Ухвала

від 30.05.2022 по справі 440/1839/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 травня 2022 року

м. Київ

справа № 440/1839/20

адміністративне провадження № К/990/13048/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Чумаченко Т.А.

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року в справі №440/1839/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛТАВХІММАШ» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2022 року на адресу Верховного Суду вшосте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року в справі №440/1839/20.

Вирішуючи питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд встановив наступне.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає:

1) пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України - необхідність відступлення від висновку щодо застосування пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, статей 1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі №816/1959/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

2) пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Скаржник довільно ототожнює поняття необхідності відступлення від висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах з нерелевантністю їх застосування судом до спірних правовідносин та нормативно-правового обґрунтування відступлення не наводить.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Водночас пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність цих доводів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено. Відповідно, наведена скаржником підстава не є достатньою для відкриття касаційного провадження.

В цілому доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що не є належним правовим обгрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, які передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України.

Скаржник не виконав роз`яснення Верховного Суду, наведені в ухвалах від 19 серпня 2021 року, 29 листопада 2021 року, 03 лютого 2022 року, 12 квітня 2022 року, 12 травня 2022 року про повернення касаційних скарг щодо викладення підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, які визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, які визначені статтею 330 КАС України.

Отже, касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року в справі №440/1839/20 повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.А. Чумаченко