагентами можливо зробити у разі надання підприємством ТОВ «ТРІУМФТРЕИД» підтверджуючих документів та за результатами їх вивчення». Також стосовно ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ» вказано, що: «У зв`язку з відсутністю вичерпної доказової бази, остаточний висновок щодо реальності проведених операцій можливо зробити після проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, а відповідачем іншого не доведено, що висновки ДПС з приводу нереальності господарських правовідносин ТОВ, зокрема з вказаними контрагентами, було здійснено без вивчення ДПС первинної документації, що складалась ТОВ «ТРІУМФТРЕИД» та ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ» під час провадження ними господарської діяльності та без проведення документальних позапланових виїзних або перевірок (звірок) вказаних підприємств, що свідчить про передчасність висновків ДПС з приводу того, що вказані суб`єкти здійснювали штучне формування валових витрат та податково кредиту, в тому числі і на адресу позивача.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що висновки Акту перевірки фактично базувалися на вказаній вище узагальненій податковій інформації щодо контрагентів позивача, а надані в ході перевірки та наявні в матеріалах справи первинні та інші документи не були враховані у зв`язку з не наданням ТОВ на вимогу податкового органу певних первинних документів.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких актів, які б свідчили про не надання ТОВ певних первинних документів на вимогу податкового органу, і в ході розгляду справи представник відповідача пояснив, що такі акти у ДПС відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведена первинна документація є належним та допустимим доказом реальності господарських правовідносин позивача з контрагентами, а протилежного під час провадження в судах першої та апеляційної інстанцій відповідачем доведено не було.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності, та оскільки договори позивача з контрагентами в судовому порядку недійсними не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування витрат та віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а самі податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А.Г.Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.